1978), «Мова, пізнавальна діяль-

ність і глухота» (1987). Р. є засно-

вником благодійного фонду і ка-

федри ім. Д. Пікоффа із вивчення

широкого кола проблем глухоти в

ун-ті провінції Альберта.

РОЖДЕСТВЕНСЬКА Мар-

гарита Вікторівна (н. 1926) -

укр. лікар-психіатр, працює в га-

лузі дитячої психіатрії, канд. мед.

наук, доцент.

і ✓ р. пауливо-нсдаї ипчна

діяльність Р. пов’язана з КДПІ

ім. М. Горького. Читає курс лек-

цій з невропатології, психопато-

логії, клініки розумової відстало-

сті, клінічних особливостей за-

тримки психічного розвитку, не-

врологічних основ логопедії. На-

укові та науково-методичні дос-

лідження присвячені організації

лікувально-корекційної роботи з

аномальними дітьми в системі

спеціальних освітніх закладів.

Основні наукові праці: «Кли-

ническое исследование учащихся

вспомогательной школы»; «Бу-

дьте внимательны к детям».

РОЗВИТОК - видозміни від

простого до складного, від ниж-

чого до вищого внаслідок нако-

пичення кількісних змін, що ве-

дуть до якісних перетворень.

У фізичному та психічному

розвиткові людини розрізняють

онтогенез (Р. від зародження до

кінця життя) та філогенез (Р.,

який відбувається в ході біологі-

чної еволюції під впливом умов

життя). В онтогенетичному Р.

людини виділяють такі етапи:

пренатальний (ембріональний) і

постнатальний (немовля, перед-

дошкільний, дошкільний і шкі-

льний - молодший, середній,

старший вік, зрілість і старість).

РОЗГАЛЬМОВАНІСТЬ або

синдром психомоторної розгаль-

мованості (гіпердинамічний, гі-

перкінетичний) — проявляється у

надмірній рухливості, метушли-

вості, незібраності, непосидючо-

сті дитини. Психомоторна Р. час-

то поєднується з нестійкістю ува-

ги, відволіканням, підвищеною

виснажливістю, іноді такими та

іншими гіперкінезами, імпульси-

вними діями. Р. характерна для

дошкільного та раннього шкіль-

ного віку, часто спостерігається у

дітей з різними проявами інфан-

тилізму, затримкою моторного

розвитку, загальним психічним

недорозвитком.

Залежно від поєднання з пев-

ного формою патологічного роз-

витку Р. психомоторики має різні

прояви. У важких формах Р.

стримує розвиток цілеспрямова-

ної діяльності.

РОЗКЛАД УРОКІВ у спеці-

альній школі - документ, що ви-

значає послідовність викладання

протягом кожного дня навчаль-

ного тижня передбачених навча-

льним планом предметів у кож-

ному класі та спеціальні корек-

ційні заняття, спрямовані на по-

долання певних порушень у ді-

тей. Від якості Р.у. залежить ефе-

ктивність навчально-виховного

процесу, створення умов для

проведення позакласної і позаш-

кільної роботи.

Р.у. складається здебільшого

на півріччя для всіх класів, у то-

му числі й підготовчого, з ураху-

ванням педагогічних і санітарно-

гігієнічних вимог. Він забезпечує

рівномірний розподіл навчально-

го навантаження, дотримання

учнями режиму дня.

Р.у. складається таким чином,

щоб забезпечувалося чергування

предметів природничо-матема-

тичнши та. іумшіпарпши

чітка послідовність предметів:

уроки, які потребують меншого

розумового навантаження, став-

лять першими; потім йдуть уро-

ки, які потребують більшого ро-

зумового напруження; вони, у

свою чергу, змінюються заняття-

ми з малювання, фізкультури,

трудового навчання. Уроки, що

потребують більшого часу для

самопідготовки, розподіляються

рівномірно упродовж тижня. Усе

це дає змогу забезпечити систем-

ність і послідовність у навчанні.

У Р.у. передбачаються спеці-

альні заняття, спрямовані на по-

долання певних порушень у ді-

тей. Так, у Р.у. шкіл для сліпих

учнів передбачено заняття з ко-

рекції вад розвитку - 1-5 класи;

групові та індивідуальні заняття

із виправлення вад мовлення - 1-

5 класи; заняття з орієнтування у

просторі - 1-4 класи. У спец-

школах для дітей із важкими по-

рушеннями мовлення: І відділен-

ня - індивідуальні логопедичні

заняття (підготовчий - 2 класи),

індивідуальні та групові заняття

(1-3 класи); II відділення - інди-

відуальні логопедичні заняття -

(1-10 класи), індивідуальні та

групові заняття (1-10 класи). У

Р.у. шкіл для глухих дітей: інди-

відуальні заняття з розвитку слу-

ху та формування вимови (підго-

товчий - 10 класи). У допоміж-

них школах: індивідуальні та

групові логопедичні заняття (1-5

класи), лікувальна фізкультура

(_і—ч класи», трудова практика р-

8 класи).

У Р.у. шкіл для дітей з наслід-

ками ДЦП передбачено спеціа-

льні корекційні заняття, спрямо-

вані на подолання вад фізичного

розвитку.

Р.у. готує заст. директора

школи з навчальної роботи разом

із досвідченими вчителями. Піс-

ля ознайомлення педколективу з

розкладом уроків та урахування

необхідних поправок директор

школи затверджує його. Затвер-

джений розклад уроків повідом-

ляється усім учителям та учням.

РОЗУМ — узагальнена харак-

теристика пізнавальних можли-

востей людини. У вужчому ро-

зумінні індивідуально-психоло-

гічна характеристика розумових

здібностей людини. Рівень розу-

мового розвитку дитини є осно-

вою ефективності її навчання та

виховання; водночас навчання та

виховання впливає на розумовий

розвиток.

У дефектології розумовий ро-

звиток розглядається як особли-

вий предмет корекції олігофренів

та дітей із затримкою психічного

розвитку. Розумова сфера може

бути предметом корекції у дітей,

що мають вади слуху, зору, мов-

лення, опорно-рухового апарата,

комбіновані дефекти, якщо їхні

вади комбінуються із зниженням

розумового розвитку. Специфіка

корекційного впливу на розумову

сферу дитини визначається стру-

ктурою дефекту.

ШЗУМ1ННЯ - процес мис-

лення, спрямований на виявлення

істотних рис, властивостей,

зв’язків предметів, явищ, подій.

Фізіологічна основа Р. - складна

аналітико-синтетична діяльність

мозку, актуалізація минулих

умовних зв’язків і створення но-

вих. Процес Р. грунтується на

роботі другої сигнальної систе-

ми. Особливості Р. зумовлені на-

явністю у суб’єкта вже сформо-

ваних знань, умінь, попереднього

досвіду, а також можливостями

осмислення нового, що раніше не

було предметом вивчення. Р. на-

лежить до сфери інтелекту, але

спирається на емпіричний досвід.

Важливу роль у Р. відіграють ка-

тегорії: образ і дія.

Продуктивність будь-якої ці-

леспрямованої діяльності зале-

жить від Р. її мети. Практичній

діяльності людини має передува-

ти Р. того, що і як робити. Реалі-

зується Р., головним чином, че-

рез мову та мовлення, а також

певні жести, міміку, знаки, дії.

Форми Р. - класифікація пре-

дметів, підведення часткового

під загальне поняття, з’ясовуван-

ня причинних зв’язків явища, ви-

явлення внутрішньої структури

об’єкта, добір аргументів для до-

ведень тощо.

Важливою рисою Р. є осмис-

леність, що зумовлює успішне

засвоєння того, що вивчається,

аналізується, пізнається. У педа-

гогічній практиці важливе зна-

чення має з’ясовування ступеня

точності та повноти навчального

матеріалу учнями.

У дітей із вадами психофізич-

ного розвитку Р. має певні особ-

ливості. У розумово відсталих

ушкодження головного мозку

створюють перешкоди для аналі-

тико-синтетичної діяльності, яка

є основою Р. З огляду на це ро-

зумово відсталі погано розумі-

ють будь-який матеріал. їхнє Р.

часто залишається на рівні

сприймання зовнішніх рис пред-

метів і явищ без розкриття внут-

рішніх зв’язків між ними, уза-

гальнень. У дітей із вадами слуху

недосконалість мовлення та сло-

весно-логічного мислення дуже

ускладнює процес P., особливо

мовного, У дітей із вадами зору

недоліки Р. зумовлені трудноща-

ми формування чітких і цілісних

образів про довкілля. У процесі

корекційного навчання у спец-

школах недоліки Р. дітей змен-

шуються.

РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ

- див. Олігофренія.

РОЗУМОВИЙ РОЗВИТОК

- процес удосконалення інтелек-

туальної сфери та пізнавальних

здібностей людини. Найінтенси-

вніше P.p. відбувається у ран-

ньому дитинстві, підлітковому і

юнацькому віці - дещо повільні-

ше і, головним чином, у профе-

сійній сфері. У похилому віці.

P.p. поступово затухає. P.p. може

відбуватися стихійно через кон-

тактування індивіда з оточенням

(природним і соціальним), засво-

єння соціального досвіду, шля-

хом спроб і помилок. Такий шлях

P.p. неефективний і болісний для

особистості. Другий шлях - сві-

доме навчання, цілеспрямоване

опанування знань та навичок під

керівництвом учителя, наставни-

ка; навчання передує психічному

розвитку взагалі і P.p. зокрема.

P.p. людини, рівень його сфо-

рмованості є серцевиною її духо-

вного світу. P.p. слід розглядати

в єдності з психічним розвитком

особи в цілому, її інтересами, по-

требами, емоціями, почуттями,

переживаннями й усіма іншими

компонентами її духовного світу.

P.p. дітей із вадами психофі-

зичного розвитку має певну спе-

цифіку, яка враховується при на-

вчанні. Навчання у спеціальних

дошкільних закладах та школах

має корекційну спрямованість з

урахуванням специфіки дефекту і

забезпечує розвиток усіх психіч-

них процесів та пізнавальних

можливостей, а також особистос-

ті кожної дитини.

РОЗЩІЛИНА ГУБИ ТА

ПІДНЕБІННЯ - уроджена ано-

малія верхньої губи та піднебін-

ня, виникає внаслідок затримки

злиття ембріональних зародків

(зачатків), що утворюють цю ча-

стину ротової порожнини.

Діти з Р.г.п. мають серйозні

функціональні розлади, пов’язані

з порушенням процесів смоктан-

ня, ковтання, зовнішнього дихан-

ня. Рідка їжа потрапляє дитині у

ніс та дихальні шляхи, що приз-

водить до захлинання. Досить ча-

сто діти з розщілинами піднебін-

ни ілраждають на хронічні захво-

рювання бронхів та легенів.

Р.г.п. викликають важкі роз-

лади мовлення та голосу (див.

Ринолалія): голос набуває наза-

льного відтінку, різко порушу-

ється вимова більшості звуків, у

тому числі й голосних.

Р.г.п. - складна проблема для

різних галузей медицини та ло-

гопедії. Подолання цього дефек-

ту потребує комплексного підхо-

ду з боку хірургів-стоматологів,

ортодонтологів, отоларингологів,

психоневрологів, логопедів, пси-

хологів.

Р.г.п. - це вада зі складною

етіологією, що належить до му-

льтифакторних аномалій розвит-

ку. Значну роль у їх виникненні

відіграють генетичні та зовнішні

фактори або ж їхня спільна дія на

ранніх етапах розвитку ембріона

(Е. Немчинова, В. Месіна,

Г. Кручинський, Ю. Бернадський

та ін.). До виникнення Р.г.п. при-

зводять біологічні фактори (грип,

паротит, краснуха, токсоплазмоз)

у період вагітності матері, а та-

кож хімічні фактори (кислоти,

ядохімікати тощо), ендокринні

захворювання матері, психічні

травми, робота на шкідливих пі-

дприємствах. Певний вплив має

вживання тютюну та алкоголю.

Критичними для розвитку верх-

ньої губи та піднебіння є 7-8-й

тижні ембріогенезу.

Частота народження дітей з

цією патологією становить, за

даними О. Лінберга (1964), 1 ви-

падок на 600-1000 новонародже-

них, тому Р.г.п. відносяться до

найскладніших та поширених

аномалій ембріонального розвит-

ку.

Важливим для майбутніх ба-

тьків є своєчасне медико-гене-

тичне консультування, оскільки

певні приховані ознаки схильно-

сті до розщілин можуть бути на-

явні в одного з них. Це мікрооз-

наки розщілини губи та підне-

біння: борозна на язичку (uvula)

чи м’якому піднебінні, несимет-

ричність кінчика носа, спадкові

хвороби одного з батьків.

На сьогодні існує певна кла-

сифікація Р.г.п.

Уроджені розщілини губи:

1) прихована розщілина, не-

повна розщілина: а) без дефор-

мації ппсірно-хрящового відділу

носа; б) з деформацією ппсірно-

хрящового відцілу носа;

2) повна розщілина.

Уроджені розщілини губи діа-

гностуються вже у перші дні

життя дитини та усуваються за

допомогою хірургічного впливу

(див. Уранопластика). Це, при

організації нагляду з боку орто-

донтолога, забезпечує нормальні

умови для розвитку дитини.

Уроджені розщілини підне-

біння:

1) розщілина м’якого підне-

біння (прихована (субмукозна);

неповна; повна);

2) розщілина м’якого та твер-

дого піднебіння (прихована; не-

повна; повна);

3) повна розщілина альвеоля-

рного відростка, твердого та

м якого піднеошня (односторон-

ня; двостороння);

4) повна розщілина альвеоля-

рного відростка та переднього

відділу твердого піднебіння (од-

ностороння, двостороння).

Діагностику розщілин підне-

біння проводять на ранніх етапах

онтогенезу. Однак певні склад-

ності для діагностики мають

приховані (субмукозні) розщіли-

ни піднебіння, коли розщілина

зовні прикривається м’язовою

тканиною та слизовою оболон-

кою ротової порожнини. У цьому

випадку для виявлення розщіли-

ни необхідно просити обстежу-

ваного кілька разів вимовити

звук [а] на твердій атаці. В обла-

сті розщілини слизова оболонка

прогнеться у вигляді трикутника,

колір слизової оболонки у цьому

місці відрізнятиметься більш

блідим забарвленням.

Усунення розщілин піднебін-

ня потребує тривалої підготовки

та лікування під наглядом хірур-

га та ортодонтолога, оскільки ро-

зщілини піднебіння, здебільшого,

поєднуються зі складними зубно-

щелепними аномаліями.

Хірургічне лікування дітей з

розщілинами піднебіння здійс-

нюється у кілька етапів. Операція

(див. Хейлопластика) на підне-

бінні здійснюється у віці до 6 ро-

ків. На наступному етапі у віці 7—