3. Виникають у 2,5-3,5 роки

на тлі добре сформованого мов-

лення після психотравм у вигляді

гострого переляку, після різкої

зміни оточення, при хронічних

конфліктних переживаннях,

пред’явленні непомірних вимог

до мовлення дитини тощо.

На початку виникнення 3. чи

під час його загострення, щоб за-

побігти закріпленню патологіч-

них взаємозв’язків у функціона-

льній системі мовлення, слід ви-

користовувати охоронну терапію

- режим мовчання з максималь-

ним обмеженням експресивного

мовлення, а також проведенням

усього комплексу лікування, яке

рекомендується при невротичних

станах у дітей. Якщо сприятли-

вий час для подолання 3. втраче-

но, то необхідна систематична

логопедична робота, яка прово-

диться на тлі загального спокою,

м’язового розслаблення і макси-

мально наближає мовленнєву ді-

яльність до норми.

При неврозоподібній формі 3.

в анамнезі відмічаються тяжкі

токсикози вагітності, передчасні

пологи, асфіксія, раннє ураження

ЦНС. У грудному віці такі діти

неспокійні, їхній стан часто за-

лежить від погоди, періоду доби,

харчування; становлення мотор-

них навичок відбувається із запі-

зненням. У цих дітей відстає роз-

виток мовленнєвої функції: пер-

ші слова з’являються в 1,5-2 ро-

ки, елементарна фраза - у 2,5-3

роки, розгорнута фраза - після

3,5-4 років. Такі діти часто вжи-

вають у мовленні лепетні слова,

мають порушення кількох арти-

куляційних груп звуків, у них

спостерігаються порушення по-

рядку слів у реченні, аграматиз-

ми. Типовими для неврозоподіб-

ної форми 3. є моторна невправ-

ність, недостатня координація

рухів, особливо при виконанні

артикуляційних диференційова-

них рухів. Психічний стан харак-

теризується підвищеною збудли-

вістю, вибуховістю, швидким

стомленням, руховою розгальмо-

ваністю, нестійкою увагою. Час-

то відмічається зниження пізна-

вальної активності.

Неврозоподібне 3. починаєть-

ся без помітної зовнішньої при-

чини під час становлення фразо-

вого мовлення. Спочатку воно

протікає хвильоподібно (підси-

люється - ослаблюється), але по-

вних ремісій не спостерігається.

З часом 3. стає тяжчим, судоми

набувають клонотонічного хара-

ктеру, локалізуються в усіх від-

ділах артикуляційного апарату.

При цій формі 3. нормалізація

мовлення має здійснюватися

шляхом вироблення нових мов-

но-утворювальних рухових реф-

лексів. За допомогою логопедич-

них вправ у заїкуватих дітей

утворюються кінестетичні від-

чуття. Це потребує тривалої на-

полегливої праці. Саме тому ко-

рекційну роботу треба починати

з постановки й автоматизації

звуків, вироблення активної ува-

ги до процесу вимови звука,

складу, слова. Незалежно від фо-

рми 3. всім хворим, паралельно з

логопедичними, потрібно прово-

дити заняття з логоритміки, ме-

дикаментозне і фізіотерапевтич-

не лікування.

Допомога заїкуватим дітям в

Україні здійснюється в системі

Міністерства освіти України -

дошкільних закладах, на шкіль-

них логопунктах, у школах для

дітей з тяжкими порушеннями

мовлення і в системі охорони

здоров’я - поліклініках, невроло-

гічних диспансерах, санаторіях

тощо.

«ЗАКЛИК» - загальноукра-

їнський щомісячний суспільно-

реабілітаційний і літературно-

художній ж-л Українського това-

риства сліпих. Заснований у тра-

вні 1935 р., спочатку мав назву

«Праця сліпих».

У 3. висвітлюються актуальні

проблеми реабілітації інвалідів

зору, науки, літератури, мистецт-

ва в Україні та за її межами, пуб-

лікуються твори незрячих пись-

менників і поетів, статті, нариси,

проза, інформація про життя

членів УТОСу. Постійними є ру-

брики «Реабілітація», «Подолан-

ня», «Літературна сторінка»,

«Ваше здоров’я», в яких висвіт-

люються проблеми життя і дія-

льності інвалідів зору, виховання

й навчання дітей, містяться кори-

сні господарські поради, куліна-

рні рецепти, цікаві факти з життя

народів світу, досягнення науко-

во-технічного прогресу. Видава-

вся шрифтом Брайля українсь-

кою мовою, а з середини 60-х рр.

- ще й російською; з 1961 р. дру-

кується також плоским збільше-

ним шрифтом для слабозорих.

Ілюструється кольоровими та чо-

рно-білими фотографіями. По-

ширюється шляхом передплати.

ЗАЛИШКИ СЛУХУ в глу-

хих дітей - дають змогу сприй-

мати голосні немовленнєві звуки

або добре знайомі слова, що

промовляються гучним голосом

біля вушної раковини. Розбірли-

ве сприймання мовлення при

глухоті неможливе. Однак мож-

ливе сприймання деяких голос-

них звуків (наприклад, [а], [о],

[у]), а відтак, ритму мовлення

(кількість складів у слові). За на-

явності незначних залишків слу-

ху доцільне слухопротезування,

що разом із зоровим сприйман-

ням артикуляційних образів фо-

нем допомагає розпізнавати усне

мовлення, опановувати звукови-

мову та мовлення в цілому. При

формуванні мовлення в глухих

(сприймання та говоріння) ефек-

тивним є використання вібрато-

ра. Вібраційні відчуття за своєю

природою акустичні, вони викли-

кають у глухих значні позитивні

емоції, відчуття того, що вони

чують. Вібраційні відчуття фор-

мують уявлення про ритм мов-

лення, довжину слова, фрази. За

рахунок цього значно збільшуєть-

ся кількість сигналів, що допома-

гають розпізнати мовлення.

ЗАМСЬКИЙ Хананій Сам-

сонович (1913-1998) - рос. де-

фектолог, проф., канд. пед. наук.

Діяльність 3. пов’язана з роз-

витком і вдосконаленням дефек-

тологічної освіти, підготовкою

науково-педагогічних кадрів.

У 1951-1974 рр. - очолював

кафедру олігофренопедагогіки

МДГП ім. В. І. Леніна, протягом

десяти років працював деканом

дефектологічного ф-ту. Багато

років 3. очолював роботу науко-

во-методичної комісії з олігоф-

ренопедагогіки при ГУВУЗ Міні-

стерства освіти СРСР з розробки

планів, програм спеціальних ди-

сциплін.

3. - автор 80 наукових праць,

чимало з яких перекладено та

видано в багатьох країнах світу.

В центрі наукових інтересів 3.

були історія російської та зару-

біжної олігофренопедагогіки.

Основна наукова праця: «Ис-

тория олигофренопедагогики».

ЗАНЕДБАНІСТЬ ПЕДА-

ГОГІЧНА - див. Педагогічна

занедбаність.

ЗАНКОВ Леонід Володими-

рович (1901-1977) - рос. педа-

гог, психолог, дефектолог; дійс-

ний член АПН СРСР, д-р пед.

наук. Проводив науково-дослідну

роботу в НДІ дефектології (1929—

1951), у 1944-1947 рр. - дирек-

тор цього закладу. В 1951-1977

рр. - працював в НДІ теорії та

історії педагогіки, 1951-1955 рр.

- заст. директора з науки. Розро-

бляв проблеми психології на-

вчання, загальної психології, за-

гальної і спеціальної дисциплін.

Під його керівництвом проведено

фундаментальні дослідження

проблем взаємозв’язку навчання

й розвитку дітей, створено нову

дидактичну систему початкового

навчання, яка пройшла експери-

ментальну перевірку в школі.

Основні наукові праці: «Пси-

хология воспроизведения»; «На-

глядность и активизация учащи-

хся в обучении»; «О дидактичес-

ких основах обучения».

ЗАНЯТТЯ В ДИТЯЧОМУ

САДКУ для глухих дітей - одна

^нитіїїл ипиаци па"

вчально-виховного процесу в ди-

тячому садку. Використовуються

різні типи занять: індивідуальні

та фронтальні, групові та з поді-

лом на підгрупи. Наповнюваність

груп - до 6 дітей. Підгрупи орга-

нізовують з урахуванням підго-

товки дітей, володіння ними мо-

вленнєвими навичками.

Заняття проводять педагог-

дефектолог з вищою дефектоло-

гічною освітою, вихователі. Спе-

ціалісти-педагоги займаються

музичним і фізичним вихованням

дітей.

Основними цілями занять є

вдосконалення всіх психічних

функцій та процесів, насамперед,

сприймання, пам’яті, мислення,

на яких відбивається дефект слу-

ху, з метою попередження та ко-

рекції вторинних виявів дефекту;

активізація домовленнєвого роз-

витку, емоційної сфери; форму-

вання навичок наслідування;

озброєння дітей методами пі-

знання, використання інтелектуа-

льних задатків як бази для психі-

чного та мовленнєвого розвитку.

Заняття проходять за розкла-

дом у ранкові години та після

денного сну, згідно з планом.

Зміст занять визначається спеці-

альними програмами.

Сурдопедагог проводить ін-

дивідуальні заняття з розвитку

слухового сприймання та на-

вчання вимови, фронтальні за-

няття з розвитку мовлення, фор-

мування елементарних матема-

тичних уявлень. Вихователі на-

вчають дітей гратися, малювати,

ліпити, робити аплікації, конс-

труювати, елементам побутової

праці; формують уявлення про

навколишню дійсність.

Особлива увага на заняттях

надається орієнтації у звуковому

просторі, слухо-зоро-вібрацій-

ному сприйманню мовлення, на-

вчанню користуватися збереже-

ним слухом, розвитку слухової

функції, компенсаторному вико-

ристанню збережених аналізато-

рів, збагаченню словникового

запасу, опануванню граматичної

будови мовлення. Програмою

передбачене навчання дактилю-

вання, письма, читання, рахунку,

розв’язання задач. Рекомендуєть-

ся застосування на заняттях зву-

копідсилювальної апаратури, те-

хнічних засобів навчання мов-

лення.

ЗАНЯТТЯ В ДИТЯЧОМУ

САДКУ для слабочуючих дітей -

одна з основних форм організації

навчально-виховного процесу.

Планами передбачено індиві-

дуальні та фронтальні заняття.

Індивідуальні заняття проводять-

ся з розвитку слухового сприй-

мання та формування вимови су-

рдопедагогом з вищою дефекто-

логічною освітою. У групах де-

фектолог проводить заняття з ро-

звитку мовлення, формування

елементарних математичних уяв-

лень, розвитку слухового сприй-

мання та навчання вимови. Ви-

хователі навчають дітей гратися,

малювати, ліпити, конструювати,

робити аплікації; елементам по-

иушвої праці, формують уявлен-

ня про навколишній світ. Спеціа-

лісти-педагоги займаються музи-

чним і фізичним вихованням

слабочуючих дітей.

Виховні групи комплекту-

ються за віковим принципом з

урахуванням підготовки та мов-

леннєвого розвитку. Наповнюва-

ність груп — до 8 чоловік.

Діяльність педагога на занят-

тях спрямована на розв’язання

навчальних, виховних і корек-

ційно-реабілітаційних завдань.

Серед першочергових цілей спе-

ціального навчання в дитячому

садку для слабочуючих - попе-

редження вторинних виявів де-

фекту, корекція розвитку пізна-

вальних процесів (сприймання,

уваги, пам’яті, мислення), ком-

пенсаторне використання повно-

цінних інтелектуальних можли-

востей, збережених аналізаторів;

активізація домовленнєвого роз-

витку, емоційної сфери; форму-

вання навичок наслідування, на-

вчальної діяльності; навчання

методів пізнання; розвиток інте-

ресу до навчання. Особлива увага

на заняттях відводиться орієнта-

ції у звуковому просторі, слухо-

зоро-вібраційному сприйманню

та розумінню мовлення оточую-

чих, навчанню користуватися

збереженим слухом, розвитку

слухової функції, формуванню

навичок спілкування з дорослими

та однолітками, збагаченню сло-

вникового запасу, опануванню

граматичної будови мовлення,

використанню та розвитку тих

мовленнєвих умінь і навичок, що

були сформовані в дітей до спе-

ціального навчання, уточненню

звуко-буквенного складу слів,

удосконаленню вимови.

Навчання на заняттях буду-

ється з урахуванням загальних

закономірностей розвитку дітей

дошкільного віку, основних видів

дитячої діяльності, сензитивних

періодів для розвитку пізнаваль-

них процесів, психічних функцій,

мовлення, а також структури се-

нсорного дефекту слабочуючих,

індивідуальних особливостей,

стану слухової функції, мовлен-

нєвого розвитку, здібностей,

сформованості психічних проце-

сів.

Слабочуючих дітей навчають

грі як основному виду діяльності

в дошкільному віці та важливому

джерелу пізнання, читанню, ра-

хунку, розв’язанню задач, дакти-

люванню.

Заняття проходять у навчаль-

ному класі, груповій кімнаті,

спортивному й актовому залах,

на подвір’ї, майданчику тощо.

Підвищенню ефективності

навчання на заняттях сприяє слу-

хопротезування, застосовування

звукопідсилювальної апаратури,

технічних засобів навчання мов-

лення.

Кінцева мета навчання в ди-

тячому садку - підготовка слабо-

чуючої дитини до школи, закла-

дання основи для різнобічного,

гармонійного розвитку, забезпе-

чення соціальної адаптації та

психологічної реабілітації.

ЛАихиЧЬННЯ - ОДИН 13

найефективніших методів вихо-

вання, стимуляції та корекції по-

ведінки особистості.

3. реалізується у формах

схвалення, подяки, нагороди то-

що. У практиці роботи спеціаль-

них шкіл 3. виконує важливу ко-

рекційно-розвивальну роль, що

виявляється в стимулюванні ін-

телектуальної діяльності та пове-

дінки вихованців.

Педагогічно виважене вико-

ристання 3. потребує дотримання

певних вимог: урахування струк-

тури дефекту та вікових особли-

востей; винагороджування не ву-

зького кола осіб, а при нагоді -

більшості учнів колективу, що

заслуговують на це; поєднування

3. з вимогливістю; урахування

думки колективу тощо. 3. має

грунтуватися на почутті міри. За-

охочувати слід за свідоме праг-

нення вихованця реалізувати се-

бе в усіх сферах самовиховання:

інтелектуальній, морально-вольо-

вій, духовно-культурній, фізич-

ній, професійній.

ЗАОЧНА ВИЩА ДЕФЕК-

ТОЛОГІЧНА ОСВІТА — одна із

форм підготовки вчителів-

дефектологів, складова системи

заочної освіти.

Заочна підготовка дефектоло-

гів в Україні здійснюється в Ін-

ституті корекційної педагогіки та

психології (ІКПП) НПУ ім. М. П.

Драгоманова, на деф. ф-ті

Слов’янського державного педа-

гогічного ун-ті, ф-ті корекційної

та соціальної педагогіки і психо-

логії Кам’янець-Подільського

нац. ун-ту ім. І. Огієнка за спеці-

альностями: сурдопедагогіка,

психокорекційна педагогіка (олі-

гофренопедагогіка), логопедія,

тифлопедагогіка.

На заочне відділення прий-

маються переважно вчителі й

вихователі спеціальних шкіль-

них і дошкільних та соціально-

реабілітаційних закладів, які

мають стаж практичної роботи

за обраною у ВНЗ спеціальніс-

тю. Особи, які закінчують деф.

ф-т заочно, одержують дипломи

про вищу дефектологічну освіту

(В.д.о.) того самого зразка, що й

випускники денної форми на-

вчання. Термін навчання на за-

очних відділеннях - 5 років. За

період навчання студенти ви-

вчають предмети таких циклів: