70 Дб; III ступінь - зниження

слуху перевищує 70 Дб (у серед-

ньому приблизно 75 Дб). При І

ст. Т. можливе розбірливе сприй-

мання мовлення на відстані бі-

льше 1 м; при II ст. - мовлення

розмовної тучності сприймається

лише на відстані менше за і м;

при III ст. Т. мовлення розмовної

гучності погано розрізнюється

навіть поблизу вуха.

Т. вроджена чи набута у до-

мовленнєвий період або в почат-

ковому періоді формування мов-

лення може призвести до пору-

шення нормального мовленнєво-

го розвитку дитини. Його ступінь

і характер при Т. залежить від

взаємодії трьох основних факто-

рів: 1) ступеня порушення; 2) ча-

су виникнення ураження; 3) умов

розвитку дитини після ураження

слуху (див. Слабочуючі діти).

Багато дітей із Т. потребують

спеціального лікування (діти, у

яких порушення слуху пов’язане

з захворюванням середнього ву-

ха, а також з патологічними про-

цесами у носі та носоглотці). Ці

процеси лікуються і часто разом

з їхнім усуненням досягається

поліпшення слуху. У деяких ви-

падках при Т., що пов’язана з по-

рушенням звукопровідного апа-

рата, поліпшення слуху можна

досягти через слухополіпшуючі

операції (див. Отит, Кахлеарний

імплант). При Т., що виникла

внаслідок ураження внутрішньо-

го вуха або слухового нерва, іно-

ді лікування буває ефективним,

якщо його розпочати на ранній

стадії захворювання.

При сильно вираженій Т. до-

помагають звукопідсилюючі апа-

рати.

Педагогам та батькам потріб-

но якомога раніше виявляти Т. у

дітей, своєчасно обстежити та

розпочати лікування.

Діти з діагнозом Т., які мають

відхилення в мовленнєвому роз-

витку, пов’язані з недостатністю

слуху, виховуються у спеціаль-

них дитячих садках та навчають-

ся у спеціальних школах для сла-

бочуючих дітей.

ТУРЧИНСЬКА Валентина

Євгенівна (н. 1947) - укр. оліго-

френопедагог; канд. пед. наук,

доцент, зав. кафедри олігофрено-

педагогіки НПУ ім. М.П. Драго-

манова (1984-1996). Досліджує

проблеми мотивації пізнавальної

діяльності розумово відсталих

учнів, посилення її евристичного

компоненту; змісту освіти з укра-

їнської мови, науково-теоретич-

них основ шкільного підручника

для розумово відсталих дітей.

Основні наукові праці: «Гото-

вність до навчання учнів допо-

міжної школи»; «Українська мо-

ва» для 6 кл. допоміжної школи;

«Українська мова» для 3 кл. до-

поміжної школи; «Читанка» для

6 Кл. Допоміжної школи.

ТУРЧИНСЬКА Клавдія

Михайлівна (1924-1976) - укр.

олігофренопедагог, канд. пед.

наук, доцент. Відома як один із

активних організаторів вищої

дефектологічної освіти в Україні.

У 1965-1976 рр. була деканом і

водночас зав. кафедри олігофре-

нопедагогіки дефектологічного

ф-ту КДПІ ім. М. Горького. Ініці-

атор відкриття нової спеціально-

сті «учитель професійно-трудо-

вого навчання в допоміжній

школі». Досліджувала проблеми

професійно-трудового навчання і

профорієнтаційної роботи у до-

поміжній школі.

Основні наукові праці: «На-

риси з історії олігофренопедаго-

гіки»; «Профорієнтація у допо-

міжній школі»; «Читанка» для 6

класу допоміжної школи.

У

УВАГА - процес виділення

об’єктів психічної ДІЯЛЬНОСТІ 3-

поміж багатьох, зосередження на

певних об’єктах при одночасно-

му абстрагуванні від інших. У.

характеризує вибіркове ставлен-

ня дитини до навколишнього сві-

ту, коли з великої кількості под-

разників свідомість виділяє один

або кілька. Фізіологічною осно-

вою У. є виникнення зони опти-

мального збудження в певних ді-

лянках кори головного мозку при

одночасному, більш або менш

сильному, гальмуванні інших ді-

лянок кори. У є запорукою успі-

шності будь-якої діяльності: гри,

навчання, пізнання, праці, пове-

дінки. Причому об’єктом У. мо-

жуть бути навколишнє середо-

вище, власні думки, відчуття, по-

чуття, дії.

У психології розрізняють У.

мимовільну та довільну. У. ми-

мовільна виникає без спеціаль-

них намірів дитини. У. довільна

виникає, коли дитина ставить пе-

ред собою мету зосередитися на

певному об’єкті, утримати увагу

на ньому вольовими зусиллями.

Розрізняють також У. зовніш-

ню і внутрішню. У. зовнішня ви-

являється у зовнішніх діях дити-

ни і спрямовується на практичне

чи теоретичне опанування навко-

лишнього середовища. У. внут-

рішня виявляється у внутрішніх

діях, спрямованих на розв’язу-

вання завдань «про себе». Чітких

граней між мимовільною й дові-

льною, внутрішньою та зовніш-

ньою У. не існує, вони рухливі,

мають відносний характер.

Сталими і характерними осо-

бливостями У. є вибірковість, ро-

зподіленість, здатність до конце-

нтрації, зосередженості, стій-

кість, переключення. Ці парамет-

ри У. залежать від типу нервової

системи дитини та вдосконалю-

ються залежно від конкретних

видів діяльності: гри - у дітей,

навчання - в учнів, праці - у до-

рослих.

Надзвичайно важливим за-

вданням є розвиток У. у дитячо-

му віці. Батьки, педагога і вихо-

вателі повинні допомагати дити-

ні поступово опановувати дові-

льну У.; збільшувати обсяг У., її

стійкість, покращувати її пере-

розподіл, а також, у разі потреби,

швидше переключати У. Одне з

основних завдань педагога - бо-

ротьба з відволіканням У., фор-

мування довільної У., починаючи

з перших цілеспрямованих за-

вдань, дитини в дошкільному ві-

ці.

Що стосується компенсатор-

ного розвитку дітей з психофізи-

чними вадами, то велика роль

належить удосконаленню У. Так,

сприймання предметів навколи-

шнього світу сліпими дітьми

шляхом дотику, читання за Брай-

лем потребують особливої зосе-

редженості, стійкості У. За таких

умов формується висока зосере-

дженість У. на слухових впливах.

Для глухих дітей характерним

є постійне переключення У. з од-

них предметів, що сприймаються

за допомогою зору, на інші, - під

час орієнтування у нових обста-

винах. Це деякою мірою компен-

сує відсутній слух та виховує

вміння розподіляти У.

Розумово відсталі, особливо

збудливі олігофрени, та діти з

переважними ушкодженнями ло-

бних відділів кори головного мо-

зку, характеризуються різким не-

дорозвитком довільної У, що

спричинено особливостями ви-

щої нервової системи. Тому в ро-

боті з цими дітьми слід надавати

особливу увагу розвитку компен-

саторних механізмів формування

всіх основних параметрів У., без

яких неможлива навчальна і ви-

ховна діяльність, їхній подаль-

ший розвиток.

УЗАГАЛЬНЕННЯ - один із

основних мислиннєвих процесів:

мислене об’єднання спільних

властивостей предметів і явищ

навколишньої дійсності. У. без-

посередньо пов’язане з процесом

абстракції. За складністю може

проходити на різному рівні - від

широкої генералізації до У., що

потребує розкриття складних

взаємовідношень, причинових

зв’язків, закономірностей розви-

тку, виділення суттєвих ознак

предметів і явиш. У. є основою

для утворення понять. Важливу

роль у розвитку У. відіграє опа-

нування мовлення.

У дітей з порушеннями роз-

витку особливості процесу У.

зумовлені характером дефекту. В

розумово відсталих процес У.

дуже ускладнений і відбувається

не на основі виділення суттєвих

ознак, а шляхом безпосередньо-

го, недиференційованого влов-

лювання схожості, яку дитина не

завжди може висловити. У про-

цесі навчання учнів допоміжної

школи розвивається мислення,

що сприяє вдосконаленню про-

цесу У.

У глухих дітей, які не воло-

діють словесним мовленням, У.

розвивається на наочно-образній

основі. У процесі навчання мов-

лення глухі переходять на новий,

вищий рівень словесно-логічних

У.

Збіднення образного мислен-

ня, обмеження можливостей спо-

стережень у сліпих дітей призво-

дить до серйозних ускладнень

під час У. Класифікація об’єктів

та їхній поділ на певні групи

здійснюється ними, зазвичай, на

основі абстрактних словесних

знань, причому іноді без необ-

хідного співвіднесення словес-

них позначень предметів з їхніми

образами. Збагачення чуттєвого

досвіду сліпих дітей зменшує не-

доліки процесу У.

УКРАЇНСЬКА МОВА у

спеціальній школі - навчальний

предмет, змістом якого є навчан-

ня грамоти (читання й письма),

орфографічно правильного пись-

ма, вивчення основ граматики та

синтаксису, лексики і фразеоло-

гії, розвиток зв’язного усного та

писемного мовлення. Відсутність

або недорозвиток мовлення в уч-

нів спеціальних шкіл утруднює

повноцінний розвиток їхньої

психічної діяльності.

В умовах спеціального на-

вчання в дітей формується чи

вдосконалюється мовлення, а ві-

дтак, розвивається пізнавальна

діяльність та емоційно-вольова

сфера, виробляється правильна

взаємодія із середовищем, ство-

рюється та вдосконалюються

можливості спілкування.

Навчання У.м. у спеціальних

школах проводиться з урахуван-

ням різних умов мовленнєвого

розвитку учнів та особливостей

формування окремих сфер їхньої

особистості. У допоміжній школі

навчання розумово відсталих уч-

нів У.м. здійснюється за оригіна-

льною програмою протягом 9-10

років. За цей період учні опано-

вують знання та навички в обсязі

масової чотирирічної школи, а з

граматики - дещо ширше коло

теоретичних знань і практичних

умінь.

На початку навчання розумо-

во відсталі діти мають дуже об-

межений словниковий запас

(особливо слів, які позначають

назви дій та ознак предметів, за-

гальні поняття). їм важко зрозу-

міти пояснення вчителя, викона-

ти найпростіші доручення. Через

слабке усвідомлення явищ до-

вкілля розумово відсталі діти

майже не задають запитань,

утруднюються розповісти про те,

що бачать.

У процесі навчання розумово

відсталих учнів У.м. значна увага

надається корекції недоліків за-

гального і мовленнєвого розвит-

ку, систематичній роботі з ви-

правлення недоліків вимови (на

індивідуальних і групових лого-

педичних заняттях у 1-5 класах

та кожному уроці У.м.). Розвиток

мовлення є провідним принци-

пом навчання.

Велике значення надається

навчанню грамоти. Протягом

двох місяців проводяться добук-

варні підготовчі уроки, на яких в

учнів розвивають фонематичний

слух, звуковий аналіз мовлення,

уточнюють словник, виконують

вправи, які готують їх до письма,

коригують вимову звуків і слів.

Навчання грамоти здійснюється

за аналітико-синтетичним мето-

дом. Особлива увага звертається

на опанування злиття букв у

склади (читання) і техніки пись-

ма, що становить для розумово

відсталих значні утруднення. У

класах для дітей із низьким рів-

нем навчальних можливостей

(II відділення) додатково на по-

вторення матеріалу букваря від-

водиться все перше півріччя 2

класу.

У 2-5 класах, практично озна-

йомлюючись із текстом, речен-

ням, словом, звуками та буквами,

учні одержують елементарні тео-

ретичні знання з фонетики, лек-

сики, орфографії та граматики

У.м.; одночасно розвивають на-

вички правопису, усне і писемне

мовлення, інтерес до рідної мови.

Продовжується робота з розвит-

ку зв’язного мовлення. Відбува-

ється формування та вдоскона-

лення графічних навичок (техні-

ки письма).

У 5-9 класах допоміжної

школи систематично вивчається

доступний граматичний матеріал

У.м.; діти ознайомлюються із бі-

льшістю частин мови, синтакси-

сом, навчаються практично за-

стосовувати набуті теоретичні

знання, мовні закономірності у

власному мовленні. Активніше

розвивається зв’язне усне та пи-

семне мовлення на матеріалі різ-

номанітних практичних лексико-

граматичних вправ, на основі

спостережень та аналізу різних

типів текстів.

Програма та вимоги до знань

та умінь з У.м. на кінець року в

кожному класі диференціюються

відповідно до рівня їхніх навча-

льних можливостей - для І та П

відділень.

У школах та класах інтенсив-

ної педагогічної корекції (для ді-

тей із затримкою психічного роз-

витку) У.м. вивчається в 2-9 кла-

сах І варіанту та в підготовчому -