X. Захворюють діти у 5-15 років,

найчастіше - дівчата.

Розвиткові малої X., передує

загальне інфекційне захворюван-

ня, найчастіше - ревматична ін-

фекція, ангіна, грип. Хвороба ро-

звивається поступово. З перших

днів відмічаються зміни у психі-

ці: дратівливість, сльозливість,

упертість, немотивована зміна

настрою, кволість. У хворого

з’являється рухова збудженість,

незграбність рухів, письмо стає

неохайним, дитині стає важко

стояти, ходити, сидіти, з’яв-

ляється кривляння, мовлення

стає нечітким.

Хореїчні насильні рухи швид-

кі, стрімкі, не піддаються вольо-

вій затримці, підсилюються при

емоційних переживаннях, зовні-

шніх подразненнях. Насильні ру-

хи відбуваються без будь-якого

напруження, тонус м’язів значно

знижений.

X. - довготривале захворю-

вання (від 1,5-3 місяців, у важ-

ких випадках - до 8). Хвороба

звичайно виліковується повніс-

тю, але можливі рецидиви.

ХОРУЖА Марія Наумівна

(1921-1983) - укр. олігофренопе-

дагог, канд. пед. наук. З 1955 р. -

викладач дефектологічного ф-ту

КДПІ ім. М. Горького. X. автор

методичних посібників з олігоф-

ренопедагогіки та методики ви-

кладання української мови. Роз-

робляла питання виховання учнів

допоміжної школи, зокрема осо-

бливостей застосовування мето-

дів морального виховання цієї

категорії дітей.

Основні наукові праці: «Укра-

їнська мова» для 7 класу допомі-

жної школи; «Особливості засто-

сування заохочень і покарань в

допоміжній школі».

ХОХЛІНА Олена Петрівна

(н. 1953) - укр. дефектолог, фахі-

вець у галузі спеціальної педаго-

гіки та психології, д-р психол.

наук, проф. З 1994 р. - зав. лабо-

раторії олігофренопедагогіки Ін-

ту спеціальної педагогіки АПН

України. Розробляє теоретичні та

прикладні аспекти проблеми ко-

рекційно-розвивального навчан-

ня та виховання дітей з вадами

розумового розвитку, трудової

підготовки. Автор наук, праць з

методичного та змістового забез-

печення корекційної спрямова-

ності трудового навчання розу-

мово відсталих школярів та учнів

із затримкою психічного розвит-

ку.

Основні наукові праці: «За-

безпечення корекційної спрямо-

ваності трудового навчання учнів

із затримкою психічного розвит-

ку»; «Корекційна спрямованість

трудового навчання в допоміжній

школі»; «Психолого-педагогічні

основи корекційної спрямованос-

ті трудового навчання учнів з ва-

дами розумового розвитку».

ХРОМАТИЧНИЙ ЗІР (си-

нонім - кольоровий зір) - здат-

ність зорового аналізатора

сприймати та розрізняти хрома-

тичні кольори та їх відтінки. Роз-

різняють хроматичні та ахрома-

тичні кольори. Хроматичні хара-

ктеризуються своїм кольоровим

тоном, світлістю та насиченістю.

Кольоровий тон - властивість,

якою відрізняється певний колір

від будь-якого іншого за наявно-

сті однакової світлості та наси-

ченості. Кольоровий тон зале-

жить від довжини світлової хви-

лі. Кольорові відчуття виклика-

ються впливом світлових хвиль

довжиною 380-780 нм. Світлість

кольору - міра відмінності пев-

ного кольору від чорного. Най-

менша світлість властива чорно-

му, а найбільша - білому кольо-

ру. Насиченість кольору - це мі-

ра виявлення основного кольоро-

вого тону, тобто відмінність пев-

ного кольору від іншого, однако-

вого з ним за світлістю. За зви-

чайних умов людина здатна роз-

різняти до 150 кольорів за кольо-

ровим тоном, 20 відтінків - за

насиченістю, близько 200 - за

світлістю. Яскравість кольору -

ступінь наближення до білого,

залежить від інтенсивності світ-

лової хвилі, тобто від амплітуди

її коливання. Ахроматичні ко-

льори розрізняються лише за мі-

рою світлості, яка залежить від

коефіцієнта відбиття світла. Бі-

лий папір має коефіцієнт відбит-

тя від 0,60 до 0,85, а чорний -

0,04-0,003 (папір, в який загор-

тають фотоплівку; чорний окса-

мит). Кольорове відчуття вини-

кає із змішування лише трьох ос-

новних кольорів - червоного, зе-

леного та синього. Чутливість

ока до кольорів є різною. До си-

нього кольору чутливість у 40

разів менша, ніж до жовтого.

Найяскравішою є жовто-зелена

частина спектру. Найсвітлішим є

жовтий колір, від якого світлість

зменшується в бік червоного та

фіолетового.

Механізм кольорового зору

дуже складний, він і досі не роз-

критий остаточно. Для пояснення

кольорового зору більш визна-

ною є трьохкомпонентна теорія

кольорового зору. В основі цієї

теорії - дослідження М.В. Ломо-

носова. Згідно цієї теорії в сіткі-

вці ока є три види кольоровідчу-

ваючих компонентів, кожен з

яких сприймає той або інший ос-

новний колір. Однак кожен з від-

чуваючих компонентів сприймає

також і інші два кольори. Тому за

наявності кольорової сліпоти на

який-небудь основний колір час-

тково знижується кольоровідчут-

тя і на два інші. Так, нормальне

кольоровідчутгя можливо лише

при повноцінному функціону-

ванні всіх трьох кольоровідчува-

ючих компонентів.

Згідно трьохкомпонентної те-

орії кольорового сприймання но-

рмальне відчуття кольору нази-

вається нормальною трихромазі-

єю. В нормі у людини трихрома-

тичне сприймання кольорів.

Під впливом вправ колірна

чутливість збільшується. Чутли-

вість ока до кольорів може пос-

лаблюватися в результаті травм

та захворювань.

507

ц

ЦАРИК Ніла Савівна (1926-

1974) - укр. тифлопедагог, канд.

пед. наук. Протягом 1958-1974

рр. науковий співробітник відді-

лу дефектології НДІ педагогіки

МО України, перший в Україні

канд. пед. наук з тифлопедагогі-

ки. Ц. досліджувала особливості

уявлень сліпих дітей про живу

природу, засоби компенсації вза-

ємодії сліпих із навколишнім сві-

том, його пізнання, проблеми на-

вчання читання і письма тощо. Ц.

брала активну участь у розробці

навчальних планів і програм, пе-

репідготовці тифлопедагогів, ви-

вченні й узагальненні передового

педагогічного досвіду, зокрема

Харківської школи для сліпих ім.

В. Короленка. Ц. - автор статей і

методичних посібників для вчи-

телів спеціальних шкіл для слі-

пих і слабозорих дітей.

Основні наукові праці: «Кон-

кретизація уявлень про живу

природу в учнів школи сліпих»,

«Наукова розробка на Україні

проблеми сенсорного розвитку

дітей з порушеннями зору».

ЦЕНТРАЛЬНА НЕРВОВА

СИСТЕМА — основна частина

нервової системи людей і тварин,

що складається із накопичення

нервових клітин (нейронів) та їх

відростків. До складу ЦНС вхо-

дять головний та спинний мозок.

Функція ЦНС - виконання прос-

тих і складних високо-дифе-

ренційованих відображувальних

реакцій, так званих рефлексів.

Розрізняють нижчі, середні та

вищі відділи ЦНС. Спинний, до-

вгастий, середній, проміжний

мозок та мозочок - регулюють

діяльність окремих органів та си-

стем, забезпечують взаємозв’язок

між ними, єдність і цілісність

функціонування високо-розвину-

того організму. Вищий відділ

ЦНС - кора великих півкуль і

найближчі підкіркові утворення

- регулюють зв’язок і взаємодію

цілісного організму з навколиш-

нім середовищем. ЦНС сполуча-

ється зі всіма органами, тканина-

ми через периферичну нервову

систему. Основний принцип дія-

льності ЦНС - рефлекторний.

Цілісна пристосувальна рефлек-

торна діяльність відбувається

внаслідок того, що ЦНС здійс-

нюється координація, суборди-

нація, спеціалізація та локаліза-

ція численних рефлекторних ак-

тів, тобто аналітико-синтетична

діяльність мозку.

ЦЕРЕБРАСТЕНІЯ (від лат.

cerebrum - головний мозок, грец.

а пепсіа - безсилля) - ослаблення

діяльності ЦНС під впливом різ-

них зовнішніх несприятливих

факторів (соматичних інфекцій,

легких травм або дуже незначних

уражень головного мозку, трива-

лих і тяжких психічних пережи-

вань, перевтоми тощо). Можуть

викликати функціональні пору-

шення психічної діяльності. У

дітей з’являється підвищена сто-

млюваність, знижена працездат-

ність. Вони погано зосереджу-

ються при виконанні завдань, за-

пам’ятовують пройдений матері-

ал. Часто бувають занадто збу-

джені, неспокійні, рухливі, драті-

вливі, плаксиві, нервові, напру-

жені, або дуже повільні, загаль-

мовані, недовірливі.

Ц. частіше зумовлена пору-

шенням циркуляції рідини в моз-

ку (як наслідок струсу мозку, або

як наслідок осередку в мозку, на-

віть вузько локального). Внаслі-

док хворобливих процесів кіль-

кість спинно-мозкової рідини

збільшується, а її циркуляція по-

рушується.

При своєчасній педагогічній і

лікувальній допомозі більшість

дітей успішно долає утруднення

в навчанні.

ЦИКЛОПЛЕПЯ - див. Ат-

ропінізація.

ч

ЧЕКУРДА Олександр Дми-

трович (н. 1931) - укр. олігоф-

ренопедагог, канд. пед. наук, до-

цент кафедри олігофренопедаго-

гіки ШІУ ім. М.П. Драгоманова.

Його науково-методичні розроб-

ки присвячені проблемам мето-

дики вивчення української мови

у допоміжній школі; удоскона-

лення вузівської підготовки олі-

гофренопедагогів.

Основні наукові праці: «Укра-

їнська мова» для 8 кл. допоміж-

ної школи; «Літературна читан-

ка» для 8 кл. допоміжної школи.

ЧИГРИНОВА Ірина Павлі-

вна (н. 1928) - укр. тифлопеда-

гог, канд. пед. наук., ст. наук,

співробітник лабораторії тифло-

педагогіки НДІ педагогіки УРСР

(1974-1989). Досліджувала пси-

холого-педагогічні основи розви-

тку образного мислення у слабо-

зорих учнів, формування і верба-

лізації їх чуттєвого досвіду, шля-

хи удосконалення їх пізнавальної

активності на уроках української

мови і літератури. Автор статей з

методики викладання мови і лі-

тератури в школах для сліпих і

слабозорих дітей, програми спец-

семінару з тифлопсихології і ти-

флопедагогіки для вчителів і ви-

хованців спеціальних шкіл для

сліпих і слабозорих дітей. Брала

участь в розробці освітніх стан-

дартів з читання для дітей з по-

рушеннями зору.

Основні наукові праці: «Ос-

новные требования к уроку в

школе для слепых и слабовидя-

щих детей»; «Шляхи розвитку

пізнавальної активності сліпих і

слабозорих учнів»; «Методика

преподавания литературы в шко-

лах слепых и слабовидящих».

ЧИТАННЯ - складний пси-

хофізіологічний процес, спрямо-

ваний на розшифрування й розу-

міння писемного повідомлення,

якому властиві технічна й смис-

лова складові. Технічна передба-

чає сформованість способу, шви-

дкості, правильності й виразності

читання. Смислова складова

більш значима, передбачає розу-

міння читаного матеріалу з його

усвідомленням. Основне завдан-

ня Ч. - розуміння смислу пись-

мового повідомлення. Залежно

від мети, Ч. здійснюється вголос

чи мовчки. Ч. вголос забезпечує

поетапне формування й автома-

тизацію усіх технічних операцій.

Обов’язковою умовою оволодін-

ня навичкою читання є уміння

запам’ятовування усіх букв ал-

фавіту. При читанні, знаки гра-

фічного коду співвідносяться з

усномовленнєвим кодом, після

чого відбувається розуміння про-

читаного. Ч. проявляється як

опосередковане друкованим тек-

стом знакове спілкування автора

й читача, спрямоване на сприй-

мання та розуміння інформації,

що призводить до поглиблення

знань читача, формування його

особистісних смислових ново-

утворень. Є необхідною складо-

вою індивідуальної навчально-

пізнавальної діяльності як її орі-

єнтувальна основа. Етапи Ч.: де-

кодування (розпізнавання) окре-

мих слів; порівняння їх з етало-

нами, що зберігаються в довгот-

ривалій пам’яті, уточнення їх-

нього значення залежно від кон-

тексту; встановлення семантич-

них і синтаксичних зв’язків між

окремими словами, словосполу-

ченнями, реченнями та більшими

текстовими утвореннями (над-

фразові єдності, смислові віхи

тощо) і співвіднесення із систе-

мою знань читача. Керівництво

Ч. - істотний елемент педагогіч-

ного процесу, систематичного,

цілеспрямованого впливу на

зміст і характер Ч., на вибір літе-

ратури й засвоєння прочитаного.

ЧИТАННЯ З ГУБ - зорове

сприймання усного мовлення:

розпізнавання артикуляційних

образів фонем; кількість фонем,

які мають чіткі артикуляційні

ознаки, обмежена; рухові реалі-

затори фонем, які доступні зору,

недостатньо відбивають звукову

палітру мовлення, що обумовлює

значні труднощі Ч. з г.

Ч. з г. не знаходиться у безпо-

середній залежності від рівня ро-

звитку мовлення конкретної осо-

би, як це традиційно прийнято

вважати. Встановлена сильна і

стійка залежність якості Ч. з г.

від швидкості перебігу психічних

процесів у конкретної особи, та-

ких як сприймання, виділення

значущих смислових сигналів,

їхня інтерпретація, здатність

встановлення асоціативних зв’яз-

ків між словами тощо, а також

від вродженого домінуючого

способу сприймання: зоровий,

слуховий, тактильний тощо.

Формування Ч. з г. доцільне у

поєднанні з удосконаленням вла-

сного мовлення особи, котра має

порушення слуху. Ч. з г. ефекти-

вне у зв’язку з розвитком слухо-

вого тактильно-вібраційного

сприймання звукових сигналів.

ЧИТАННЯ ТА ЛІТЕРАТУ-

РА у спеціальній школі — навча-

льні предмети, зміст яких - роз-

виток навичок читання та ви-

вчення визначених програмою

літературних творів, історії літе-

ратури, життєвого і творчого

шляху видатних письменників.

У молодших класах широко

застосовується пояснювальне чи-

тання, під час якого формується

техніка, проводяться бесіди на

основі змісту прочитаного твору,

його аналіз, зіставлення із спо-

стереженнями за довкіллям,

зв’язні розповіді учнів. Спеціа-

льним завданням пояснювально-

го читання є формування в учнів

уявлень про навколишній світ,

конкретизація і збагачення слов-

ника учнів, вироблення вміння

висловлювати ддалки в усній і

писемній формах.

Робота ведеться за букварями

та читанками для кожного типу

спеціальної школи. У допоміж-

них школах, школах для глухих

дітей, класах інтенсивної педа-

гогічної корекції (для дітей із

ЗПР) навчання відбувається за

спеціальними підручниками; в

інших типах спеціальних шкіл -

за підручниками масової школи.

Букварі та читанки для сліпих

дітей друкуються рельєфним

шрифтом (див. Брайля шрифт),

для слабозорих - збільшеним.

Матеріал з пояснювального чи-

тання групується в підручниках

за тематичним принципом від-

повідно до освітніх і виховних

цілей.

У спеціальній методиці робо-

ти над текстами у молодших кла-

сах велика увага надається фор-

муванню у дітей з психофізич-

ними порушеннями наочних об-

разів, необхідних для розуміння

значення слів і виразів, описів

природи, характеристики дійових

осіб, оцінки окремих епізодів і

змісту твору. В навчанні сліпих і

слабозорих дітей, розумово відс-

талих через відсутність або недо-

статність наочних уявлень така

робота значно ускладнюється.

Крім різноманітної наочності, на

уроках пояснювального читання

використовується ігрова та обра-

зотворча діяльність, інсценуван-

ня, спостереження довкілля,

практичний досвід. Щоб допомо-

гти учням усвідомити зміст про-

читаного, його головну думку,

застосовують різноманітні слове-

сні засоби тлумачення значення

слів (див. Словникова робота).

Усі якості читання (швидкість,

правильність, виразність, усвідо-

мленість) у сліпих дітей форму-

ються більш тривалий час, ніж в

масовій школі, оскільки на поча-

тковому етапі вони мають добре

опанувати спеціальні прийоми

правильного положення та чітких

рухів рук під час читання за сис-

темою Брайля.

Особлива увага надається ро-

боті з усвідомлення змісту про-

читаного, оскільки майже в усіх

категорій дітей із психофізични-

ми вадами через недостатність,

недорозвиток або відсутність мо-

влення страждає розуміння про-

читаного. Для цього широко за-

стосовується складання плану і

переказ. Читання різних жанрів

творів на уроках пояснювального

читання поступово готує учнів

спецшкіл до літературного чи-

тання.

Вивчення літератури має ве-

личезне освітньо-виховне та ко-

рекційно-розвивальне значення,

оскільки сприяє формуванню в

учнів світогляду, морально-

етичних понять, позитивних рис

особистості, виховує естетичні

почуття, любов до художньої лі-

тератури, рідної мови.

Читання й аналіз літератур-

них творів допомагає дещо ком-

пенсувати недоліки у розвитку

особистості дітей із особливими

потребами, зумовлені відсутніс-

тю або частковим порушенням

зору, слуху, мовлення. Образи

багатьох літературних героїв є

для них прикладом мужності й

стійкості у переборенні своїх

^ vJ.xjUTy.UVln ,цлл иижаппл

стати корисними людьми. На

прикладах високої моралі, вияв-

лення вольових зусиль, збере-

ження власної гідності в різних

умовах в учнів поступово зникає

відчуття неповноцінності, три-

вожності, які характерні для ба-

гатьох підлітків з фізичними не-

доліками.

Література в спеціальних

школах вивчається за програмою

та підручниками для масової

школи (для шкіл сліпих підруч-

ники друкуються рельєфним

шрифтом, для шкіл слабозорих -

збільшеним). Матеріал програми

9-річної масової школи вивчаєть-

ся в ті ж самі строки або розподі-

ляється відповідно до навчально-

го плану конкретного типу сере-

дньої школи.

ібмаїика класного читання

визначає коло самостійного по-

закласного читання учнів.

ЧИТАЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

- спеціально організована форма

взаємодії учня як суб’єкта читан-

ня з об’єктом читання (текстом

твору), спрямована на корекцію

розумових чи фізичних пору-

шень учня. Полягає в корекцій-

но-компенсаторній спрямованої

навчальної діяльності пізнаваль-

но-комунікативного характеру,

що передбачає свідомо кероване

активне, мотиваційно спрямоване

сприйняття тексту твору і твор-

чого опрацювання його залежно

від психофізичних та вікових

можливостей і потреб учня з ме-

тою формування активного чита-

ча, ціннісних орієнтацій та есте-

тичних потреб.

?

ш

ШЕВЦОВ Андрій Гаррійо-

вич (н. 1963) - укр. реабілітолог,

ортопедагог, д-р пед. наук, проф.,

зав. кафедри ортопедагогіки та

реабілітології НПУ ім. М.П. Дра-

гоманова. 3 1991 р. працював до-

центом кафедри теоретичної фі-

зики Сімферопольського держа-

вного університету. З 1996 р.

працював директором Відкрито-

го Таврійського коледжу для ін-

валідів, проректором, зав. кафед-

ри природничих дисциплін Відк-

ритого міжнародного університе-

ту розвитку людини «Україна»,

заступником директора держав-

ного Фонду соціального захисту

інвалідів України. З 2004 р. пра-

цює професором та керівником

Науково-методичного центру Ін-

ституту корекційної педагогіки

та психології НПУ ім. М.П. Дра-

гоманова, з 2010 р. - зав. кафедри

ортопедагогіки та реабілітології.

З 2002 р. - президент ВГО НТІ

«Інститут соціальної політики».

ПІ. - співавтор та ініціатор

законопроектів, державних про-

грам, нормативно-правових актів

з питань соціально-правового за-

хисту, реабілітації та освіти інва-

лідів, організатор міжнародних

та укр. науково-практичних кон-

ференцій та круглих столів з цих

питань, експерт і консультант

державних органів влади. З 1995

р. досліджує проблеми освіти та

соціальної реабілітації осіб з об-

меженнями життєдіяльності. Має

більше 100 наукових робіт з про-

блем корекційної педагогіки та

андрагогіки, психології, реабілі-

тології, соціальної політики, си-

нергетики, теоретичної фізики.

Основні монографії: «Освітні

основи реабілітології», «Методи-

чні основи організації соціальної

реабілітації дітей з вадами здо-

ров’я», «Сучасні проблеми освіти

і професійної реабілітації людей

з вадами здоров’я», «Вступ в абі-

літацію та реабілітацію дітей з

обмеженнями життєдіяльності».

Державні нагороди: орден «За за-

слуги» III ступеня (1998), «Від-

мінник освіти України» (2005 р.);

Нагрудний знак Міністерства

освіти і науки України «Петро

Могила» (2010 р.).

ШЕПЕЛЯВІСТЬ - див. Сиг-

матизм.

ШЕРЕМЕТ МаріяКупріяні-

вна (н. 1945) - укр. вчений-

дефектолог, д-р пед. наук, проф.,

заслужений працівник освіти

України. Працювала вчителем

спеціальної ппсоли-інтернату для

слабочуючих дітей № 9 м. Києва.

З 1983 р. працює на дефектологі-

чному факультеті НПУ ім. М.П.

Драгоманова (нині - Інститут ко-

рекційної педагогіки та психоло-

гії): ст. викладачем кафедри сур-

допедагогіки і логопедії (1983),

доцентом (1988), завідувачем ка-

федри логопедії (1998), Першим

заступником директора ІКПП з

наукової роботи (2003). Зробила

вагомий внесок у розробку зміс-

ту, методів і засобів підготовки

слабочуючих дітей до навчання у

школі та психолого-педагогічний

супровід їх навчання і виховання

на основі принципу єдності діаг-

ностики і корекції порушень у

розвитку дітей дошкільного і мо-

лодшого шкільного віку. Має

власну наукову школу, під керів-

ництвом Ш. підготовлені доктор

наук та біля двадцяти кандидатів

наук.

Автор понад 200 публікацій,

серед яких: державні освітні ста-

ндарти для освітньо-кваліфіка-

ційних рівнів «бакалавр», «ма-

гістр» зі спеціальності «Корек-

ційна освіта», державні стандар-

ти та програми для початкової

ланки спеціальної загальноосві^

ньої школи для дітей з тяжкими

порушеннями мовлення.

Основні наукові праці: підру-

чник «Логопедія», «Хрестоматія

з логопедії», навчально-методич-

ні посібники «Логопедія (корек-

ційна робота при дислалії)»,

«Формування мовленнєвої гото-

вності дітей старшого дошкіль-

ного віку з дизартрією до на-

вчання в школі», «Навчально-

програмовий комплекс «Адапта-

ція-лого». Комп’ютерна програ-

ма» та ін.

ШИЗОФРЕНІЯ (від ірец.

Бскіго - розділяю, розсікаю,

ркгеп - розум, думка, душа) -

психічне захворювання, яке ха-

рактеризується глибокими змі-

нами особистості. Постійними

симптомами Ш. є зміни емоцій-

но-вольової сфери, що проявля-

ються у зниженні потреби у спіл-

куванні з людьми, втраті інтересу

до навколишньої дійсності. При

деяких формах Ш. спостеріга-

ються марення і галюцинації.

Мислення хворих на Ш. відірва-

не від реальної дійсності. Харак-

терними для Ш. є психомоторні

розлади: уповільненість, вигад-

ливість і стереотипність рухів. У

дітей і підлітків Ш. трапляються

рідко. У дитячому віці Ш. зви-

чайно має хронічне, мляве проті-

кання і часто призводить до не-

доумства. Для шизофренічного

недоумства характерне поєднан-

ня недорозвитку пізнавальної ді-

яльності зі специфічними шизо-

френічними симптомами. Діти-

шизофреніки з вираженим недо-

умством за відсутності гострих

психотичних симптомів можуть

навчатися у допоміжній школі,

де мають перебувати під особли-

вим наглядом лікаря і педагога.

ШИФ Жозефіна Іллівна

(1904-1979) - рос. психолог і де-

фектолог, д-р пед. наук, проф.

Досліджувала розвиток розумо-

вої діяльності глухих дітей, за-

своєння граматичної будови мо-

ви, сенсорні передумови опано-

вування мовлення, «аграматиз-

ми» глухих тощо. Ш. глибоко

вивчала динаміку зв’язків між

розвитком мислення глухих і

опановуванням мовлення, визна-

чила вплив навчання на зміну

цих співвідношень у процесі роз-

витку дітей. Тривалий час завіду-

вала лабораторією олігофреноп-

сихології Ін-ту дефектології АПН

СРСР. Ш. автор і редактор бага-

тьох наукових праць, які мали

велике значення для психології в

цілому, а також для таких її роз-

ділів, як дитяча і педагогічна

психологія. Брала активну участь

у створенні перших програм з

психології дітей з вадами слуху,

розумово відсталих дітей для пе-

дагогічних ін-тів та системи пе-

репідготовки кадрів-дефекто-

логів.

Основні наукові праці: «Умс-

твенное развитие учащихся

вспомогательной школы»; «Осо-

бенности умственного развития

учащихся вспомогательной шко-

лы»; «Усвоение языка и развитие

мышления у глухих детей»;

«Психология глухих детей»;

«Психологические вопросы кор-

рекционной работы во вспомога-

тельной школе».

ШКІРНА ЧУТЛИВІСТЬ -

сприймання людиною і тварина-

ми за допомогою кінцевих утво-

рень чутливих нервів у шкірі

(рецепторів) дотику, тиску, віб-

рації, тепла, холоду, болю. Шкір-

ні рецептори різноманітні за сво-

єю формою та будовою. У шкірі

існують вільні оболонки, нервові

закінчення, які можуть утворю-

вати різноманітні види сплетінь

та інкапсульовані утворення. Ви-

явлено також велику кількість

проміжних форм будови рецеп-

торів. Поділ рецепторів на такти-

льні, теплові, холодові та больові

є умовним, оскільки рецепторні

утворення здатні реагувати на

різноманітні впливи. Так, відчут-

тя болю може з’явитися при под-

разненні будь-якої нервової

структури залежно від сили под-

разнення.

Кількість чутливих елементів,

які функціонують у певний мо-

мент, постійна; вона залежить від

попередніх впливів і функціона-

льного стану ЦНС. ИІ.ч. може

підвищуватися внаслідок трену-

вання. Рецепторам шкіри власти-

ві явища адаптації, що виража-

ються у зниженні збуджуваності

під впливом діючого подразника

постійної сили. Адаптація до те-

мпературних і тактильних подра-

знень (доторкувань) значна. Ада-

птація до больових подразнень

вкрай слабка.

Ш.ч. поділяється на дві фор-

ми - протопатичну чутливість

(для сприймання больових і си-

льних температурних впливів) і

епікритичну чутливість (для

сприймання тонких тактильних і

температурних впливів).

ШКІРНИЙ АНАЛІЗАТОР -

складна анатомо-фізіологічна си-

стема організму, що відбиває та

диференціює шкірні подразнен-

ня, трансформує їх у тактильні

відчуття (див. Рецептори). Ш.а.

міститься в товщі шкіри. Провід-

ник складається з трьох нейронів.

Мозковий центр знаходиться у

задній центральній звивині (поля