Висновок

1. Судова влада - це самостійна і незалежна сфера публічної влади, яка являє собою сукупність повноважень по здійсненню правосуддя, а також систему державних органів, що здійснюють ці повноваження.

2. На відміну від законодавчої влади, суд не створює загальні правила поведінки (виняток становить судовий прецедент, характерний для країн англосаксонської правової сім’ї), не здійснює виконавчо-розпорядчих повноважень (хоча у судових установах можуть існувати посади судових виконавців).

3. Соціальна роль судової влади полягає в забезпеченні панування права, в тому числі й щодо держави.

4. Особливістю судової влади як незалежної гілки є певна політична самостійність.

5. Судова влада - гарант конституційних прав і свобод людини і громадянина, законності та справедливості, арбітр у суперечках між різними гілками влади.

6. Правосуддя в зарубіжних країнах здійснюється тільки судом. Створення надзвичайних, спеціальних судів не допускається.

7. Конституції зарубіжних держав встановлюють рівноправність сторін та гласність судочинства.

8. У ряді зарубіжних країн сформовані органи конституційної юстиції.

9. До судової системи можуть також входити суди звичаєвого права - племінні суди, в яких беруть участь вожді та старійшини.

10. Діяльність суду спирається на принципи, які закріплені у більшості зарубіжних конституцій.

11. Системи загальних судових органів у зарубіжних країнах мо­жуть відрізнятися залежно від форми державного устрою, тобто в унітарних та федеральних країнах вони можуть бути неоднако­вими.

12. Структура судової влади окрім судів може охоплювати і деякі інші державні органи, установи і посадових осіб, які обслугову­ють судову владу.

13. Статус суддів та їх конституційне становище визначається практично в усіх основних законах демократичних і тих, що обрали цей шлях розвитку державах у формі проголошення ряду принципів.

Список використаних джерел

1. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн. – Астон. – 2003. – ст.281.

2. Графский В.Г. Всеобщая история права и государства – М. - 2000. – cт. 55.

3. Ковлер А.И., Чиркин В.Е. Сравнительное конституционное право.- М: Манускрипт.- 1996 г.ст.67.

4. Козлова Е.И., Кутафин О.Е. Конституционное право России. – М.: Юрист. – 1995. – c.287.

5. Козлова Е.И., Кутафин О.Е. Конституционное право зарубежных стран. – М. – Юрист. – 1999. – ст.208.

6. Конституционное право зарубежных стран. – М.: Норма – Инфра. – 2002. – ст.267.

7. Колюшин Е.И. Конституционное (государственное) право России: Курс лекций. – М.: Изд – во МГУ, 1999. – C.266.

8. Мишин А.А. Конституционное право зарубежных стран. – М. – 1996 г. – C.17.

9. Страшун Б.А. Конституционное право зарубежных стран. – М. – 1995. – C.22.

10. Тодика Ю.М., Журавський В.С. Конституційне право України. – К: Видавничий дім. – 2002 р. – C.69.

11. Фрицький О.Ф. Конституційне право України. – К: Юрінком Інтер. – 2002. – C. 77.

12. Чиркин В.Е.Конституционное право зарубежных стран.- М.- 1996 г. – C.247.

13. Шаповал В.М. Конституцционные системы зарубежных стран. К.: Арт Ек”, - 1997 г. – C.58.

14. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. – К.: Арт Ек.- 2001. ст.262.

15. Автономов А.С. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учебник. Проспект – М. 2007 г. – C.216.

16. Алебастрова И.А. Конституционное право зарубежных стран. Учебное пособие. М. – Юрайт. 2001 г. – C.147.

17. Баглай М.В., Лейбо Ю.И., Энтин Л.М. Конституционное право зарубежных стран. Учебник для вузов. Издательство «Норма». М. 2002 г. – C.112.

18. Безруков А.В. Конституция, основной закон и международный договор: правовая природа и соотношение. //Конституционное и муниципальное право 2005. № 1. – C.14-16.

19. Бернацкий Г.Р. Законность и целесообразность в конституционной юстиции РФ. // Конституционное и муниципальное право 2005. № 8. – C.11-12.

20. Василевич Г.А. Прямое действие Конституции и совершенствование законодательной базы Республики Беларусь. // Журнал российского права 2001. № 7. – C.7-8.

21. Кашкин А.В. Переосмысление сущности конституции и основные тенденции развития права Европейского Союза. // Журнал российского права 2003. № 4.- C.21-22.

22. Керимов А.Ю. О своеобразии государственной системы современной Франции. // Государство и право 2001. № 1. – C.14-16.

23. Крутикова М.Д. Право на судебную защиту в конституциях Современных демократических государств: сравнительно – правовой аспект. – C.24.

24. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных государств. Юридический Дом «Юстицинформ». М. 2002 г. – C.59.

25. Станских С.Н. Парламентская Ассамблея Совета Европы о принципе разделения властей в XX в. // Конституционное и муниципальное право 2005. № 1. – C. 47.

26. Страшун Б.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Особенная часть, страны Европы. Издательство «БЕК», М. Учебник. 1998 г. – C.27.

27. Страшун Б.А. Конституционное (государственно) право зарубежных стран. Издательство «БЕК», М. Учебник. 1999 г. – C.22.

28. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран. Учебник 1997 г. – C.44.

29. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 липня 2010р. № 2453-VІ //Голос України. – 2010. – 3 серпня. – №142.

30. Бараннік Р.В. Судові, правоохоронні та правозахисні органи України. Навчальний посібник. – К.: Дакор, КНТ, 2008. – 348С.

31. Гель А.П. Судові та правоохоронні органи України: Навч. посіб. /А.П. Гель, Г.С. Семаков, С.П. Кондракова. – Київ.: МАУП, 2004. – 272с..

32. Тимченко С.М. Судові та правоохоронні органи України. Навчальний посібник. – К.: ”Центр навчальної літератури”, 2004. – 304с.