1973-1978 Pp. Завідувала лабора-

торією сурдопедагогіки. Дослі-

джувала актуальні питання вихо-

вання глухої дитини в сім’ї, ме-

тодики навчання глухих геогра-

фії, природознавства. Першою в

Україні розпочала вивчення пси-

хофізичних особливостей дітей зі

складними дефектами; розробля-

ла питання змісту та методики

навчання мовлення учнів допо-

міжних класів шкіл для глухих.

С. - автор навчальних програм

для глухих учнів (з рідної мови,

природознавства), для розумово

відсталих (з російської мови,

природознавства), метод, посіб-

ників для вчителів.

Основні наукові праці: «Ви-

ховання глухої дитини в сім’ї»;

«Формування географічних по-

нять в учнів з вадами слуху за

новою програмою»; «Методичні

рекомендації до психолого-

педагогічного вивчення учнів

допоміжних класів шкіл для глу-

хих дітей»; «Навчання мовлення

учнів допоміжних класів шкіл

глухих».

СТУПОР (від лат. - stupor,

stupeo - засинаю) - форма психі-

чного розладу, для якого харак-

терна значна або повна нерухо-

мість хворого, загальмованість

мовлення, навіть до повної її від-

сутності. Інколи хворий у стані

С. довго зберігає положення тіла,

яке йому надали. М’язи тіла при

цьому напружені. Спроба зміни-

ти позу хворого викликає в нього

значний опір. Стан С. триває кі-

лька годин, тижнів, залежно від

характеру захворювання. С. спо-

стерігається при кататонічній

формі шизофренії, психогенних

психозах і деяких інших уражен-

нях ЦНС.

суьлімацш (від лат

зиЬІітаге - піднімаю, підношу) -

у психоаналізі 3. Фрейда один із

механізмів психологічного захи-

сту, який знімає напругу в ситуа-

ції конфлікту через трансформа-

цію інстинктивних форм психіки

на прийнятливіші для індивіда та

суспільства.

Частковий випадок С. за

3. Фрейдом, - підключення енер-

гії лібідо (сексуальної сили) до

процесу творчості. Таке уявлення

є свідченням біологізаторської

інтерпретації психіки, властивої

фрейдизму. Поза психоаналітич-

ним трактуванням термін С. ви-

користовується для позначення

переключення активності суб’єк-

та на вищий рівень.

СУКЦЕСИВНІСТЬ СПРИЙ-

МАННЯ (від лат. 5ИССЄШО - по-

слідовність і розгорнутість) - ха-

рактерна риса перцептивної дії.

Психофізіологічні дослідження

свідчать, що акт сприймання по-

чинається з управління дією. Се-

нсомоторні процеси інформують

про особливості тих предметів,

які на них впливають. У процесі

ознайомлення з об’єктом людина

починає виділяти одну чи певну

кількість властивостей як най-

більш інформативних. Тобто пе-

ретворює деякі особливості пре-

дметів на оперативні одиниці

сприймання. Такими одиницями

можуть стати градації яскравості

обрисів, інші ознаки предметів,

чи їх комплекси, цілі предмети та

їх сукупності. Оперативні оди-

ниці С.с. є динамічними.

У всіх видах u.c. моторний

комплект сприяє виділенню

об’єкта з навколишнього. Так,

зорове С.с. пов’язане із зорово-

моторною координацією, слухове

починається з фіксації подразни-

ка зверненням слухового аналіза-

тора до джерела звуку, а дотик

визначається складністю такти-

льно-моторних аналізаторів.

Психологи довели величезну

роль моторних компонентів у зо-

ровому сприйманні. Вивчення

об’єктивних закономірностей са-

мого процесу зорової діяльності,

що спричиняє формування зоро-

вого образу, виявило різні рівні

перцептивної дії.

На початковій стадії форму-

вання перцептивного образу від-

значено розгорнуту взаємодію

орієнтовно-дослідницьких, пі-

знавальних і виконавчих дій. На

вищих стадіях розвитку С.с. вза-

ємовідношення основних компо-

нентів дій відбувається прихова-

но, а перетворення зорового об-

разу здійснюється відповідно до

поставленого завдання. Це є ос-

новою образного мислення.

СУРДОМУТИЗМ (від лат.

surditas - глухота, mutismus - мо-

вчання) - функціональне пору-

шення слуху та мовлення. С., на

відміну від глухонімоти, яка зав-

жди зумовлена стійкими органі-

чними порушеннями слуху, має

тимчасовий характер.

В основі С. лежить процес га-

льмування в слуховій та мовлен-

нєво-руховій ділянках кори голо-

вного мозку. Він розвивається як

реакція на подразники (переляк,

психічну травму, вибухову хви-

лю, постріл).

Під час бойових дій С. спо-

стерігається як вияв контузійного

ураження внаслідок дії сильного

звуку та ударної хвилі від вибу-

хів авіабомб, мін, снарядів.

Явище С. швидко минає за-

вдяки лікуванню, що має розга-

льмовуючий вплив, а іноді зовсім

без медичного втручання. У разі,

коли С. набуває затяжного харак-

теру, потрібні комплексні дії лі-

карів - психоневролога, отолари-

нголога та педагогів — логопеда і

сурдопедагога.

СУРДОПЕДАГОГ - див.

Вища дефектологічна освіта.

СУРДОПЕДАГОГІКА (від

лат. зи^т - глухий) - наука про

виховання, освіту й навчання ді-

тей із вадами слуху (глухих, сла-

бочуючих, пізнооглухлих). Роз-

вивається на основі спільних

принципів педагогіки. Розробляє

основи побудови спеціального

навчально-виховного процесу,

принципи організації спеціаль-

них закладів. С. включає теорію

виховання, навчання глухих і

слабочуючих дітей дошкільного і

шкільного віку. Вона має свою

історію, окремі методики (мови,

арифметики, природознавства,

географії, історії, трудового на-

вчання тощо), спеціальну психо-

логію. Тісно зв’язана з багатьма

суміжними науками (загальною

педагогікою, психологією, меди-

циною, мовознавством тощо). С.

широко використовує здооутки

електроніки та радіотехніки.

СУРДОТЕХНІКА - це роз-

діл сурдопедагогіки, який займа-

ється розробкою принципів

конструювання технічних засобів

(приладів, обладнання, пристосу-

вань) для корекції і компенсації

вад слуху та зумовлених цим по-

рушень мови, а також сукупність

таких технічних засобів.

Сурдотехнічні засоби поділя-

ються на кілька груп: звукопід-

силювальна апаратура; технічні

засоби - прилади та пристосу-

вання, що передають інформа-

цію, яка зазвичай сприймається

на слух іншими шляхами; апара-

тура для дослідження слуху.

Звукопідсилювальна апарату-

ра - це індивідуальні слухові

апарати, колективна звукопідси-

лювальна апаратура, слухомовні

тренажери, індукційні установки,

інфрачервоні системи, мікрофон-

ні класи, частотномодульні сис-

теми (див. Звукопідсилювальна

апаратура).

Технічні засоби - це прилади

та пристосування, які перетво-

рюють звуковий сигнал у світло-

вий чи тактильний, або на звук,

який може сприйняти уражений

слуховий орган. Це спеціальні

телефони для глухих, в яких об-

мін інформацією здійснюється за

допомогою набору тексту відп-

равником. Інформація отриму-

ється у вигляді рухливого рядка

на табло. До цієї групи можна

віднести звичайні та спеціальні

технічні засоби навчання (кодос-

коп, слайдоскоп, навчальні кіно-

фільми (із субтитрами). До цієї

групи відносять системи «види-

мої мови». Вони дають змогу

«побачити» деякі складові мови.

Найсучасніша - це комп’ютер-

ний програмно-апаратний ком-

плекс «Speech Viewer-З». «Speech