Тема 13. «Організація робочого місця і управління робочим часом»

1. Задачі і принципи наукової організації праці

2. Види робочих місць і їх раціональна організація

3. Суть робочого часу, проблеми його ефективного використання

4. Цільове планування

5. Техніка особистої роботи

6. Концепція Тайм-менеджменту

13.1. Задачі і основні напрями наукової організації праці

Час – це єдиний ресурс, який неможливо поповнити. Управляти часом може лише той, хто вміє управляти собою, оточуючими і позитивно впливати на обставини, використовуючи їх переваги і зводити до мінімуму ефект обмежень. Управління робочим часом, як і управління часом взагалі, актуально не тільки для керівників усіх рівнів.

Управління часом – це важлива соціальна і гуманітарна задача для кожного члена сучасного суспільства.

Управління робочим часом передбачає його структурування, розподіл по задачам, планування, організацію робочого місця, створення раціональних умов праці.

Наукова організація праці (НОП) вирішує три взаємопов’язані задачі: економічну, психофізіологічну і соціальну.

Економічна задача НОП полягає у створенні умов для цілеспрямованого використання техніки, сировини і матеріалів, що забезпечує економію живої праці на виробництво продукції.

Психофізіологічна задача пов’язана зі створенням найбільш сприятливих умов праці, які забезпечують збереження фізичного здоров’я і безпеки людей, підтримку високого рівня їх працездатності.

Соціальна задача спрямована на підвищення ступеню задоволеності людей працею, створення умов, які забезпечують зростання їх професіональних знань.

Це визначення організації праці характеризує організаційну систему у статиці. Однак організацію праці слід розглядати у динаміці як процес удосконалення її форм і методів.

Приймаючи до уваги постійне удосконалення і розвиток технічної бази, технологічних процесів, слід добиватися динамічного розвитку й удосконалення форм організації праці.

Організація праці як система об’єднує сукупність елементів, які знаходяться у певному зв’язку один з одним.

Основні напрями НОП включають:

- розробку раціональних форм розподілу і кооперації праці;

- покращення організації робочих місць і їх обслуговування;

- раціоналізацію прийомів і методів праці;

- покращення умов праці;

- удосконалення нормування праці;

- розвиток і удосконалення матеріального і морального стимулювання;

- укріплення трудової дисципліни.

На основі узагальнення досягнень сучасної науки у галузі організації праці можна сформулювати ряд принципів, якими слід керуватися при рішенні методичних і практичних питань проектування і впровадження наукової організації праці.

Принципи: 1) комплексності; 2) системності; 3) регламентації; 4) спеціалізації; 5) стабільності. Кожен з цих принципів має певне самостійне значення. Разом з тим вони доповнюють один одного, розкривають відповідну сторону наукового підходу до організації праці.

Організація праці – це система науково-обґрунтованих заходів, спрямованих на створення умов раціонального використання робочої сили в процесі виробництва.

Основні напрями наукової організації праці включають:

- розробку раціональних форм розподілення і кооперації праці;

- удосконалення організації робочих місць і їх обслуговування.