5.2 Технічне обслуговування робочих рідин

Робоча рідина у приводі передає енергію від джерела (насос, насосна станція) до споживача (гідродвигун, гідроциліндр), є змащувальним та протикорозійним середовищем, видаляє продукти зносу тертя, охолоджує гідросистему ти виконує інші функції. Тому від її якості суттєво залежить працездатність всіх агрегатів та елементів приводу.

Вибір робочої рідини для гідроприводу визначається діапазоном робочих температур, тиском у гідросистемі, швидкостями руху вихідних ланок гідродвигуна, конструкційними матеріалами та матеріалами ущільнень, особливістю експлуатації приводу (кліматична зона, умови зберігання під час перерв у роботі, можливості заміни тощо). При цьому передусім враховують умови роботи насосів.

Мінімальну в’язкість робочої рідини, що відповідає максимальній температурі, встановлюють за допустимим зниженням об’ємного к.к.д. та за міцністю плівки рідини. Максимальну в’язкість, що відповідає мінімальній температурі, встановлюють за працездатністю насосів, яка характеризується заповненням їх робочих об’ємів або лімітом прокачуваності рідини.

Робочий тиск у гідросистемі та швидкість руху вихідної ланки гідродвигуна також впливають на вибір робочої рідини. Рухомі деталі багатьох гідроагрегатів виготовлюють без внутрішніх ущільнень, а їх герметичність забезпечується завдяки малим зазорам. Витоки робочої рідини у зазорах зростають з підвищенням тиску та зниженням в’язкості рідини. Вони знижують к.к.д. приводу та збільшують нерівномірність руху вихідних ланок.

У теперішній час у гідроприводах застосовують різноманітні робочі рідини: на нафтовій основі (мінеральні оливи) з присадками для покращення фізичних властивостей (протиокислювальні, в’язкістні, протизношувальні, протикорозійні тощо).

У гідроприводах, що працюють у пожежонебезпечних умовах, застосовують водомісткі рідини (водооливяні емульсії), які є сумішшю води та мінеральної оливи у співвідношеннях 100:1, 50:1. Зазвичай з цією метою використовують емульсії, що складаються з 85% мінеральної оливи І-20, 12% олеїнової кислоти та 3% розчину їдкого натрію.

Для приводів, що працюють при високих температурах, застосовують синтетичні рідини – рідини на кремнійорганічній основі (силікони). Вони негорючі, стійкі до окислення, мають стабільну в’язкість у великому діапазоні температур, проте мають і суттєві недоліки: несумісність з матеріалами ущільнень, висока текучість, токсичність тощо.

При експлуатації робочої рідини необхідно створювати такі умови, за яких вона як можна довше зберігала б первинні фізичні властивості. Для цього необхідне наступне:

• не допускати змішування робочої рідини з водою та з технологічними рідинами;

• слідкувати, щоб у рідину не потрапляли пил, стружка та інші механічні домішки, для цього перед заправленням необхідно рідину фільтрувати;

• тримати рідину у щільно закритій тарі, не змішувати в одній тарі свіжу та бувшу в експлуатації рідини;

• виконувати рекомендації заводу-постачальника стосовно режимів роботи гідроприводу.