1994 До 2003 р. Очолювала лабо-

раторію проблем затримки пси-

хічного розвитку в дітей Ін-ту

спеціальної педагогіки АПН

України.

наукові дослідження і. пов я-

зані з розробкою психолого-

педагогічннх засад діагностики

та корекції затримки психічного

розвитку, питань упровадження

спеціального навчання дітей цієї

категорії, а також допомоги дітям

із порушеннями інтелектуально-

го розвитку в системі психологі-

чної служби в Україні.

Основні наукові праці: «Ано-

мальна дитина в школі»; «Мето-

дичні рекомендації щодо корек-

ційної роботи з учнями початко-

вих класів шкіл інтенсивної пе-

дагогічної корекції»; «Діти із за-

тримкою психічного розвитку та

їх навчання».

ІЛЮЗІЇ (від фр. illusion - об-

ман) — оманливе сприймання ре-

ально існуючих предметів і

явищ. Головною відміною від га-

люцинацій є наявність реального

об’єкта, що сприймається оман-

ливо. Наприклад, у шумі дощу на

вулиці вчувається звук кроків.

Плями на стіні сприймаються як

комахи тощо.

І. поділяються на зорові, слу-

хові, смакові, дотикові (тактиль-

ні) та нюхові. За К. Ясперсом,

ілюзії поділяються на три типи: І.

через неуважність, афективні та

так звані парейдолії - зорові І.

фантастичного, казкового харак-

теру.

У походженні І. велику роль

відіграє притаманна людині осо-

бливість, коли при неповноті

сприймання прогалини запов-

нюються уявленнями про певний

об’єкт на основі минулого досві-

ду. ілюзорному сприйманню

сприяють зміни в концентрації

уваги, втома, тривога, страх,

хвилювання, яскрава уява.

І. легко виникають у дітей че-

рез притаманну їм недостатню

диференційованість сприймання,

багату уяву, труднощі розмежу-

вання уявного та реального, а та-

кож через брак досвіду. І. бува-

ють причинами нічних страхів у

дітей. І. періодично виникають у

здорових суб’єктів, але набагато

частіше вони спостерігаються

при психічних захворюваннях і

характеризуються в таких випад-

ках більшою різноманітністю та

яскравістю.

ІЛЮСТРАЦІЇ (від лат.

Шизй’аНо - зображення, пояснен-

ня) - зображення, приклади з ху-

дожньої літератури, документи,

що пояснюють, тлумачать або

доповнюють за допомогою наоч-

них образів навчальну інформа-

цію іншого характеру, розповсю-

джений засіб використання наоч-

ності в навчанні. Особливе зна-

чення мають І. в умовах спеціа-

льних шкіл, оскільки у дітей із

вадами психофізичного розвитку

чуттєвий досвід недостатній. У

навчанні І. виконують різномані-

тні функції: збагачують чуттєвий

досвід учнів образами, які потрі-

бні для формування певних уяв-

лень і засвоєння понять; сприя-

ють тривалому запам’ятовуван-

ню та засвоєнню знань; підви-

щують пізнавальний інтерес до

навчання; розвивають уяву, ува-

гу, просторове мислення, що має

велике значення при вивченні

математики, географії, креслен-

ня, професійно-трудових дисци-

плін.

У підручниках використову-

ють такі види І: фотографії - пе-

реконливе документальне підт-

вердження; образно опосередко-

вані - в образній формі підкрес-

люють типові ознаки предметів і

явищ (навчальні малюнки, кар-

тинки); художньо-образні - ре-

продукції художніх картин і пор-

третів; схематично опосередко-

вані - підкреслюють суттєве в

певному явищі за допомогою

умовних зображень (креслення,

схеми, плани, карти, таблиці, діа-

грами).

ІМБЕЦИЛЬНІСТЬ - див.

Олігофренія.

ІМПРЕСИВНЕ МОВЛЕН-

НЯ (від лат. ітрге.чяіо - вражен-

ня) - сприймання, розуміння мо-

влення. Процес розуміння або

декодування мовлення - це скла-

дна мовленнєва дія, спрямована

на переробку мовленнєвих сиг-

налів, що сприймаються в їх фі-

зичних (акустичних) характерис-

тиках, в систему мовних значень.

Це складний і багаторівневий

процес, в якому виділяють три

рівні сприймання мовлення, — се-

нсорний, перцептивний та смис-

ловий.

Для того щоб зрозуміти ви-

слів, необхідно знати всі слова,

що входять до нього. Як відомо,

в людини, яка опанувала мову та

мовлення, слова відображаються

в пам’яті в їх матеріальній обо-

лонці — у фирмі олулируливил

образів. Ці слухорухові образи

співвіднесені з певним предме-

том, явищем, тобто, зі смислом

чи значенням.

Процес розуміння мовлення

починається зі сприймання рит-

міко-інтонаційної структури ре-

чення та членування його на

окремі звукозначення чи слова і

сприймання звукового складу

слів (фізичних, акустичних ознак

звуків, що входять до слова). По

слухових нервах цей сигнал пе-

редається в центри мозку. У пер-

винній слуховій корі відбуваєть-

ся обробка сигналів, що надійш-

ли (сенсорний рівень сприйман-

ня). На сенсорному рівні сприй-

мання йде обробка акустичної

інформації, що міститься в слові:

виділяються послідовні сегменти

(частини слова), які відповідають

мовленнєвим одиницям (скла-

дам), відбувається їх акустичний

аналіз (виділяються шумові та

голосові ділянки, визначаються

характеристики фонемних пере-

ходів тощо). Однак цей слуховий

аналіз не може забезпечити впіз-

навання слухорухових фонемних

образів слів, що зберігаються в

пам’яті, а отже і їхнє розуміння.

Для розуміння значення слова

необхідна його подальша оброб-

ка - виділення в названих акус-

тичних ознаках звукового сигна-

лу постійних корисних (смисло-

розрізнюючих) ознак фонем та їх

розрізнення за цими ознаками

(фонематичне розрізнення звуко-

вого складу слова). Коли ці озна-

ки буде виділено (цей аналіз

здійснюється центром Верніке),

відбувається впізнавання звуко-

вого складу слова внаслідок по-

рівняння сприйнятого та переро-

бленого акустичного сигналу зі

слуховими образами слів, що

зберігаються в пам’яті (еталона-

ми). Цей рівень сприймання є пе-

рцептивним.

Кожний слухоруховий образ

співвідноситься з певним зна-

ченням, тому впізнавання звуко-

вого складу слова дає змогу ро-

зуміти його значення (смисловий

рівень сприймання мовлення).

Однак мовлення складається не з

окремих слів, а з речень. Слова в

реченні пов’язані за смислом, і ці

смислові зв’язки виражаються за

допомогою граматичних марке-

рів: синтаксичних морфем закін-

чень, певної послідовності слів,

відповідної конструкції. Якщо

людина, що сприймає мовлення,

враховує лише лексичне значен-

ня слів, що входять до складу ре-

чення, вона зможе зрозуміти

смисл, виражений лише лексич-

ним значенням (поверхневий рі-

вень розуміння мовлення). Розу-

міння цілого ряду синтаксичних

конструкцій будується не лише з

урахуванням лексичного значен-

ня слів, що входять до них, а й

їхніх синтаксичних значень, ви-

ражених порядком слів, та їх

граматичним оформленням. Цей

рівень розуміння мовлення є

глибинним.

Глибинний рівень розуміння

мовлення, як підтверджують до-

слідження афазіологів, значною

мірою забезпечується збережені-

стю та певним рівнем розвитку

симультанних синтезів, тобто

можливістю одночасного охоп-

лення всіх смислових компонен-

тів висловлення.

Сприймання мовленнєвого

повідомлення включає процес

ймовірного прогнозування, тобто

передбачення наступних звуків у

слові, слів у реченні у відповід-

ній граматичній формі. Ймовірне

прогнозування є частковим ви-

явом загального закону, що ви-

значає відображення дійсності.

Мовленнєве висловлення може

характеризуватися різною глиби-

ною та рівнем прогнозування як

ходу розвитку думки, так і появи

найімовірнішого для відповідно-

го контексту слова.

Ймовірне прогнозування фо-

рмується на основі засвоєної мо-

ви: її одиниць, закономірностей

лексичної, морфологічної та син-

таксичної поєднуваності слів.

І.м. може порушуватися при

ураженні його сенсорних меха-

нізмів на різних рівнях їх орга-

нізації (туговухість, сенсорна

алалія, сенсорна афазія); тім’я-

но-потиличних зон кори голов-

ного мозку, що здійснюють си-

мультанний синтез (семантична

афазія).

Недорозвиток І.м. спостеріга-

ється при розумовій відсталості

внаслідок недостатнього засво-

єння дітьми лексичного значення

слова, предметно-синтаксичних

значень граматичних форм (за-

кінчень) і граматичного значення

слова в цілому.

ІМПУЛЬСИВНІ ДІЇ (від лат.

ітриЬт — поштовх) — дії, що

здійснюються під впливом не-

усвідомлюваних або мало усві-

домлюваних зовнішніх впливів

чи внутрішніх спонук.

Основа механізму І.д. - слаб-

кість кіркової діяльності, недо-

статність активного гальмування,

через що імпульси, Йдучи з кір-

кових частин мозку, не зустріча-

ють необхідної протидії. І.д. вла-

стиві дітям дошкільного і почас-

ти молодшого шкільного віку. У

підлітків І.д. можуть бути нас-

лідком перевтоми, підвищеної

емоційної збудженості та певних

захворювань нервової системи.

У подоланні І.д. важливе зна-

чення мають вимоги дорослих,

спрямовані на стримування в ді-

тей безпосередніх потягів, фор-

мування гальмівних реакцій, на-

вичок рухового контролю. Ефек-

тивний засіб виховання стрима-

ності - спільні ігри дітей, що по-

требують підпорядкування влас-

них дій правилам, урахування

інтересів інших. Значну роль у

розвитку уміння стримувати І.д.

відіграють шкільні вимоги до по-

ведінки учня.

Схильність до І.д. часто спо-

стерігається в олігофренів.

ІНВАЛІД (від лат. ітаїісіиз —

слабий, безсилий, немічний) —

особа, яка частково або зовсім

нездатна виконувати певні дії,

втратила працездатність остаточ-

но чи на тривалий час. Причина-

ми інвалідності можуть бути

природжений дефект розвитку,

травма, загальне або професійне

захворювання, трудове каліцтво,

поранення. І. з дитинства вважа-

ється особа, яка стала непраце-

здатною до початку трудової дія-

льності (з дня народження, в пе-

ріод навчання тощо).

ІНВАЛІД ЗОРУ - людина,

яка повністю або частково втра-

тила працездатність унаслідок

дефекту зору. За станом зору ін-

валідів поділяють на три групи. І

група - особи, в яких зниження

гостроти зору на оці, яке краще

бачить, нижче 0,03 з корекцією

або зі звуженням поля зору до