2.1. Поняття правосуддя

Зарубіжні країни надають важливу роль органів судової влади і нагляду за законністю. Сильна і незалежна судова влада є гарантом прав кожної людини і невід'ємним елементом правової держави.

Судову систему в зарубіжних країнах становлять загальні, арбітражні і конституційні суди. Органи судової, як і інших гілок влади, самостійні.

Статус судів і суддів у зарубіжних країнах визначається конституціями і спеціальними законами. Практично в кожній з конституцій країн є глава, присвячена судовій системі[13; C.58].

Судова влада - гарант конституційних прав і свобод людини і громадянина, законності та справедливості, арбітр у суперечках між різними гілками влади.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Конституціями зарубіжних країн передбачається роздільне функціонування всіх гілок судової системи: загальних, арбітражних і конституційних судів.

Правосуддя в зарубіжних країнах здійснюється тільки судом. Створення надзвичайних, спеціальних судів не допускається.

Діяльність судів грунтується на принципі поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також самостійності органів, що здійснюють ці функції[14; C.262].

Конституційні засади організації та діяльності судової влади служать гарантією незалежності судів. Суди стоять на сторожі прав і свобод людини, гарантують його права і свободи від свавілля чиновників і злочинних посягань. Таким чином, права і свободи людини і громадянина забезпечуються правосуддям. Обвинуваченому гарантується право на захист і професійну юридичну допомогу. Громадянину ні за яких обставин не може бути відмовлено в судовому захисті. Це право є абсолютним правом людини на будь-якій стадії судового процесу. За відсутності у громадянина коштів юридична допомога забезпечується за рахунок держави.

Тягар доведення провини у кримінальних та адміністративних справах покладається на обвинувача. Кожен обвинувачений в скоєнні злочину вважається невинним, поки його винність не буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлено що набрало законної сили вироком суду. Обвинувачений не повинен доводити свою невинність. Непереборні сумніви у винуватості трактуються на користь обвинуваченого.

Ніхто не зобов'язаний свідчити проти самого себе, свого чоловіка і близьких родичів, коло яких визначається законом. Можуть передбачатися й інші випадки звільнення від обов'язку давати свідчення[15; C.216].

Докази, одержані з порушенням закону, визнаються неіснуючими. Посилання на них в суді не допускаються.

Незалежність суддів захищається конституцією і законом. Суддя підкоряється лише конституції і закону. Він користується правом недоторканності та імунітетом. До закінчення терміну повноважень суддя може бути звільнений з посади лише з підстав, зазначених у законі[16; C.147].

Конституції зарубіжних держав встановлюють рівноправність сторін та гласність судочинства. Розгляд справ у всіх судах відкрите. Слухання справ у закритому засіданні допускається лише у випадках, встановлених законом.

Судочинство у всіх країнах ведеться державною мовою, або мовою більшості населення.

Фінансування судів в зарубіжних країнах здійснюється тільки з державного бюджету, що є додатковою гарантією незалежності судочинства. У випадках, передбачених законом, забезпечується участь у процесі присяжних засідателів.

Принципи правосуддя, встановлені конституціями країн, є загальними для всіх судів і суддів[17; C.112].

Вирішальну роль у формуванні вищих органів судової влади відіграють президент і парламент.

Судді не можуть займатися підприємницькою діяльністю, виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької та науково-дослідної, не пов'язаної з заняттям штатних посад. Судді не можуть бути членами політичних партій і масових громадсько-політичних рухів, брати участь у політичній діяльності.

Суддя має право у будь-який час подати у відставку. У Киргизстані судді Конституційного Суду, Верховного Суду та Вищого Арбітражного Суду можуть бути усунені від посади за поданням Президента Киргизстану більшістю не менше двох третин голосів від загального числа депутатів Зборів народних представників Жогорку Кенеша. Судді місцевих судів звільняються з посади за власним бажанням, станом здоров'я, результатами атестації, за порушення законності або скоєння ганебного вчинку, несумісного з їх високим званням, а також на основі вступило в законну силу обвинувального вироку суду[18; C.14-16].

Гарантією незалежності судів є конституційна норма, що передбачає, що суд не вправі застосовувати нормативний акт, що суперечить конституції республіки. Встановивши при розгляді справи невідповідність акта державного чи іншого органу закону, суд ухвалює рішення відповідно до закону. Цим підтверджується пряму дію конституції і пріоритет закону.

Вищий арбітражний суд в зарубіжних країнах і арбітражні суди великих адміністративно-територіальних одиниць становлять єдину систему арбітражних судів. Арбітражні суди вирішують виникаючі в економічній сфері та у процесі управління спори між господарюючими суб'єктами, заснованими на різних формах власності (приватної, державної, муніципальної та ін.)

Вищий арбітражний суд здійснює нагляд за судовою діяльністю нижчестоящих арбітражних судів. Голова Вищого арбітражного суду призначається або парламентом за поданням Президента, або Президентом[19; C.11-12].

У ряді зарубіжних країн сформовані органи конституційної юстиції.

Конституційний Суд - це вищий судовий орган захисту конституційного ладу, здійснює судову владу у формі конституційного судочинства. Такий статус суду необхідний для ефективного захисту основ конституційного ладу, конституційних прав і свобод людини і громадянина, підтримання верховенства і прямої дії основного закону.

Конституційний Суд гарантує верховенство конституції, забезпечує реалізацію принципу поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, гарантує відповідальність держави перед громадянином і громадянина перед державою[20; C.7-8].

Норми, що закріплюють правовий статус - порядок формування, компетенцію та процедуру діяльності конституційних судів, структурно розташовуються в основних законах зарубіжних країн в єдиному розділі, присвяченому судовим органам .

Учасники конституційного судочинства зобов'язані добросовісно користуватися своїми правами. Повідомлення ними суддям завідомо неправдивих відомостей розцінюється як неповага до конституційного суду і тягне за собою відповідальність за законом.

Рішення конституційного суду остаточне і оскарженню чи опротестуванню не підлягає. Виняток становить Казахстан, де Президент Республіки може вносити заперечення на рішення Конституційної Ради в цілому або в його частині[21; C.21-22].