1963-1974 Рр. - директор Одесь-

кої допоміжної школи-інтернату

№ 88, організовував і здійснював

експериментальну роботу з ди-

ференційованого навчання розу-

мово відсталих дітей, досліджу-

вав шляхи формування вних пла-

нуючої функції діяльності. З 1974

р. - наук, співробітник НДІ педа-

гогіки України. Вивчав стан і

шляхи вдосконалення профоріє-

нтаційної роботи в школах для

сліпих і слабозорих. З 1980 р. -

викладач дефектологічного ф-ту

КДГП ім. М. Горького (НГГУ ім.

М. Драгоманова). Читав курси

виховної роботи в допоміжній

школі, був одним з ініціаторів

прийому на дефектологічний ф-т

випускників спеціальних шкіл

для дітей із вадами зору.

Основні наукові праці: «Обу-

чение планированию учеников

вспомогательной школы»; «Ме-

тодичні рекомендації з питань

трудового навчання та профоріє-

нтації учнів шкіл для сліпих і

слабозорих»; «Стан та перспек-

тиви удосконалення професійної

орієнтації сліпих учнів»: метод,

рек. вчителям і вихователям спе-

ціальних шкіл.

ШКТОФОБІЯ (від грец.

пукіоз - ніч, /оЬоя - страх) -

нав’язливий страх у людини пе-

ред темрявою. Найчастіше спо-

стерігається в дітей, а також до-

рослих як симптом психічного

розладу. Для нейтралізації Н. ви-

користовують загальнозагарто-

вуючі процедури, психокорекцію.

НІМОТА - збірний термін,

який використовується для ви-

значення зумовленої різними

причинами відсутності усного

мовлення. У деяких випадках Н.

спричинена порушеннями мов-

ного апарату (зокрема паралічем

мовнорухових м’язів). За пору-

шеного слуху Н. виникає внаслі-

док нездатності дитини опанува-

ти усне мовлення. При нормаль-

ному слуху до Н. можуть бути

віднесені розлади, визначені як

мутизм. У випадках глибокої ін-

телектуальної недостатності до

Н. призводить нездатність опа-

нувати мовлення.

НІСТАГМ (від грец.

- кивання) - мимовіль-

ні, швидкі, ритмічні рухи очей,

найчастіше в горизонтальному

напрямку (тремтіння). Н. зазви-

чай буває двостороннім. Як па-

тологічне явище Н. розвивається

за наявності (від народження або

з раннього дитинства) хворобли-

вих процесів у сітківці, судинній

оболонці, рогівки, кришталику,

які супроводжуються втратою

зору чи його зниженням із відсу-

тністю правильної фіксації. Н.

спостерігається також при деяких

захворюваннях ЦНС й ураженні

вестибулярного апарату.

НОЗОФОБІЯ (від грец. ио.?см

- хвороба, /оЬоз - страх) -

нав’язливий страх людини, що

боїться захворіти невиліковною,

смертельною хворобою; симптом

психічного розладу. Інша назва -

патофобія. Це такі страхи, як

акарофобія (страх заразитися ко-

ростою); бактеріофобія, гельмін-

тофобія (страх заразитися бакте-

ріями, глистами); канцерофобія

(страх заразитися, захворіти ра-

ком), ліссофобія (страх захворіти

сказом), сифілофобія (страх за-

хворіти сифілісом). Н. характер-

на для дітей з особливим складом

характеру, в яких із раннього ди-

тинства спостерігаються страх і

побоювання всього нового. Мо-

жуть виникати в дітей, які мали

неправильне виховання (гіперо-

піка), із сімей, в яких надмірно

фіксувалась увага на питаннях

здоров’я. Причиною Н. може

стати психічна травма, зумовлена

хворобою або смертю близьких.

Найчастіше виникають у дітей в

пубертатному і препубертатному

віці. Сила і тривалість Н. може

бути різною: від незначної

нав’язливості, що не позначаєть-

ся на діяльності та має епізодич-

ний характер, до тяжкого нав’яз-

ливого стану, який виводить ди-

тину з ладу на тривалий час.

Намагаючись полегшити

страхи, деякі діти вдаються до

так званих ритуальних дій, на-

приклад, раз у раз миють руки,

після чого на деякий час заспо-

коюються, відчувають полег-

шення.

У подоланні Н. у дітей основ-

ними методами є зміна умов ви-

ховання, ослаблення травмуючої

ситуації, психотерапія у формі

переконання, що страхи необгру-

нтовані, їх причину усунено, та

заохочення до цікавої діяльності

для створення нового осередку

збудження.

НЮХОВІ ВІДЧУТТЯ - чут-

ливість людини до різних паху-

чих речовин. Н.в. (запахи) вини-

кають при дії хімічних речовин

на нюхові рецептори, що розта-

шовані у верхній частині носової

порожнини, вирости зовнішніх

стінок якої утворюють так зва-

ний нюховий лабіринт (нюхові

раковини). Кірковий центр орга-

на нюху міститься в зоні основи

нюхового мозку і почасти в амо-

новому розі. Н.в. у людини не є

провідними в пізнанні навколи-

шнього світу, однак мають вели-

ке значення при оцінюванні зов-

нішнього середовища, якості

продуктів харчування, лікарсь-

ких препаратів тощо. Н.в. впли-

вають на самопочуття, настрій

людини.

Особливо важливу роль Н.в.

відіграють при ураженні слуху та

зору (у сліпоглухих), коли вони

залишаються єдиним дистантним

аналізатором. Н.в. досягають у

таких випадках високої диферен-

ціації й використовуються сліпо-

глухими для впізнання на відста-

ні людей, деяких предметів, а

іноді для визначення свого міс-

цезнаходження. Н.в. відіграють

важливу роль в орієнтуванні слі-

пих і слабозорих у навколиш-

ньому середовищі.

о

ОБДАРОВАНІ ДІТИ - діти,

які в ранньому віці виявляють

особливі здібності та здатність до

виконання певних видів навчаль-

ної, художньої, мистецької дія-

льності. Наприклад, відомі випа-

дки, коли 0.д. у віці 1,5 р. знали

абетку, у 2 - читали, у 4 - писа-

ли. Ознакою обдарованості є ви-

переджаючий щодо віку розви-

ток інтелекту.

Для 0.д. характерні висока

активність розуму, підвищена

усталена схильність до інтелек-

туальної діяльності, інтерес до

певного виду занять (в якому за-

цікавлена дитина), елементи ори-

гінальності, потяг до творчості. У

багатьох 0.д. наявна самобут-

ність, певна «творча жилка» -

вони починають рано створювати

власні творчі роботи: пишуть му-

зику, вірші, проводять наукові

дослідження, конструюють фан-

тастичні будівлі тощо.

О.д. бажано якомога раніше

вирізняти, аби створити для них

відповідні навчально-виховні

умови, які б передбачали достат-

нє інтелектуальне навантаження

та забезпечували подальший роз-

виток обдарованості. Водночас

потрібно дбати і про гармоній-

ний розвиток їхньої особистості,

оскільки обдарованість має і де-

які негативні сторони. Зокрема,

О.д. часто надмірно зосереджені

на улюбленій справі, власних

здібностях, що може призвести

до збайдужіння, зверхності щодо

інших дітей та духовних загаль-

нолюдських цінностей, зниження

рівня комунікабельності. Тому