1 Рік 10 місяців - 4 роки) виді-

лення окремих морфологічних

елементів слова ще не є свідо-

мою формою М.а., тому виділя-

ється дослідниками як елемента-

рний рівень аналізу. Дія виділен-

ня морфеми на довільному рівні

починає формуватися з 4-5 років

(на цей час дитина певною мірою

опановує морфологію рідної мо-

ви).

Формування М.а. у дітей до-

шкільного віку є однією з важли-

вих складових мовної підготовки

дітей до школи, оскільки він зу-

мовлює не лише оволодіння гра-

матичною та морфологічною си-

стемами мови, а й складає основу

для розвитку складніших форм

мовного аналізу (фонетичного).

МОТИВИ ДІЯЛЬНОСТІ -

спонукальні умови дій і вчинків

людини. Вихідними збудниками

до дій людини є її потреби. Бага-

топлановість людських потреО

зумовлює і багатоплановість М.д.

Мотиви поділяють на дві катего-

рії — первинні й вищі, що мають

соціальне походження (духовні і

матеріальні) (див. Потреба). Мо-

тиви є найважливішою складо-

вою спрямованості особистості.

М.д. дітей з особливими пот-

ребами зумовлюються особливо-

стями їхнього психофізичного

розвитку. Спостерігається певна

обмеженість, ситуативність, не-

стійкість М.д., але в процесі ко-

рекційно-спрямованого педагогі-

чного впливу мотиваційна сфера

набуває повніших характеристик,

формуються пізнавальні та сус-

пільні мотиви.

МОТОРИКА ДІТЕЙ (від

лат. motor - що викликає рух) -

сукупність рухових реакцій, вла-

стивих дитячому віку.

Руховий розвиток дітей від-

бувається із закономірною послі-

довністю: безумовні рухові реф-

лекси, властиві в період новона-

родження й перші місяці життя,

згасають і замінюються умовно-

рефлекторними рухами.

Здорове немовля лежить на

спині, руки в нього зігнуті в лік-

тьових, а ноги - в колінних і та-

зостегнових суглобах. У віці 8-

10 тижнів спостерігається фізіо-

логічне підвищення тонусу в

згинальних тазових групах кінці-

вок, яке поступово зникає.

Для розвитку рухових функ-

цій дитини мають неабияке зна-

чення безумовні випрямляючі

рефлекси. Випрямляючий реф-

лекс шиї забезпечує дитині реф-

лекторний поворот голови. На 6-

9 міс. життя рухи тулуба дають

змогу дитині повертатися на жи-

віт. У 2-місячному віці здоровий

малюк піднімає голову, лежачи

на животі (робить розгинальні

рухи), а у 4-6 міс. - лежачи на

спині (робить згинальні рухи).

Випрямляючі рефлекси відіг-

рають важливу роль у перших

спробах сидіння та стояння ди-

тини. У 6 міс. здорова дитина

спирається на випрямлені ручки,

піднімаючи тулуб, у 6-8 - встає

на ручки й ніжки, може сідати з

положення лежачи на спині, а

сидячи, випрямитися і нагнутися.

У 9 міс. дитина може лягати з

положення сидячи, вставати,

тримаючись за поручні ліжка. До

10 міс. вона починає стояти; від

10 до 14 — поступово ходити,

спочатку широко розставляючи

ніжки, іноді з коливаннями тулу-

ба. Правильне вертикальне по-

ложення закріплюється в період з

11-18 міс.

Так само послідовно розви-

ваються рухові функції рук. У 3-

4 міс. дитина розглядає свої руки,

робить рухи зап’ястями. З 4-4,5

міс. життя - тягнеться до пред-

мета, розташованого над нею,

хапає його обома руками. У 7

міс. починає хапати предмет од-

нією рукою, робить це вибірково,

якщо це потребує більше зусиль

- то правою рукою. З 10 до 12

міс. дитина послідовно опановує

кидання предметів, знімання кі-

лець із пірамідки та їхнє нанизу-

вання, відкривання-закривання

коробки тощо. Вона може брати

різноманітні предмети двома па-

льчиками, схоплювати одночасно

2-3 кубики або інші іграшки. До

12 міс. дитина здатна навчатися

правильно тримати ложку, чаш-

ку, олівець, показувати предмети.

Для дітей із вадами розвитку

характерні різноманітні розлади

моторики, які виявляються в по-

рушеннях термінів розвитку пев-

ної послідовності рухів, особли-

востях формування власне рухо-

вих дій, що спричиняє різномані-

тні порушення навчання грамоти,

письма, читання, малювання, фі-

зичних вправ і трудових умінь.

Тому спеціальні корекційні захо-

ди, спрямовані на розвиток мото-

рики, координації рухів тощо, є

необхідною умовою роботи з ди-

тиною, яка має недоліки рухів,

починаючи з дошкільного віку.

МУЗИКОТЕРАПІЯ - метод

використання музики для ліку-

вання хворих із розладами нер-

вової системи. У давнину і в Се-

редні віки віра в цілющу дію му-

зики була дуже великою. Про це

говорять літературні й медичні

свідоцтва лікування хореоманіі

(танці святого Вітга) з допомо-

гою музики. З середини XX ст.

відродакується інтерес до М. - у

ряді країн Західної Європи вини-

кають лабораторії й інститути, в

яких вивчається вплив музики на

хворих із нервово-психічними

захворюваннями. Погляди ліка-

рів на лікувальний ефект музики

неоднозначні, разом з тим вони

сходяться на тому, що музика не

може замінити медикаментозні

засоби і традиційні методи ліку-

вання. Але розумне, ненав’язливе

індивідуальне застосування М.

може полегшити прояви аутизму,

полегшити контакти.

МУЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ -

провідна галузь естетичного ви-

ховання: цілеспрямований, сис-

тематизований процес засвоєння

музично-культурного досвіду.

М.в. у спеціальних школах

має певні особливості з огляду на

специфіку розвитку кожної кате-

горії аномальних дітей. У цих за-

кладах розв’язуються такі зага-

льнокультурні завдання: вихо-

вання інтересу до музики, фор-

мування теоретичних і практич-

них навичок, станів, розвиток

музичних здібностей і творчої

активності, чуттєво-емоційної,

морально-етичної сфер дитини,

ознайомлення з музичною куль-

турою. М.в. виявляється в таких

видах музичної діяльності: хоро-

вому співі, грі на музичних ін-

струментах, слуханні музики, за-

своєнні музичної грамоти та му-

зично-ритмічних рухів.

Залежно від психофізичних

вад дитини М.в. спрямовується

на специфічні методи навчання й

виховання та особливості розви-

тку особистості.

М.в. розумово відсталих дітей

стає емоційним поштовхом роз-

витку інтелектуальної та загаль-

нокультурної сфер, виховує зосе-

редженість, почуття відповідаль-

ності, сприяє координації та рит-

мічності в організації різних дій,

підвищує життєвий тонус.

Сліпі та слабозорі діти опано-

вують теоретичну програму з му-

зики в обсязі загальноосвітньої

школи. Музичний матеріал рете-

льно добирається згідно психофі-

зичних і вікових можливостей

контингенту. Виключення зоро-

вого аналізатора зумовлює пере-

будову та заміщення міжаналіза-

торних зв’язків (О. Литвак,

І. Моргуліс та ін.) на збережені

аналізаторні системи (слухову,

дотикову, нюхову, смакову, опо-

рно-рухливу) і створює спеціаль-

ні психофізичні умови сприй-

мання музичної інформації на

полімодальній основі, яка забез-

печує еластичність включення

сенсорних аналізаторів у компе-

нсаторну роботу. Як найдоступ-

ніший вид діяльності сприяє

профорієнтації сліпих учнів.

Звукове сприймання музич-

них сигналів-символів органами

слуху для дітей із вадами зору

несе не лише музично-естетичну

інформацію, а й уводить їх у сво-

єрідну чуттєву взаємодію з до-

вкіллям, сприяє вирішенню про-

блеми інтеграції в колектив.

М.в. глухих дітей відбуваєть-

ся через використання залишко-

вого слуху. Учні здатні сприйма-

ти акцентовану акордову музику

та елементи музичної форми, ви-

діляючи їх за допомогою пауз і

фермат. Розроблено спеціальні

методики слухання музики для

глухих дітей (І. Латиською та

ін.), спрямовані на перекодуван-

ня зорового аналізатора на вібра-

ційно-тактильний (слухання му-

зики, притулившись до інстру-

мента) і лише слуховий (слухан-

ня із заплющеними очима).

МУРАТОВ Ростислав Сер-

гійович (1907-1983) - рос. дефе-

ктолог, д-р пед. наук, проф., ор-

ганізатор і зав. тифлотехнічною

лабораторією НДІ дефектології

АПН СРСР.

Автор багатьох наукових ро-

біт і приладів, що забезпечують

навчальний процес сліпих та

слабозорих. Ним досліджувалися

шляхи компенсації і корекції де-

фектів зору за допомогою спеці-

альних технічних засобів, мож-

ливості моделювання сприйман-

ня слабозорими ілюстративно-

графічної наочності, розробляли-

ся оптичні засоби корекції пору-

шеного зору, спеціальні компле-

кси для розвитку мобільності ін-

валідів зору.

Автор понад 50 друкованих

робіт, серед яких основні: «Ком-

пенсация слепоты с помощью

тифлоприборов», «Технические

средства обучения слепых и сла-

бовидящих школьников», «На-

глядные пособия и оборудования

для школ слепых и слабовидя-

щих детей».

у дівчаток на 3-5 мм, тобто на

одну третину. Тому М.г. у хлоп-

чиків відбувається більш різко. У

них окремі частини голосового

апарату розвиваються дисгармо-

нійно. Наприклад, голосові

зв’язки збільшуються в довжину,

а ширина лишається такою са-

мою, як і раніше, резонаторні по-

рожнини відстають від росту го-

ртані тощо. Унаслідок цього від-

бувається дискоординація в спі-

льній роботі дихання і гортані.

Все це призводить до того, що

голос у хлопчика «зривається»,

він «пускає півня». Голос стає

жорстким, низьким, грубим, ін-

тонація невпевненою. Спостері-

гається диплофонія (бітональ-

ність), тобто швидке чергування

високого і низького тонів, які

можуть різнитися на цілу октаву.

Але за нормального перебігу му-

тації через деякий час голос під-

літка переходить у голос чолові-

ка - тенор, бас, баритон. У дівча-

ток тембр, сила і характер голосу

також змінюються, але без різких

змін у гортані. Зміна голосу в

них супроводжується швидким

його стомлюванням, але діапазон

не зазнає великих змін (знижу-

ється в середньому на два тони),

голос набуває грудного звучання,

МУТАЦІЯ ГОЛОСУ (від^бтає сильнішим.

лат. тШаіїо - зміна) - зміна голо-

су під час статевого дозрівання в

хлопчиків 14-15, дівчаток 13-14

років. М.г. пов’язана зі швидким

ростом гортані. У хлопчиків го-

лосові зв’язки подовжуються на

6-10 мм, тобто на 2/3 довжини, а

У більшості випадків М.г. ві-

дбувається достатньо спокійно,

однак у деяких підлітків вона на-

буває патологічного характеру.

Це може проявлятися в тому, що

по закінченні підліткового віку

голос зберігає високе звучання,

тоото мутація начеото не відоу-

лася. В інших випадках затягу-

ються строки мутації упродовж

кількох місяців, а іноді й років.

Спостерігається нестійкість го-

лосу з постійним чергуванням у

мовленні високих і низьких то-

нів. Патологічний характер М.г.

може бути зумовлений ендок-

ринними порушеннями (необхід-

на консультація лікаря-ендок-

ринолога) або недодержанням

гігієни голосу (раннє паління,

вживання спиртних напоїв на по-

чатку М.г., перевантаження голо-

сового апарату, продовження за-

нять співом тощо). З цієї причи-

ни в дуже відповідальний період

вікової зміни голосу необхідно

дотримуватися профілактичних

засобів, спрямованих на збере-

ження й охорону голосового апа-

рату дитини, що сприятиме нор-

мальному перебігу мутації.

МУТИЗМ (від грец. ти(ш -

німий) - порушення мовленнєво-

го спілкування внаслідок психіч-

ної травми. М. має тимчасовий

перехідний характер і належить

до групи невротичних реакцій. В

основі М. — гальмування мовлен-

нєвої функції. Причиною може

стати вплив надмірного подраз-

ника на ослаблені кіркові кліти-

ни. Вплив М. на психіку зале-

жить від психічного стану дити-

ни на час травмування, тривалос-

ті захворювання, умов реабіліта-

ції. Іноді він триває роками і мо-

же призвести до затримки психі-

чного розвитку дитини. В усіх

випадках діти мають перебувати

під наглядом лікаря-психонев-

ролога.

Профілактичним засобом є

загартовування нервової системи,

правильне виховання (стимулю-

вання активності, самостійності,

впевненості в собі, оберігання

дитини від непосильних розумо-

вих навантажень).

н

НАВИЧКИ - автоматичні дії,

що виконуються з належною

швидкістю і точністю без істот-

ної участі свідомості в їхньому

регулюванні. Розрізняють рухові,

сенсорні, перцептивні, мислите-

льні, імажинаційні та мовні Н.

Вони виробляються в усіх видах

діяльності: ігровій, навчальній,

трудовій. Основним методом фо-

рмування Н. є вправляння.

Формування Н. - могутній за-

сіб корекційного та компенсато-

рного розвитку дитини з психо-

фізичними недоліками. Так, для

сліпих дітей необхідне опану-

вання Н. читання за Брайлем,

ознайомлення з різними предме-

тами шляхом тактильного сприй-

мання, орієнтування в просторі.

Для глухих дітей важливе зна-

чення має опанування Н. словес-

ного мовлення та читання з губ,

дактилювання. Особливу роль у

навчанні цих дітей відіграє фор-

мування Н. розумових дій, а саме

обрахунків, мовчазного читання,

аналізу умов арифметичних за-

дач. Для утворення таких Н. не-

обхідна тривала робота, спрямо-

вана на вироблення й закріплен-

ня розумових дій шляхом їхнього

повторення на різному матеріалі.

Актуальним для всіх дітей з

особливостями психофізичного

розвитку є формування трудових

Н. та Н. суспільної поведінки.

НАВІЮВАННЯ (сугестія)

(від лат. suggestio - раджу, наві-

юю) - процес впливу на психічну

сферу людини, пов’язаний зі

зниженням усвідомленості та

критичності при сприйманні й

реалізації змісту, що навіюється,

за відсутності цілеспрямованого

активного розуміння, розгорну-

того логічного аналізу, оцінки в

зіставленні з минулим досвідом і

станом суб’єкта. Змісту свідомо-

сті, засвоєному за механізмом Н.,

властивий нав’язливий характер;

його важко осмислювати та ко-

ригувати. Н. є компонентом зви-

чайного людського спілкування,

але може бути і спеціально орга-

нізованим видом комунікації,

який передбачає некритичне

сприйняття інформації, а також

протилежним переконанню. Н.

властиве всім дітям із вадами

психофізичного розвитку. Позба-

витися його можливо з допомо-

гою раціональної корекційно-

розвивальної методики навчання.

НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН ве-

чірньої спеціальної середньої

школи для глухих - документ,

розроблений Міністерством осві-

ти та науки України на основі ба-

зових навчальних планів із конк-

ретизацією шкільного компонен-

та освіти та профілю навчання,

реіулює навчально-виховний

процес. В основу Н.п. покладено

такі особливості: формування та

розвиток мовлення дорослих не-

чуючих, урахування вікових осо-

бливостей і життєвого досвіду,

конкретизація навчального мате-

ріалу. Н.п. розв’язує завдання

диференційованого навчання че-

рез уведення відповідної кількос-

ті годин на вивчення в різних

класах природничо-

математичних і суспільно-

гуманітарних циклів наук. У

структурі Н.п. передбачено дер-

жавний і шкільний компоненти.

Нечуючі дорослі вивчають усі

загальноосвітні предмети майже

в такому самому обсязі, що і чу-

ючі. Специфіку складає шкіль-

ний компонент, який містить

спеціальний навчальний предмет

- техніку вимови. Робота над ви-

мовою полягає в корекції дефек-

тів й автоматизації правильних

навичок, що стосуються різних

компонентів усної мови: мовного

дихання, голосу, звуків мови,

словесного наголосу, орфоепії,

темпу мовлення та інтонації.

Другий важливий розділ шкіль-

ного компонента - консультації з

різних навчальних предметів, які

розподіляє завуч ВССШ залежно

від освітнього рівня ночуючих

дітей.

НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН спе-

ціальної школи - документ, який

визначає перелік навчальних

предметів, що вивчаються в

спецшколах різного профілю,

порядок і послідовність їхнього

вивчення, кількість годин, відве-

дених на вивчення кожного з

них. Н.п. затверджується Мініс-

терством освіти та науки Украї-

ни.

Н.п. кожної спецшколи має

певні особливості, зумовлені ха-

рактером дефекту в різних кате-

горій дітей. Специфіка Н.п. вияв-

ляється в кількості годин, що ві-

дводяться на вивчення окремих

навчальних предметів; організа-

ційних формах (наприклад, інди-

відуальні логопедичні заняття в

допоміжній школі, заняття з роз-

витку слухо-зоровібраційного

сприймання та формування ви-

мови - у школі для глухих). Де-

які предмети, що вивчають у за-

гальноосвітніх школах, вилучені

з Н.п. спец. шкіл. Типові Н.п.

спецшкіл України з іншими мо-

вами навчання (російською та

інших національних меншин)

обов’язково передбачають дода-

ткове вивчення державної мови.

Для допоміжних класів, які пра-

цюють у складі спецшкіл (для

дітей зі складними дефектами

розвитку), існують окремі Н.П.,

розраховані на меншу кількість

років навчання, перелік предме-

тів значно скорочений.

Н.п. складається з інваріант-

ної та варіативної частин. Інварі-

антна частина має забезпечити

соціально-необхідний для кож-

ного школяра рівень знань, умінь

і навичок та всебічний розвиток.

Він охоплює такі навчальні пре-

дмети: мовно-літературні, мате-

матику, суспільні дисципліни,

природничі, естетичні, оздоров-

чо-трудові. Обов’язковими є за-

няття з охорони життя і здоров’я

учнів. Варіативна частина скла-

дається з предметів і курсів за

виоором, профільних предметів,

факультативів, додаткових за-

нять і консультацій (крім допо-

міжної школи), корекційних за-

нять тощо. Цей резерв часу зна-

ходиться в повному розпоря-

дженні школи й використовуєть-

ся відповідно до рішення педаго-

гічної ради для задоволення пот-

реб дітей в організації компен-

суючих і корекційно-розвиваль-

них занять, поглибленні знань з

обов’язкових предметів інваріан-

тної частини, введенні нових ку-

рсів, профільного навчання, за-

нять учнів за індивідуальними

програмами тощо. Повноцінність

загальної середньої освіти забез-

печується реалізацією як інваріа-

нтної, так і варіативної частин

Н.п. Спрямованість і характер

освіти, що визначається Н.п.,

конкретизуються в навчальних

програмах і підручниках.

Н.п. десятирічної (підготов-

чий і 10 основних класів) та се-

редньої (підготовчий і 12 основ-

них класів) спеціальної загально-

освітньої шкіл для сліпих і сла-

бозорих дітей збігається з Н.п.

дев’ятирічної та загальної серед-

ньої шкіл відповідно, але кіль-

кість годин, відведених на ви-

вчення предметів, збільшено.

Н.п. передбачає групові та інди-

відуальні заняття з корекції вад

розвитку, мовлення, соціально-

побутового орієнтування, орієн-

тування в просторі (для сліпих

дітей), навчання письма й читан-

ня за Л. Брайлем, заняття з ЛФК

та ритміки. Допоміжні класи для

дітей із порушеннями зору і ро-

зумовою відсталістю працюють

за спеціальним Н.п., що розрахо-

ваний на 11 років навчання (під-

готовчий і 10 основних класів).

У Н.п. спеціальної загальноо-

світньої школи для розумово від-

сталих дітей (допоміжної школи)

основна увага, як і в початковій

масовій школі, надається україн-

ській мові та математиці. Врахо-

вується також велике значення

праці для корекції особистості

розумово відсталої дитини, тому

в Н.п. допоміжної школи відво-

диться значна кількість годин на

трудове і професійне навчання.

Крім того, Н.п. передбачає наяв-

ність класу з поглибленою тру-

довою підготовкою (у школах із

необхідною матеріальною ба-

зою), в яких переважна кількість

годин відведена трудовій прак-

тиці.

У підготовчому, 1-5 класах

учні отримують початкові знання

про природу й людину, а з 6 -

вивчають природознавство і гео-

графію як самостійні предмети.

Вивчення історії України, елеме-

нтів фізики і хімії починається з