40, Але з’явилися колективні та

спільні підприємства. На всіх

НВП проводилося групове на-

вчання за фахом. Зараз така фор-

ма навчання практикується на

двох підприємствах, на деяких -

фахове навчання індивідуальне.

Основним видом продукції НВП

є швейні вироби, меблі, метало-

вироби, електроосвітлювальні

прилади, нестандартне облад-

нання, сурдотехніка тощо.

НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИ-

ЧЕ ПІДПРИЄМСТВО для слі-

пих (НВП) - основна виробнича

ланка УТОСу. Перші НВП були

створені в Києві, Харкові, Одесі.

Завданням НВП є раціональне

працевлаштування та професійне

навчання сліпих і слабозорих до-

ступним спеціальностям; вико-

нання встановленого плану ви-

робництва з усіх техніко-еконо-

мічних показників; виховна й ку-

льтурно-просвітня робота серед

незрячих; покращення та полег-

шення умов праці інвалідів зору.

НВП має самостійний баланс і є

юридичною особою в системі

УТОСу.

Поряд з НВП у 70-ті рр. поча-

ли створюватися навчально-

виробничі об’єднання (НВО),

призначені для оперативного ке-

рівництва діяльністю кількох

НВП в окремих регіонах.

НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ

КОМПЛЕКС - «дошкільний на-

вчальний заклад - загальноосвіт-

ній навчальний заклад»; «загаль-

ноосвітній навчальний заклад -

дошкільний навчальний заклад»

- це навчальний заклад, що за-

безпечує реалізацію права грома-

дян на здобуття дошкільної та

загальної середньої освіти.

Основними завданнями Н.-

в.к. є створення умов для різно-

бічного розвитку дитини дошкі-

льного віку (учня), формування

гармонійної особистості, збере-

ження та зміцнення її фізичного і

психічного здоров’я; формування

основних норм загальнолюдської

моралі; створення умов для здо-

буття дітьми дошкільного віку

(учнями) безперервної дошкіль-

ної і загальної середньої освіти в

обсязі державних стандартів до-

шкільної й загальної середньої

освіти, розвитку їх творчих здіб-

ностей і нахилів. Н.-в.к. є юриди-

чною особою, має самостійний

баланс, печатку, штамп, рахунки

в установах банків.

Н.-в.к. створюється за рішен-

ням місцевих органів виконавчої

влади й органів місцевого самов-

рядування і складається з двох

підрозділів - дошкільного та

шкільного. Дошкільний підрозділ

забезпечує належний рівень до-

шкільної освіти дітей віком від

трьох до шести (семи) років від-

повідно до вимог Базового ком-

понента дошкільної освіти. Шкі-

льний підрозділ забезпечує від-

повідний рівень загальноосвіт-

ньої підготовки учнів згідно з

вимогами Державного стандарту

загальної середньої освіти. У

складі шкільного підрозділу мо-

жуть бути класи з поглибленим

вивченням окремих предметів,

групи продовженого дня, приш-

кільний інтернат для учнів, які

проживають у віддалених райо-

нах, тощо.

Н.-в.к. може мати спеціаліза-

цію (художньо-естетичну, ви-

вчення іноземних мов, спортив-

но-оздоровчу тощо). Для дітей із

порушеннями психофізичного

розвитку, тривалого лікування та

реабілітації можуть створювати-

ся Н.-в.к. спеціального та санато-

рного типу.

Приклади: Комунальний за-

клад Харківський спеціальний

загальноосвітній Н.-в.к. для дітей

з вадами зору ім. В. Г. Короленка

Харківської обласної ради (ство-

рений на базі Харківської облас-

ної спеціальної гімназії-інтернату

для сліпих дітей ім. В. Г. Коро-

ленка).

НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ

ПРОЦЕС вечірньої спеціальної

середньої школи - будується на

педагогічно обґрунтованому ви-

борі змісту, форм і методів на-

вчання та виховання, які забезпе-

чують набуття учнями необхід-

них знань, умінь, а також корек-

цію вад; здійснюється диферен-

ційовано з урахуванням структу-

ри дефекту, психофізичного ста-

ну, індивідуальних особливостей

і можливостей учнів. У ВССШ

проводяться корекційно-віднов-

люючі заняття з предметно-

практичного навчання. Корек-

ційні заняття проводять вчителі

мови, літератури та фахівці-

дефектологи індивідуально або

групами, залежно від особливос-

тей розвитку учнів і труднощів

навчання. Домашні завдання не

задаються. Н.в.п. здійснюється за

вечірньою формою навчання.

Бажаючим надається право і

створюються умови для індиві-

дуального навчання, прискорено-

го закінчення закладу освіти,

складання екзаменів екстерном.

Основним документом, що регу-

лює Н.в.п., є навчальний план

ВССШ.

НАВЧАЛЬНО-РЕАБІЛІТА-

ЦІЙНИЙ ЦЕНТР - заклад осві-

ти, який забезпечує умови для

відновлення здоров’я, соціальної

адаптації, професійної орієнтації

дітей, що мають органічні та фу-

нкціональні захворювання внут-

рішніх органів і систем або вади

психофізичного розвитку.

Мета Н.-р.ц - здійснення

комплексної медичної, психоло-

гічної, педагогічної реабілітації

хворої дитини.

Завданнями Центру є такі:

створення умов для формування

соціально-адаптивної та соціаль-

но-продуктивної особистості; за-

безпечення умов для отримання

вихованцями якісної освіти пев-

ного рівня (дошкільної, загальної

середньої, професійно-технічної,

вищої); розробка та втілення в

практику інноваційного змісту,

форм і методик навчально-

виховного й лікувально-реабілі-

таційного процесу.

Центр діє відповідно до Кон-

ституції України та згідного із

чинним законодавством, а також

на підставі Положення про на-

вчально-реабілітаційний Центр

(Наказ МОУ від 28.08.97 № 325).

За своєю структурою він мо-

же мати у своєму складі: дитячий

садок, середню загальноосвітню

школу І-ІІІ ступенів, філіали

(окремі групи) професійно-

технічних навчальних закладів та

вищих навчальних закладів осві-

ти І-ІІ рівнів акредитації із заоч-

ною чи очною формами навчан-

ня, відділення медичної реабілі-

тації, соціально-психологічну

службу, клуби, студії, гуртки, се-

кції, що створюються регіональ-

ними позашкільними закладами

як на своїй базі, так і в примі-

щенні Центру.

Вихованці Н.-р.ц. відповідно

до Закону України «Про освіту»

утримуються в закладі за раху-

нок держави. Грошове та матері-

альне забезпечення здійснюється

за нормами утримання учнів у

санаторних (спеціальних) загаль-

ноосвітніх школах відповідного

типу.

Медичними показниками для

зарахування дітей до всіх освіт-

ніх підрозділів Центру є патоло-

гія внутрішніх органів і систем

складного характеру або вади

психофізичного розвитку відпо-

відно до медичного профілю за-

кладу.

Н.-р.ц створюється структу-

рами різних форм власності, час-

тіше на базі колишніх або новос-

творених закладів освіти. Прик-

лади: Львівський Н.-р.ц «Леве-

ня», Н.-р.ц. «Джерело», Крупів-

ський Н.-р.ц. для дітей із вадами

зору Волинської обласної ради.

НАВЧАННЯ ТА РОЗВИ-

ТОК ДІТЕЙ З ПСИХОФІЗИ-

ЧНИМИ ВАДАМИ - одна з

центральних проблем спеціаль-

ної педагогіки, від продуктивно-

го розв’язання якої залежить

ефективність практичної діяль-

ності спеціальних навчально-

виховних закладів щодо соціаль-

ної реабілітації дітей із вадами

психофізичного розвитку. Прак-

тична значущість проблеми

пов’язана з визначенням такого

змісту освіти, типів освітньо-

виховних закладів, форм органі-

зації та методів диференційова-

ного навчання різних категорій

дітей, такої реалізації в цьому

процесі системи дидактичних

принципів, щоб спеціальне на-

вчання максимально сприяло ро-

звитку психічних і фізичних сил

кожної дитини, корекції недолі-

ків, формуванню її особистості,

готовності до виконання різно-

манітних соціальних функцій.

Враховується загально-психоло-

гічне положення про те, що «на-

вчання веде за собою розвитою»,

яке для дефектології набуває

особливого значення, оскільки

дитина з вадами психічного чи

фізичного розвитку значно біль-

ше, ніж нормальна, потребує

спеціальної педагогічної допомо-

ги для засвоєння культури, роз-

витку потенційних можливостей.

Встановлено, що відсутність

спеціальних педагогічних впли-

вів на таку дитину з віком збіль-

шує її відмінність від нормально-

го ровесника, бо поглиблює ди-

вергенцію (розходження) двох

аспектів розвитку - біологічного

та соціального.

Теоретичне значення пробле-

ми Н.р.д.п.в. полягає, з одного

боку, у виявленні та обґрунту-

ванні таких закономірностей у

співвідношенні навчання і розви-

тку, які відображують найсуттє-

віші зв’язки між умовами на-

вчання та позитивними змінами в

різних сферах особистості дити-

ни з дефектом, а з другого -

зв’язки між особливостями ано-

мального розвитку і специфікою

навчання в різних його компоне-

нтах (змісті, формах, методах

тощо).

Так, організовуючи спеціаль-

не навчання, слід враховувати

глибину дефекту: при порушен-

нях зору здійснюється диферен-

ційоване навчання сліпих і сла-

бозорих дітей, при порушеннях

слуху - глухих і слабочуючих,

при порушеннях інтелекту - гли-

боко розумово відсталих, дітей-

дебілів і дітей із затримкою пси-

хічного розвитку. Диференціація

навчання важлива для застосу-

вання таких дидактичних засобів,

які найбільшою мірою забезпе-

чують компенсаторно-корекцій-

ний ефект педагогічної роботи

дефектолога.

На добір відповідних корек-

ційних цілей спеціального на-

вчання та засобів їх досягнення

впливає врахування своєрідності

дефекту певної категорії дітей

(напр., у навчанні дітей-оліго-

френів з різними варіантами де-

фектного розвитку має значення

збудливі вони, чи загальмовані,

мають чи ні додаткові порушен-

ня особистості, аналізаторів то-

що).

Необхідно враховувати і та-

кий фактор, як час виникнення

дефекту. Наприклад, якщо втрата

зору виникла не з народження, а

пізніше, є можливість підвищу-

вати ефективність навчання, бу-

дуючи його на збережених зоро-

вих уявленнях. Своєрідно будує

навчання сурдопедагогіка в тих

випадках, коли втрата слуху ста-

лася після того, як у дитини вже

сформувалося усне мовлення.

Специфіка навчально-вихов-

ного корекційно-спрямованого

процесу в усіх його компонентах

(цілі, зміст, форми, методи та

прийоми) детермінуються віко-

вими особливостями учнів спеці-

альних шкіл. Чим раніше буде

визначено дефект розвитку в усій

його складній структурі та, від-

повідно, забезпечена цілеспрямо-

вана корекційно-виховна робота,

тим більше шансів вирівняти ро-

звиток, сформувати його компен-

саторні сили, запобігти виник-

ненню негативних вторинних

ознак дефекту, педагогічній за-

недбаності дитини.

У розробці проблеми навчан-

ня та розвитку дітей із психофі-

зичними вадами корекційна пе-

дагогіка використовує загальні

психолого-педагогічні, конкрет-

но-методичні ідеї та технології

розвивального навчання норма-

льних дітей, створює оригінальні

концепції. Так, в Україні щодо

цієї проблеми проведено фунда-

ментальні дослідження забезпе-

чення усвідомленості в навчанні

глухих, корекційної спрямовано-

сті організації навчальної діяль-

ності сліпих дітей, особливостей

розумового виховання учнів до-

поміжної школи тощо.

Розв’я язання цієї проблеми

збагачує загальну психологію та

педагогіку переконливими дока-

зами про резервні можливості

людської психіки та величезну

силу впливу на особистість нау-

ково обґрунтованих дидактичних

умов і засобів.

НАОЧНІ НАВЧАЛЬНІ ПО-

СІБНИКИ - засоби унаочнення

в навчанні: площинні чи об’ємні

зображення предметів і явищ до-

вкілля, природні об’єкти в їхньо-

му природному чи препаровано-

му вигляді. Основні типи Н.н.п. -

картини, таблиці, дидактичний

матеріал, карти, схеми, діаграми,

альбоми, атласи, макети, моделі,

муляжі, гербарії, препарати, ко-

лекції тощо. Кожний із переліче-

них типів має кілька видів. Так,

навчальні картини бувають пре-

дметними, сюжетними, ландша-

фтними тощо.

Усі види Н.н.п. можна поді-

лити на натуральні, що є реаль-

ними предметами, і зображальні,

які передають зовнішній вигляд

предметів та явищ у точній від-

повідності до них (картини, ма-

люнки, фотографії, макети), або

схематично, виділяючи в пред-

меті чи явищі лише головне,

шляхом відповідної логічної об-

робки й використання умовних

графічних знаків, розфарбову-

вання, символіки (карти, плани,

креслення, схеми, діаграми). До

Н.н.п. у широкому розумінні на-

лежать також аудіовізуальні за-

соби, що поєднуються в групу

технічних засобів навчання. Ефе-

ктивним сучасним засобом коре-

кційної педагогіки є комп’ютер.

Одна з головних функцій

Н.н.п. у корекційному навчанні -

створення сенсорної основи для

наступних узагальнень. Велике

значення також має сполучене

використання різних за змістом і

характером зображення Н.н.п.,

які відповідно до логіки навчання

допомагають узагальнити пооди-

нокі зображення, конкретизувати

їх із високим ступенем абстрагу-

вання.

НАОЧНІСТЬ У НАВЧАННІ

- один із дидактичних принци-

пів, згідно з яким необхідне ши-

роке використання безпосеред-

нього сприймання учнями пред-

метів та явищ довкілля в натура-

льному вигляді або зображеннях.

Крім натуральних (природних) і

зображувальних (образних) видів

наочних посібників використо-

вуються об’ємні (напр., муляжі),

умовні та символічні (карти, гло-

бус тощо), моделі та прилади.

Використання Н.н. необхідне для

формування в дітей із вадами

психофізичного розвитку прави-

льних уявлень про навколишній

світ, розуміння просторових від-

ношень між об’єктами, їхніми

структурами, розвитку спостере-

жливості, уваги, забезпечення

зв’язків між конкретним та абст-

рактним у знаннях, єдності чут-

тєвого та логічного у пізнанні,

реалізації принципу доступності

навчання. Особливості застосу-

вання Н.н. дітей пов’язані з тим,

що за таких вад розвитку, як глу-

хота і туговухість, сліпота і сла-

бозорість суттєво звужена чуттє-

ва основа пізнання. Отже, при

ушкодженні аналізаторів у дітей

із сенсорними дефектами засто-

сування унаочнень доцільне ли-

ше за використання спеціальних

засобів, спрямованих на компен-

сацію порушених функцій та

більш повне функціонування

збережених аналізаторів. Так, у

навчанні сліпих школярів засто-

совуються спеціальні наочні по-

сібники (напр., рельєфні глобус

та географічні карти), які допо-

магають чуттєво пізнати об’єкти

за допомогою дотику, залишко-

вого зору; в школах для дітей із

глибокими порушеннями слуху

використовуються їхні зорові,

тактильно-вібраційні відчуття.

Великого значення набувають

спеціальні технічні засоби на-

вчання - звукопідсилювальна

апаратура, оптичні прилади, різ-

номанітні прилади перекодуван-

ня.

Хоча процес навчання розу-

мово відсталих дітей потребує

«наочності, доведеної до очевид-

ності» (О. Граборов), її широке

використання не має гальмувати

у цієї категорії учнів розвиток

спроможності до узагальнень та

абстрагувань, а сприяти йому.

Для цього використовуються

спеціальні прийоми, що забезпе-

чують єдність чуттєвого та логі-

чного пізнання, - від конкретних

образів до узагальнених уявлень,

понять і навпаки.

З метою забезпечення корек-

ційно-розвивальної ролі Н.н. ді-

тей із психофізичними вадами

важливо використовувати наоч-

ний матеріал у його різних функ-

ціях - стимулювання, вводу ін-

формації, опори для перебігу пі-

знавальних процесів, уяви, мис-

лення, пам’яті, розгортання та

впорядкування мовлення, уваги,

перевірки та корекції засвоєння

тощо. У спеціальній педагогіці

значна увага надається навчанню

дітей прийомам сприймання нао-

чності, враховуючи притаманні

багатьом із них недоліки цього

процесу, - уповільненість, хао-

тичність, знижену активність

сприймання.

НАПАД - несподівано вини-

каюче погіршення стану здоров’я

церебрального генезу внаслідок

судинних, аноксичних порушень,

а також епілептичних нейронних

розрядів, втрати тонусу. Н. - різ-

новид пароксизму.

НАПОЛЕГЛИВІСТЬ - во-

льова риса особистості, що поля-

гає у здатності тривало, не зни-

жуючи активності, домагатися

поставленої мети, незважаючи на

труднощі та перешкоди. Внаслі-

док готовності мобілізувати сили

для подолання перешкод наполе-

глива людина обов’язково заве-

ршує розпочату справу, якою б

складною вона не була. Н. фор-

мується під впливом виховання,

починаючи з раннього дитинства.

До виявлення Н. дітей спонука-

ють привабливі дії. У практиці їх

втілення трапляються різні

ускладнення, під час подолання

яких і виробляється Н.

Н. слід відрізняти від уперто-

сті, яка є негативною рисою і на-

слідком слабкої волі. Уперта лю-

дина не переборює труднощів

при розв’язуванні певних про-

блем, а, навпаки, перебуваючи

під впливом випадкового і часто

необдуманого бажання, намага-

ється настояти на своєму всупе-

реч розумним вимогам оточую-

чих.

У дітей із психофізичними

вадами афективно-вольової сфе-

ри недостатність знань, умінь і

пізнавальна пасивність обмежу-

ють прагнення докладати зусиль

для досягнення мети, породжу-

ють нерішучість, безініціатив-

ність, звичку пасивного присто-

совування до обставин життя, та-

ктику відступу перед трудноща-

ми. Виховання Н. - один із важ-

ливих напрямів корекції особис-

тісного розвитку аномальних ді-

тей. Н. як риса характеру почи-

нає складатися в таких дітей у

процесі навчальної діяльності, зі

зміцненням емоційно-вольової

сфери та зростанням рівня само-

усвідомлення. У розумово відс-

талих дітей Н. формується під

впливом спеціальних корекцій-

но-виховних заходів педагогів,

батьків за умови, що вони допо-

магають дітям ставити значущі

цілі, постійно стимулюють і під-

тримують наміри долати труд-

нощі в досягненні мети. Важливу

роль у формуванні Н. відіграють

усвідомлення обов’язку, сумлін-

ня, почуття відповідальності за

доручену справу.

НАРКОМАНІЇ (від грец.

пагке - заціпеніння, запаморо-

чення, mania - безумство, при-

страсть) - виникнення, внаслідок

звичної інтоксикації, змін реак-

тивності організму людини через

вживання наркотичних речовин,

які переважно діють на ЦНС.

Зміни реактивності виявля-

ються у потребі повторного вжи-

вання певної речовини й праг-

ненні її отримати (психічна за-

лежність); розвитку, в разі позба-

влення звичної токсичної речо-

вини, абстинентного синдрому

(фізична залежність); вимушено-

му прагненні, внаслідок зростан-

ня витривалості до певної речо-

вини, збільшувати вживані дози

(підвищена толерантність).

Хронічна інтоксикація приз-

водить до стійких змін психіки

(пасивність, в’ялість, замкне-

ність, похмурість, зниження

пам’яті, звуження кола інтересів,

зосередження всіх прагнень на

здобуванні наркотику).

НАУКОВІСТЬ НАВЧАННЯ

- один із дидактичних принци-

пів, згідно з яким учні мають

опанувати наукові знання, систе-

ми, що стають основою цілісного

наукового світогляду особистос-

ті. Принцип Н.н. методологічно

ґрунтується на філософському

положенні про здатність людсь-

кої психіки адекватно відобража-

ти реальність. Навіть при недолі-

ках психічного розвитку, що ви-

являються в порушеннях сприй-

мання та переробки інформації

про природне та соціальне ото-

чення, відповідні педагогічні

умови зможуть забезпечувати

Н.н. та формувати в особистості

системи наукових знань про при-

роду, суспільство, людину. Зале-

жно від ступеня інтелектуально-

го дефекту ці системи формува-

тимуться на різних рівнях глиби-

ни, повноти та теоретичної уза-

гальненості (див. Знання). Крім

озброєння науковими знаннями з

дисциплін, уведених до навчаль-

них планів спеціальних шкіл,

принцип Н.н. передбачає озна-

йомлення учнів із методами від-

повідних наук, формування інте-

ресу до певних галузей науки,

вміння самостійно набувати

знання.

При збереженому інтелектуа-

льному розвитку дитини з пси-

хофізичними вадами реалізація

принципу Н.н. пов’язана з про-

фесійною орієнтацією школярів

на спеціальності, що потребують

творчої розумової діяльності. На-

самперед, це стосується багатьох

старшокласників із порушеннями

зору, слуху, опорно-рухового

апарату, вимови. Але й у допо-

міжних школах та молодших

класах спеціальних шкіл інших

типів, в яких навчальна інформа-

ція подається в спрощеному ви-

гляді, фрагментарно і переважно

конкретно, це не має спричиняти

перекручення понять і зв’язків

між ними, термінології, роз’яс-

нень тощо з точки зору їх науко-

вої достовірності.

Для повноцінної реалізації

принципу Н.н. у роботі з дітьми,

які мають психофізичні вади роз-

витку, важливо використовувати

спеціальні технічні й наочні за-

соби, сучасні високоінформатив-

ні педагогічні технології, гуртко-

ву науково-пізнавальну роботу із

залученням учнів до дослідниць-

кої діяльності, доступну науково-

популярну літературу.

У спеціальних школах об’єк-

тивно можлива суперечність між

принципами Н.н. та доступності

навчання, шляхи вирішення якої

розробляє спеціальна дидактика

та методики навчання.

НАУЧУВАННЯ - в загаль-

нопсихологічному розумінні -

набуття сенсорно-моторного та

інтелектуального досвіду, нових

форм поведінки.

У педагогічній психології Н.

означає засвоєння особою, яка

навчається, соціального досвіду,

знань, умінь і навичок, виробле-

них людством протягом тисячо-

літь; у соціальній психології кін-

цевим результатом Н. є соціалі-

зація особистості. Завдяки Н.

може набуватися будь-який дос-

від (знання, вміння, навички).

Н. відрізняється від учіння,

яке тлумачиться як засвоєння до-

свіду в діяльності, що скерову-

ється пізнавальними мотивами та

цілями. Роль і значення Н. змі-

нюється в процесі онтогенезу. В

дошкільному віці Н. є основним

способом здобування досвіду,

згодом воно поступається місцем

учінню, навчальній діяльності,

хоча й не втрачає свого значення.

Людина краще навчається того,

що є значущим для її життєдія-

льності, визначається потребами,

збігається з метою діяльності.

«НАША ЖИЗНЬ» - щотиж-

невий громадсько-політичний і

літературно-художній ж-л Все-

російського товариства сліпих.

Видається в Росії з квітня 1924

р.; друкується шрифтом Брайля з

листопада 1956 р., а також плос-

ким шрифтом для зрячих. З 1969

р. видається під назвою «Наша

жизнь». У ж-лі висвітлюються

суспільні та виробничі питання

життя країни, події за її межами,

публікуються статті з питань

праці, освіти, побуту незрячих,

досвід виховання сліпих дітей,

літературно-художні твори слі-

пих і зрячих авторів. Окремі роз-

діли присвячено критиці, бібліо-

графії, спорту.

НЕВРАСТЕНІЯ (від грец.

neuron - нерв, astheneia - безсил-

ля) - одна з форм неврозів. Ви-

никає переважно в умовах трива-

лих психотравмуючих ситуацій.

Основні симптоми: дратівлива

слабкість (збудливість, поєднана

з легкою виснажуваністю), лабі-

льність емоцій, нестійкість на-

строю. Іноді виникає тривога чи

страх, нетерплячість, розлади

сну, різні порушення вегетатив-

ної нервової системи.

У дітей неврастенічні реакції

виникають найчастіше після ін-

фекційних хвороб, на тлі загаль-

ної соматичної ослабленості, за

слабкого типу вищої нервової ді-

яльності. Велике значення мають

переживання, пов’язані з важкою

домашньою та шкільною ситуа-

цією. У лікуванні Н. головне міс-

це посідає психотерапія й усу-

нення травмуючого оточення,

корекція соціальних умов.

НЕВРИТ СЛУХОВОГО

НЕРВА - захворювання ствола

слухового нерва і його рецептор-

ного апарату (див. Слуховий

аналізатор). Н.с.н. виникає час-

тіше як ускладнення різних інфе-

кційних захворювань (тиф, грип,

кір, скарлатина, цереброспіналь-

ний менінгіт, паротит, малярія

тощо). На початку захворювання

процес у слуховому нерві має за-

пальний характер, згодом розви-

ваються дегенеративно-атрофічні

зміни (розлад нервових клітин і

волокон), заміщення їх рубцевою

тканиною.

Н.с.н. часто призводить до

важких порушень слуху. Хворо-

бливі явища наростають дуже

швидко; іноді протягом кількох

днів і, навіть, годин може наста-

ти тотальна глухота. За своєчас-

ного розпізнавання та раннього

лікування (в перші місяці захво-

рювання) в окремих випадках

вдається досягти покращення

слуху, але в більшості випадків

Н.с.н. призводить до глухоти або

туговухості.

НЕВРОЗ НАВ’ЯЗЛИВИХ

СТАНІВ - форма неврозу, за

якої крім загально-невротичних

симптомів (дратівливості, підви-

щеної стомлюваності, порушень

сну, вегетативних розладів) спо-

стерігаються різні стани у вигля-

ді нав’язливих думок, дій, стра-

хів (див. Фобії).

У дітей синдром страху посі-

дає чільне місце. Безпосередньою

причиною нав’язливого страху

можуть бути гострі травми (роз-

лука з близькими, їхні хвороба і

смерть, неуспішність у школі). У

дітей молодшого віку спостеріга-

ється страх самотності - дитина

не відпускає від себе матір, доро-

слих. Такий страх іноді виникає

перед вступом до школи, частіше

- у надмірно опікуваних дітей,

яких не привчили до самостійно-

сті.

Часто в дітей спостерігаються

нав’язливі рухи і дії (наприклад,

постійне миття рук, «щоб не за-

разитися», чи виконання певних

рухів дорогою до школи, «щоб не

сталось чогось поганого»). Н.с.н.

частіше виникає в дітей з особ-

ливим складом характеру, яких із

раннього віку переслідували

страхи, побоювання заразитися,

захворіти. їхньому виникненню

сприяє неправильне виховання:

обмеження самостійності дити-

ни, зайва фіксація уваги на пи-

таннях здоров’я. Лікування Н.с.н.

- складне завдання. Велике зна-

чення мають лікувально-педаго-

гічні заходи, залучення до праці,

виховання стійких інтересів,

включення в колектив.

НЕВРОЗИ (від грец. neuron -

нерв) - функціональний розлад

вищої нервової діяльності вна-

слідок перенапруження основних

нервових процесів - збудження,

гальмування та порушення їхньої

динаміки.

Виділяють три основні форми

Н.: неврастенію, істерію, невроз

нав’язливих станів.

Н. виявляються в ряді психіч-

них розладів (неврівноваженість,

страхи, нав’язливі стани), які

критично сприймаються хвори-

ми, що суттєво відрізняє Н. від

психозів. Для Н. властиві також

різноманітні розлади в роботі

внутрішніх органів. Н. виникає

психогенно під впливом надмір-

но важких життєвих обставин.

Сприятливим ґрунтом для вини-

кнення Н. є слабкий, неврівнова-

жений тип вищої нервової діяль-

ності, а також ослабленість нер-

вової системи внаслідок інфекції,

травм.

Часто до Н. призводить не так

об’єктивна трудність життєвої

ситуації, як неправильне став-

лення людини до неї. Це дає під-

ставу розглядати Н. як хворобу

особистості, а саме: викривлення

системи її ставлення до дійснос-

ті, що може починатися в ран-

ньому дитинстві із порушення

взаємин із мікросоціальним сере-

довищем, батьками. Відтак важ-

ливість правильного гармонійно-

го виховання особистості - голо-

вна умова запобігання Н. Пере-

виховання хворого - одне з най-

важливіших завдань психотера-

пії.

Особливо вразливими до нев-

ротичних розладів є діти з вада-

ми психофізичного розвитку че-

рез ослабленість їхньої нервової

системи та труднощі соціальної

адаптації.

НЕВРОЛОГІЯ (від грец.

neuron - нерв, logos - вчення) -

медико-біологічна наука, що ви-

вчає структуру та функції нерво-

вої системи. Один із розділів не-

врології - невропатологія або

клінічна неврологія. Історія Н. як

науки досить давня. В XVII-