
- •1 Насосні установки
- •1.1 Насосна установка та її обладнання
- •1.3 Схеми заливки насоса
- •2.3 Основні матеріали та деталі трубопроводів
- •2.4 Допоміжні матеріали
- •2.6 Монтаж насосних агрегатів
- •2.7 Центрування валів насоса та двигуна
- •2.8 Монтаж трубопроводів насосної установки
- •2.9 Монтаж арматури та контрольно-вимірювальних приладів
- •2.10 Випробування та промивка трубопроводів
- •2.11 Механізми та пристосування, що застосовуються для монтажних робіт
- •2.12 Пробний пуск та випробування насосної установки
- •2.13 Здача насосної установки у експлуатацію
- •2.14 Основні правила техніки безпеки під час монтажу насосних установок
- •3 Експлуатація насосних установок
- •3.1 Організація експлуатаційної служби
- •3.2 Змащування підшипників насосного агрегату
- •3.3 Догляд за ущільненнями насоса
- •3.4 Боротьба з шумом та вібрацією насосного агрегату
- •4 Ремонт насосів
- •4.1 Організація ремонтної служби
- •4.2 Розбирання насосів та контрольна перевірка деталей
- •4.3 Ремонт та відновлення деталей
- •4.4 Балансування робочих коліс
- •4.5 Складання насосів
- •4.6 Ремонт та випробування арматури
- •5 Експлуатація приводів
- •5.1 Технічне обслуговування приводів
- •5.2 Технічне обслуговування робочих рідин
- •Особливості експлуатації насосного обладнання
- •6.1 Насоси для гідросумішей
- •6.2 Експлуатація хімічних відцентрових насосів
2.10 Випробування та промивка трубопроводів
Трубопроводи насосної установки до здавання у експлуатацію необхідно піддати випробуванням на міцність та перевірці на герметичність. Перед випробуванням виконують зовнішній огляд, під час якого визначають відповідність трубопроводу проекту та його готовність до випробувань, а також визначають правильність монтажу арматури та її дії, наявність та відповідність проекту пристроїв для випуску повітря та спорожнення трубопроводу тощо.
Методи випробування трубопроводів залежать від їх призначення та матеріалу.
Для випробування трубопроводів застосовують пружинні манометри. Манометр повинен мати клас точності не нижче 1,5 та діаметр корпусу не менше 150 мм. Шкалу манометра слід вибирати так, щоб пробний тиск у трубопроводі не перевищував 2/3 максимального значення.
Після випробувань трубопровід промивають. Для цього розробляють спеціальну схему та визначають орієнтовну тривалість промивки, джерело води, кількість персоналу тощо. Промивку необхідно вести достатньо інтенсивно, з забезпеченням швидкості води у трубопроводі 1–1,5 м/с. Тривалість промивки визначають за ступенем забруднення промивної води.
Після випробувань трубопровід повинен бути спорожненим.
2.11 Механізми та пристосування, що застосовуються для монтажних робіт
Підйомно-транспортне обладнання підрозділяється на підйомне, напільне і надземне. Підйомне обладнання: блоки і талі, підвішені до нерухомих опор, домкрати, триноги та деякі інші механізми. Напільне обладнання: лебідки, пересувні крани, пересувні візки і інші пристрої. Надземне обладнання: мостові і поворотні крани, кран-балки, монорейки тощо.
В багатьох підйомно-транспортних механізмах у якості вантажозахватних пристроїв застосовуються канати і ланцюги.
Сталеві проволочні канати (рис. 27) для монтажних робіт складаються з шести круглих проволочних пасом, розташованих навколо пенькового сердечника. Сердечник додає сталевому канату гнучкості; крім того він поглинає змазку і захищає проволоки канату від іржі.
Канати
(троси) і ланцюги слугують для захвату
і підвішування вантажів. Ці допоміжні
засоби називають такелажними. На них
повинні бути навішені бирки з номером,
зазначенням максимальної вантажопідйомності
і дати останнього випробування.
З канатів, тросів і ланцюгів виготовляють стропи (ГОСТ 19144-73 і ГОСТ 19146-73).
Канатні і ланцюгові стропи призначені для навішування вантажів, що мають спеціальні пристосування у вигляді рим-болтів, крюків, скоб. Універсальні стропи слугують для строповки вантажів обв’язкою. Стропи виготовляють одногілкові, двох-, трьох- чотирьохгілкові. Кінець тросу закладають петлею у сталевий, мідний або латунний коуш, що запобігає стиранню проволоки.
При виконанні робіт канати і ланцюги слід підбирати такої довжини, щоб кут між їх гілками не перевищував 90°. Збільшення цього кута допускається у виключних випадках, коли висота підйому крана не дозволяє застосувати довші стропи і виключена можливість переміщення троп вздовж вантажу. Під гострі кути деталі, в місцях притискання до них строп закладають прокладки з м’якої сталі або іншого матеріалу.