0,01 До 0,04, яка дозволяє орієн-

туватися під час ходьби, розріз-

няти на деякій віддалі форми

предметів та яскраві кольори.

Тотально С.д. користуються так-

тильно-слуховим сприйманням

навколишнього світу, парціально

С.д. - зорово-тактильно-слухо-

вим.

Відсутність чи глибокі пору-

шення зору зумовлюють певні

особливості в розвитку С.д. Про-

цес формування в них рухів і се-

нсорного досвіду уповільнений;

порушена орієнтація в просторі;

різко звужується коло уявлень

про навколишню дійсність,

страждає їх якісний бік. Характе-

рними недоліками уявлень є фра-

гментарність (в образі об’єкта

часто відсутні істотні деталі, то-

му образ неповний, позбавлений

цілісності, а іноді й неадекват-

ний); схематизм (образ предмета

формується в пам’яті С.д. як гола

схема, без деталей та їх особли-

востей); вербалізм (повна або ча-

сткова відсутність чуттєвих еле-

ментів у словесному описі

об’єкта) тощо. За відсутності зо-

ру мовлення С.д. розвивається в

несприятливих умовах. Збідне-

ний чуттєвий досвід негативно

впливає на встановлення зв’язку

між словом і образом предмета,

утруднюється формування конк-

ретного значення слів, які позна-

чають малознайомі предмети,

ознаки і дії. Іноді виникає невід-

повідність між словом і образом.

Одне і те саме слово може

пов’язуватися з різними предме-

тами, які дитина чуттєво безпо-

середньо не сприймала.

Усі ці особливості в розвитку

С.д. дошкільного і молодшого

шкільного віку зумовлені тим,

що аналізатори, які мають ком-

пенсаторне значення, знаходять-

ся в стадії дозрівання. Однак сво-

єрідний психічний розвиток С.Д.,

якщо він не супроводжується по-

рушенням інших функцій ЦНС,

підлягає загальним законам роз-

витку.

С.д. можуть мати й інші вади,

що ускладнюють сліпоту: пору-

шення руху внаслідок ушко-

джень рук; зниження дотику;

зниження слуху; порушення мо-

влення; розумову відсталість;

дифузні порушення ЦНС; сома-

тичні захворювання.

Процес розвитку С.д. зале-

жить від умов навчання і вихо-

вання, які передбачають активну,

цілеспрямовану діяльність самих

учнів, коли формуються соціаль-

ні мотиви, потреби, інтереси, пі-

знавальна діяльність дітей. Нор-

малізація психічної діяльності

С.д. відбувається за рахунок ви-

користання різноманітних шляхів

компенсації та корекції зорових

функцій. Провідну роль у цих

процесах відіграють вищі форми

пізнавальної діяльності дитини

(мовлення, мислення, свідомість

тощо).

Навчання С.д. проводиться за

програмою масових шкіл (див.

Освіта сліпих і слабозорих) у

спецшколі для С.д. і супрово-

джується лікуванням з метою за-

хисту очей, попередження про-

гресування наявних захворювань,

їх ускладнень, зняття больових

відчуттів, нормалізації офталь-

мотонусу тощо.

Щоб полегшити зорове

сприймання і правильний фізич-

ний розвиток освітленість у шко-

лах-інтернатах для С.д. має бути

набагато вищою, ніж у масових

школах. Це зумовлене тим, що

світло, як специфічний подраз-

ник зорового аналізатора, справ-

ляє стимулюючий вплив на бага-

то функціональних систем орга-

нізму.

СЛІПОГЛУХІ ДІТИ - до ка-

тегорії сліпоглухих відносяться

діти з поєднанням порушень зору

та слуху різного ступеня за умо-

ви, що внаслідок наявного пору-

шення слуху дитина не може

вчитися в закладах для дітей із

порушенням зору, а внаслідок

наявності порушення зору - не-

можливе її навчання у закладах

для дітей із порушеннями слуху.

\^г^/к*\;лжіику^ л і і^іілхіпш и |/ио-

витку сліпоглухих дітей: несфо-

рмованість засобів спілкування,

насамперед усного словесного

мовлення як наслідок вроджено-

го ураження слухової функції;

труднощі у встановленні та підт-

риманні міжособистісних стосу-

нків з оточуючими; пасивність

дитини в соціальних контактах;

соціальна ізольованість; відсут-

ність соціального досвіду, харак-

терного для однолітків. Крім за-

значених особливостей їм влас-

тив: труднощі у встановленні

асоціацій між предметами та їх

призначенням, усвідомленні при-

чинно-наслідкових зв’язків між

явищами; недорозвиток умінь

передбачати та очікувати майбу-

тні події та їх наслідки; спотво-

рене сприймання оточуючого

світу через різке зниження кіль-

кості та якості інформації від ди-

стантних органів чуття; обмеже-

ність контакту дитини з навко-

лишнім середовищем у зв’язку з

орієнтуванням лише на дотикові

подразники; підвищена чутли-

вість до торкання; прояви самос-

тимуляції та порушення поведін-

ки, зумовлені сенсорною депри-

вацією, ізольованістю, розгубле-

ністю і страхом; відставання в

моторному розвитку; труднощі у

використанні збережених і зали-

шкових відчуттів та узагальненні

інформації, перенесенні її на інші

обставини; розлади харчування,

сну тощо. Нерідко супутні меди-

чні захворювання призводять до

затримки в соціальному, емоцій-