1907 Р. У дошкільних закладах,

які організувало «Товариство

дешевих квартир» для бідноти.

М. запропонувала принцип єд-

нання школи та сім’ї, разом із ба-

тьками здійснювати нове вихо-

вання, що веде до «відродження

людства». Надавала великого

значення розвитку сенсорної ку-

льтури дітей дошкільного та мо-

лодшого шкільного віку. У Росії

перший дитячий садок, який

працював за системою М., було

відкрито в 1913 р.

Основні наукові праці: «Руко-

водство к моему методу»; «Ме-

тод научной педагогики, приме-

няемый к детскому воспитанию в

«домах ребенка»; «Самовоспита-

ние и самообучение в начальной

школе».

МОРАЛЬНА ДЕФЕКТИВ-

НІСТЬ - термін, який набув ши-

рокого застосування в американ-

ській і європейській психоаналі-

тичній і психофізіологічній нау-

ковій літературі початку XX ст.;

у 20-х рр. увійшов у вітчизняну

психолого-педагогічну літерату-

ру. Вважалося, що крім фізичної

і психічної дефективності (глу-

хота, сліпота, розумова відста-

лість), існує дефективність мора-

льна, що виявляється в девіант-

ності поведінки. М.д. помилково

вважали більшість безпритуль-

них, педагогічно занедбаних,

схильних до правопорушень ді-

тей і підлітків, які внаслідок сво-

єрідних соціальних умов і спосо-

бу життя набували особливих

рис характеру та поведінки. Всі

ці вади окремі психологи та пе-

дагоги пояснювали не важкими

умовами життя дітей (голод, роз-

пад сім’ї, загибель батьків тощо),

а властивостями їхньої психіки.

У світлі такого розширеного ро-

зуміння розумова відсталість

ототожнювалася з М.д., оскільки

неадекватна поведінка розумово

відсталих розглядалась як вияв

біологічно зумовленого мораль-

ного виродження.

У працях П. Блонського,

Л. Виготського, І. Соколянського

переконливо доведено, що осно-

вні причини М.д. криються у зо-

внішніх (стосовно дитини) умо-

вах і визначаються, головним чи-

ном, недоліками виховання, не-

досконалістю педагогічного

впливу, соціальною депривацією.

У сучасній дефектології тер-

мін М.д. не вживається.

МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ

дітей у корекційній педагогіці

(від лат. Moralis - моральне, mo-

res - звичаї) - одна із складових

виховання підростаючого поко-

ління, мета якого - формування

системи поглядів і уявлень, норм

і оцінок, рис характеру, навичок і

звичок, що регулюють поведінку

людей відповідно до інтересів

суспільства. Мораль пронизує всі

галузі людської діяльності й

спрямовує поведінку особистості

з точки зору протилежності доб-

ра і зла. Основними регулятора-

ми моральної поведінки є со-

вість, сором, усвідомлення обо-

в’язку.

Навчально-виховні заклади

системи корекційної освіти поряд

із загальними завданнями М.в.

покликані виконувати і специфі-

чні завдання корекції та компен-

сації вторинних відхилень. Це

потребує розробки та застосу-

вання до них особливого педаго-

гічного підходу. Своєрідність

полягає в тому, що дітям, унаслі-

док первинних і вторинних по-

рушень, властиві обмежений по-

чуттєвий і практичний досвід,

недостатнє розуміння соціальних

і моральних вимог; обмеженість

у спілкуванні з оточуючими лю-

дьми. Все це перешкоджає фор-

муванню в них соціально цінних

якостей особистості, накопичен-

ню досвіду моральної поведінки.

Діти з порушеннями психофі-

зичного розвитку за неправиль-

ного виховання виявляють недо-

віру, вороже ставлення до інших

людей, прагнуть ізолюватися,

замкнутися в собі або ж пово-

дяться агресивно. Тому вихова-

тель має ставитися до такої ди-

тини з повагою, завоювати її до-

віру, знайти причини, що зава-

жають налагодженню контакту,

викликати довіру та доброзичли-

ве, справедливе ставлення до се-

бе.

Через непомірну опіку з боку

дорослих (батьків, педагогів) у

таких дітей може сформуватися

споживацьке ставлення до суспі-

льства, виникнути почуття непо-

вноцінності, негативізму до пра-

ці, навчання.

Глухота і туговухість обме-

жують, звужують соціальні зв’яз-

ки в глухих і слабочуючих. Це

призводить до ізольованості цієї

категорії дітей від широкого кола

людей. Неспроможність або не-

достатність опанування словес-

ного мовлення без спеціального

навчання, труднощі в засвоєнні

основ науки негативно вплива-

ють на розвиток особистості з

недоліками слуху, формування

моральних почуттів, які є осно-

вою моральних переконань, яко-

стей людини.

Обмеженість словникового

запасу, своєрідність його розу-

міння, примітивна мовленнєва

діяльність характеризують й осо-

бливості наочного, предметного,

фрагментарного, ситуативного

мислення цієї категорії учнів.

Ось чому особливого значення

набуває проблема навчання глу-

хих і слабочуючих словесного

мовлення як засобу спілкування,

засвоєння основ науки, перетво-

рення мислення з конкретного у

словесно-логічне.

Організація спеціального на-

вчання та виховання дітей із не-

доліками слуху має спиратися на

позитивні можливості, оптиміс-

тичну гіпотезу щодо здатності

опанувати мову слів, подолання

глухонімоти не в біологічному, а,

насамперед, соціальному розу-

мінні, виховання особистості, яка

в моральному плані відповідала б

запитам суспільства.

Розумово відсталі діти, зале-

жно від ступеня їхньої інтелекту-

альної неповноцінності та її нас-

лідків, характеризуються недо-

розвиненням моральних уявлень,

понять, соціальних мотивів на-

вчання, праці, відсутністю нале-

жної критичної оцінки власних і

чужих вчинків, нездатністю під-

корятися належним чином педа-

гогічному впливу. Для корекції

та компенсації відповідних по-

рушень у розвитку їхньої особис-

тості необхідні чітка організація

життя, досвіду моральної поведі-

нки, підготовки до праці та жит-

тя, розвитку суспільно цінних

мотивів на основі педагогічно і

доцільно організованих взаємин

у колективі дітей і дорослих. Для

продуктивного розвитку мораль-

них почуттів, уявлень, переко-

нань, які є фундаментом форму-

вання моральних якостей особис-

тості, рекомендується тісний

зв’язок розумово відсталих дітей

із колективом нормально розви-

нутих дітей і дорослими.

М.в. сліпих і слабозорих має

ті самі особливості й викликає

подібні труднощі, що й у випад-

ках з іншими категоріями дітей.

Обмеженість чуттєвого досвіду

внаслідок порушення зору, ком-

пенсаційний (а за неправильного

навчання - гіпертрофований) ро-

звиток словесно-логічного мис-

лення, відірваний від навколиш-

нього середовища, конкретної

реальності, призводить до верба-

лізму, суто словесного пізнання

життя.

Діти з порушеннями зору мо-

жуть правильно сприймати реак-

цію на їхню поведінку, що ви-

кликає адекватне ставлення до

сторонніх людей, подій і власних

вчинків. Труднощі орієнтації у

житті, фізичне недорозвинення й

пов’язані з цим труднощі в за-

своєнні навчального матеріалу

негативно впливають на форму-

вання моральних якостей сліпої

дитини.

Головне джерело знань для

сліпих про навколишній світ і

діяльність людей — книга. За не-

достатнього керівництва читан-

ням і неправильного виховання в

дітей під час зіставлення власних

можливостей із досягненнями

інших людей часто виникає по-

чуття неповноцінності. Обмеже-

не коло знань, що отримує сліпий

унаслідок сприймання на слух і

читання книг, не підкріплене за-

стосуванням на практиці, може

спричинити негативне ставлення

до життя.

Необхідно подолати цей кон-

флікт, спираючись на позитивні

риси такої дитини (схильність до

гуманітарних наук, доступних

видів мистецтв, мовленнєвих і

розумових можливостей), за до-

помогою компенсації надмірної

абстрагованості мовлення й мис-

лення сліпого, використання збе-

режених аналізаторів, збагачення

чуттєвого досвіду. Важливо по-

силити фізичне виховання сліпих

дітей; розвивати інтерес до дос-

тупних спеціальностей, зміцню-

вати віру у власні сили, збагачу-

вати практичну діяльність, засто-

совуючи в навчальному процесі

тифлотехнічні засоби навчання.

Все це сприяє подоланню дефек-

ту та його наслідків, розширює

реальні можливості сліпих дітей,

формує оптимістичне ставлення

до життя, створює позитивні

умови для виховання правильної

поведінки, моральних якостей

особистості.

М.в. дітей здійснюють усі со-

ціальні ін-ти нашого суспільства

- сім’я, спеціальні дошкільні за-

клади, соціально-реабілітаційні

центри; дитячі будинки, спец-

ппсоли-інтернати тощо. У процесі

М.в. дітей забезпечуються безпе-

рервність, наступність, скоорди-

нованість виховної діяльності.

Зміст М.в. зумовлюються сво-

єрідністю й особливостями мо-

ралі як форми суспільної свідо-

мості, засобу регулювання відно-

син особистості та суспільства

(колективу), взаємин між індиві-

дами, погодження суспільних і

власних інтересів. Зміст М.в ви-

значається замовленням суспіль-

ства на конкретний, адекватний

його устрою й потребам тип осо-

бистості. М.в. в умовах України,

яка виборола свою незалежність,

стверджує державність, націона-

льну гідність, полягає в тому,

щоб виховати громадянина-

патріота своєї держави. Для пат-

ріота України моральним є все

те, що слугує інтересам нації,

зміцненню державної незалежно-

сті. Таке виховання передбачає

формування в дітей з порушен-

нями психофізичного розвитку

свідомої необхідності узгоджен-

ня власної поведінки з інтереса-

ми суспільства, ознайомлення з

моральними ідеалами, принци-

пами, нормами суспільства; пе-

ретворення моральних знань у

переконання, що гарантують мо-

ральну правильність поведінки;

формування стійких позитивних

моральних почуттів (совісті, чес-

ті, обов’язку, відповідальності,

гідності, сорому тощо) і мораль-

них якостей (чесності, правдиво-

сті, доброзичливості, дисциплі-

нованості, сміливості, працелюб-

ності, принциповості, гуманнос-

ті, готовності захищати ьатьків-

щину); виховання культури по-

ведінки як одного з головних

проявів поваги до інших людей

(у тісному зв’язку з культурою

моральної свідомості та почут-

тів); формування потрібних сус-

пільству моральних звичок і до-

тримання їх у повсякденному

житті.

Процес М.в. дітей із особли-

востями психофізичного розвит-

ку будується на таких специфіч-

них принципах:

Виявлення типових для пев-

ної категорії дітей відхилень у

розвитку їхньої особистості та

індивідуальних для кожної дити-

ни особливостей. Це передбачає

глибоке вивчення розвитку дітей,

особливостей формування їхньої

особистості, аналіз первинних і

вторинних порушень у розвитку.

Скерованість педагогічного

впливу на корекцію та компенса-

цію розвитку при особливій увазі

до вторинних порушень, які ус-

пішніше піддаються педагогіч-

ному впливові. Опора на збере-

жені сили організму та найсиль-

ніші можливості дітей. Диферен-

ційований підхід до певної групи

дітей та індивідуальний до кож-

ної дитини зокрема.

Соціальна установка склада-

ється з таких структур: інформа-

ційно-розсудкова, емоційно-по-

чуттєва, поведінкова. Система

методів виховання має такі стру-

ктурні групи: методи інформації

(візуально-слуховий, словесний,

пошуковий); методи сугестії (ме-

тод прикладу, метод авторитету;;

методи організації практичної

діяльності, стимулювання пози-

тивної та гальмування негативної

поведінки (метод вправ, режим

праці та відпочинку, громадські

доручення; громадська думка,

заохочення, покарання). Наведе-

на система методів виховання є

загальною, успішно застосову-

ється в будь-якій складовій вихо-

вання (морального, естетичного,

фізичного). У цьому полягає ди-

дактична природа методів вихо-

вання.

Для успішного вирішення

проблем М.в. дітей особливого

значення набуває структура дія-

льніших методів виховання,

пов’язана з виконанням громад-

ських доручень, суспільно кори-

сною працею, організацією вихо-

вної роботи як власної діяльності

учнівського колективу. Саме в

процесі практичної діяльності з

найбільшим успіхом компенсу-

ються та корегуються відхилення

в розвитку глухих, сліпих, розу-

мово відсталих дітей. Виконуючи

громадські доручення, трудові

завдання, учні усвідомлюють со-

ціальне значення виконаного і

власну роль у розв’язуванні пос-

тавлених завдань.

Завдяки системі педагогічно

продуманих методів корекційно-

виховної роботи в дітей форму-

ються моральні почуття, переко-

нання, виховуються соціально

цінні мотиви моральної поведін-

ки, правильне ставлення до пра-

ці, людей, своїх обов’язків.

МОРГУЛІС Ілля Семено-

вич (1928-2011) - укр. дефекто-

лог, провідний фахівець у галузі

тифлології, д-р пед. наук, проф.

За його ініціативи та активної

участі на замовлення УТОС були

розгорнуті дослідження важли-

вих проблем соціально-еконо-

мічного і психологічного статусу

інвалідів зору в Україні та науко-

во-методичного забезпечення їх-

нього навчання, виховання й со-

ціально-трудової реабілітації, ви-

вчення особливостей організації

корекційно-виховного процесу у

школі сліпих. М. - автор бага-

тьох статей, методичних рекоме-

ндацій і посібників для педагогів

спеціальних шкіл для сліпих і

слабозорих учнів, співавтор бук-

варя шрифтом Брайля для сліпих

і довідника з тифлології.

Основні наукові праці: «Тру-

довая реабилитация инвалидов

по зрению»; «Учебно-методи-

ческие материалы по тифлоло-

гии»; «Организация коррекцион-

но-воспитательного процесса в

школе слепых».

МОРОЗОВА Наталія Гри-

горівна (1906-1990) - відомий

рос. учений, д-р пед. наук (з пси-

хології), проф. Довгий час пра-

цювала в Наук.-дослід. ін-ті де-

фектології АПН СРСР заст. ди-

ректора, зав. лабораторії вихо-

вання та навчання слабозорих

дітей, лабораторії дошкільного

виховання аномальних дітей. Ва-

гомою є розробка М. проблеми

виховання інтересів у різних ка-

тегорій аномальних дітей. Дослі-

дження цієї проблеми пов’язува-

лося з пошуками вдосконалення

педагогічного процесу, спрямо-

ваного на формування особисто-

сті аномальної дитини. Суттєве

значення для сурдопедагогіки

має розробка М. питань психоло-

гії міміко-жестикуляційного та

словесного мовлення глухої ди-

тини, вивчення особливостей по-

ведінки дітей дошкільного віку із

сенсорними та інтелектуальними

порушеннями. М. надавала до-

помогу в підготовці кадрів-де-

фектологів в Україні.

Основні наукові праці: «Вос-

питание познавательных интере-

сов у учащихся массовых и спе-

циальных школ»; «Формирова-

ние интересов у детей в условиях

нормального и аномального раз-

вития».

МОРФОЛОГІЧНИЙ АНА-

ЛІЗ - один із видів мовного ана-

лізу, що зумовлює виділення

значимих частин слів (морфем),

які переважають над іншими час-

тинами. Сформованість М.а. -

необхідна умова для засвоєння

граматичної словозміни та сис-

теми морфологічного словотво-

рення (О. Г воздев, В. Орфинська,

О. Леонтьев, О. Шахнарович,

Є. Соботович).

Частини слів, що виділяються

М.а., на думку Ж. Шиф, це «бло-

ки». Вони складаються із сполу-

чень компонентів, які виділяють-

ся фонетичним аналізом. «М.а.

спирається на фонетичний і

складовий аналіз, але часто не

збігається з ним, а являє собою

нове розчленування вже розчле-

нованого слова» (Ж. Шиф).

В онтогенезі спочатку відбу-

вається орієнтування дитини на

загальну звукову характеристику

морфеми без урахування її тонко-

го фонематичного складу. Однак

дитина досить швидко перехо-

дить від орієнтування на звукову

форму морфеми до орієнтування

на окремі фонематичні ознаки.

Саме орієнтування на звуковий

склад морфем веде до формуван-

ня правильної вимови слова, при

цьому чіткість вимови виявляєть-

ся у флексіях (закінченнях).

На етапі оволодіння морфоло-

гічними елементами мови (у віці