5 Класу - методом скоропису. Ді-

ти зі зниженим зором навчаються

читати і писати лише плоским,

дещо збільшеним, шрифтом.

Вивчення граматики і право-

пису тісно поєднується з розвит-

ком мовлення учнів. Завдяки си-

стематичній мовленнєвій прак-

тиці у сліпих і слабозорих дітей

виробляється такий самий прави-

льний граматичний лад мовлен-

ня, як і у зрячих.

У допоміжних класах, де на-

вчаються сліпі або слабозорі діти

із ЗПР або розумовою відсталіс-

тю У.м. вивчається протягом 1-9

класів за програмою відповідно-

го типу спеціальної школи у де-

що повільнішому темпі. У мето-

диці навчання враховуються осо-

бливості пізнавальної діяльності

та психофізичного розвитку ді-

тей зі своєрідним сполученням

обох дефектів.

У школах для дітей із важки-

ми порушеннями мовлення на-

вчання У.м. відбувається протя-

гом 10-11 років у І відділенні, 9

років у II відділенні. За цей пері-

од учні засвоюють програму ма-

сової дев’ятирічної школи.

Навчання У.м. в початковій

ланці І відділення передбачає

дещо повільніший темп засвоєн-

ня програми масової школи, зок-

рема в період навчання грамоти.

У І та II відділеннях застосову-

ється спеціальна система і мето-

ди роботи з виправлення важких

порушень мовлення у дітей.

Специфіка навчання дітей із

вадами мовлення У.м. полягає в

застосуванні системи корекцій-

ного впливу, спрямованого на

подолання мовленнєвого дефекту

та розвиток можливостей для за-

своєння лінгвістичних знань і

вмінь. Значна увага надається

спеціальній підготовці дітей до

засвоєння теоретичних знань, ло-

гопедичній допомозі на уроці,

своєчасному запобіганню прога-

лин у знаннях, практичній спря-

мованості навчання.

У школі для дітей із наслід-

ками поліомієліту і церебраль-

ними паралічами У.м. вивчається

у 1-10 класах або 1-12 класах

(залежно від терміну навчання)

за програмою масової школи. У

процесі навчання враховуються

особливості психічного розвитку

цієї категорії дітей, їхні особли-

вості та можливості. На уроках

У.м., особливо в 1—4 класах, про-

довжується розпочата вчителем-

логопедом диференційована ро-

бота з виправлення дефектів ус-

ного й писемного мовлення, на

мовному матеріалі здійснюється

корекція психічного розвитку ді-

тей, розвиток зв’язного мовлення

і мислення, індивідуалізуються

навчальні завдання (обсяг, сту-

пінь складності, темп виконання

тощо). Специфіка навчання у

школі такого типу передбачає й

роботу, спрямовану на віднов-

лення функцій опорно-рухового

апарату (корекцію порушень орі-

єнтації у просторі, дотримання

правил ортопедичного режиму,

виховання правильних динаміч-

них навичок під час читання і

письма тощо). На кожному уроці

У.м. проводиться п’ятихвилинна

фізкультпауза із лікувально-ко-

рекційними вправами (дихаль-

ними та фізичними).

У допоміжних класах, де на-

вчаються учні із ЗПР або розумо-

вою відсталістю, У.м. вивчається

за індивідуальними програмами,

складеними на основі програм

відповідного типу спеціальних

шкіл, які враховують психофізи-

чні особливості та навчальні мо-

жливості дітей зі складним дефе-

ктом. Одним із специфічних за-

вдань навчання У.м. таких дітей є

підготовка до соціально-побу-

тової адаптації в сучасних умо-

вах.

У.м. у школах для глухих ви-

вчається за спеціально розробле-

ною програмою.

УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИС-

ТВО ГЛУХИХ (УТОГ) - засно-

ване згідно постанови ВУЦВК

від 4 червня 1933 р. є громадсь-

кою організацією з всеукраїнсь-

ким статусом, яка здійснює свою

діяльність згідно Конституції

України і діючого законодавства.

УТОГ має свій гімн і емблему,

друкований орган «Наше життя».

Основною метою товариства є

залучення нечуючих інвалідів до

активного суспільного життя,

сприяння в опануванні спеціаль-

ності та здобутті освіти (вклю-

чаючи вищу), працевлаштування,

вирішення питань соціального

захисту тощо. До структури

УТОГу входять обласні (25, в т.ч.

Кримська республіканська) тери-

торіальні і первинні організації.

Вищим органом є з’їзд, який зби-

рається один раз на 5 років. Кері-

вним органом між з’їздами є

Центральне правління, яке зби-

рає пленуми 1-2 рази на рік. Між

пленумами керівні функції вико-

нує президія. УТОГ має 40 підп-

риємств; 16 колективних і спіль-

них підприємств, 38 культзакла-

дів (в т.ч. Культурний центр у

Києві, театр міміки та жестів

«Веселка»), учбово-навчальний

центр.

УТОГ як національна органі-

зація глухих України є постійним

членом Всесвітньої федерації

глухих (ВФГ), підгримує тісні

зв’язки з організаціями глухих

інших країн. УТОГ проводить

міжнародні фестивалі, сприяє

впровадженню Міжнародного

дня глухих та Міжнародного для

інвалідів.

УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИС-

ТВО СЛІПИХ (УТОС) - гро-

мадська організація, яка займа-

ється виховною, культурно-масо-

вою, загальноосвітньою роботою

нім працевлаштуванням. Органі-

зоване постановою Раднаркому у

1933 р.; працює під контролем

Міністерства соціального захис-

ту. У лавах товариства близько

60 тис. інвалідів І та II груп зору

віком 16-100 років.

УЛЬЯНОВА Тетяна Костя-

нтинівна (1929-2006) - укр. де-

фектолог, канд. пед. наук, доцент

кафедри олігофренопедагогіки

НПУ ім. М.П. Драгоманова. Ав-

тор науково-методичних розро-

бок з методики вивчення україн-

ської мови у допоміжній школі,

розвитку мовлення розумово від-

сталих учнів.

Основні наукові праці: «Русс-

кий язык» для 5 кл. вспомогате-

льной школы; «Українська мова»

для 3 кл. допоміжної школи;

«Методика вивчення української

мови в допоміжній школі»; «Ме-

тодика навчання граматики; роз-

витку мовлення в допоміжній

школі».

УМІННЯ - засвоєний суб’єк-

том спосіб виконання дій, який

забезпечується сукупністю набу-

тих знань і навичок. У. форму-

ються шляхом вправ, коли вини-

кає можливість виконувати дії не

лише у звичних, а й у нових умо-

вах. У. характеризується усвідо-

мленістю, цілеспрямованістю та

довільністю. У. мають різний

ступінь узагальненості, про що

свідчить широта переносу дій.

Найбільше значення для розвит-

ку дитини має формування зага-

льно-навчальних та загально-

.зсиодап-

ня, планування, організації, кон-

тролю, оцінки та регуляції діяль-

ності.

Формування У. є необхідним

завданням і щодо дітей з вадами

психофізичного розвитку. Це пе-

редбачає врахування особливос-

тей їхнього розвитку. Для ефек-

тивного становлення У. у глухих

дітей важливе значення має роз-

виток мовлення; у сліпих - само-

контроль за допомогою збереже-

них органів чуття; у розумово

відсталих - формування цілесп-

рямованої діяльності.

УМОВНИЙ РЕФЛЕКС -

один з двох основних типів реф-

лексів, відкритий і досліджений

рос. ученим-фізіологом І. Павло-

вим. У.р. утворюються за певних

умов у процесі життєдіяльності

організму на тлі природжених,

безумовних рефлексів. У.р. ви-

никає внаслідок кількаразового

поєднання дії безумовного под-

разника (зокрема харчового) з

дією будь-якого чинника (дзвін-

ка, спалаху електролампи), який

хоч і сприймається організмом,

але є індиферентним щодо його

життєвих потреб. Виникнення

У.р. полягає в набуванні організ-

мом властивості реагувати на по-

дразник, що раніше був для ньо-

го індиферентним, так само, як

до цього реагував лише на безу-

мовний. Це пояснюється тим, що

індиферентний подразник почи-

нає виконувати роль сигналу про

наступну закономірну появу без-

умовного подразника. Подраз-

називають умовним. Терміном

У.р. позначається механізм зами-

кання й функціонування тимча-

сових нервових зв’язків. Якщо

сигнальний подразник час від ча-

су не буде супроводжуватися ді-

єю безумовного (підкріплювати-

ся), то інтенсивність рефлектор-

ної реакції почне поступово зме-

ншуватися і, незабаром, У.р.

припинить функціонувати або

«засне».

Механізм утворення й функ-

ціонування У.р. є основою на-

буття організмом індивідуально-

го життєвого досвіду, що дає йо-

му змогу, за визначенням І. Пав-

лова, досягати неперервного урі-

вноважування з навколишнім се-

редовищем. Зокрема цей меха-

нізм становить важливий елемент

багатьох новоутворень, що є

продуктом навчання й виховання

індивідуума.

УПЕРТІСТЬ ДИТЯЧА - не-

гативна особливість поведінки,

один із проявів неслухняності.

Вередлива дитина чинить опір

певним вимогам, якщо вони су-

перечать її бажанням та намірам.

У.д. зумовлена мотивом самоут-

вердження, виникає за відсутнос-

ті нормальних умов для діяльно-

сті та задоволення природних по-

треб. У.д. найчастіше спостеріга-

ється в дошкільному та підлітко-

вому віці (в усталених формах -

риса характеру). Може виявляти-

ся як звична реакція вередливої,

розбещеної дитини, яка виросла в

атмосфері гіперопіки, немотиво-

протест, якщо дорослі не зважа-

ють на можливості дитини, її

прагнення до самостійності, до-

пускають грубість у поводженні,

ставлять необгрунтовані вимоги.

У.д. може стати серйозною

перешкодою для нормального

розвитку дитини. На її грунті у

дитини можуть виникати конфлі-

кти з оточенням, непорозуміння,

відчуженість.

Подолання У.д. передбачає

виховання довіри до дорослих,

усвідомлення їхнього авторитету.

Систематична вимогливість до

дитини має поєднуватися з пова-

гою до її особистості, підтрим-

кою та заохоченням самостійнос-

ті, розумової ініціативи.

УРАНОПЛАСТИКА (від

грец. игапоя - піднебіння) - опе-

рація, яка ліквідує дефекти твер-

дого піднебіння, що виникли че-

рез наявність вроджених незро-

щень. Полягає у пластичному

усуненні дефекту за допомогою

імплантації клаптиків м’яких

тканин, узятих із сусідніх діля-

нок. Слизово-окисні клапті, відо-

кремлені від бічних частин твер-

дого піднебіння, наближають і

зшивають по середній лінії, зату-

ляючи кістковий дефект.

Операція усуває незрощення

(розщілину) твердого піднебіння

і значною мірою нормалізує ди-

хання, харчування, вимову. Од-

нак після операції можуть зали-

шитися значні дефекти мовлення,

які потребують спеціального ло-

гопедичного впливу.

До операції, а також у випад-

ках, коли хірургічне втручання

неможливе для усунення незро-

щень твердого піднебіння вико-

ристовуються обтуратори.

УРІВНОВАЖЕНІСТЬ НЕ-

РВОВИХ ПРОЦЕСІВ - власти-

вість нервової системи, що вира-

жається у взаємодії, рівновазі

між основними нервовими про-

цесами - збудженням та гальму-

ванням. Поняття У.н.п. запрова-

джене І. Павловим і розглядалось

ним як одна із самостійних влас-

тивостей нервової системи, що у

поєднанні з іншими (силою та

рухливістю) утворюють тип ви-

щої нервової діяльності.

Органічне ураження кори го-

ловного мозку часто призводить

до порушення рівноваги між ос-

новними нейродинамічними про-

цесами збудження і гальмування.

Найчастіше це спостерігається у

олігофренів. За особливостями

кіркової нейродинаміки М. Певз-

нер виділила три групи дітей: ді-

ти-олігофрени, у яких гальмівні

процеси переважають над проце-

сами збудження, характерним

станом яких є загальмованість;

діти-олігофрени, у котрих збу-

дження переважає над гальму-

ванням, що проявляється у збуд-

ливості, імпульсивності; діти, у

яких порушення кіркової нейро-

динаміки характеризується слаб-

кістю обох нервових процесів. їм

властива схильність до охорон-

ного гальмування.

УРОК у спеціальній школі -

основна форма організації шкі-

льного навчання дітей з вадами

психофізичного розвитку. Це

групова форма організації навча-

льно-виховного процесу. У спец-

школах, як і у масових, навчання

будується, головним чином, за

класно-урочною системою, хоча

у цих типах освітньо-виховних

закладів значне місце (порівняно

з масовою школою) відводиться

індивідуальним корекційним за-

няттям.

Основна група учнів, з якою

проводяться У.с.ш. — клас, що

об’єднує дітей за рівнем їхніх

знань і спроможністю опанувати

програмний матеріал для відпо-

відного року навчання.

Стабільний склад класу ство-

рює умови для виховання пер-

винних колективів учнів. Кількі-

сне наповнення класів в усіх ти-

пах спеціальних шкіл значно ме-

нше, ніж у масових школах. Це

сприяє індивідуальному підходо-

ві до дітей.

Залежно від переважної дида-

ктичної мети (за І. Єременко) ви-

діляють такі типи У.с.ш.: пропе-

девтичні; формування нових

знань і прийомів діяльності; удо-

сконалення знань і умінь; корек-

ції; систематизації та узагаль-

нення знань, умінь і навичок; ко-

нтрольні; практичні; комбінова-

ні; навчальні екскурсії. Структу-

ра У.с.ш. будь-якого типу скла-

дається з підготовчої, основної та

заключної частини. У спецшко-

лах кожна частина структури

У.с.ш. наповнюється компонен-

тами, які допомагають урахову-

вати особливості динаміки інте-

лектуальної працездатності дітей

та підтримувати її на оптималь-

ному рівні, охороняючи їхнє здо-

ров’я. Це положення має прин-

ципове значення для спеціальної

педагогіки, оскільки У.с.ш. є ва-

жливою частиною охоронного

педагогічного режиму. Освітня,

виховна та корекційно-розви-

вальна ефективність У.с.ш. зале-

жить від того, наскільки систем-

но, повно і послідовно у його

проведенні будуть реалізовані

дидактичні принципи навчання

дітей з вадами психофізичного

розвитку.

УЯВА - психічний процес,

що полягає у створенні нових

образів на основі уявлень, набу-

тих з попереднього досвіду. Роз-

виток У. пов’язаний з розвитком

сприймання, що забезпечує запас

яскравих і чітких образів, які

трансформуються в образи У. за-

вдяки абстрагуючій діяльності

мислення.

Розрізняють мимовільну У. -

спонтанне виникнення образів, та

довільну, яка підпорядкована

свідомо поставленій меті. У. віді-

грає винятково важливу роль у

творчості, особливо художній,

конструкторській. Особливий

вид У. - мрія, як витвір образів

бажаного майбутнього. У мрії

відображаються потреби, життєві

цілі особистості. Цінність мрії

полягає в її зв’язку з реальною

дійсністю, можливістю втілення

мрії у життя шляхом тривалих,

цілеспрямованих зусиль. Пусте

фантазування, мрійливість приз-

водить до пасивності, бездіяль-

ності.

Розвиток У. дітей з вадами

психофізичного розвитку пов’я-

заний з певними труднощами,

зумовленими специфікою дефек-

ту. Так, у глухих дітей недоліки

У. пов’язані з уповільненим роз-

витком мовлення та абстрактного

мислення. Тому їхні зорові уяв-

лення недостатньо аналізуються і

узагальнюються. У сліпих збід-

нення У. зумовлене бідністю

чуттєво-наочного досвіду. Осно-

вою недорозвитку У. розумово

відсталих дітей є недорозвиток

аналітико-синтетичної діяльнос-

ті, що негативно позначається на

якості сприймання, недостатній

узагальненості уявлень та пода-

льшій їх трансформації в образи

У.

Із компенсацією основного

дефекту в процесі спеціального

навчання та виховання створю-

ються передумови для успішні-

шого розвитку У.

УЯВЛЕННЯ - чуттєво-

наочний образ предметів та явищ

дійсності, що зберігається та від-

новлюється у свідомості без без-

посереднього впливу самих пре-

дметів на органи чуття. Основою

У. є минулий досвід людини, її

попередні відчуття та сприйман-

ня. У. мають багато спільного зі

сприйманням, бо в обох випадках

наслідком є чуттєвий образ реа-

льності. На відміну від відчуттів

та сприймань У. дає узагальнені

образи дійсності. У виникненні

таких узагальнених образів важ-

ливу роль відіграє мовлення та

мислення. Образи У. від першого

знайомства з предметом розви-

ваються і збагачуються знаннями

про предмети чи явища, стають

змістовнішими. Узагальнення

багатьох вражень від однакових

предметів створює загальні У.

Через У. реалізується синтез

чуттєвих і раціональних момен-

тів людського пізнання. Винят-

кове значення має розвиток У ді-

тей у процесі навчання та вихо-

вання.

У. дітей, що мають дефекти

аналізаторів, своєрідні. Ці особ-

ливості зумовлені характером

порушення та часом його виник-

нення. Так, у сліпих від наро-

дження дітей немає зорових У., а

у глухих з народження - слухо-

вих. У тих, хто втратив зір чи

слух після народження, якість У.

залежить від часу втрати аналіза-

тора: до чи після сформування

мовлення, оскільки словесно-

образні асоціації допомагають

впорядковувати, зберігати та від-

творювати У.

Формування У. дітей з вадами

психофізичного розвитку відбу-

вається в діяльності на основі ви-

користання компенсаторних мо-

жливостей психіки. Завдяки ці-

леспрямованому розвитку дося-

гається високий рівень дотико-

вих У. у сліпих; зорових, такти-

льно-вібраційних, мовленнєво-

рухових-у глухих.

ф

ФАЗОВІ СТАНИ - зміни

умовнорефлекторної діяльності,

пов’язані з певними ділянками

кори великих півкуль головного

мозку, які виявляються при пос-

туповому поширенні на ці ділян-

ки процесу гальмування Ф.с. ви-

являються в порушенні існуючої

відповідності між силою подраз-

ника та величиною реакції відпо-

віді («закон силових відно-

шень»). Величина реакції відпо-

віді на подразнення різної інтен-

сивності урівнюється (урівнюва-

льна фаза) або ж навіть слабкіші

подразники (парадоксальна фа-

за). У деяких випадках повністю

спотворюються співвідношенням

між позитивними і гальмівними

подразниками: останні виклика-

ють відповідні-реакції, а позити-

вні не викликають.

Ф.с. можуть спостерігатися

при стані стомлення нервової си-

стеми, коли сильні подразники

перевищують межу працездатно-

сті нервової діяльності (при олі-

гофренії, деяких психічних за-

хворюваннях). Одним із проявів

Ф.с. можуть бути негативі стичні

реакції (див. Негативізм). У де-

яких випадках при Ф.с. дитина не

реагує на мову звичайної гучнос-

ті, але відповідає, коли до неї

звертаються пошепки, що є слаб-

кішим подразником.

ФАНТАЗІЯ ПАТОЛОГІЧ-

НА - частий розлад мислення у

дітей, що базується на характер-

ній особливості дитячої психіки:

жвавості уяви і схильності до

фантазування. Від фізіологічної

фантазії відрізняється відірваніс-

тю від реальності, складністю

переключення від фантазії до ре-

альності, іноді повним перевті-

ленням в образ і втратою крити-

ки, одноманітністю, стереотипні-

стю, зрідка насильницьким хара-

ктером фантазування. Залежно

від віку носить характер: наочно-

дієвий, що проявляється в одно-

манітних іграх (у дошкільнят),

наочно-образний (у молодших

школярів), ідеаторний (у підліт-

ків) у вигляді візуалізації уяв-

лень.

ФЕДОРЕНКО Світлана Во-

лодимирівна (н. 1966) - укр. де-

фектолог, канд. пед. наук, доцент

кафедри тифлопедагогіки ІКПП

НПУ ім. М.П. Драгоманова, фа-

хівець у галузі тифлопедагогіки.

З 1998 р. заступник декана дефе-

ктологічного факультету, а з