1) Сукупність педагогічних та лі-

кувальних засобів, спрямованих

на поліпшення та виправлення

процесу розвитку особи; 2) ви-

правлення окремих вад у дітей із

психофізичними недоліками. Пе-

рше з тлумачень К. є широко де-

фектологічним, друге - пов’язане

з використанням терміну К. у ву-

зькому значенні («корекція ви-

мови» - виправлення недоліків

вимови дитини завдяки логопе-

дичним засобам; «корекція зору»

— застосування оптичних засобів

для поліпшення зорової функції).

Стосовно позитивних впливів

на розвиток особистості дитини з

вадами психофізичного розвитку,

за допомогою яких певні її якос-

ті, що вже сформовані неправи-

льно, а інші, які ще не склалися,

потребують цілеспрямованого

формування, виховання, спеціа-

льна педагогіка використовує

поняття «корекційно-виховна ро-

бота». Цей процес здійснюється в

двох взаємопов’язаних напрямах:

виправлення недоліків у тій чи

іншій сфері розвитку дитини;

сприяння її розвитку як цілісної

особистості. К. - специфічне і

дуже важливе завдання спеціаль-

них навчальних закладів, оскіль-

ки від якості корекційно-вихов-

ної роботи залежить успішність

розвитку компенсаторних проце-

сів у дітей. Корекційна робота,

пов’язана з їхнім навчанням і ви-

хованням, пронизує всю систему

діяльності спеціальних закладів.

Вона найефективніша, якщо по-

будована на змістовному матері-

алі, зрозумілому, доступному

(але не занадто полегшеному),

коли діти усвідомлюють важли-

вість його засвоєння. Тому най-

доцільніше здійснювати К. роз-

витку в процесі формування в

дітей загальноосвітніх і трудових

умінь й навичок, передбачених

навчальними програмами, а та-

кож під час цікавих змістовних

виховних заходів, що відповіда-

ють віковим особливостям дітей.

У спеціальних закладах передба-

чено також додаткові індивідуа-

льно-групові заняття лікувально-

корекційного характеру (з ліку-

вальної фізкультури, логопедичні

заняття тощо).

К. - це комплексний вплив на

різні аспекти розвитку дитини із

вадами психофізичного розвитку,

оскільки наявність певного дефе-

кту не означає ізольованого ви-

падіння окремої функції, а ство-

рює цілісну картину атипового

розвитку, що стосується різних

сфер особистості. Тому корек-

ційні зусилля спрямовуються на

усунення недоліків і розвиток пі-

знавальної діяльності, емоційно-

вольової сфери, фізичних, мо-

торно-рухових якостей, мовлен-

ня, особистості дитини в цілому.

Засоби К. ірунтуються на ма-

ксимальному використанні збе-

режених можливостей дитини,

що поступово дає змогу активі-

зувати порушені чи недорозви-

нені функції. Головний акцент

треба робити на формуванні в

дітей вищих психічних процесів

(аналізуючого цілеспрямованого

сприймання, логічного мислення,

усвідомлених інтересів, відтво-

рюючої та творчої уяви, довіль-

ного запам’ятовування, адекват-

ного мовленнєвого відображення

тощо), оскільки вони відіграють

провідну роль у загальному пси-

хічному розвитку людини.

Найважливішим у корекцій-

ній роботі є забезпечення усві-

домленого, активного, зацікавле-

ного та самостійного (що не ви-

ключає, звичайно, необхідної пе-

дагогічної допомоги) виконання

дітьми різноманітних ігрових,

навчальних і трудових завдань в

умовах спеціальної організації

їхньої предметно-практичної, ро-

зумової та мовленнєвої діяльнос-

ті з урахуванням типологічних

особливостей розвитку дітей, ві-

кових особливостей, індивідуа-

льної специфіки розвитку.

Принципове значення для до-

сягнення позитивних результатів

К. має забезпечення постійних

дійових зв’язків спецшколи із

соціальним середовищем.

Розвиток теорії К. у вітчизня-

ній дефектології методологічно

базується на розумінні розвитку

особистості як системного про-

цесу якісних змін, визнанні про-

відної ролі середовищних (голо-

вним чином, педагогічних) фак-

торів у ньому, але з урахуванням

біологічно зумовленої специфі-

ки; положеннях про активність

суб’єкта відображення дійсності,

що детерміновано як біологічно,

так і соціально, про формування

внутрішньої психічної діяльності

на основі зовнішньої предметно-

практичної, здійснюваної у без-

посередній опосередкованій (че-

рез знакову форму) взаємодії з

іншими людьми; про пластич-

ність вищої нервової діяльності,

її значні компенсаторні можли-

вості.

КОРЕКЦІЯ МОВЛЕННЯ

(від лат. соггесИо - виправлення)

- педагогічний процес, спрямо-

ваний на усунення або послаб-

лення симптоматики мовленнє-

вих порушень шляхом колекцій-

ного навчання та виховання.

Процес К.м. поділяється на

певні етапи, які залежно від виду

та форми мовленнєвого пору-

шення, мають відповідні цілі, за-

вдання, методи та прийоми впли-

ву.

При усуненні мовленнєві

порушень необхідно враховува

сукупність етіологічних чинн

ків, механізм і структуру дефе

ту, співвідношення первинно

та вторинного в природі пор

шення, компенсаторні, вікові

індивідуальні особливості, пр

відний вид діяльності.

Більшість розладів мовлен

- це синдром, у структурі яко

виділяються мовленнєві та нем

вленнєві симптоми. Усі психіч

процеси (увага, пам’ять, мисле

ня, сприймання) розвиваються

тісному поєднанні з мовлення

Тому порушення мовлення час

поєднуються з різноманітиш

відхиленнями в розвитку інтел

ктуальної сфери, що впливає :

ефективність К.м. Мовленнб

порушення різноманітної етіол

гії часто потребують поєднані

К.м. з медичним впливом (мед

чиє та фізіотерапевтичне лік

вання, ЛФК, релаксація, хірурі

чне втручання тощо). Таким ч

ном, К.м. має комплексний мед

ко-психолого-педагогічний хар

ктер.

Основною формою організ

ції К.м. є заняття (індивідуаль

та групові), що будуються з ур

хуванням загально-дидактичню

спеціальних принципів.

КОРНЕЛІЇ де ЛАНГЕ СИ1

ДРОМ - рідкісне спадкове з

хворювання, характеризуєте

поєднанням своєрідної будої

обличчя, розумової відсталості

надмірного оволосіння (гіпе

трихозу). Уперше описаний