1968 Р. - відділу вивчення, на-

вчання і виховання дітей із вада-

ми слуху Ін-ту дефектології АПН

СРСР. Розробляв проблеми на-

вчання глухих вимови, читання з

губ та розвитку в них залишків

слуху. Великої популярності се-

ред сурдопедагогів набув розро-

блений спільно з Н. Слезіною

концентричний метод навчання

глухих звуковимови в початко-

вий період. Нагороджений орде-

ном «Знак Почета» та Орденом

Першого класу Всесвітньої Фе-

дерації глухих.

Основні наукові праці: «Обу-

чение глухонемых произноше-

нию»; «Руководство к учебнику

«Произношение».

РЕАБІЛІТАЦІЙНІЇ Й ЦЕНТР

- стаціонарний багатопрофіль-

ний навчально-виховний заклад

для дітей дошкільного та шкіль-

ного віку таких категорій: глухих

і слабочуючих, сліпих і слабозо-

рих, із важкими розладами мов-

лення, з наслідками поліомієліту

та церебрального паралічу, з по-

рушеннями інтелекту, з комбіно-

ваними дефектами, з розладами

емоційної сфери і поведінки.

Залежно від потреб і пізнава-

льних можливостей дітей-інвалі-

дів та дітей із психофізичними

задами на базі центру прово-

диться їхнє навчання, науково-

методична і консультаційна ро-

бота, фізична і професійна реабі-

літація.

Кінцева мета діяльності Р.ц.

полягає у сприянні розвитку зді-

бностеи, соціальних та побуто-

вих умінь і навичок, у досягненні

оптимального фізичного, розу-

мового і соціального рівня жит-

тєдіяльності для найбільш повної

інтеграції дітей у суспільство. Це

досягається завдяки застосуван-

ню нових педагогічних техноло-

гій навчання, фізичній, медичній,

трудовій, соціально-психологіч-

ній реабілітації, просвітницькій

роботі серед батьків та підготов-

ці фахівців-дефектологів, здат-

них виконувати ці функції на фа-

ховому рівні (дефектологів-реабі-

літологів, соціальних і практич-

них психологів, дефектологів-

діагностів тощо).

Структура Р.ц. об’єднує діаг-

ностично-консультативний; на-

вчально-виховний (дошкільні,

шкільні, професійні групи); реа-

білітаційний (лікувально-оздо-

ровче, фізично-реабілітаційне,

соціально-психологічне, профе-

сійно-трудове відділення); адмі-

ністративно-господарський (ад-

міністративне, господарсько-по-

бутове, транспортне, виробниче

відділення) підрозділи.

Враховуючи потреби окремої

особистості та у випадках відсу-

тності умов для догляду за підлі-

тком-інвалідом у сім’ї при центрі

передбачається можливість на-

дання пристосованого житла для

інвалідів.

РЕАБІЛІТАЦІЯ (у медико-

педагогічному значенні, лат. re-

habilitation, від лат. ге - проти,

habilimac - здатність) - повер-

нення хворого до нормального

життя і праці в межах психофізи-

чних можливостей. Р. - комплек-

сна, багатоетапна система меди-

чних, соціально-психологічних,

педагогічних заходів, спрямова-

них на усунення чи пом’якшення

вад розвитку дітей-інвалідів та

дітей з психофізичними пору-

шеннями, інтеграцію їх у соціа-

льне середовище, залучення до

громадського життя і праці. За-

вдання Р. розв’язуються в систе-

мі спеціальних навчально-вихов-

них закладів для різних категорій

дітей із психофізичними вадами,

у яких особливості навчального

процесу визначаються специфі-

кою розвитку. Застосування ме-

тодів Р. у ранньому віці полег-

шує адаптацію дитини до сере-

довища. З раннього віку дітей із

сенсорними, руховими, мовлен-

нєвими і розумовими вадами по-

трібно готувати до спокійного

сприймання своєї фізичної чи ро-

зумової неповноцінності. Вада

часто позбавляє людину змоги

займатися у майбутньому діяль-

ністю, до якої вона має схиль-

ність та інтерес. Необхідно так-

товно переключати увагу та інте-

рес такої особи на доступну сфе-

ру діяльності. Особливого зна-

чення у спеціальних закладах на-

буває своєчасне визначення тру-

дових можливостей дітей, прави-

льний вибір професії, створення

належних лікувально-педагогіч-

них умов для її опанування.

Нині можливості Р. значно

розширені. У країні розвивається

мережа психолого-діагностичних

та корекційно-реабілітаційних

центрів. Сучасні досягнення нау-

ки й техніки вносять суттєві змі-

ни в існуючі методи і прийоми Р.

У ранньому віці здійснюється

ортезування й протезування ді-

тей-інвалідів, навчальні заклади

обладнуються спеціальними ме-

блями, пристосуваннями, техніч-

ними засобами, засобами малої

механізації, тренажерами, які по-

легшують навчання, побут, пра-

цю, дозвілля, обслуговування.

Збільшується випуск спеціальної

навчальної, художньої літератури

та видань із різних галузей знань.

Правильно організована ліку-

вально-відновлювальна, корек-

ційно-виховна, навчальна робота

допомагає дітям із вадами пси-

хофізичного розвитку підготува-

тися до самостійного життя і

праці.

РЕАБІЛІТОЛОГІЯ - систе-

мна міждисциплінарна наука про

феномени, принципи, закономір-

ності, зміст, методи і форми ор-

ганізації корекційно-реабіліта-

ційних систем і процесів реабілі-

тації осіб з обмеженнями життє-

діяльності, пов’язаними зі здо-

ров’ям. Породжується теоретич-

ним пізнанням реабілітаційної

дійсності як синтез дисциплін

про корекцію психофізичного

розвитку людей з інвалідністю та

відновлення різних аспектів їх-

ньої життєдіяльності. Побудова

та розвиток теоретико-методо-

логічних основ Р. базується на

емпіричних даних та теоретич-

ному синтезі положень медици-

ни, корекційної (спеціальної) пе-

дагогіки, корекційної андрагогі-

ки, спеціальної психології, соціа-

льної педагогіки, соціальної ро-

боти, соціології, правознавства,

сфери розробки та застосування

технічних засобів навчання, ко-

рекції та компенсації дефекту

(сурдотехніки, тифлотехніки, ін-

формаційно-комунікаційних тех-

нологій тощо). Включає в себе,

зокрема, реабілітаційну системо-

логію та реабілітаційну компара-

тивістику, які є потужним дже-

релом її розвитку.

РЕАКТИВНІ СТАНИ (від

лат. ге - проти, actio - дія) - пато-

логічні прояви, породжені надмі-

рно важкими переживаннями,

психічною травмою чи несприят-

ливими ситуаціями. Визначальне

значення для виникнення P.c.

мають характер і сила психотрав-

муючого впливу та конституціо-

нальні особливості індивіда.

P.c. поділяються на: 1) афек-

тивно-шокові психогенні реакції;

2) депресивно-психогенні реакції

(реактивна депресія); 3) реактив-

ні (психогенні) маячні психози;

4) істеричні психопатичні реакції

або істеричні психози.

P.c. частіше виникають у осіб

психопатичного складу, а також

у ослаблених інфекціями, інток-

сикаціями, важким соматичним

захворюванням, у осіб з черепно-

мозковими травмами, які страж-

дають тривалим безсонням, важ-

ким авітамінозом. P.c. є резуль-

татом перенапруження кіркових

нервових процесів збудження й

іальмуваніш. у відішшдь на хво-

робу чи важку конфліктну ситуа-

цію (приховане горе, подавлений

гнів) можуть розвиватися психо-

зи у формі реактивного маячіння,

присмеркового стану свідомості

тощо.

У дітей P.c. переважно вини-

кають під впливом сімейних і

шкільних конфліктів, можуть на-

бувати різних форм: виявлятися в

тимчасовій втраті набутих знань,

навичок; гострих розладах свідо-

мості (реактивне маячіння, де-

пресія, істерія, суїцидні наміри).

Зіткнення у свідомості дитини

одночасно позитивних і негатив-

них емоційних переживань зна-

ходить вихід у глибоких змінах її

поведінки, поряд з явищами де-

пресії дає картину підвищеної

збудженості, роздратування, схи-

льності до агресії.

Для подолання P.c. у дітей

важливо перш за все усунути

психотравмуючу ситуацію, на-

лежним чином змінити середо-

вище, здійснити психотерапевти-

чний вплив, формувати гальмівні

реакції.

РЕГРЕС (від лат. regressus -

зворотний рух) - зміна до гіршо-

го, занепад. Характеризує розви-

ток, який погіршується, занепа-

дає, тобто регресує у зворотному

онтогенетичному напрямку. Роз-

глядається як форма психологіч-

ного захисту, що полягає в пове-

рненні до ранніх, пов’язаних з

дитинством, форм поведінки, пе-

реході на попередні рівні психіч-

ного розвитку, актуалізації успі-

шних у минулому спосооїв реа-

гування. Виявляється в регресив-

них симптомах, що нагадують

психомоторні прояви, властиві

дітям раннього віку (сюсюкання,

смоктальні рухи, стереотипні іг-

рові маніпуляції, розгойдування,

плескання в долоні, пустотли-

вість тощо).

Р. виникає у стресогенних си-

туаціях, за яких адекватна пове-

дінка для індивіда стає неможли-

вою через їх високу значущість,

новизну, складність або психофі-

зіологічний стан самої особи

(втома, хвороба, регресія віку в

гіпнозі). Регресивні прояви хара-

ктерні для органічного розпаду

психіки та шизофренії, можуть

супроводжуватися явищами де-

градації що призводить до слабо-

умства.

РЕЕДУКАЦІЯ СЛУХУ (від

лат. геесІисаНо аисііїш) - метод

поліпшення (покращення) слуху,

що базується на застосуванні

вправ, які полягають у періодич-

ному адекватному подразненні

рецепторів клітин кортієвого ор-

гана.

РЕЖИМ ДНЯ спеціальної

школи-інтернату - педагогічно та

гігієнічно обґрунтований поря-

док чергування і тривалість різ-

них видів діяльності, відпочинку,

що створює сприятливі умови

для всебічного розвитку учнів та

досягнення високої ефективності

навчально-виховного процесу.

Р.д. передбачає дотримання

таких обов’язкових вимог: три-

валість перерви між останнім

і оплипапплт дишаштл

завдань має бути не менш як 1-

1,5 год. Тривалість перебування

учнів на повітрі не менш як 3 год

щоденно. Учням 1-2 класів від-

водиться на сон 11-12 год

(включаючи 1 год денного сну),

3-4 класів - не менше 10 год, 5-

11 класів - 9 год. Гранична три-

валість виконання домашніх за-

вдань для учнів 1-2 класів - 45

хв, 3-4 - 1 год., 5-6 кл. - 1 год.

ЗО хв, для 7-9 - 2 год. На чоти-

риразове харчування відводиться

2-2,5 год.

Правильний Р.д. сприяє коре-

кції та компенсації вад розвитку

дітей. У школах-інтернатах для

сліпих проводяться заняття з лі-

кувальної фізичної культури, орі-

єнтації у просторі; у школах-

інтернатах для глухих дітей - за-

няття в позаурочний час з розви-

тку мовлення і практики мовлен-

нєвого спілкування; у школах-

інтернатах для слабочуючих -

заняття з розвитку слуху та лого-

педична робота; у допоміжних

школах-інтернатах у позауроч-

ний час проводяться заняття з

корекційної лікувальної фізкуль-

тури та логопедичні заняття.

У Р.д. спеціальних шкіл-

інтернатів передбачені ранкова

гімнастика, фізкультхвилинки на

уроках, ігри та вправи під час ве-

ликих перерв на повітрі, щоденні

заняття рухливими іграми та

вправами у групах на повітрі під

керівництвом вихователів.

РЕЗОНЕРСТВО - схильність

до порожнього міркування, часто

нощами абстрагування. У підліт-

ків його елементи можуть тимча-

сово проявлятися під час пубер-

татних зрушень поза патологіч-

ними синдромами.

РЕЗУС-ФАКТОР - особлива

антигенна речовина, яка вперше

була виявлена у крові мавпи

macakus - rhesus у 1937-1940 pp.

У більшості людей (85 %) у крові

міститься Р.-ф., вони вважаються

резус позитивними. Р.-ф., як і

інші групові особливості крові, є

постійним і має значну здатність

до імунізації. Люди, у яких цей

Р.-ф. у крові відсутній, назива-

ються резус-негативними. У ви-

падках, коли резус-негативна жі-

нка вагітна резус-позитивним

плодом, в останнього розвива-

ється гемоліз (розчинення ерит-

роцитів), що може призвести до

гемолітичної хвороби новонаро-

дженого та уражень мозку. Най-

частіше ушкоджуються підкірко-

ві утворення. Клінічно це вияв-

ляється в гіперкінезах. Також

страждають слухові нерви і

скроневі ділянки, що призводить

до порушення слуху. Новонаро-

дженим від резус-негативної ма-

тері роблять переливання крові,

що дає позитивні результати.

При хворобах, які потребують

переливання, кров обов’язково

перевіряють на сумісність донора

і реципієнта.

РЕЛЬЄФНЕ МАЛЮВАН-

НЯ, РЕЛЬЄФНЕ КРЕСЛЕННЯ

використовуються у школі для

сліпих, на уроках образотворчого

мистецтва та загальноосвітніх

предметах. Р.м. ґрунтується на

можливості розвитку у сліпих

дітей сприймання за допомогою

дотику форми, величини предме-

тів і зображень, формування у

них просторових уявлень і по-

нять про елементи перспективи,

які дають змогу дітям полісенсо-

рно сприймати предмети і явища

дійсності й рельєфно передавати

їх у нескладних реалістичних ма-

люнках. Р.м. має загальнопізна-

вальне і корекційно-розвивальне

значення.

Змістом Р.м. у школі для слі-

пих є навчання учнів дотикового

читання й виконання рельєфних

креслень за допомогою кресляр-

ських приладів для сліпих (див.

Тифлографіка, Тифлоприлади).

Використовується Р.к. під час

вивчення математики, геометрії,

фізики, а також у професійно-

трудовому навчанні.

РЕЛЬЄФНИЙ ГЛОБУС -

зображення земної кулі типу ма-

кета, пристосоване для дотиково-

го сприймання сліпими. Р.г. до-

помагає учням школи для сліпих

засвоїти форму Землі, обриси ма-

териків, океанів тощо.

Позначення об’єктів на Р.г.

повністю відповідає позначенням

на рельєфних картах. Для чіткі-

шого дотикового сприймання зо-

браження, що наноситься на Р.г.,

робляться значно більшими, ніж

на рельєфних картах. Градусна

сітка на Р.г. не наноситься, про-

водяться лише лінії екватора (су-

цільною рельєфною лінією), тро-

піків і полярних кіл (крапковим

рельєфним шрифтом). Ці лінії є

лише на зображеннях великих

водних просторів (з метою роз-

вантаження).

Р.г. як наочний посібник для

сліпих використовувався вже в

кінці XVIII ст., ним користувався

В. Гаюї в першій у світі школі

для сліпих. Широке розповсю-

дження в окремих країнах мають

гіпсові Р.г., виробництво яких

було розпочато в Англії перед

Другою світовою війною. В

Україні в молодших і старших

класах шкіл для сліпих користу-

ються Р.г. різних розмірів із пла-

стмаси.

РЕЛЬЄФНИЙ ШРИФТ -

див. Брайля шрифт.

РЕЛЬЄФНІ КАРТИ - геог-

рафічні та історичні карти для

сліпих, виконані рельєфом для

дотикового сприймання. Вигото-

вляються двох видів: настільні

(малого формату) для індивідуа-

льного користування та настінні

(великого формату).

На Р.к. використовуються рі-

зні засоби зображення. Суша по-

значається піднесенням рельєфу,

водні простори - заглибленням.

Градусна сітка наноситься рель-

єфними штрихами в рамці карти і

надписується цифрами рельєфно-

крапковим шрифтом. Річки поз-

начаються суцільними рельєф-

ними лініями, тонкішими - вер-

хів’я, з потовщенням - гирла;

гірські хребти - підняттям рель-

єфу над рівнем суші; плоскогір’я

— дрібними рельєфними крапка-

ми; міста - випуклими крапками

різних розмірів; кордони - рель-

єфним пунктиром та пггрих-

пунктиром; родовища корисних

копалин і природні зони - літе-

рами рельєфно-крапкового шри-

фту. Інші умовні позначення ви-

конуються рельєфними знаками,

близькими за формою до тих, що

й на плоских картах. На деяких

Р.к. застосовуються умовні поз-

начки, значення яких розкрива-

ється на врізці або у пояснюва-

льному тексті (легенді) до них.

Р.к. виготовляються на пер-

фокартковому папері, листовій

пластмасі (настільні), з гіпсу, фа-

нери, картону (настінні). Паперо-

ві іноді брошуруються у вигляді

атласу. Настінні завжди, а насті-

льні іноді фарбуються, щоб ними

могли користуватися й особи, які

мають залишковий зір.

Особливим видом Р.к. є розрі-

зні карти. Вони складаються із

фанерних або пластмасових об-

рисів об’єктів, позначення на

яких наносяться хімічним рельє-

фом. Розрізні Р.к. дають можли-

вість дотикового обстеження ко-

нтурів об’єктів.

Існують ще й електрофіковані

настінні Р.к. - це макети зі зву-

ковим пристроєм, на яких усі

об’єкти нанесені загальноприй-

нятими знаками, а рельєф місце-

вості виконується у вигляді ма-

кету.

РЕПА Михайло Федорович

(1920-1983) - укр. педагог, орга-

нізатор системи спеціальної осві-

ти аномальних дітей в Україні.

Пройшов шлях від учителя мо-

лодших класів сільської школи

до начальника управління, а піз-

ніше - відділу шкіл-інтернатів,

спеціальних шкіл та дитячих бу-

динків Міністерства освіти Укра-

їни, де пропрацював близько 20

років.

Зробив значний внесок в ор-

ганізацію та вдосконалення сис-

теми навчання дітей з дефектами

психофізичного розвитку, підго-

товку кадрів. У період його робо-

ти розширилася мережа спеціа-

льних шкіл-інтернатів, покращи-

лась їхня навчально-матеріальна

база, було відкрито нові типи

спеціальних шкіл (для дітей із

ЗПР, дітей-сиріт), розпочала

свою діяльність республіканська

Медико-педагогічна консульта-

ція. Р. брав участь у підготовці та

проведенні науково-практичних

конференцій і семінарів, педаго-

гічних читань.

Основні наукові праці: «Раз-

витие специального обучения в

Украинской ССР»; «Збірник ос-

новних керівних матеріалів про

спеціальні школи-інтернати для

учнів з вадами розумового і фі-

зичного розвитку».

РЕТИНІТ (від лат. retina -

сітківка) - запалення сітківки

ока, яке виникає внаслідок без-

посереднього переходу запально-

го процесу із судинної оболонки

на сітківку або поширення інфе-

кції током крові (метастатичний,

септичний P.). У молодих людей

Р. може виникнути внаслідок ту-

беркульозної інфекції та захво-

прииі, 1іиу

дження очного дна спостеріга-

ються сірувато-білі осередки й

крововиливи. Р. супроводжується

різними розладами зору. Залежно

від ступеня порушення зору діти

навчаються у школі для слабозо-

рих або сліпих дітей.

РЕФЛЕКС (від лат. ге]1ехш -

згин, вигин) - закономірна реак-

ція організму на зміни зовніш-

нього чи внутрішнього середо-

вища. Р. здійснюється за допомо-

гою нервових клітин і нервових

кінцевих закінчень. Р. є загаль-

ним принципом регуляції поведі-

нки живих систем; моторний чи

секреторний акт, який має прис-

тосувальне значення. Всі Р. поді-

ляють на безумовні й умовні. Бе-

зумовні Р. - біологічно задані,

умовні - результат вправляння й

утворення зв’язку між стимулом

і реакцією.

РЕФЛЕКТОРНА ДУГА - це

шлях, яким проходять нервові

імпульси від рецептора до вико-

навчого органа будь-якого реф-

лексу. Р.д. складається з рецеп-

тора: аферентного шляху, яким

збудження передається до

центральної нервової системи;

еферентного шляху, яким збу-

дження передається до різних ор-

ганів; ефектора, що здійснює

будь-який вид діяльності. Понят-

тям Р.д. користувався І. Павлов.

РЕФРАКЦІЯ (від лат.

ге^гасШ - заломлення) - залом-

лююча здатність ока. Око, як оп-

тичний апарат, побудоване на

зразок фотокамери, тобто має