1997 Рр. Опубліковані дослі-

дження, в яких уперше визнача-

ються глибинні вимоги до понят-

тя універсальної відкритої систе-

ми розвитку живої і неживої впо-

рядкованої матерії, показано ква-

нтовий характер одиниць мов-

леннєво-мовної системи.

Основні наукові праці: «Чте-

ние с губ фонетических елемен-

тов речи»; «Чтение с губ»; «Вза-

имодействие анализаторов в

процессе восприятия и усвоения

устной речи»; «Саморазвитие

неживой и живой природы».

БЕСІДА - один із методів

вивчення, навчання (див. Методи

навчання), виховання та корекції

розвитку дітей, який широко за-

стосовується в усіх типах спеціа-

льних закладів. Як метод навчан-

ня Б. належить до групи словес-

них методів. Суть Б. - у діалогіч-

ній взаємодії педагога й учнів,

коли на кожне запитання із за-

здалегідь продуманої логічної

системи має бути отримана від-

повідь. Залежно від дидактичної

мети застосування виділяють такі

види Б.: вступна - для підготовки

дітей до подальшої роботи; пові-

домляюча, зокрема, евристична

(для вивчення нового матеріалу);

відтворююча (для повторення,

закріплення, перевірки засвоєних

знань); корекційна (для виправ-

лення, вдосконалення засвоєної

інформації або способів діяльно-

сті).

Корекційний потенціал Б. має

реалізовуватися під час застосо-

вування кожного з цих видів. Б.

допомагає активізувати й розви-

вати довільну увагу дітей, здат-

ність сприймати мовлення інших

і користуватися власним, логічне

мислення, вибіркове аналітичне

відтворення інформації, емоцій-

не ставлення до навчального ма-

теріалу і процесу його опанову-

вання, цілеспрямованість і пла-

номірність пізнавальної діяльно-

сті.

Під час Б. педагоги врахову-

ють особливості розвитку певної

категорії, вікові та індивідуальні

особливості дітей (специфіку

сприймання та користування

словом, взаємодії процесів збу-

дження та гальмування, темп ро-

зумової діяльності, динаміку

працездатності, словниковий за-

пас, актуальну й потенціальну

сформованість умінь порівнюва-

ти, узагальнювати, конкретизува-

ти, встановлювати причинно-

наслідкові зв’язки, доводити й

спростовувати тощо). Наприклад,

Б. у навчанні дітей з вадами слу-

ху в корекційному плані спрямо-

вана на розвиток умінь сприйма-

ти й користуватися словесною

інформацією, збагачення мов-

лення. Велике значення має ор-

ганічне поєднання різних засобів

мовленнєвого спілкування, взає-

мозв’язок слова й унаочнень. У

роботі з дітьми, які мають важкі

порушення зору, Б. виконує до-

даткові компенсаторні функції,

що потребує її особливої вираз-

ності, емоційності в поєднанні з

точністю відображення в слові

зовнішніх ознак предметів і

явищ. У закладах для розумово

відсталих дітей Б. - найважливі-

ший засіб досягнення, перевірки

й корекції правильності розумін-

ня інформації, стимулювання та

підтримки пізнавальної активно-

сті, управління діяльністю.

Б. як метод виховання нале-

жить до групи засобів формуван-

ня та корекції свідомості, вияв-

лення й оцінки результатів вихо-

вання. Виховний вплив Б.

пов’язаний зі спільною діяльніс-

тю педагога й учнів щодо

з’ясування сутності та значення

різноманітних соціальних норм,

цінностей (етичних, громадянсь-

ких, естетичних, санітарно-

гігієнічних, екологічних тощо),

аналізу й оцінки їх реалізації в

поведінці, переконанні в необ-

хідності соціально-нормативної

поведінки, корекції хибних пог-

лядів особистості тощо.

У сфері виховання та переви-

ховання осіб із вадами розвитку

особливе значення має індивіду-

альна Б.

З якою б педагогічною метою

- діагностичною, навчальною,

виховною, корекційною - не ви-

користовувалася Б., її успіх за-

лежить від виконання таких ви-

мог, як заздалегідь продумані ме-

та і план; точність, чіткість, гра-

мотність формулювання запи-

тань, їх логічна послідовність,

доступність; адекватність реакції

на одержану відповідь (підкріп-

лення, заперечення, уточнення,

пропозиція, корективи тощо);

встановлення й підтримання

емоційно-психологічного конта-

кту, активізація всіх учасників Б.

під час фронтальної форми її

проведення; стимулювання до

самостійного мислення; підве-

дення підсумків Б. або її логічно

завершеного етапу; психолого-

педагогічний аналіз результатів

проведеної Б. із внесенням коре-

ктив у подальшу роботу; засто-

сування Б. у системній єдності з

іншими методами навчання, ви-

ховання, діагностики з вибором

оптимальних варіантів їх поєд-

нання.

БЕХ Іван Дмитрович (н.