2.2. Плоскі ферми

Для формування розрахункових схем ферм можна скористатися наявною у комплексі бібліотекою параметричних прототипів. Вибір прототипу фер­ми здійснюється за двома параметрами — обрисом поясів і схемою решітки. Після натискання кнопки у розділі Схема з'являється діалогове вікно Кон­фигурація поясів ферми (рис.7), у якому вибирається прототип ферми за обрисом поясів. У цьому вікні потрібно активувати опцію із найменуванням потрібного прото­типу і натиснути кнопку ОК.

Нарешті відкриється діалогове вікно Параметри ферми (рис.8), де здійснюється остаточний вибір прототипу і задання його параметрів.

Зверніть увагу, що при задаванні параметрів ферми можливі два варі­анти призначення панелей — заданням їхньої кількості або довжини. У пер­шому випадку усі панелі матимуть однакову довжину, у другому - якщо довжина ферми не кратна довжині панелі - крайні панелі вкорочуються. Крім того, якщо поряд із маркером стоїть значок "о", то кількість панелей ферми має бути парною.

Задавання умов опирання та жорсткостей елементам у прототипах ферм не передбачене. Для цього слід скористатися відповідними операціями у розділі Призначення інструментальної панелі. Тип скінченних елементів для ферм призначається автоматично.

Рис.7 Рис.8

2.3. Інші види плоских параметричних моделей

Параметричні прототипи передбачені і для інших видів плоских моделей, до яких належать балкові ростверки і прямокутні сітки скінченних елемен­тів. Принципи роботи з цими прототипами аналогічні описаним вище для рам і ферм.

Найчастіше параметричні прототипи використовуються для формування початкової моделі. Незалежно від виду параметричного прототипу, одер­жана за його допомогою схема може коригуватися шляхом додавання, пере­міщення або видалення вузлів та елементів; до схеми можна приєднувати іншу схему у режимі складання; її можна продублювати за допомогою опера­цій копіювання і т. ін.

2.4. Просторові параметричні моделі

До просторових параметричних моделей належать моделі, одержані шля­хом дублювання із заданим кроком плоскої рами або ферми, розташованих у площині XОZ, у напрямку осі Y. Крім того, у комплексі передбачена можливість створення схем у вигляді повер­хонь обертання (циліндр, конус, сфера і тор), аналітично заданих поверхонь обертання, а також поверхонь, описуваних функціями двох і трьох змінних. При цьому термін "поверхні" може виявитися не зовсім точним, оскільки схеми можна створювати і зі стержневих елементів, вузли яких лежать на одержаній поверхні.

Можливості операцій коригування геометрії розрахункової схеми і побу­дову просторової моделі на основі плоскої рами розглянемо на прикладі схе­ми, поданої на рис. 5. Скористаємося операцією Перенесення вузлів (гру­па Вузли у розділі Вузли та елементи інструментальної панелі) і перенесемо вузли 14 і 15 на 2 м вгору. Ця операція є параметричною і виконується за відповідними правилами, описаними вище. Після перенесення вузлів розрахункова схема матиме вигляд, показаний на рис. 9.

Для побудови на основі цієї схеми просторової моделі використову-ється операція Дублювання уздовж осі Y — , у розділі Схема, після виклику якої з'являється діалогове вікно Схема поздовжнього каркасу (рис. 10). Задамо у цьому вікні крок дублювання поперечної рами (наприклад, 6 м, 3 м, два по 6 м). Призначимо переріз прогонів (кнопка Прогони).

Рис.9 Рис.10

Після натискання кнопки ОК діалогове вікно закривається і на екрані відображається просторова розрахункова схема (рис.11), для якої визначе­ні усі характеристики, за винятком навантажень (операція дублювання не передбачає перенесення навантажень).

Рис.11