2»; «Особливі діти в закладі і со-

ціальному середовищі»; «Основи

корекційної педагогіки»; «Осно-

ви дефектології»; «Спеціальна

методика викладання математи-

ки: навчально-методичний ком-

плекс».

ГАЛЬМУВАННЯ - нерво-

вий процес, що є основою умов-

но-рефлекторної діяльності жи-

вого організму. Г. взаємодіє і,

водночас, нерозривно пов’язане з

протилежним нервовим проце-

сом - збудженням, і полягає в

припиненні або послабленні нер-

вової активності. Г. пригнічує

збудження та перешкоджає його

виникненню; спричиняється

впливами зовнішніх і внутрішніх

подразників. Розрізняють безу-

мовне (зовнішнє пасивне) й умо-

вне (внутрішнє активне) Г.

Г. сприяє диференціації, спе-

ціалізації умовного рефлексу.

Кожний умовний подразник, на

який вироблено умовний реф-

лекс, стає поступово гальмівним,

якщо його певний час не підкріп-

лювати безумовним подразни-

ком. Це згасання є однією з ос-

новних властивостей кіркових

клітин. Г. і збудження, буває різ-

ної сили й глибини, підлягає ір-

радіації та концентрації. Обме-

жуючи процес збудження в корі

головного мозку, затримуючи

активізацію вже вироблених

зв’язків, Г. є необхідною умовою

розвитку аналізу й синтезу в пі-

знанні явищ навколишньої дійс-

ності, правильного орієнтування

у них, формування нових дій,

уміння поводитися відповідно

вимогам групи, суспільства. Г.

певним чином захищає клітини

великих півкуль головного моз-

ку.

ГАЛЮЦИНАЦІЇ (від лат.

gallucinatio - марення, видіння) -

обман відчуттів, сприймання, що

виникає без відповідних зовніш-

ніх подразників. Г. сприймають-

ся як реальні явища, але можливе

і критичне ставлення до них.

Розрізняють Г. слухові (чу-

ються голоси, шуми), зорові

(ввижаються люди, предмети,

комахи) тощо. Г. слід відрізняти

від ілюзій.

ГАММАЦИЗМ (від грец. на-

зви букви) - недолік вимови зву-

ків г, ґ. Вади вимови задньоязи-

кового ґ полягають у відсутності

цього звука або заміні його ін-

шим. Трапляються також випад-

ки порушення норм орфоепії

української літературної мови.

Проривний звук г вимовляється

як фрикативний г.

Проривний звук ґ в українсь-

кій мові вживається рідко і здебі-

льшого неправильно вимовляєть-

ся.

Звук г за місцем творення є

глотковим або фарингальним.

Вади його вимови трапляються

нечасто. Здебільшого - це заміна

звука г на ґ, дзвінкого г - на глу-

хий х. Бувають випадки неправи-

льного положення язика (надмір-

не відтягування його від нижніх

різців).

Г. коригується логопедични-

ми вправами. Г, ґ - можуть бути

напівпом’якшеними [г’, ґ’]

ГАНДЖІЙ Андрій Савваті-

йович (1879-1957) - укр. тифло-

педагог. Зробив значний внесок у

розвиток тифлопедагогічної тео-

рії і практики навчання сліпих

дітей в Україні. Працював учите-

лем Харківської школи для слі-

пих. У 1948-1955 рр. очолював

сектор тифлопедагогіки НДІ де-

фектології МО УРСР. Досліджу-

вав різні питання просторової

орієнтації, дошкільного вихован-

ня незрячих дітей тощо. Розро-

бив методику використання за-

лишків зору сліпих учнів у педа-

гогічному процесі, яка була пер-

шою спробою здійснення дифе-

ренційованого навчання сліпих

дітей.

Основні наукові праці: «Ви-

користання залишків зору сліпих

учнів у педагогічному процесі»

(у співавт. з Н. Правдіною); «На-

вчання грамоти в школах слі-

пих»; «Виховання навичок прос-

торової орієнтації та самостійної

ходьби в учнів у школах для не-

зрячих дітей»; «Конкретизація

уявлень сліпих, осліплих і учнів

із залишками зору при їх спіль-

ному навчанні».

ГАРРЕТ Емма (1846-1897)

та її сестра Мері (1839-1925) -

амер. сурдопедагоги, прихильни-

ки раннього навчання глухонімих

усному мовленню. До створеного

ними закладу у Філадельфії

(1884) діти приймалися з дворіч-

ного віку. Дотримувалися методу

материнської школи (методу ці-

лих слів, наближеної вимови зву-

ків на початковому етапі навчан-

ня глухих тощо).

ГАЮЇ Валентин (1745-1822)

- фр. педагог, один із засновни-

ків тифлопедагогіки. У 1784 р. на

власні кошти відкрив у Парижі

першу школу для сліпих, розро-

бив систему навчання сліпих чи-

тання, письма, математики, му-

зики. У 1806-1817 рр. жив у Пе-

тербурзі, де у 1807 р. заснував

перший у Росії навчальний за-

клад інтернатного типу - інсти-

тут для сліпих, активно залучаю-

Ш 1Л ди CJ'UllJlDnv; AUpnV/ПШ про.-

ці. Зробив значний внесок у ста-

новлення та розвиток тифлопеда-

гогіки; сприяв відкриттю спеціа-

льних навчальних закладів для

сліпих у багатьох країнах.

Основні наукові праці:

«Очерк обучения слепых»; «За-

рождение, развитие и современ-

ное состояние просвещения сле-

пых».

ГЕЙНПСЕ Самуїл (1727—