33

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….....2

Розділ І: Загальна характеристика судової влади в системі зарубіжних країн

1. Поняття судової влади зарубіжних країн…………………………………3

2. Місце судової влади зарубіжних країн в системі розподілу влади…….6

Розділ ІІ: Основні засади здійснення правосуддя в системі зарубіжних країн

2.1. Поняття правосуддя………………………………………………………...11

2.2. Конституційні засади організації здійснення правосуддя в зарубіжних країнах……………………………………………………………………………15

Розділ ІІІ: Система судових органів та правовий статус суддів зарубіжних країн

3.1. Система судових органів зарубіжних країн……………………………….22

3.2. Правовий статус суддів зарубіжних країн………………………………...23

Висновок…………………………………………………………………………29

Список використаних джерел…………………………………………………..31

ВСТУП

Актуальність теми. Кожна країна в світі має свою судову владу. Головним суб’єктом цієї влади є суд. Сьогоднішня ситуація в суспільстві різних країн унеможливлює існування цієї державної установи. Порушення прав, свобод, законних інтересів як юридичних так і фізичних осіб, а також інші правопорушення є підставою функціонування судової влади в повному обсязі, так як основне її призначення є охорона членів суспільства від будь-якого свавілля, причому як від сваволі інших громадян, так і від сваволі самої держави, її органів і посадових осіб.

Мета. Розгляд та вивчення матеріалу щодо місця судової влади в системі зарубіжних кран. На основі розглянутого матеріалу зробити висновки.

Предметом курсової роботи є конституційні основи судової організації та судова влада в системі поділу влад.

Об’єктом даної курсової роботи є судова влада, як носій особливої гілки влад.

Завдання:

1. розглянути питання щодо поняття судової влади зарубіжних країн;

2. дослідити місце та роль судової влади зарубіжних країн в системі розподілу влади;

3. вивчити питання щодо поняття правосуддя;

4. розглянути Конституційні засади організації здійснення правосуддя в зарубіжних країнах;

5. дослідити питання системи судових органів зарубіжних країн;

6. Розглянути питання правового статусу суддів зарубіжних країн.

Методи: історичний, аналіз, синтез, узагальнення, моделювання, порівняння.

Розділ І: Загальна характеристика судової влади в системі зарубіжних країн

1. Поняття судової влади зарубіжних країн

У кожній країні є різні юридичні установи: органи розслідування, прокуратура, нотаріат, адвокатура та інше Особливе місце серед них займає суд, - носій особливої ​​гілки державної влади - судової.

Існування судової влади, поряд із законодавчою і виконавчою, - ознака демократичної держави. Основне призначення судової влади - охорона членів суспільства від будь-якого свавілля, причому як від сваволі інших громадян, так і від сваволі самої держави, її органів і посадових осіб.

У відповідності з теорією поділу влади судова влада - це самостійна і незалежна сфера публічної влади, яка являє собою сукупність повноважень по здійсненню правосуддя, а також систему державних органів, що здійснюють ці повноваження.

Ознаки судової влади:

винятковість (правосуддя не може здійснюватися ніяким іншим органом окрім суду ні за яких умов);

особливий статус посадових осіб - суддів (підвищені вимоги до кандидатів на суддівські посади, незалежність, незмінюваність і недоторканність суддів);

носить конкретний характер (розглядає і вирішує конкретні справи і спори, що виникають внаслідок різних конфліктів у суспільстві);

здійснюється в ході судового процесу, тобто в особливій процесуальній формі, встановленій законом;

велике значення надає правосвідомості, внутрішнім переконанням суддів, що склався на базі життєвого досвіду і в ході розгляду конкретної справи;

належить не судовій установі, а судовій колегії (одноосібно судді), яка розглядає справу у відповідності з вимогами судової процедури (колегія може складатися з професійних суддів (3-5 суддів зазвичай розглядають деякі цивільні позови), з одного або декількох суддів і 6-9 -12-24 присяжних засідателів);

її реалізація - вирок по кримінальній справі, рішення по цивільному позову - являє собою акт державного примусу, що чиниться в особливих формах;

особлива система контролю за судовою діяльністю (виняток чийогось втручання у відправлення правосуддя та в оцінку рішень суду)[1; C.281].

Соціальна роль судової влади у демократичному суспільстві полягає в тому, щоб в різного роду юридичних конфліктах забезпечувати панування права, в тому числі і по відношенню до держави. Внаслідок цього суд має такі повноваження, яких не має ні законодавча, ні виконавча влада:

позбавити людину свободи і навіть життя за вчинення злочину,

відібрати у фізичних чи юридичних осіб власність,

розпустити політичну партію,

змусити державний орган скасувати своє рішення і відшкодувати особі шкоду, завдану незаконними діями посадових осіб,

позбавити негідного батька батьківських прав і т.д.

Закони багатьох країн передбачають особливий склад злочинів - неповага до суду, яке підлягає суворому покаранню[2; C.55].

Функції судової влади:

здійснення правосуддя;

судовий контроль (нагляд) за законністю та обгрунтованістю застосування заходів процесуального примусу;

тлумачення правових норм;

офіційне посвідчення фактів, що мають юридичне значення;

обмеження конституційної та іншої правосуб'єктності осіб та організацій та ін. [3; C.67].

Особливості судової влади як незалежної гілки припускають суддівське самоврядування - наявність вищих кваліфікаційних суддівських колегій. Тільки вони можуть вирішувати питання про відсторонення суддів від роботи, про накладення на них стягнень, підвищення їх на посаді і переведенні на інше місце роботи.

Положення гілки судової влади певною мірою суперечливо. З одного боку, це дуже сильна влада, оскільки тільки вона може здійснювати такі заходи, які не має права вживати ні законодавча, ні виконавча влада. З іншого боку, це порівняно слабка влада, тому що вона не спирається на безпосередню підтримку виборців, як влада законодавча, хоча в деяких країнах судді нижчих судів, народні засідателі можуть обиратися громадянами. Судова влада не має силових механізмів, як виконавча. Сила цієї влади корениться в неухильному виконанні закону, в повазі судового рішення, його незаперечності.

До числа загальних конституційних принципів відносяться:

-здійснення правосуддя тільки судом, інші посадові особи та органи держави не мають права привласнювати собі функції правосуддя.

-незалежність суддів і підпорядкування їх тільки закону. Жоден державний орган, посадова або інша особа не має права вказувати суду, як йому слід вирішити ту чи іншу справу; судді вирішують справу на основі закону і особистого переконання.

-свобода доступу до суду. Не можна відмовляти в прийомі справи з причин відсутності закону або його незрозумілості. Суд зобов'язаний прийняти і розглянути позов (він може відхилити розгляд тільки з причин непідвідомчості або непідсудність).

-колективне відправлення правосуддя. Світовий, поліцейський, інший суддя одноосібно може розглядати лише дрібні правопорушення.

-ведення судового процесу на мові, що розуміється сторонами, або із забезпеченням їм перекладача за рахунок держави.

-гласність, тобто відкритий, публічний суд. Закриті засідання проводяться, якщо в процесі зачіпаються питання державної таємниці, інтимні відносини сторін[4; C.287].