1990-Х) на сучасному етапі роз-

витку вітчизняної теорії і прак-

тики педагогічної корекційної

освіти включає такі явища, як

перепідготовку та підвищення

кваліфікації дефектологічних ка-

дрів.

У контексті розуміння родо-

вого поняття «дефектологічна

освіта» як процесу й результату

цілеспрямованого формування

кваліфікаційного і професійного

рівня педагога-дефектолога, пе-

репідготовка та підвищення ква-

ліфікації розглядаються як видові

цього поняття. Зокрема, перепід-

готовка - як отримання іншої

спеціальності на основі раніше

здобутого освітньо-кваліфікацій-

ного рівня й досвіду практичної

діяльності; підвищення кваліфі-

кації - як освоєння педагогом

нових педагогічних знань, умінь і

навичок для поступального роз-

витку його професійної особис-

тості, набуття здатності викону-

вати сукупність обов’язків і за-

вдань у межах спеціальності.

Стажування, курсова підготовка,

методична робота, самоосвіта є

формами підвищення кваліфіка-

ції.

Діюча в Україні система піс-

лядипломної освіти дефектологів

як комплекс закладів охоплює

Державний вищий навчальний

заклад «Університет менеджмен-

ту освіти» НАПН України, 26

обласних, Кримський республі-

канський інститут післядиплом-

ної педагогічної освіти.

ПЛАН РОБОТИ спеціальної

школи - згідно з Положенням

про спеціальну загальноосвітню

школу - інтернат України для

дітей із вадами фізичного або ро-

зумового розвитку (наказ Мініс-

терства освіти України від

13.05.1993 Р. № 136) спеціальна

школа планує свою роботу само-

стійно.

План роботи спеціальної

школи на рік може складатися з

таких розділів: Вступ. Забезпе-

чення прав особистості на освіту.

Організація підвищення якості

навчально-виховного процесу.

Організація трудового навчання і

професійної орієнтації учнів. Ро-

бота з підвищення теоретичного

рівня і професійної майстерності

вчителів та вихователів. Соціа-

льно-економічна діяльність шко-

ли. Заходи щодо дотримання те-

хніки безпеки та санітарно-

гігієнічних норм. Демократизація

та координація внутрішньо-

шкільного контролю.

ПЛЕШКАНІВСЬКА Галина

Михайлівна (н. 1936) -укр. олі-

гофренопедагог, канд. пед. наук,

доц. кафедри олігофренопедаго-

гіки НПУ ім. М. П. Драгоманова.

Педагогічну діяльність розпочала

в 1959 р. Автор науково-мето-

дичних розробок із питань опти-

мізації працездатності розумово

відсталих учнів, вивчення украї-

нської мови та історії у допоміж-

ній школі.

Основні наукові праці: «Оп-

тимізація працездатності учнів

допоміжної школи»; «Літератур-

на читанка» для 9 кл. допоміжної

школи; «Українська мова» для 5

кл. допоміжної школи; «Вивчен-

ня української мови в 5 кл. допо-

міжної школи».

ПОДРАЗЛИВІСТЬ - здат-

ність живого організму реагувати

на вплив зовнішнього середови-

ща. П. є основною і початковою

властивістю живих істот. Вини-

кає під впливом подразнення як

дії об’єктивного зовнішнього або

внутрішнього органічного проце-

су на органи сприймання (напри-

клад, звукове подразнення бара-

банної перетинки вуха). Об’єк-

тивно подразнення є першим

моментом реакції, що викликає

відповідну дію організму.

Суб’єктивно П. осмислюється як

повне відчуття. П. є також фун-

даментальною і невід’ємною

властивістю, з якої беруть поча-

ток усі види органічної діяльнос-

ті. Ускладнюючись, П. перерос-

тає в збудливість. У пізніших фа-

зах еволюції живого на грунті П.

і збудливості виникають відчут-

тя. П. є найістотнішою ознакою,

що дає змогу відрізняти живу ма-

терію від неживої.

ПОЄДНАНЕ МОВЛЕННЯ -

одночасне синхронне вимовлян-

ня двома або більше людьми

окремих мовних знаків, складів,

слів, фраз, словосполучень, ре-

чень. П.м. - один із видів репро-

дуктивного мовлення, яке вико-

ристовується в корекційній робо-

ті над мовленнєвими порушен-

нями.

Завдяки своїй доступності

П.м. використовується для коре-

кційної роботи на різних її ета-

пах. Найчастіше, П.м. як вид

вправ застосовується в традицій-

ній методиці подолання заїкання.

ПОЗАКЛАСНА РОБОТА -

складова навчально-виховної ро-

боти спеціальної школи, одна з

форм організації дозвілля учнів.

П.р. сприяє всебічному розвитку

дітей, підготовці до активної

участі в суспільно корисній дія-

льності.

П.р. систематично проводить-

ся в позаурочний час з урахуван-

ням віку, розумового та фізично-

го розвитку, інтересів, здібностей

учнів. Вона тісно пов’язана з на-

вчально-виховною роботою, яка

проводиться на уроках. Уроки

розвивають в учнів інтерес до

знань, сприяють їхньому засво-

єнню, а здобуті знання і навички

у П.р. закріплюються, розширю-

ються і застосовуються на прак-

тиці.

Керують П.р. вчителі й вихо-

вателі, спираючись на органи

шкільного самоврядування, бать-

ківський комітет, громадськість.

За своїм змістом П.р. дуже рі-

зноманітна: громадсько-політич-

на, освітня, суспільно корисна,

фізкультурно-оздоровча, культу-

рно-мистецька. У П.р. будь-який

вид діяльності потребує прове-

дення корекційної роботи, спря-

мованої на подолання специфіч-

них недоліків у психофізичному

розвитку різних категорій дітей

на розвиток мовлення, вимови та

слухового сприймання, а також

словесно-логічного мислення в

дітей із недоліками слуху; прос-

торової орієнтації та формування

зорових уявлень у дітей з недолі-

ками зору; навичок самообслуго-

вування, елементарних трудових

навичок, накопичення знань і уя-

влень про предмети довкілля,

формування засобів спілкування

в сліпоглухонімих; виправлення

вад мовлення у дітей з певними

порушеннями; розвиток сприй-

мання, моторики, мовлення, ро-

зумових здібностей у розумово

відсталих дітей.

За організаційними формами

П.р. буває масовою, груповою та

індивідуальною. Масові форми -

це шкільні тематичні вечори, ра-

нки, екскурсії, виставки, культ-

походи тощо; групові - загально-

освітні гуртки, політехнічні, тех-

нічні, юних натуралістів, фізку-

льтурно-спортивні, малювання,

ліплення, співів тощо; індивідуа-

льні - з дітьми, які виявили особ-

ливі здібності до певної галузі

знань, техніки, мистецтва тощо.

Наявність інтернатів у біль-

шості спеціальних шкіл створює

особливо сприятливі умови для

проведення П.р., забезпечує єди-

ну систему педагогічних вимог

та індивідуальний підхід до уч-

нів.

ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ

- педагогічно організоване ціле-

спрямоване читання учнями ху-

дожньої, науково-популярної лі-

тератури, періодичних видань

(газет, журналів), крім підручни-

ків (читанок). П.ч. привчає, зао-

хочує дітей до самостійного,

вдумливого читання, розширює,

поглиблює знання, здобуті під

час класного читання.

П.ч. - важливий корекційний

засіб формування особистості

дитини з недоліками психофізи-

чного розвитку, її підготовки до

самостійного життя. Ознайом-

люючись з доступною літерату-

рою та періодикою, учні спец-

шкіл удосконалюють техніку чи-

тання, в них розвиваються інди-

відуальні інтереси, нахили до са-

мостійної читацької діяльності,

любов до читання, бажання й

уміння вчитися, пізнавати всес-

віт, формуються позитивні якос-

ті. Активність учнів у позаклас-

ному читанні сприяє піднесенню

їхньої успішності: той, хто багато

читає, краще навчається, звикає

самостійно працювати з книгою,

орієнтуватися в ній, здобувати

знання.

У програмах з української

мови для всіх типів спеціальних

шкіл чітко названо вимоги до ор-

ганізації позакласного читання.

Проводяться спеціальні уроки

П.ч. за рахунок загального часу,

відведеного на уроки класного

читання, а також дитячі ранки,

літературні ігри, вікторини тощо.

Діти обов’язково відвідують

шкільну бібліотеку або найближ-

чу до школи районну дитячу біб-

ліотеку. Вони читають колектив-

но та індивідуально в позауроч-

ний час - на заняттях у виховних

групах, самостійно - у вільний

час, слухають художні та фольк-

лорні твори у грамзаписах або з

касет (крім шкіл для глухих і

слабочуючих II відділення). При

відборі творів для П.ч. учитель

орієнтується на фонд шкільної

(районної) бібліотеки, складає

список рекомендованої для П.ч.

літератури для кожного класу.

З метою популяризації кни-

жок і окремих творів, крім реко-

мендованого списку, в спецшко-

лах використовуються виставки

книг, складання усних і письмо-

вих відгуків про прочитані твори;

розповіді вчителя про літературу,

творчість письменників, поетів

тощо.

В організації позакласного

читання виділяються три етапи:

підготовчий (1-2 класи), почат-

ковий (3-5 класи), основний (по-

чинаючи з 6 класу). Основне за-

вдання підготовчого періоду -

пробудити в учнів інтерес до

книжок як джерела радості і

знань. На початковому етапі ос-

новна увага приділяється активі-

зації самостійної діяльності учнів

із книгою, розширюються та пог-

либлюються знання про можливі

теми читання, жанрову різнома-

нітність творів, структурні еле-

менти книги (автор, заголовок,

зміст, ілюстрація тощо). З цією

метою на уроках П.ч. організову-

ється розгляд-читання доступних

книжок; учнів навчають орієнту-

ватись в книжці, залучають до

міркувань над прочитаним, да-

ють індивідуальні завдання на

певний період (два тижні) самос-

тійної читацької діяльності. На-

прикінці початкового етапу (у 5

класі) уроки П.ч. є підведенням

підсумків самостійного читання

учнів. Завдання основного етапу

— розширення читацьких інте-

ресів учнів, формування читаць-

ких смаків, удосконалення нави-

чок самостійного читання (чита-

ти вдумливо, виділяти головну

думку, характеризувати героїв

твору, виявляти своє ставлення

до зображених подій і вчинків

героїв, зіставляти прочитане з

життям). Учні ознайомлюються з

творами нових авторів, навча-

ються вибирати потрібну книгу,

користуючись бібліотечним ка-

талогом та відкритим доступом

до книжкових полиць, тематич-

ними показниками, зовнішнім

виглядом книги (титульний лист,

ілюстрації, анотація, передмова,

зміст), цілеспрямовано читати

доступну періодику, а також вес-

ти записи читача (у щоденнику,

на картках, у зошиті з П.ч.).

У школах для глухих та сла-

бочуючих II відділення школярі

самостійно читають твори зі спе-

ціально адаптованими текстами,

до яких подаються словники. У

школах для сліпих діти читають

книжки, віддруковані шрифтом

Брайля.

Уся робота з П.ч. у спецшко-

лах відбувається під безпосеред-

нім керівництвом учителя. У ві-

льний час, коли учні читають ін-

дивідуально, вихователь допома-

гає їм осмислити прочитане, ро-

зібратися в змісті твору. Педаго-

гічний колектив, шкільний біблі-

отекар, учнівські організації ма-

ють бути зацікавлені в діяльності

учнів з П.ч. До керівництва ним

залучаються й батьки, з якими

проводиться роз’яснювальна ро-

бота.

П.ч. учнів спецшкіл на всіх

етапах становлення не оцінюєть-

ся балами. Форми обліку - бесіда

про прочитане, складання відгу-

ків, ведення зошита або щоден-

ника, класна картотека обліку

прочитаних кожним учнем кни-

жок, конкурс на кращу ілюстра-

цію до змісту прочитаного тощо.

ПОКАСЬ Віталій Петрович

(н. 1957)-укр. педагог, активний

організатор державної системи

спеціальної освіти дітей з вадами

психофізичного розвитку в Укра-

їні, доцент. З 1992-1999 р. - нач.

Управління шкш-інтернатів і ди-

тячих садків Міністерства освіти

України. Він є одним із розроб-

ників державної програми «Осві-

та», національної програми «Діти

України», різних законопроектів,

нормативних актів про освіту,

автор 20 наук, і навч.-метод.

праць із питань дошкільного ви-

ховання, спец. та соц. педагогіки.

Брав участь в організації та про-

веденні багатьох всеукр. і міжна-

родних наук.-практ. конф., кон-

гресів, симпозіумів. Як член Пре-

зидії Науково-методичної ради

Міністерства освіти України, ре-

дколегії ж-лу «Дефектологія»

сприяє забезпеченню спеціаль-

них закладів освіти навчально-

методичною літературою, впро-

вадженню в практику нових тех-

нологій корекційної роботи з ді-

тьми.

ПОКУТНЄВА Світлана

Олексіївна (н. 1947) - укр. тиф-

лопедагог, канд. пед. наук, ст.

наук, співробітник. З 1983 р. роз-

почала наукову діяльність - спо-

чатку мол., а згодом ст. наук,

співробітником у лабораторії ти-

флопедагогіки НДІ педагогіки

України, з 1994 р. - Ін-ті дефек-

тології АПН України.

Розробляє питання спеціаль-

ної дидактики початкової школи

учнів із зоровою депривацією.

Основні наукові праці: «Раз-

витие устной связной речи сла-

бовидящих дошкольников подго-

товительной группы : метод,

рек.»; «Индивидуальный подход

в обучении слепых и слабовидя-

щих учащихся в подготовитель-

ный период»; «Развитие учебных

возможностей слепых и слабови-

дящих учащихся младших клас-

сов»; «Особенности развивающе-

го обучения слепых учащихся

младших классов».

ПОЛЕ ЗОРУ - простір, який

бачить око під час фіксованого

погляду й нерухомого положення

голови людини. Вимірюється ме-

тодом периметрії.

Величина П.з. залежить від

особливостей функціонування

світловідчуття зорового аналіза-

тора, розміру, яскравості й ко-

льоровості об’єктів, а акож ана-

томічних особливостей обличчя

людини (глибини орбіти, розрізу

очей, форми носа). У нормі сере-

дня величина П.з. для ахромати-

чного зору становить: вгору від

точки фіксації погляду - 55°, до-

низу - 60°, у напрямку до скроні

- 90°, у напрямку до носа - 60°.

Найменша величина П.з. - для

зеленого кольору, найбільша -

для синього.

Патологічна зміна П.з. вказує

на ураження сітківки або вище

розташованих утворень органа

зору. Залежно від локалізації па-

тологічного осередку змінюється

характер дефекту П.з. (положен-

ня, форма, величина тощо), що є

підставою для диференціальної

діагностики. Простежуючи зміни

П.з., можна скласти уявлення про

динаміку патологічного процесу

в зоровому аналізаторі.

ПОЛІПИ (від грец. polypous

- поліп) - патологічні утворення,

що розвиваються на слизових

оболонках (зокрема дихальних

шляхів) унаслідок хронічних за-

палень, або ж як справжні пух-

лини. П. мають вигляд ворсинча-

стих чи грушоподібних утворень

на ніжці. Вони можуть бути при-

чиною кровотечі, вкриваючись

виразками. Можливий перехід П.

у злоякісну пухлину. Лікування

хірургічне.

ПОЛІОМІЄЛІТ (хвороба

Гейне Медіна) (від грец. polios -

сірий, mielos - мозок) - гостре

інфекційне захворювання, що

уражає головним чином сіру ре-

човину спинного мозку. Причина

П. - фільтруючий вірус, поши-

рюється епідемічно, особливо в

літні, осінні місяці. Захворюють

П. частіше діти раннього віку (2-