2.8 Монтаж трубопроводів насосної установки
Матеріали, деталі, вузли та арматура, що використовуються для трубопроводу, повинні відповідати проекту та технічним вимогам, а також мати сертифікати.
Під час монтажу трубопроводів використовують наступні види з’єднань:
зварювання;
різьбове з’єднання;
фланцеве з’єднання.
Трубопроводи з’єднують за допомогою зварювання усіх видів. У монтажних умовах найбільше розповсюдження отримали електродугове та газове зварювання.
Електродугове зварювання є більш продуктивним та універсальним, хоча газовим зварюванням легко та зручно виконувати неповоротні, стельові та вертикальні шви.
Якщо трубопровід монтують із зварних труб, то їх необхідно укладати так, щоб повздовжній шов був зручним для огляду під час випробувань та для заварювання у випадку розриву труби.
При стиковці труб діаметром до 529 мм для зварювання зручно використовувати зовнішній центратор (рис. 13). Прихоплюють труби через вікна у центраторі. Труби великого діаметру стикують з використанням внутрішніх центраторів.
При стиковому зварюванні на трубах знімають фаски під кутом 45º для газового зварювання та під кутом 30º для електродугового.
Якість зварних з’єднань контролюють зовнішнім оглядом систематично у процесі виконання зварювальних робіт.
При з’єднанні труб газовим зварюванням у якості горючого газу найчастіше використовують ацетилен та пропан-бутан, у якості окислювача – кисень. Балони з киснем фарбують у блакитний колір, напис на них чорного кольору, балони з ацетиленом – у білий, напис – червоного кольору, балони з пропан-бутаном – у червоний, напис – білого кольору.
Різьбові з’єднання застосовують в основному для приєднання контрольно-вимірювальних приладів та для з’єднання труб у місцях, доступних для огляду, при діаметрі труб до 70 мм, робочому тиску не більше 10 кгс/см2 та температурі до 105ºС. Щільність різьбового з’єднання забезпечується застосуванням ущільнюючих матеріалів.
Фланцеві з’єднання на трубопроводах застосовують у випадку необхідності забезпечення розбирання окремих ділянок або усього трубопроводу. Фланці до труб приварюють за допомогою електродугового зварювання, для чого фланець виставляють за допомогою спеціального кутника. Кут між фланцем та трубою перевіряють у двох взаємно-перпендикулярних площинах. Фланці для зручності збирання вузлів встановлюють так, щоб вертикальна вісь трубопроводу проходила посередині між отворами для болтів.
Головки болтів фланцевого з’єднання слід розташовувати з одного боку, а затягувати болти – попарно навхрест (рис. 14).
Трубопроводи слід надійно закріпити, конструкція кріплень повинна допускати вільне осьове переміщення трубопроводів при температурному розширенні. Трубопроводи, прокладені горизонтально, повинні мати ухили для спорожнення та випуску повітря з верхніх точок. Трубопроводи, прикладені вертикально, повинні мати відхилення від вертикалі не більше 2 мм на 1 м висоти.
При проходженні через стіну трубопровід укладають у гільзу з туби більшого діаметру. Зазор між трубопроводом та гільзою заповнюють негорючим матеріалом, наприклад, азбестом. На ділянці, що проходить через гільзу, не повинно бути зварного або різьбового з’єднання.
Розбірні з’єднання трубопроводів та арматуру слід розташовувати так, щоб вони були доступними для огляду та ремонту. Не припускається закладення їх у пол., у кладку стіни або штукатурку.
Під час монтажу насосної установки особливу увагу необхідно звернути на вірність монтажу всмоктувального трубопроводу. Він повинен мати мінімальну довжину та містити якомога меншу кількість фасонних частин. У ньому не повинно бути місць можливого утворення повітряних мішків. Особливості монтажу всмоктувального трубопроводу та можливі помилки при цьому відображені на рис. 15.
При приєднанні до насосу трубопроводу з діаметром більшим діаметру патрубка насоса між трубопроводом та патрубком встановлюють перехідний патрубок, кут конусності якого для всмоктувального патрубку повинен бути не більше 15º, для напірного - 10º. Трубопроводи до насосу приєднують після закріплення його до фундаментної плити.
Після завершення монтажних робіт трубопроводи очищують від іржі, бруду тощо, потім знежирюють уайт-спіритом, бензином або ацетоном та фарбують.