Поширення технологій виготовлення базальтових волокон

Україна могла б задовільняти попит на матеріали з базальтових волокон на світовому ринку і отримувати сотні мільйонів доларів річного прибутку. В той же час ринок України заповнено імпортною продукцією – це недовговічні теплоізоляційні матеріали на фенольних зв’язуючих, які при найменшому нагріванні виділяють отруйні речовини. Чому? Бо є фірми, інститути, які схвалюють такі закупки, видають сертифікати якості, не проводять техніко-економічний аналіз придбаної продукції.

Директор НДЛ БВ говорить: “Організація великомасштабного конкурентноздатного виробництва базальтових волокнистих матеріалів потребує значних стартових капіталовкладень. Через ряд причин ринок не готовий поглинути таку значну кількість продукції. Тому ми знайшли свій варіант і пропонуємо будувати міні-заводи за модульним принципом. Ми готові в кожному регіоні організувати виробництво в масштабах реальних місцевих потреб, причому якщо в майбутньому вони побажають збільшити обсяги випуску продукції, то зможуть це зробити завдяки розширенню за модульним принципом. Проте зіткнулися з опором, який пояснюється тим, що кожен регіон вже залежить від інтересів крупних бізнес-структур і не бажає неприємностей. Тому такий завод “під ключ” ми побудували не в Україні, а у В’єтнамі і навіть організували підготовку в’єтнамських спеціалістів в київських навчальних закладах.”

Останнім часом спостерігається зацікавленість іноземних виробників продукцією та технологіями базальтових волокнистих матеріалів і виробів з них. Це виробники з таких країн як США, Канада, Японія, Південна Корея, Китай, Німеччина, Іран та наша найближча сусідка – Росія.

Науковці лабораторії розробили інноваційний проект виробництва тари для зберігання та транспортування боєприпасів з базальтоволокнистих композитів. Ресурс дерев’яної тари становить п’ять-сім років, після цього вона підлягає заміні, що також потребує значних витрат на перевантаження. Ще десять років тому потреба України в першосортній деревині, яка вже тоді була дефіцитом, становила 200 тисяч кубометрів. Є два альтернативних варіанти реалізації цього проекту – організація виробництва в спеціальній економічній зоні (зокрема, Славутичі) або кредитування в Державній інноваційній компанії і реалізація проекту через технопарк.

Історія впровадження дкр

І в комерціалізації цих розробок мають значний досвід. Один з перших інноваційних проектів ІПМ НАН України разом із установами Мінохорони здоров’я та Академії наук було реалізовано з метою виробництва атравматичних шовних матеріалів, аплікацій і сорбентів для лікування екологічно залежних захворювань, отруєнь, важких форм алкоголізму та наркоманії. Ось сумна історія інноваційного проекту.

В 1989 році за рішенням Ради міністрів НДЛ БВ створює державне мале підприємство “Десна” (хто створив і яка форма власності?), яке в 1993 році у відповідності з декретом Кабміну щодо упорядкування діяльності зі змішаною формою власності реорганізовано в ЗАТ. Для здійснення проекту створено потужну команду, в яку ввійшли працівники лабораторії, як розробники технології, створена в інституті фірма для впровадження розробок та головний партнер – Броварський завод порошкової металургії (яка його роль?).

Замовником вуглецевих сорбентів було УВС Київської області, оскільки внаслідок проведених разом з інститутом психіатрії клінічних випробовувань сорбентів зроблено висновок щодо можливості їх застосовування при лікуванні алкоголізму і наркоманії (зокрема, в системі в системі ЛТП, які підпорядковувалися міліції)(укр. Вірно?). Замовником атравматичних шовних матеріалів – Міністерство охорони здоров’я.

Кошти на будівництво заводу (Калинівка, Броварського району) та відпрацювання технологій надавалися Держінофондом (більше 1 млн. доларів) за умови обов’язкового повернення.

Проте, коли продукцію, що була значно дешевша за імпортну вже випустили, керівництво Міністерства охорони здоров’я заявило, що не в змозі її закупити. Разом з Держінофондом засновники знайшли вихід – запропонували заплатити їх борги в обмін на безкоштовну поставку продукції в усі регіони України. Проте переговори тривали ще місяць і лише після відповідного розпорядження Кабміну міністерство погодилося взяти інноваційну продукцію. Всі ці проблеми виникли лише тому, що в 96-97 роках при Міністерстві охорони здоров’я було організовано комерційні фірми, які на той час вже закупили аналогічну імпортну продукцію і в інноваційній вітчизняній, хоч і дешевшій і якісній, не були зацікавлені.

Подальші події нагадують детективну історію: коли підприємство повністю розрахувалося за кредити, чим підтвердило використання об’єктів інтелектуальної власності, сторонні особи завдяки певній підтримці вивели розробників технологій із складу засновників, хоча ті мали 49% акцій. Потім ці особи проводять протизаконну перереєстрацію уставних документів і сьогодні готовий об’єкт, що має очисні споруди, глибинну свердловину, змонтоване обладнання для контролю за мікроорганізмами та стерильністю приміщень, яке відповідає всім європейським стандартам …. функціонує як складське приміщення! Підприємство, яке здатне забезпечити Україну атравматичними голками сучасного рівня, сорбентами, іншою медичною продукцією нічого не виробляє – воно є залоговим елементом для залучення інвестицій і загарбники тримаються за нього.

З серпня 1996 року триває тяганина в судах. В.П.Сергєєв і його колеги не пішли на “контакт” з чиновниками заради чистоти експерименту. Події розвиваються за відомим сценарієм: суд переносять, суддя розглядає ситуацію як звичайний господарчий конфлікт, його мало цікавлять такі поняття як патенти, інтелектуальна власність, наукові пріоритети. Потім приймається рішення щодо поновлення розробників в правах. Але інша сторона виставляє охорону і не пускає їх в приміщення і ніхто не бере на себе відповідальність призвати загарбників до порядку. Готуються нові документи, знову суд…

Питання

1.Яким видом діяльності – науково-технічною чи інноваційною займається лабораторія?

2. В чому ви вбачаєте недоліки управління лабораторією?

3.Чому працівники лабораторії прийняли рішення впроваджувати інноваційний проект власними силами, а не продати науково-технічну документацію, патент?

4.Який з відділів лабораторії вивчає середовище (можливих конкурентів, споживачів) ?

5.В чому полягає головна причина незавершеного конфлікту з ЗАТ “Десна”? Які фактори зовнішнього середовища обумовлюють це?

6.Дайте класифікацію інноваціям, розробленим і впровадженим лабораторією.

7.В чому полягає мотивація діяльності працівників НДЛ БВ? Які шляхи залучення нових перспективних науковців та конструкторів можна запропонувати?