1. Органічна п., в основі якої

лежить пренатальне або постна-

тальне ураження ЦНС. У таких

випадках найчастіше буває ура-

жена підкіркова ділянка. При ор-

ганічній П. різко виявляється за-

гальний недорозвиток особисто-

сті, підвищені потяги (ненасит-

ність, гіперсексуальність, схиль-

ність до мандрування тощо),

зниження критики в оцінюванні

ситуації і власної поведінки на-

віть при збереженому інтелекті.

Загальний фон настрою характе-

ризується ейфоричним відтінком,

емоційні прояви надто поверхне-

ві та нестійкі. Характерною ри-

сою поведінки дітей і підлітків з

органічною П. є швидка реакція

на будь-які зовнішні подразники

і реалізація кожного бажання без

урахування його наслідків. Під-

вищена збудливість, емоційна

лабільність, надмірна рухливість,

невміння підкорятися будь-яким

правилам дуже ускладнюють пе-

ребування таких дітей у дошкі-

льних і шкільних закладах.

2. Вроджена П. - недостат-

ність окремих мозкових систем,

яка виявляється в особливостях

поведінки й розвитку особистос-

ті. Для дітей цієї категорії харак-

терні замкнутість, підвищена

вразливість, кволість, нерішу-

чість, труднощі в спілкуванні з

іншими дітьми, повільні рухи.

Емоційні прояви різні: плакси-

вість, дратівливість, упертість. У

цій групі зустрічаються діти зі

значним інтелектуальним розви-

тком, які погано пристосовують-

ся до шкільного оточення, безпо-

радні в самообслуговуванні, не

вміють себе захистити.

3. Травматична П. виникає

внаслідок травм або інфекційних

захворювань ЦНС на пізніх ета-

пах розвитку дитини. Психона-

топодібні стани характеризують-

ся підвищеною дратівливістю,

збудливістю, загальним рухли-

вим неспокоєм у поєднанні з

втомлюваністю, зниженням пра-

цездатності. Нерідко відмічаєть-

ся головний біль. Поєднання

зниженої працездатності з труд-

нощами поведінки потребують

особливих прийомів лікувально-

педагогічної роботи.

4. Психогенна П. виявляється

в патологічній поведінці дитини і

змінах у характері. Це явище є

наслідком хибного виховання в

родині, важких конфліктних пе-

реживань дитини в школі, сім’ї.

При патологічному розвитку осо-

бистості спостерігається підви-

щена дратівливість, різкі коли-

вання настрою, упертість, недис-

циплінованість без змін структу-

ри всієї особистості та зниження

критики.

Серед учнів спецшкіл є чима-

ло дітей із психопатичними ста-

нами. Усі вони потребують вико-

ристання спеціальних форм ко-

рекційно-виховної роботи.

ПСИХОПАТОЛОГІЯ - див.

Дитяча психіатрія.

ПСИХОТЕРАПІЯ (від грец.

ряісИе - душа, (Иегарсіа - турбо-

та, догляд, лікування) - лікуван-

ня шляхом психічного впливу на

хворого. П. - важливий лікуваль-

ний засіб при психогенних за-

хворюваннях, особливо неврозах;

полягає в переорієнтації особис-

тості хворого на основі усвідом-

лення причин і процесу розвитку

хвороби та перебудови ставлення

пацієнта до чинників, що зумо-

вили захворювання.

У широкому розумінні П. - це

надання психологічної допомоги

здоровим людям у подоланні

психологічних труднощів під час

вирішення життєвих проблем.

Психологічна допомога здійсню-

ється у формі індивідуального

консультування або групової ро-

боти (тренінгів), різних ігор, дис-

кусій, спрямованих на усвідом-

лення кожним учасником своїх

конфліктних переживань і пошук

виходу з них, гармонізацію осо-

бистості в цілому. Існують різні

підходи до побудови методик П.

Залежно від концепції особисто-

сті, людських стосунків - психо-

аналіз, когнітивна, гуманістична

П., нейролінгвістичне програму-

вання тощо. Вибір методики за-

лежить від конкретних завдань,

які стоять перед психотерапев-

том.

Надання психотерапевтичної

допомоги учням - важливе за-

вдання шкільної психологічної

служби. Особливого значення П.

набуває в роботі з дітьми спеціа-

льних навчальних закладів, які

мають підвищену вразливість до

конфліктних переживань і невро-

тичних розладів з огляду на тру-

днощі соціальної адаптації. Тому

висока психотерапевтична куль-

тура - важлива складова кваліфі-

кації педагога-дефектолога.

ПТОЗ (від грец. ptosis - па-

діння) - опущення верхнього по-

віка. П. може бути вродженим і

набутим. Вроджений П. майже

завжди залежить від недорозвит-

ку або відсутності м’язів, які під-

німають верхнє повіко. П. зазви-

чай буває двостороннім. Набутий

П. спостерігається при паралічі

м’язів, які піднімають повіко, він

може бути як одно-, так і двосто-

роннім.

Термін П. також використо-

вується для позначення опущен-

ня будь-якого органа, наприклад,

шлунка (гастроптоз), нирки (не-

фроптоз).

ПУЩИН Едуард Ілліч

(1932-2008) - учений-сурдопе-

дагог, канд. пед. наук. Розробляв

проблеми змісту спеціальної

освіти з рідної мови та білінгвіз-

му в середніх і старших класах

шкіл для глухих та слабочуючих

дітей; автор навчальних програм

з мови та літератури для спеціа-

льних шкіл-інтернатів й осіб із

вадами слуху: брав участь у роз-

робці нового змісту початкового

навчання в спецшколі з ураху-

ванням державних вимог щодо

стандартів шкільної освіти.

Має понад 120 наукових пуб-

лікацій, основні з яких: «Викори-

стання художньої картини на

уроці літератури»; «Обучение

временным глагольным формам

глухих детей».

1

р

РАУ Наталія Олександрівна

(1870-1947) - рос. сурдопедагог.

З дванадцяти років почала пра-

цювати з дітьми в селі, в якому її

сім’я проводила літо. В дев’ят-

надцять років організувала неді-

льні класи при одній із фабрик. У

1893 р. їй вдалося організувати

на Пресні ясла для дітей робітни-

ків. У 1896 р. вийшла заміж за Ф.

Рау, який працював у Московсь-

кому Арнольдо-Третьяковському

училищі глухонімих. З цього ча-

су і до кінця життя вона вся від-

давалася роботі з глухими діть-

ми. В 1900 р. спільно з Ф. Рау ор-

ганізувала перший у Росії і Єв-

ропі дитячий садок для глухоні-

мих. Р. близько 40 років здійс-

нювала методичне керівництво

дошкільним вихованням глухо-

німих в Росії. У 1932 р. їй було

присуджено вчений ступінь канд.

пед. наук. Р. - автор низки праць

із сурдопедагогіки, зокрема,

першого методичного посібника

з навчання глухих дошкільників.

Основна наукова праця: «До-

школьное воспитание глухоне-

мых».

РАУ Федір Федорович

(1910-1977) - рос. сурдопедагог,

д-р пед. наук, проф. З 1944 р. ке-

рівник лабораторії експеримен-

тальної фонетики та акустики, а з