0/05 - Вухо та ясіегоя - твердий,

жорсткий) (отодистрофія, отос-

понгільоз) - хвороба органа слу-

ху, патологічний процес у кіст-

ковій капсулі вушного лабіринту.

Найчастіше вражає кістку в ме-

жах овального вікна середнього

вуха. При розташуванні осеред-

ків О. у внутрішньому слуховому

проході та їх подальшому поши-

ренні хвороба уражає кортіїв ор-

ган у завитці та слуховий нерв.

О. починається у ранньому

віці й упродовж кількох років

призводить до прогресуючого

зниження слуху. Рідше спостері-

гається швидкий (прогресуючий)

процес. О. здебільшого уражає

жінок. Погіршення процесу часто

пов’язується із вагітністю та по-

логами, хвилюваннями, пережи-

ванням. Є підстави розглядати О.

як наслідок порушення функцій

залоз внутрішньої секреції, три-

валого впливу шумів (ультразву-

ку). Основні симптоми О. - шум

у вухах, зниження слуху, прогре-

суюча туговухість. Часом хворі

на О. в умовах шуму чують кра-

ще, ніж у тиші.

Слухові апарати полегшують

стан і певною мірою гальмують

процес О. Практикують хірургіч-

не втручання, досягаючи трива-

лого поліпшення слуху.

ОТОСКОПІЯ (від грец. 0/05

- вухо та ькорео - доглядати, до-

сліджувати) - метод огляду вуха.

Для О. необхідне джерело світла,

лобний рефлектор для відбиван-

ня променів від джерела світла у

вухо та набір вушних лійок.

Під час О. можна оглянути

зовнішній слуховий прохід і ба-

рабанну перетинку, а при дефек-

тах останньої - барабанну поро-

жнину. Для детального огляду

барабанної перетинки і барабан-

ної порожнини під час О. корис-

туються лупою.

ОТОСПОНГІЛЬОЗ - див.

Отосклероз.

ОТОТОПІКА (див. Бінаура-

льний слух) - здатність визнача-

ти місцеположення джерела зву-

ку під час сприйняття обома ву-

хами. При однаковому рівні слу-

ху в обох вухах напрямок звуку

визначається досить точно. Біна-

уральний слух пояснюється тим,

що вухо, яке знаходиться ближче

до джерела звуку, сприймає його

краще, ніж те, яке знаходиться

далі. Звукові коливання доходять

до обох вух у різних фазах. За

односторонньої глухоти бінаура-

льний слух порушується; незнач-

ні порушення бінаурального слу-

ху можуть спостерігатися при

асиметричному зниженні слуху

на обох вухах.

ОФТАЛЬМОЛОГІЯ (від

грец. ophtalmos - око та logos -

вчення) - галузь клінічної меди-

цини, що вивчає анатомію та фі-

зіологію органу зору - ока як у

нормальному, так і в патологіч-

ному стані. О. виділилася з хіру-

ргії в окрему дисципліну в XIX

ст. У вузькому значенні О. - це

медична наукова дисципліна, яка

вивчає захворювання очного яб-

лука та його придатків (слізні ор-

гани та слизову оболонку - ко-

нъюнктиву, повіки), кісткових

структур, які утворюють очну

западину, та клітковини навколо

ока, інші хвороби ока, а також

розробляє методи їх діагностики,

засоби профілактики та лікуван-

ня.

Найчастіше в О. зустрічають-

ся такі патологічні аномалії ока:

далекозорість, астигматизм, ко-

роткозорість, кератоконус, конь-

юктивіт, погіршення прозорості

світлопровідних структур очного

яблука (катаракта, деструкція

скловидного тіла, більмо рогів-

ки), спадкові та вікові трофічні

захворювання сітківки (пігмент-

на дегенерація сітківки, атеро-

склеротичні вікові дистрофії сіт-

ківки). Функції ока також можуть

бути порушені внаслідок раніше

перенесених неврологічних за-

хворювань (атрофія зорових нер-

вів), цукрового діабету (рециди-

вуючий гемофтальм, діабетична

ретинопатія), атеросклерозу, ни-

ркової патології, патології вагіт-

носп, гіпертонічної хвороби, за-

хворювань крові. Великою про-

блемою О. є порушення внутріо-

чного тиску - глаукома.

ОФТАЛЬМОСКОПІЯ (від

грец. оркіаїтои - око та экорео -

доглядати, досліджувати) - стан-

дартне офтальмологічне обсте-

ження, яке є одним з найважли-

віших в офтальмології, в ході

якого лікар досліджує очне яблу-

ко, придатковий апарат ока, про-

водить діагностику захворювань

рогівки, райдужки, кришталика,

скловидного тіла.

О. стала можливою після то-

го, як Г. Гельмгольц винайшов

гладеньке дзеркало - офтальмо-

скоп. О. проводять у темній кім-

наті. Позаду, ліворуч від обсте-

жуваного, розташовують джере-

ло світла. Лікар спрямовує про-

мені, що відбиваються офталь-

москопом, у зіницю досліджува-

ного ока і розглядає очне дно

крізь отвір приладу. Під час О.

обстежуваному попередньо роз-

ширюють зіниці, застосовуючи

краплі 1%-го розчину солянокис-

лого гоматропіну.

Для попереднього огляду дна

ока застосовують лупу 13 ОД,

для розрізнення рекомендується

використовувати лупу 8 ОД або