1978 Р. У 80-ті рр. Займалася

проблемами зорової недостатно-

сті, використання залишкового

зору, орієнтації в просторі та фі-

зичного виховання незрячих ді-

тей. 90-ті рр. були присвячені пи-

танням інтеграції дітей з пору-

шеннями зору в масові освітні

заклади та організації психологі-

чної служби в спеціальних закла-

дах.

Автор понад 140 наукових

праць, підручників, програм, ме-

тодичних розробок тощо. Редак-

тор багатьох наукових та наук,-

метод. робіт з тифлопедагогіки та

тифлопсихології.

Основні наук.-метод. праці:

«Дети с глубокими нарушениями

зрения», «Развитие компенсатор-

ных процессов у слепых детей

дошкольного возраста», «Тифло-

психология детства», «Введение

в тифлопсихологию раннего, до-

школьного и школьного возрас-

та» та ін.

СОЛОВЙОВ Іван Михай-

лович (1902-1986) - рос. психо-

лог і дефектолог, д-р психол. на-

ук, проф., учасник Великої Віт-

чизняної війни, нагороджений

Орденом Великої Вітчизняної

війни та багатьма медалями.

Закінчивши в 1925 р. Москов-

ський ун-т та аспірантуру під ке-

рівництвом Л. Виготського, С.

працював в Ін-ті дефектології

АПН СРСР, досліджував про-

блеми формування та розвитку

глухих і розумово відсталих ді-

тей, особистості аномальної ди-

тини, її сприйняття, пам’яті, мис-

лення, мови. Результати цієї ро-

боти було узагальнено та опублі-

ковано. Значний теоретичний ін-

терес становить його монографія

«Познавательная деятельность

нормальных и аномальных детей.

Сравнение и познание отноше-

ний», в якій розкрита складна

динаміка та особливості процесу

пізнання, зумовлені загальним

психічним розвитком особистос-

ті, узагальнені взаємозалежності

загальної дитячої та спеціальної

психології.

Основні наукові праці: «Оче-

рки психологии глухонемого ре-

бенка»; «Особенности познава-

тельной деятельности учащихся

вспомогательных школ»; «О

психическом развитии глухих и

нормально слышащих детей».

СОМАТИЧНИЙ (від грец.

сота - тіло, тілесний) - у медич-

ній практиці використовується

для визначення явищ, які

пов’язані з тілом, на відміну від

явищ психічного характеру. Хво-

роби за цією ознакою поділяють

на соматичні й психічні.

СОМНАМБУЛІЗМ (від лат.

Боттш - сон, атЬиІо - ходжу,

прогулююся) - 1) психопатологі-

чне явище сноходіння. У стані

глибокого гіпнотичного сну лю-

дина автоматично робить цілесп-

рямовані рухи, хоча вони й не-

свідомі. У стані свідомості про

свої дії уві сні людина не

пам’ятає; 2) розлад свідомості,

коли під час сну неусвідомлено

виконуються впорядковані дії.

Після пробудження хворий не

може пригадати попередні події.

СОЦІАЛІЗАЦІЯ - процес і

результат входження індивіда в

соціальне середовище й станов-

лення його як соціальної істоти,

людини під впливом усієї сукуп-

ності соціальних факторів, соціа-

льного середовища в цілому, ку-

ди входять: виховання, навчання,

соціальне спілкування, підготов-

ка до соціальних відносин, прид-

бання знань, умінь, навичок

практичної діяльності, оволодін-

ня нормами, поняттями, ціннос-

тями, цілями, культурою в ціло-

му, формування самосвідомості,

придбання здатності управляти

своєю поведінкою, формування

активного суб’єкта соціальних

відносин, перетворення самої

людини, її всебічний і гармоній-

ний розвиток.

С. - процес двосторонній,

який включає засвоєння індиві-

дом соціального досвіду та ста-

новлення внутрішнього духовно-

го світу особистості (олюднення,

людської суб’єктивності). Тому

дослідники проблеми С. акцен-

тують увагу на соціальній адап-

тації та інтеріоризації моральних

норм і правил, підкреслюючи

цим як неповторну індивідуаль-

ність кожного індивіда, так і ак-

тивний характер самого процесу

С.

Результатом С. є соціалізова-

на соціально-адаптована людина.

Бути соціалізованою в широкому

значенні цього слова означає бу-

ти залученою до норм і ціннос-

тей суспільства. У більш вузько-

му значенні - вміння досягати

особистих цілей без неусвідом-

леного завдання збитків або

шкоди іншим людям. Ця здат-

ність поширюється на всі форми

її поведінки і мислення. На про-

тивагу соціалізованій є людина

не соціалізована. Це людина, що

не в змозі (взагалі або ще) дати

сама собі ради про мотиви, мету,

плани, засоби своєї поведінки й

мислення, свідомо керувати сво-

їми діями, а також брати до уваги

інтереси й потреби іншої люди-

ни.

СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ

ОРІЄНТУВАННЯ - спрямоване

на практичну підготовку дітей до

самостійного життя і господар-

сько-побутової праці, формуван-

ня знань, умінь і навичок, які

сприятимуть успішній соціальній

адаптації, інтеграції дітей у сус-

пільство.

С.п.о. було введене в 1982 р. у

навчальні плани допоміжних

шкіл. Програма складається з кі-

лькох розділів. У кожному з них

визначено тему, зміст практич-

них занять і вправ, розкрито ос-

новні вимоги до знань і умінь

учнів. У допоміжних школах бі-

льшість розділів вивчається в 5-9

класах.

Основними методами і фор-

мами навчання С.п.о. є практичні

роботи, екскурсії, бесіди, сюжет-

но-рольові ігри. Рекомендоване

широке використання наочних

засобів, діафільмів, навчальних

кінофільмів. Більшість розділів

програми з С.п.о. передбачають

проведення практичних робіт,

опанування учнями основних за-

собів догляду за житлом, одягом,

взуттям, прийомів приготування

їжі, умінь складати ділові папери,

заповнювати бланки тощо. Про-

грамою передбачене використан-

ня колективних (бригадних) та

індивідуальних форм організації

практичних робіт. Велике корек-

ційне значення мають розділи,

спрямовані на формування в ро-

зумово відсталих дітей умінь ко-

ристуватися сервісом підпри-

ємств сфери послуг, торгівлі,

зв’язку, транспорту, медичної

допомоги, навичок з організації

харчування, розподілу бюджету в

сім’ї тощо. Заняття з С.п.о. спри-

яють засвоєнню морально-

етичних норм поведінки, прави-

льному розумінню естетики по-

буту, навичок спілкування у різ-

них життєвих ситуаціях.

Для кожного типу спеціаль-

них шкіл передбачено вивчення

предмета, основним завданням

якого є підготовка школярів до

самостійного життя.

У школах для сліпих і слабо-

зорих дітей створено альтернати-

вні програми з курсу «Обслуго-

вуюча праця» (5-12 класи) окре-

мо для дівчаток і хлопчиків,

оскільки для цієї категорії дітей

характерними є значні відмінно-

сті рівня засвоєних знань і набу-

тих умінь. При вивченні цього

предмета особлива увага зверта-

ється на формування конкретних

практичних умінь і навичок са-

мообслуговуючої та господарсь-

ко-побутової праці. На цих уро-

ках збагачується життєвий досвід

дітей. Вони вчаться розрізняти

предмети за формою, температу-

рними ознаками, ознайомлюють-

ся зі смаковими якостями проду-

ктів харчування, готових страв,

їх запахами тощо.

У школах для глухих і слабо-

чуючих дітей учні набувають

знань на уроках із побутової пра-

ці, засвоюючи навички самообс-

луговування, особистої гігієни,

догляду за одягом і взуттям, жи-

тлом; вивчають назви предметів,

слова-ознаки дій і якості предме-

тів господарсько-побутового ха-

рактеру, вчаться виконувати ін-

струкції, називаючи виконувані

дії. Особлива увага надається за-

своєнню дітьми теоретичних

знань і практичних умінь побу-

тового характеру. У процесі са-

мообслуговуючої та побутової

праці відбувається корекція й

компенсація розвитку глухої і

слабочуючої дитини.

СПАДКОВІСТЬ - здатність

організму забезпечувати матеріа-

льну та функціональну наступ-

ність між поколіннями. С. реалі-

зується в процесі успадкування

та відтворення в поколіннях спе-

цифічного характеру обміну ре-

човин та індивідуального розвит-

ку в певних умовах зовнішнього

середовища. Виявлення С. здійс-

нюється в безперервності живої

матерії під час зміни поколінь.

Оскільки організм розвивається

внаслідок взаємодії генетичних

факторів та умов існування, С.

може реалізуватися в різних варі-

антах, залежно від особливості

генотипу та зовнішніх умов. Іс-

торично виникло і сформувалося

уявлення про С. як відображення

існування матеріальної субстан-

ції, що забезпечує схожість орга-

нізмів у ряді поколінь. С. у літе-

ратурі зустрічається поряд із за-

гальним терміном «генетичний

матеріал». Після доведення ролі

ядра в передачі ознак було сфор-

мульовано ядерну теорію С.; зго-

дом - розроблено хромосомну

теорію С., яка переконує, що

спадкові фактори локалізовані в

хромосомах. Було доведено, що

генетична інформація зберігаєть-

ся, відтворюється і передається

під час розмноження організмів у

вигляді молекул нуклеїнових ки-

слот (ДНК, РНК), які є матеріа-

льними носіями всіх видів С.

Функції С. між поколіннями

можуть забезпечуватися не лише

спеціальними матеріальними

структурами, а й шляхом переда-

вання інформації від одного по-

коління до іншого в процесі на-

вчання. Основа такого виду С. -

умовно-рефлекторна діяльність

вищих організмів. Для позначен-

ня цієї властивості було запропо-

новано термін «сигнальна С.».

Зміна нуклеїнових кислот або їх

послідовності призводить до му-

тацій. Кожна мутація в тканині, з

якої утворюються статеві клітини

людини, передається наступним

поколінням у вигляді спадкових

захворювань. Це деякі форми

олігофренії, сліпоти, глухоти.

СПАЗМОФІЛІЯ (від грец.

зрсвтоя - спазма, рИШа - схиль-

ність) - захворювання дітей зде-

більшого до двох років, що про-

являється в загальних і часткових

нападах судоми та підвищеній

збудливості нервової системи.

При явній С. відбуваються зву-

ження голосової щілини (ларін-

госпазм), спазми м’язів кінцівок,

які більш виражені в кистях рук і

стопах ніг; спазми дихальних

м’язів грудної клітки та бронхів

із затримкою дихання, що нага-

дує астму; загальні судоми із за-

киданням голови, вигинанням

тіла, виділенням слини, сіпанням

рук і ніг. Свідомість у момент

нападу зникає, дихання перери-

висте, обличчя та губи сині. За

кілька хвилин (не більше ЗО) су-

доми припиняються, виступає

піт, дихання заспокоюється, піс-

ля чого дитина засинає. Прихо-

вана С. зустрічається частіше,

вона виявляється спеціальними

медичними дослідженнями. При

захворюваннях шлунка, загост-

реннях рахіту, перегодовуванні

прихована форма С. інколи пере-

ходить у явну. Причини С. - під-

вищена збудливість нервової си-

стеми через недостатність каль-

цію в крові, вітаміну Д, кисню,

сонця. Прогноз при С. сприятли-

вий, за винятком важких випад-

ків, коли клонотонічні судоми

можуть викликати судоми серце-

вих м’язів або зупинку дихання й

загрожувати життю дитини. Для

профілактики С. необхідно попе-

реджати інфекційні захворюван-

ня, які можуть провокувати С.,

проводити протирахітичне ліку-

вання.

СПЕЦІАЛЬНА ПСИХО-

ЛОГІЯ - див. Психологія спеці-

альна.

СПЕЦІАЛЬНІ ОСВІТНІ

УМОВИ - умови навчання (ви-

ховання), в тому числі спеціальні

освітні програми і методи на-

вчання, індивідуальні технічні

засоби навчання таа засоби жит-

тєдіяльності, а також педагогічні,

медичні, соціальні та інші послу-

ги, без яких неможливе (усклад-

нене) опанування загальноосвіт-

ніх і професійно освітніх про-

грам особами з психофізичними

порушеннями.

СПІВИ в спеціальних школах

- див. Музичне виховання в спе-

ціальних школах.

СПОРТ у спеціальних шко-

лах - важливий корекційно-ком-

пенсаторний засіб вад психофі-

зичного розвитку дітей.

У допоміжних школах прово-

дяться заняття спортом за про-

грамою Всесвітньої організації

спорту для осіб з розумовою від-

сталістю «Спешіал Олімпік». Ку-

льтивуються заняття і змагання з

легкої атлетики (біг, метання,

стрибки), плавання тощо. Прово-

дяться шкільні, обласні, регіона-

льні, міжнародні змагання.

У школах для глухих поши-

рені такі види спорту: волейбол,

футбол, баскетбол, легка атлети-

ка, шахи, шашки, плавання, арм-

реслінг. Проводяться шкільні,

регіональні, міжнародні змаган-

ня, а також змагання на першість

України.

У школах для сліпих пошире-

ні такі види спорту: шахи, шаш-

ки, легка атлетика, армреслінг,

ролінгбол, плавання. Проводять-

ся змагання усіх рівнів, включа-

ючи міжнародні.

Заняття спортом - дієвий за-

сіб комплексної реабілітації інва-

лідів, в яких порушені функції

спинного мозку. Це заняття (тре-

нування і змагання) з плавання

на різні дистанції, гонки на коля-

сках на короткі, середні, довгі

дистанції; метання списа, ядра,

булави, диска, штовхання ядра,

п’ятиборство. Культивуються

спортивні ігри, теніс, кегельбан,

більярд. Проводяться тренування

і змагання зі стрільби з лука, ма-

локаліберної та пневматичної

зброї, фехтування.

СПОСТЕРЕЖЛИВІСТЬ -

риса особистості, що полягає в

постійній спрямованості сприй-

мання, вмінні помічати характе-

рні, суттєво важливі, але інколи

приховані властивості предметів

і явищ. С. визначається досвідом

і знаннями людини, значною мі-

рою залежить від її пізнавальних

інтересів та допитливості. Полі-

модальний характер пізнавальної

діяльності людини визначає осо-

бливості прояву С. на сенсорно-

перцептивному, уявлювальному

та словесно-логічному рівнях.

Структурними елементами С. є

генетично зумовлений стан гото-

вності організму розрізнювати

предмети та явища об’єктивної

реальності за їх важливими озна-

ками в процесі безпосереднього

відображення, вміння знаходити

й диференціювати необхідні та

розрізнювальні просторово-ча-

сові, кількісні та якісні ознаки

предметів і явищ; уміння поміча-

ти динаміку змін ознак залежно

від умов сприймання дійсності.

С. формується і проявляється в

процесі спостереження. Особли-

вості С. дітей, в яких є вади пси-

хофізичного розвитку, залежать

від їхньої здатності до повноцін-

ного спостереження навколиш-

ньої дійсності на всіх рівнях пі-

знавальної діяльності. Спираю-

чись у своїй роботі на збережені

аналізаторні системи, вчитель

має акцентувати увагу на ком-

плексному багаторівневому

вправлянні учнів у порівнянні,

зіставленні предметів, взаємодії

предметів і явищ, виділенні їх

суттєвих рис.

СПРИЙМАННЯ - цілісне

відображення предметів, ситуа-

цій і подій, що виникає внаслідок

безпосередньої дії фізичних под-

разників на органи чуттів. Разом

із процесами відчуттів С. забез-

печує орієнтування в навколиш-

ньому світі. Як етап пізнання С.

пов’язане з мисленням, пам’ят-

тю, увагою, має певне афектив-

но-емоційне забарвлення та

спрямовується мотивацією. Ос-

мислене С. охоплює упізнавання

та називання, тобто визначення

певної категорії об’єкта, що

сприймається. С. дорослої люди-

ни - результат тривалого процесу

історичного та індивідуального

розвитку.

Бідність життєвого досвіду

дітей дошкільного віку та моло-

дших школярів зумовлює неточ-

ність та недостатню деталізова-

ність їхнього С. Формування С.

пов’язане з практичною діяльніс-

тю - грою, навчанням, працею. У

процесі С. всі органи чуттів фун-

кціонують як єдина система. Ви-

падіння з цієї системи певних

аналізаторів збільшує значення

інших для формування образів С.

У процесі виховання дітей із сен-

сорними недоліками важливого

значення набуває їхнє С. на ос-

нові збережених аналізаторів: у

глухих - зорових, тактильних,

вібраційних відчуттів; у сліпих —

дотикових, слухових. На цих за-

садах здійснюється зорове С.

зверненого мовлення глухими та

дотикове С. букв (рельефно-

крапкового шрифту) сліпими.

У розумово відсталих дітей

особливості С. зумовлені інтеле-

ктуальним дефектом; воно недо-

статньо диференційоване, осмис-

лене.

Розвиток С. в дітей є важли-

вим педагогічним завданням у

процесі навчання та виховання.

СПРЯЖЕНЕ МОВЛЕННЯ -

одночасне сумісне промовляння

двома або більшою кількістю

осіб мовленнєвого матеріалу:

складів, слів, словосполучень,

речень, текстів.

С.м. сприяє виробленню

умінь, навичок наслідування ар-

тикуляційних рухів співрозмов-

ника, активізації процесів аналі-

зу, синтезу мовленнєво-рухових

сигналів і розуміння мовлення.

С.м. традиційно використовують

як один із прийомів формування

усного мовлення в дітей і дорос-

лих із порушенням слухової фу-

нкції. Проте С.м. доцільно вико-

ристовувати і при навчанні дітей

з інтелектуальними, мовленнє-

вими та фізичними вадами. С.м. є

одним із засобів вироблення ме-

ханізму швидкого включення в

сприймання мовлення, активіза-

ції перебігу мисленнєвих проце-

сів при розумінні змісту усної

інформації.

СТАДНЕНКО Надія Ми-

хайлівна (1926-2010) - укр. де-

фектолог, фахівець у галузі спе-

ціальної психології, канд. пси-

хол. наук, засл. працівник народ-

ної освіти.

Понад 30 років була керівни-

ком лабораторії спец, психології.

Досліджувала особливості ро-

зумового розвитку й умови його

корекції у розумово відсталих

дітей. Особливе значення для те-

орії спец, психолого-пед. практи-

ки мають принципово нові під-

ходи до діагностики відхилень у

розумовому розвитку дітей. Важ-

ливим для визначення стану та-

ких відхилень є не тільки актуа-

льний розвиток дитини, а й її

здатність до навчання або научу-

ваність, - глибинна узагальне-

ність мислення, його самостій-

ність, гнучкість, осмисленість та

критичність. Цей принцип пок-

ладений в основу оригінальної

методики вивчення розумового

розвитку дітей дошкільного і мо-

лодшого шкільного віку.

С. з 1969 р. очолювала респу-

бліканську психол.-пед. консуль-

тацію, вела широку консульта-

ційну роботу серед батьків і пе-

дагогів. С. автор понад 160 дру-

кованих робіт, серед них підруч-

ники, монографії, посібники.

Основні наук, праці: «Нариси

з психології розумово відсталих

дітей»; «Діти з відхиленням в ро-

звитку та їхнє навчання»»; «Осо-

бливості мислення учнів допомі-

жної школи».

СТАТЕВЕ ВИХОВАННЯ-

система медичних і педагогічних

заходів, спрямованих на вихо-

вання в дітей, підлітків і молоді

розумного, здорового ставлення

до питань статі й статевого жит-

тя. Завдання С.в. - сприяти гар-

монійному розвитку підростаю-

чого покоління, повноцінному

формуванню статевої поведінки

та дітородної функції, сприяти

зміцненню фізіологічних і мора-

льних основ шлюбу і сім’ї.

повноцінне и.в. передоачає

його початок задовго до вступу

дітей в період статевого дозрі-

вання. С.в. слід відрізняти від

статевої освіти, яка полягає в

ознайомленні підлітків із фізіо-

логічними, сексологічними, сані-

тарно-гігієнічними та ін. відомо-

стями з питань статі й статевого

життя і починається приблизно з

8-го кл. У С.в. використовуються

загальні принципи виховної ро-

боти. Воно повинно бути складо-

вою навчально-виховних заходів,

які здійснюються в сім’ї, дошкі-

льному закладі, школі, і прово-

дитися з урахуванням статі, віку,

рівня підготовленості дітей, а та-

кож дотриманням наступності у

процесі виховання.

Умовно процес С.в. можна

розділити на кілька етапів. Дітям

дошкільного віку необхідно

прищеплювати елементарні гігі-

єнічні навички і правила поведі-

нки. Важливе значення має зага-

ртовування організму дитини,

слід усувати дратівливі дії на

ерогенні зони, уникати незручно-

го, тісного одягу, попереджати

або своєчасно усувати глистні

захворювання. Дуже важливо за-

безпечити здорову атмосферу в

сім’ї, сповнену взаємною пова-

гою і любов’ю. У дошкільному

віці в дітей поступово формуєть-

ся свідомість приналежності до

певної статі і, як наслідок приро-

дного процесу пізнання навко-

лишнього світу, з’являються за-

чатки інтересу до питань статі.

Це виражається в численних за-

питаннях, які діти неминуче ста-

влять батькам. На запитання ді-

тей, їх інтерес до «таємниці» по-

яви на світ слід відповідати прос-

то і доступно, не деталізуючи, не

вдаючись до вигадування і казок

про лелек, капусту і т.п.

У процесі С.в. дітей молод-

шого шкільного віку повинні

враховуватися фізіологічні та

психологічні особливості. Для

нормального статевого розвитку

та встановлення правильних від-

носин між хлопчиком і дівчин-

кою в цьому періоді важливо ро-

звивати такі моральні якості, як

сором’язливість, стриманість, го-

товність завжди надати допомогу

і т. п. Встановленню здорових

відносин між хлопчиками і дів-

чатами сприяють спільні відвіду-

вання музеїв, психіатрів, походи

та інші заходи.

С.в. у період статевого дозрі-

вання набагато складніше, важче

і має бути дуже делікатним, ура-

ховуючи зміни, які відбуваються

в цей час в організмі. Дівчатка

вступають у підлітковий період у

12-14 років, хлопчик - в 13-15

років. Першими вісниками стате-

вого дозрівання підлітків можна

вважати появу вторинних стате-

вих ознак. У хлопчиків у цей час

відбувається «ломка» голосу, по-

чинаються перші полюції. Дівча-

ток у період статевого дозрівання

необхідно підготувати до появи

менструацій, розповісти про фі-

зіологію цього явища. Гігієнічні

вимоги з точки зору медицини до

чоловіків не такі суворі, як до

жінок, проте підлітку треба при-

щепити навички догляду за свої-

ми статевими органами. Фізіоло-

гічна перебудова організму в пі-

длітковому віці, підвищене виро-

блення статевих гормонів приз-

водять до зміни відносин між

статями. Дорослі не повинні об-

межуватися тільки гігієнічними

порадами і рекомендаціями (на-

приклад, про нешкідливість по-

люцій і менструацій), а мають

ширше оцінювати зміни, що від-

булися в організмі.

Якщо відносно фізіологічної

перебудови організму і заходів

особистої гігієни в цьому віці ба-

тькам ще вдається знайти спільну

мову з підлітками, то щодо оцін-

ки деяких форм сексуальності

підліткового віку дорослі нерідко

допускаються серйозних поми-

лок. Це, насамперед, стосується

питання про онанізм. У будь-

якому разі не слід надавати цьо-

му досить поширеному в підліт-

ків явищу драматичного значен-

ня, оскільки можливі негативні

наслідки онанізму (мастурбації) в

літературі минулих років значно

перебільшують.

Однією з головних рис, влас-

тивих підліткам у перехідному

віці, є бажання утвердитися в

житті (самоствердитися), праг-

нення до дорослості, а звідси -

постійний пошук свого «Я», що

призводить іноді до антисоціаль-

них вчинків. На цьому етапі фо-

рмування особистості підлітка

лейтмотивом С.в. повинна стати

подальше формування у сина або

дочки понять «справжній чоло-

вік» і «справжня жінка». Необ-

хідні такт і терпіння дорослих,

визнання ними особистого життя

сина або дочки як самостійно іс-

нуючої сфери. Тоді виникає (або

зберігається) довіра, бажання по-

радитися про труднощі, поділи-

тися радістю, отримати пораду

від близьких людей, а не випад-

кових знайомих. Не можна зво-

дити С.в. до дріб’язкової опіки,

обмежуватися скрупульозними

розпитуваннями і категоричними

вказівками, як чинити в тому чи

іншому випадку. Завжди краще

спробувати побудувати розмову

таким чином, щоб до потрібного

висновку підліток дійшов сам.

Якщо при вирішенні якихось пи-

тань дорослі припустилися по-

милки, треба чесно в ній зізнати-

ся, а не відстоювати помилкову

точку зору заради збереження

свого авторитету.

Важливо в підлітковому віці

не допустити у дітей емоційних

зривів, психічних травм, які мо-

жуть залишити глибокий слід на

все життя. їх найбільш частими

причинами можуть бути настан-

ня вагітності в подруги й різні

проблеми, пов’язані з цим, зара-

ження венеричними хворобами

або страх зараження і т.п.

Більшість сімейних розладів

обумовлені психічною травмою,

перенесеною в юнацькому віці,

що викликана саме цими та поді-

бними причинами. Правильне

ставлення до дівчаток, дівчат,

жінок має закладатися з самого

дитинства, а підтримуватися и

формуватися все життя. У вихо-

ванні правильного ставлення до

жінки найбільшу роль відіграє

приклад батьків. Усі слова батька

про шанобливе ставлення до жі-

нки моментально втрачають

сенс, якщо він сам проявляє гру-

бість відносно власної дружини.

СТАТУТ СПЕЦІАЛЬНОЇ

ШКОЛИ - розробляється на ос-

нові Положення про середній за-

гальноосвітній навчальний за-

клад, затвердженого постановою

Кабінету Міністрів України 19

серпня 1993 р. № 660, в якому в

п. 5 зазначено: «Середній загаль-

ноосвітній навчально-виховний

заклад у своїй діяльності керу-

ється Конституцією України,

чинним законодавством, у тому

числі Законом України про осві-

ту, цим Положенням і власним

статутом».

С.с.ш. розробляється на осно-

ві чинного законодавства і По-

ложення. У ньому ззначаються

мета й завдання діяльності на-

вчально-виховного закладу; ор-

гани управління ним, порядок

їхнього формування та повнова-

ження; основні характеристики

навчально-виховного процесу;

порядок і підстави зарахування,

випуску і відрахування учнів,

форма поточного та підсумково-

го контролю їхньої успішності;

порядок комплектації працівни-

ків навчально-виховного закладу;

права, обов’язки та відповідаль-

ність учасників навчально-вихов-

ного процесу; питання фінансо-

во-господарської та підприємни-

цької діяльності; умови реоргані-

зації або ліквідації навчально-

виховного закладу тощо.

С.с.ш. затверджується радою

школи та реєструється місцевим

органом державної виконавчої

влади. Навчально-виховний за-

клад визнається юридичною осо-

бою з моменту реєстрації його С.

СТОЖОК Людмила Стані-

славівна (1933-2002) - укр. олі-

гофрено-педагог, канд. пед. наук,

доцент кафедри олігофренопеда-

гогіки НПУ ім. М. П. Драгомано-

ва. Автор наук.-метод. розробок

із різних аспектів методики при-

родознавства в допоміжній шко-

лі.

Основні наукові праці: «Ко-

рекційна робота на уроках геог-

рафії та природознавства в допо-

міжній школі»; «Нежива приро-

да»: підручник для 6 класу допо-

міжної школи.

СТРАХ - емоція, яка виникає

в ситуації загрози біологічному

чи соціальному існуванню інди-

віда. Залежно від характеру за-

грози С. набуває різних відтінків

- від побоювання до жаху. Стан,

що виникає в ситуації невизначе-

ного джерела небезпеки, чи мало

усвідомленого, називається три-

вогою. Функціонально С. є доці-

льною реакцією, що попереджає

про небезпеку та дозволяє зосе-

редитися на способах її уникнен-

ня. Часте переживання емоції С.

може закріплюватися та залиша-

тися стійким навіть в умовах від-

сутності реальної загрози, пере-

ростати в такі риси характеру, як

полохливість, тривожність. Неа-

декватні реакції С. спостеріга-

ються при різних психічних за-

хворюваннях (див. Фобії).

СТРЕС (від англ. stress - на-

пруга) - емоційний стан людини

в складній ситуації. С. виникає у

відповідь на різноманітні екстре-

мальні впливи. Залежно від виду

стресора, характеру його впливу

виділяють різні категорії С. У за-

гальній класифікації - фізіологі-

чний і психологічний С. Остан-

ній підрозділяється на інформа-

ційний та емоційний. Інформа-

ційний С. виникає в ситуаціях

інформаційних переживань, емо-

ційний - у ситуаціях загрози, не-

безпеки, образи тощо. У стані С.

людина припускається помилок у

розподілі, переключенні уваги, в

неї порушуються сприймання,

пам’ять, мислення, спостеріга-

ються розлад координації рухів,

неадекватність емоційних реак-

цій.

СТУПНІКОВА Любов Се-

менівна (н. 1929) - укр. сурдопе-

дагог, канд. пед. наук. Має вели-

кий досвід практичної роботи в

Білоцерківській спеціальній шко-

лі-інтернаті для глухих дітей

(1954-1963). Працювала в НДІ

педагогіки, а згодом - Ін-ті дефе-

ктології АПН України. Протягом