4. Документація судово-медичної експертизи

Будь-яка судово-медична експертиза повинна бути належним чином оформлена у вигляді документа, який надходить до справи. При_призна­ченні судово-медичного дослідження чи обстеження складається акт судово-медичного дослідження чи обстеження. Кожний' акт складається із чотирьох

. . .

розділів: вступу, дослідної частини, даних лабораторних методів дослід­ження і висновків. При призначенні експертизи оформляються висновки експерта, які також складаються із чотирьох, розділів: вступу, обставин справи, дослідної частини та підсумків.

Ці документи повинні повністю відбивати те, що було виявлено, і да­вати науково обгрунтовані відповіді на поставлені запитання. Бажано ілюст­рувати документи фотографіями, схемами, малюнками. Документи складаю­ться у двох примірниках державною мовою без вживання спеціальних медич­них термінів, без помарок, виправлень і скорочення слів.

Висилаються документи не пізніше, ніж через три доби після закінчен­ня всіх експертних досліджень на запит органів розслідування чи суду, а копія залишається у експерта (в бюро судово-медичної експертизи). На руки особі, яку освідчують, документи не видаються. Тривалість експертизи не повинна перевищувати одного місяця від дня отримання всіх необхідних для її проведення матеріалів.

Судово-медичне дослідження трупа:

ОРГАНІЗАЦІЯ, ПРАВИЛА, ДОКУМЕНТАЦІЯ

Мертве тіло людини (труп - лат. саdavег) - найскладніший судово-медичний об'єкт, а його розтин відноситься до найважли­віших та найтрудомісткіших видів судово-медичної роботи. Головна мета судово-медичного розтину трупа - встановлення чи виклю­чення насильного походження причини смерті.

Відомо, що дослідження судово-медичних об'єктів багато в чому чітко регламентоване. Судово-медичний експерт чи лікар повинні керуватися певними положеннями карно-процесуального Кодексу України (ст.ст. 75, 76, 192, 196), "Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи" (МОЗ України, 1995), "Правилами проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи" (1995 р.) та іншими нормативними відомчими документами.

Треба розрізняти "судово-медичну експертизу" трупа та "судо­во-медичне дослідження" трупа. Експертизою трупа називається такий його розтин, який здійснюється судово-медичним експертом чи лікарем за постановою органів дізнання, досудового слідства, прокурора або за ухвалою суду.

Постанова - це рішення органу дізнання, слідчого або прокуро­ра, оформлене у вигляді процесуального документа, що складаєть­ся: з вступної частини, де зазначається посадова особа, її звання, прізвище, найменування та номер кримінальної справи, яку вона порушила; установчої частини, в якій коротко викладаються обста­вини випадку, відомі на час призначення експертизи (те, що слід­чий уже "встановив") і постановляючої частини, де слідчий чи Інша особа перераховує питання, які треба вирішити при прове­денні експертизи, об'єкти і матеріали, що надаються експерту.

Ухвала суду - всі рішення, крім вироку, які виносить суд першої інстанції в судових та розпорядчих засіданнях, і рішення, винесені судом касаційної інстанції, які певним чином оформлені У вигляді документа, що майже ідентичний за формою та змістом з постановою слідчих органів.

101

Судово-медичним дослідженням трупа називається такий його

рОЗТИН ЯКИЙ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ суДОВО-МеДИЧНИМ експертом ЧИ Лікарем

за вмотивованою письмовою пропозицією (відношенням, направленням) слідчих органів або прокурора, яка оформлена у вигляді документа вільної форми на фірмовому бланку установи, і в якому вимагається провести судово-медичний розтин трупа для вирішення певних питань. Частіше це буває тоді, коли слідство щ_{е Не} має достатніх матеріалів, які свідчили б про правопорушення, _На підставі яких можна було б порушити кримінальну справу. Інколи лише виникає підозра про можливість здійснення злочину, настан­ня насильної смерті людини, а нерідко і такої підозри немає. Судово-медичне дослідження проводиться, щоб виключити можливість правопорушення або насильний характер смерті.

Викладене положення про "експертизу" і про "дослідження" розповсюджуються на інші судово-медичні об'єкти - на огляд живих осіб, дослідження речових доказів і на висновки за матеріа­лами кримінальних і цивільних справ.

На практиці проведене спочатку судово-медичне дослідження об'єкта стає згодом експертизою, про призначення якої слідчий виносить постанову, якщо виявлені факти, що дають право чи зобов'язують порушити кримінальну справу. Ось чому різниці у методиці та техніці проведення судово-медичної експертизи об'єкта (особливо трупа) та судово-медичного дослідження його практично немає. Судово-медичні дослідження треба виконувати так само повно і ретельно, із застосуванням усіх необхідних методів, з дотриманням усіх вимог, які вимагає судово-медична експертиза. З приводу судово-медичної експертизи складається документ,

Висновок експерта" (експертиза трупа), а при дослідженні об'єкта -"Акт судово-медичного дослідження". За "Правилами проведення судово-медичної експертизи (дослідження трупів)

у бюро судово-медичної експертизи" (МОЗ України,

19.І5 р.) - далі "Правила", судово-медичній експертизі підлягають трупи осіб , що вмерли насильницькою смертю, раптово або при

нез ясованих обставинах, а також трупи невстановлених осіб".

Цей перелік не повний, лише орієнтовний. Будь-якому лікарю потрібно знати, які трупи і чому підлягають обов'язковому судово-

102

медичному розтину, оскільки ще є і патологоанатомічний розтин. Отже, судово-медичному дослідженню (експертизі) підлягають:

*трупи осіб, які померли від будь-яких насильних причин, атакож при підозрі на насильну смерть, незалежно від роду та

місця смерті. Насильною вважається смерть від будь-яких факторів

зовнішнього середовища (механічних, термічних, токсичних,

барометричних тощо);

* трупи осіб, причина смерті яких не відома;

• трупи невстановлених осіб;

*трупи осіб, померлих нагло, раптово, незалежно від місця

смерті;

• трупи осіб, померлих від оперативного втручання, проведе­ ного в умовах, що не відповідають вимогам медичної науки;

• трупи осіб, померлих від недозволених методів лікування особами, що не мають права займатися лікарюванням;

• трупи осіб, які померли в лікувальних закладах:

-якщо смерть пов'язана з насильством або при підозрі на нього;

-якщо не встановлений діагноз;

-якщо в правоохоронні органи надійшла скарга родичів на неправильне, недостатнє лікування, недбалий догляд хворого, неправомірні дії медичних працівників тощо. Судово-медичний розтин трупа здійснює звичайно судово-медичний експерт. Якщо експерт відсутній (зайнятий в суді, знаходиться у відпустці чи на лікарняному листі, не зайнята штатна посада експерта, неможливо викликати з якихось причин спеціа­ліста з області чи сусіднього району тощо), то слідчими органами Для судово-медичного розтину може бути залучений будь-який лікар, незалежно від його фаху чи бажання.

Основні правила, умови та особливості судово-медичного розтину трупа

Будь-який судово-медичний розтин трупа - його експертиза чи дослідження - проводиться лише за письмовою вимогою слідчих

органів, прокурора чи суду. Ця вимога може бути представлена у двох формах: постанови чи ухвали суду або- пропозиції (відношення,направлення) про що зазначено вище.

103

Судово-медичний розтин трупа складається Із зовнішнього і внутрішнього досліджень. До зовнішнього дослідження (огляду) відноситься вивченню стану одягу, поверхні тіла, трупних явищі зовнішніх ушкоджень. Метою внутрішнього дослідження є вияв­лення ознак насильства (травми, отруєння), хворобливих і інших змін в органах, тканинах і порожнинах.

Вивчення та засвоєння методики, техніки і особливостей судо­во-медичного розтину трупа - завдання практикуму і практичних занять, і тому в цій лекції не розглядаються. Треба лише добре засвоїти важливий принцип, якого слід завжди дотримуватися: при судово-медичному розтині трупа обов'язково розкривати не менше трьох порожнин (грудну, черевну і черепну), а в порожнинах потрібно досліджувати всі органи.

Як уже зазначалось, судово-медична експертиза трупа супро­воджується складанням "Висновків експерта", а судово-медичне дослідження - "Акта судово-медичного дослідження трупа". Вони і становлять основні документи, що фіксують результати розтину. Ці документи мають важливе юридичне значення, в зв'язку з чим при їх написанні треба дотримуватись певних правил, направлених на те, щоб запобігти можливості непомітної зміни змісту документів зацікавленими особами/Мова їх повинна бути проста, з міні­мальною кількістю спеціальних термінів, щоб текст документів був зрозумілим особам, які не мають медичної освіти (слідчому, прокурору, судді, народному засідателю тощо). Крім того, треба мати на увазі, що документи підшиваються у справи; у лікаря залишається один їх екземпляр в архіві. Звідси випливають вимоги, що пред'являють до судово-медичних документів:Висновки експерта (Акти) пишуть чорнилом або друкують на машинці чи комп'ютері не менше ніж у двох екземплярах. Не можна виконувати їх олівцем чи кульковою ручкою під копірку. 108

2. Зліва від тексту залишають поле для підшивки

3. Весь текст пишуть підряд без абзаців чи нових рядків. Виді­ ляють тільки заголовки і перші абзаци після них.

4. Не треба використовувати іншомовних слів (латинських грецьких), а якщо така потреба все-таки виникає, то їх необхідно пояснити.

5. В тексті не можна скорочувати слова, за винятком загально­ прийнятих скорочень (наприклад, місто - м., вулиця - в; чи вул., район - р-н, добродій - д.) або позначень (сантиметр - см, міліметр - мм, кілограм - кг, грам - г).

6. Не можна виправляти текст. Якщо необхідність виправити слова іноді виникає, то непотрібні слова треба закреслити (так, щоб їх можна було прочитати), а новий текст надписати. У кінці документа перераховують слова, які були закреслені і надписані автором, зазначають, де виправлений текст (сторінка, рядок). Ці застереження повинні бути додатково підписані і завірені печаткою.

7. Протокольна частина "Висновків експерта" чи "Акта..." засвідчується підписом лікаря та присутніми при розтині трупа посадовими особами. Підсумки чи висновки підписує лише лікар. Цей підпис скріплюється печаткою установи.

"Висновки експерта" чи "Акта судово-медичного дослідження трупа" мають майже ідентичний зміст, пишуться за однаковою схемою і складаються зі вступу, дослідної частини, діагнозу та підсумків (висновків). Вступна і дослідна частина називаються протоколом. Протокольна частина диктується чи пишеться безпосередньо під час розтину трупа. В ній відображають всі виявлені зміни, а також стан органів і тканин.

Вступ складається із паспортної частини, питань, поставлених слідчими органами на вирішення експертизи, попередніх відомос­тей або обставин випадку. В паспортній частині вказують: дату, час початку і закінчення розтину, місце його проведення; прізвище та ініціали судово-медичного експерта чи лікаря, його посаду І місце роботи, спеціальність, стаж роботи за фахом, кваліфікаційну характеристику; постанову (відношення, направлення), на підст яких проводиться розтин, з вказівкою посади та прізвища особи, що його призначила, дати призначення; приміщення та умови, за

109

яких здійснюється розтин; прізвище, ім'я та побатькові, рік народження покійного (-ої), його місце проживання (адреса) та місце роботи, спеціальність.

При проведенні експертизи судово-медичний експерт чи лікар оформляють підписку про роз'яснення їм процесуальних прав і обов'язків та про відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку і за відмову від виконання покладених на них обов'язків. При проведенні судово-медичного дослідження трупа така підписка не оформлюється, оскільки судово-медичний експерт чи лікар експертом по справі не призначені.

Д алі записують прізвище, ініціали, посаду і місце роботи осіб, присутніх при розтині трупа.

Після цього перераховують питання, поставлені судово-медич­ному експерту (чи лікарю) слідчими органами для їх вирішення. Ці питання наводяться без зміни їх формулювання.

У вступній частині документа пишуть також попередні відомос­ті або обставини випадку (відомості з постанови чи направлення слідчих органів, з протоколу огляду місця події, історії хвороби та інших документів, поданих слідчим до початку розтину трупа). Зазначають назву документа, його номер, дату складання. Якщо джерелом відомостей є медичні документи (історія хвороби, амбулаторна карта тощо), вказують також назву лікувального закладу, дані про час госпіталізації до нього і тривалість перебу­вання на лікуванні, стан при госпіталізації та його динаміка, прове­дені лікувальні заходи, оперативні втручання, результати аналізів, ускладнення, супровідні захворювання, клінічний діагноз.

Дослідна (описова) частина "Висновків експерта" чи "Акта..."

є об'єктивною основою для складання і обгрунтування експертних

підсумків (висновків). Вона включає послідовний виклад процесу

юслідження трупа і всіх виявлених при цьому фактичних даних і

складається з :

А. Зовнішнього дослідження, яке починається з обов'язкового дження одягу і взуття, що знаходяться на трупі і закінчується сом ушкоджень чи інших змін, особливостей, виявлених при зовнішньому огляді трупа.

110

Б. Внутрішнього дослідження, де описують за певною прийня­тою методикою результати розтину грудної, черевної і черепної порожнин і всіх органів і тканин, розміщених у них.

Після внутрішнього дослідження перераховують об'єкти, вилу­чені з трупа, які направляють у відповідні відділення судово-медич­ної лабораторії (шматки внутрішніх органів, кров, сеча, вміст шлун­ка тощо). У випадках вилучення органів і тканин для експертних, наукових або навчальних цілей вказують на проведене втручання і зазначають, що вилучено, кому і в який заклад передано.

В. Додаткових методів дослідження чи даних лабораторних методів дослідження. В цей розділ включають результати дослі­джень, виконаних самим експертом із застосуванням спеціальних приладів (стереомікроскопа, спектроскопа, люмінесцентного освітлювача тощо) або лабораторного дослідження вилучених з трупа пошкоджених шкіри, кісток, органів тощо. В розділ "Дані лабораторних методів дослідження" включають результати лабора­торних досліджень, виконаних іншими експертами в судово-токси­кологічному, судово-гістологічному чи судово-імунологічному відділеннях лабораторії, із зазначенням їх номера і дати отримання. Дослідна частина повинна об'єктивно і вичерпно протоко­лювати всі фактичні дані, виявлені під час дослідження трупа. Констатуються не тільки знайдені травматичні чи хворобливі зміни, нормальний стан окремих органів, тканин і частин тіла, сторонні запахи тощо, але й відсутність змін чи особливостей, що мають значення у конкретному випадку (відсутність пошкоджень, крововиливів, стороннього запаху тощо). При цьому не допус­кається підміна докладного опису діагнозами типу "абсцес ", "набряк", "вхідний вогнестрільний отвір", "обвуглення" тощо, вирази "в нормі", "без особливостей" тощо.

Перед підсумками (висновками) доцільно подати секційний (морфологічний) діагноз, який на жаль, "Правилами" не регламен­тований, але у висновках експерта чи лікаря дуже бажаний. Діагноз необхідний і корисний, перш за все, для лікаря, що виконує розтин, оскільки сприяє розвитку його лікарського мислення, підвищує медичну грамотність, покращує в цілому описову частину протоко­лу і полегшує побудову підсумків (висновків).

111

Секційний (морфологічний) діагноз є корисним для судово-слідчих ооганів, оскільки допомагає краще сприйняти висновки, забезпечує повніше і конкретніше уявлення про сутність ушкоджень чи захворювань, знайдених при розтині трупа.

Діагноз має на меті систематизувати І послідовно викласти в стислій формі суть змін і співставити їх з клінічним діагнозом (у випадку перебування померлого у стаціонарі). Діагноз - це не висновки, він лише сприяє їх правильному, послідовному та обгрунтованому складанню.

Якщо для формулювання діагнозу необхідні результати лабо­раторних досліджень, допускається його складання після їх отри­мання.

Діагноз будується за нозологічним, патогенетичним принципом з відображенням послідовності розвитку виявлених змін. На першому місці пишуть основне ушкодження, захворювання, отруєння, термічне ураження, механічну асфіксію чи інший патологічний стан. Після цього перераховують ускладнення основ­ного захворювання, ушкодження, стану (якщо вони мали місце) чи прямий, безпосередній їх наслідок. На третьому місці в діагнозі зазначають супровідні процеси або зміни (ушкодження, захворю­вання, сп'яніння тощо), не пов'язані з основним пошкодженням чи захворюванням і причиною смерті.

У діагнозі нічого не пояснюють, ніщо не обрунтовують, але він повинен бути повним, тобто містити в собі всі патологічні зміни чи ураження від зовнішніх факторів, знайдених експертом при розтині трупа. У ньому однорідні ушкодження, хвороби чи стани об'єднують.

"Висновок експерта" закінчується підсумками, а "Акт судово-медичного дослідження трупа" - висновками. Вони мають виключ­но важливе значення, оскільки являють собою один із видів доказів при розслідуванні правопорушень. Деколи висновки експерта бувають єдиним доказом у справі і можуть відіграти основну роль у подальшій долі обвинуваченого. Ось чому у висновках лікар чнен викласти лише те, в чому він переконаний , що підтвер­джено в ході всієї судово-медичної роботи у справі.

Висновки (підсумки) – це думка лікаря, в них наводяться обгрунтовані відповіді на поставлені слідством питання. Але в них можуть бути відображені і такі питання, які слідчим не постав­лені, але на думку лікаря важливі для слідчого наприклад, про стан сп'яніння, про хвороби, про сліди самооборони тощо.

Висновки (підсумки) складають на підставі об'єктивних даних, встановлених під час проведення розтину трупа, експертного аналізу обставин справи і даних медичної науки. Вказані об'єктивні дані повинні випливати зі вступної і дослідної частин протоколу.

Висновки треба писати ясно, виразно, конкретно, уникаючи повторень, спеціальних медичних термінів. Експертна думка з кожного висновку повинна бути вмотивована, науково обгрунтова­на з використанням фактичних даних - це одна з головних вимог, які пред'являються до висновків (підсумків).

У висновках (підсумках) повинні знайти відображення такі орієнтовні питання: причина смерті людини; наявність ушкоджень (або їх відсутність), механізм та знаряддя, що викликали ушко­дження, вплив їх на причину смерті, прижиттєвість, ступінь тяжкості; захворювання та їх відношення до настання смерті; прийняття алкогольних напоїв, їх кількість, концентрація; положен­ня трупа і зміна його пози; давність настання смерті тощо. Правила вимагають, щоб нумерація відповідей суворо відповідала нумерації запитань постанови. При цьому допускається об'єднання близьких за змістом запитань та зміна їх послідовності без зміни формулю­вання самого запитання.

Документ підписує судово-медичний експерт (лікар), його підпис скріплюється печаткою установи. Вказують дату закінчення експертизи (дослідження). Після цього один (перший) примірник "Висновку експерта" чи "Акта..." із супровідним документом відправляють або передають під розписку особі або органу, які призначили експертизу (дослідження), не пізніше, як через 3 дні після отримання експертом результатів всіх проведених лаборатор­них досліджень. Загальна тривалість виконання експертизи (дослідження) трупа не повинна перевищувати одного місяця.

Закінчивши розтин трупа, лікар повинен оформити "Лікарське свідоцтво про смерть". Порядок заповнення і видачі цього документа визначений відповідною інструкцією МОЗ України. Як правило, одразу ж видається остаточне свідоцтво про смерть. Якщо для визначення або уточнення причини смерті необхідно провести лабораторні дослідження, то видають попереднє свідоцтво, а згодом

- остаточне.

При визначенні нозологічних форм і причини смерті у лікарському свідоцтві слід дотримуватись "Міжнародної статистич­ної класифікації хвороб, травм та причин смерті".

Таким чином, судово-медичному розтину підлягає певний контингент трупів, їх дослідження чи експертиза відрізняються чіткою регламентацією, мають свої особливості. Результати розти­ну повинні бути оформлені документально відповідно до прийнятої схеми, за певним змістом і з дотриманням ряду вимог.

11 ОГЛЯД МІСЦЯ ПОДІЇ та трупа на місці його виявлення

Крім здійснення судово-медичної експертизи судово-медичний експерт чи лікар-спеціаліст можуть запрошуватися особою, що проводить дізнання, слідчим, прокурором для активної участі у слідчих діях: допиті певних осіб, в огляді місця пригоди, огляді трупа на місці події, у обшуку, у відтворенні обстановки і обставин події, вилученні речових доказів, ексгумації трупа тощо. При цьому лікар чи судово-медичний експерт відіграють роль фахівця в галузі медицини, допомагають, консультують слідчого з медичних питань.

За законом при розслідуванні злочинів проти життя, здоров'я чи гідності людини, професійних правопорушень медичних праців­ників судово-медичний експерт може брати участь у допитах підозрюваних, обвинувачуваних та інших осіб в якості спеціаліста. При цьому експерт з дозволу слідчого чи суду може уточнити у допитуваного положення потерпілого в момент заподіяння йому травми і його подальший стан, з'ясувати конкретні ознаки та особливості знаряддя травми тощо. Допомога лікаря під час попереднього слідства незамінна при допиті потерпілої від зґвалту­вання, при допиті підозрюваної особи при дітогубстві, при розсліду­ванні кримінального аборту тощо.

Судово-медичний експерт, будучи присутнім на допиті і активно беручи участь у постановці запитань, що стосуються його компетентності, аналізуючи свідчення допитуваного, сприяє уста­новленню нових даних, які доповнюють матеріали та докази у справі.

Під час розслідування кримінальної справи з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи, слідчий виконує одну з процесуальних дій - огляд. Огляду підлягають місце події, місцевість, приміщення, предмети і докумен­ти. При всіх видах огляду доцільне застосування спеціальних знань, у тому числі таких, що стосуються судової медицини. Вони потрібні при розкритті справ про насильницьку смерть людини чи підозрі на неї, при кримінальному аборті, зґвалтуванні та інших злочинах проти життя чи здоров'я. А участь судово-медичного експерта (чи іншого лікаря) у зовнішньому огляді трупа на місці його виявлення визнається ст. 192 КПК України обов'язковою.

Одне з важливих завдань лікаря під час огляду - допомогти слідчому знайти, оцінити, зафіксувати, правильно вилучити і відправити на дослідження речові докази, які часто відіграють певну роль у розкритті злочину та виявленні винних.

Судово-медичний експерт або лікар можуть бути запрошені слідчим для участі у відтворенні обстановки і обставин події (у слідчому експерименті) з метою перевірки і уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, обвинуваченого чи підозрюваного щодо механізму травми при падінні з висоти, транспортній травмі, нанесенні ушкоджень гострими чи тупими предметами тощо. Виконання цих дій допускається при умові, коли вони не прини­жують гідності осіб, що беруть у них участь, і не є небезпечними для їх здоров'я. Після закінчення відтворення обставин слідчий складає протокол, в якому викладаються умови його проведення, кількість повторених дослідів, хід кожного з них і результати.

Беручи участь у відтворенні обстановки і обставин події, лікар не тільки допомагає слідчому з більшою повнотою виконати ці дії, але й при цьому він часто отримує відомості, знайомиться з фактами, які дають йому можливість у подальшому більш детально, з більшою переконливістю дати відповіді на питання слідчого, якщо лікарю доручають судово-медичну експертизу чи дослі­дження. Буває і так, що клопотання про відтворення обстановки порушує сам лікар, який, виконуючи судово-медичну експертизу, переконується в неможливості надання вичерпної відповіді на питання слідства без відтворення обстановки і обставин події.

Підчас проведення слідчих дій широко використовується фото­графування, замальовки, магнітофонні записи, кіно- чи відеозйомка. Як учасник слідчих дій лікар не складає будь-яких документів, що відображають його діяльність.

Таким чином, беручи участь у слідчих діях, лікар не проводить судово-медичної експертизи чи судового-медичного дослідження, його запрошують як фахівця, спеціальні знання якого дають змогу зробити слідчі дії більш якісними і більш результативними.

48 Успішне розкриття злочинів, викриття злочинців багато в чому залежить від того, наскільки вміло, своєчасно і доброякісно буду_ть проведені первинні слідчі дії і, зокрема, найважливіша з них - огляд місця події. Огляд місця пригоди взагалі, а при розслідуванні вбивств тим більше, є необхідною і разом з тим тяжкою слідчою дією.

Значення огляду місця пригоди і трупа надзвичайно велике. Воно визначається перш за все тим, що огляд є найважливішим джерелом отримання доказів. Один з засновників вітчизняної криміналістики професор Н.П. Макаренко (1925) писав, що огляд місця події є "наріжним каменем слідчих дій".

Успіхи розслідування злочинів проти життя і здоров'я громадян часто знаходяться в прямій залежності від якості огляду місця події.

Результати вивчення кримінальних справ про вбивства, припи­нених у зв'язку з невстановленням винних, показали, що якість розслідування цих справ була дуже низькою. Зокрема, у 17 % вивчених справ огляд місця пригоди проводився несвоєчасно, у 27 % випадків оглядалось лише місце виявлення трупа, а оточуюча місцевість чи обстановка не оглядались, а у 17 % цих справ труп на місці його знаходження взагалі не оглядався.

Відомо, що ряд важливих доказів по справі може бути отриманий лише при огляді місця події (виявлення знаряддя травми, слідів чи залишків крові, сперми, волосся тощо).

Типовий недолік в роботі слідчого і криміналіста на місці пригоди - невміння виявити і зібрати всі наявні сліди злочинця.

Наприклад. В одному з хуторів були вбиті двоє похилих людей, третій - нанесені тяжкі тілесні ушкодження. Злочинці шукали в будинку золото. Огляд місця події виявився складним через захаращеність приміщення і завершився тим, що не були знайдені придатні для ідентифікації сліди. Проте через кілька тижнів виявилось, шо один Із звинувачуваних на допиті показав, що шукав золото і в пральній машині. При додатковому огляді на внутрішній поверхні панелі пральної машини були знайдені відбитки пальців його рук. 522

Місце події - це територія чи приміщення, де безпосередньо відбулася пригода, що підлягає слідчому огляду. Виключенням є випадки знайдення трупа не на місці скоєння злочину, наприклад убивства, а в іншому місці, оскільки факт його виявлення завжди розглядається як подія, отже місце його знаходження також буде місцем події. Межі, в яких треба проводити огляд місця пригоди в кожному конкретному випадку визначає слідчий, виходячи з обставин даної події.

Огляд місця події - слідча дія, направлена на безпосереднє сприйняття, вивчення обстановки місця події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з'ясування характеру пригоди, що сталася, вияснення особистості злочинців і мотивів скоєння злочину (Д.П. Рассейкін, 1967). В.П. Колмаков (1969) зазначає, що головна мета огляду місця пригоди - з'ясування всіх обставин, які мають значення для встановлення істини у справі. Огляд місця події повинен бути об'єктивним, планомірним, повним і ретельним.

Поверхневий, формальний огляд матеріальних слідів і обстанов­ки може позбавити слідство суттєвої інформації, затягнути чи зробити неможливим розкриття злочину.

Наприклад. Декілька років тому в одному з районних центрів з танців уночі повертались двоє братів. Вранці труп одного з них виявили біля дороги. На тілі було багато колотих ран. Передоручивши огляд місця пригоди спеціалісту, слідчий погодився з висновком судово-медичного експерта про те, що смерть настала від пошкодження висхідно­го відділу аорти колюче-ріжучим знаряддям. Хоча брати пішли з танців зовсім тверезі, другий з них не міг дати про те, що трапилось, ніяких пояснень. Злочин залишався нерозкритим. Згодом при вивченні матеріалів цієї справи привернув увагу запис в короткому протоколі огляду про те, що одяг потерпілого забруднений місцями речовиною синього кольору. Виявилось, що спинка піджака була покрита смугами синього барвника. Експертиза встановила, що це синя нітрофарба, яку використовують для фарбування сільгоспмашин. В світлі цієї нової інформації знову вивчили колоті рани на тілі померлого. Виявилось, що вони розташовувались на однакових відстанях одна від одної. Згодом було встановлено, що п'яний комбайнер силосозбирального комбайна їхав по дорозі без світла, не побачив молодих людей і наїхав на них. Пошкодження покійному були нанесені зубцями жатки комбайна. Другий брат отримав удар,від якого втратив свідомість, через що нічого не пам’ятав.

523

Проведення огляду місця події та трупа на місці його виявлення регламентується певними статтями карно-процесуального кодексу України: 190, 191,192,315, 127, 128'.

Відповідно до ст. 190 КПК України "з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи, слідчий проводить огляд місцевості, приміщення, предметів та документів. Про результати огляду слідчий складає протокол".

Звідси випливає, що огляд - це процесуальна дія, причому це первинна і невідкладна слідча дія, тобто вона проводиться слідчим, який при цьому є головною самостійною фігурою і цілком відпо­відає за його організацію і результати. Все, що роблять чи вияв­ляють на місці пригоди, заносять у протокол, який складає слідчий під час огляду.

Згідно з ст. 227 КПК України прокурор також має право оглянути місця пригоди, а ст. 315 передбачає огляд місце пригоди судом.

Протокол є основним засобом фіксації результатів огляду місця події. В ньому не повинно бути ніяких висновків, але докладно описані всі дії слідчого, все виявлене в процесі огляду в тому вигляді, в якому спостерігалось в момент огляду, перераховане та описане все вилучене під час огляду. До протоколу додаються фотознімки, плани, схеми місця пригоди, відбитки слідів тощо (див. нижче). В кінці протоколу вказується, куди відправлений труп, які речові докази вилучені.

Згідно із ст. 191 КПК України, яка називається "Порядок проведення огляду", огляд проводиться в присутності не менше двох понятих і, як правило, удень. Поняті - це особи, які запро­шуються слідчим чи органом дізнання для участі в проведенні евних дій, передбачених процесуальним законодавством: огляду,об шуку, виїмки, проведення слідчого експерименту, ексгумації група тощо. Виконання обов'язків понятого є повинність кожного громадянина. Понятими можуть бути не менше, як двоє літніх громадян, які не зацікавлені в кінцевому результаті . Вони засвідчують факти, зміст і наслідки дій ,при виконанні яких вони були присутні.

524

При огляді приміщення повинна бути присутня ще й особа яка займає дане приміщення або відповідальний представник установи, організації чи підприємства. Наприклад, огляд магазину в зв'язку з крадіжкою повинен проводитися у присутності завіду­вача магазину або іншої матеріально-відповідальної особи чи представника відповідного торгу.

Огляд місця події повинен проводитися своєчасно: чим раніше після злочину, тим краще, оскільки сліди з плином часу можуть бути знищені. Такий огляд бажано проводити вдень при достатньо­му природному освітленні. Огляд уночі має ряд негативних момен­тів. Якщо огляд місця пригоди проводиться вночі, що було викли­кане його невідкладністю, то він повинен бути проведений повторно в денний час з метою заповнення прогалин, допущених уночі.

Відповідно до цієї ж 191 статті КПК України "слідчий може запросити для участі в огляді спеціалістів, не зацікавлених у результатах справи". Найчастіше таким спеціалістом є криміналіст - фахівець у галузі методів, техніки і тактики розкриття злочинів, який добре орієнтується у виявленні та вилученні різних слідів злочину, може дати їм правильну оцінку. За спеціаліста нерідко запрошують інженера з техніки безпеки, лікаря чи будь-якого іншого фахівця.

Ст. 191 КПК України передбачає також, що "в необхідних випадках слідчий проводить вимірювання, складає план і креслення оглянутого місця та окремих предметів, а також за можливістю фотографує їх". Зазначені дії виконує не хто інший, як слідчий. Плани, креслення, фотознімки додаються до протоколу. Вони підписуються слідчим і особами, які брали участь в огляді, а також особами, в присутності яких проводився огляд.

Ст. 192 КПК України стосується огляду трупа, в якій зазначено, Що "зовнішній огляд трупа слідчий проводить з участю судово-медичного експерта і в присутності двох понятих. Коли неможливо викликати судово-медичного експерта, то запрошується найближ­чий лікар". Із змісту цієї статті випливає, що лікар є обов'язковим Учасником огляду трупа на місці його знаходження, причому спеціальність лікаря не має значення. Перш за все це повинен робити фахівець - лікар судово-медичний експерт, а за умови його

відсутності - лікар будь-якої спеціальності: патологоанатом, травматолог, терапевт, невропатолог, фтизіатр, стоматолог, педіатр тощо. Ось чому судова медицина вивчається студентами всіх факультетів медичних вузів.

Дуже бажано, щоб в огляді місця пригоди при наявності тру_па брав участь саме судово-медичний експерт, а не просто лікар, оскільки практика доводить, що участь лікаря, який не є спеціаліс­том в галузі судової медицини малоефективна.

Наприклад. В одному з районів слідчий запросив для участі з огляді трупа місцевого терапевта. Припускали, що після спільної випивки разом з чоловіком, гр-ка X. повісилася на настінному бра за допомогою ременя від штанів. Під час огляду лікар-терапевт заявив, що з урахуванням висоти розташування бра неможливо досягти такого тиску на органи шиї, щоб це викликало задушення. Подвійна странгуляційна борозна на шиї X. також свідчила про те, що потерпіла не позбавила себе життя сама. На підставі цього чоловіка звинуватили у вбивстві дружини. Проте, оскільки інших доказів убивства не було, розслідування не просувалось. Слідчому разом з прокурором-криміналістом довелось організовувати слідчий експеримент за участю судового лікаря та криміналіста-трасолога, відновивши обстановку на місці події. За допомогою манекена було встановлено, що при певному розташуванні брючного ременя на шиї може залишитися подвійна странгуляційна борозна. Висота настінного бра та довжина ременя були достатніми, щоб при сидячому положенні померлої і певному нахилі тіла створився тиск, достатній для задушення.

Зовнішній (первинний) огляд трупа людини є складовою части­ною огляду місця події. Такий огляд з участю судово-медичного експерта або лікаря не підмінює експертизу чи розтин трупа для визначення причини смерті та вирішення інших питань.

Нерідко слідчий проводить огляд трупа без лікаря. Це може

призвести до неприємних наслідків і помилок. Наприклад, улітку

1981 р. у р.Дніпро поблизу м. Києва були виявлені частини

«членованого трупа людини. Ті, хто робив огляд місця події та

стин тіла без участі лікаря, вирішили, що труп розчленований

идводними крилами теплохода. Проте при судово-медичному

ослідженні частини тулуба, яке проводилось на третій день, були

526 знайдені перев'язані нитками кишки, а через кілька днів у міському відділі міліції при огляді речей, в яких були виявлені частини трупа, на пошивці знайдений номерок пральні. За цим номерком знайшли міську пральню, а через неї і вбивцю.

Судово-медичний експерт чи лікар будь-якого профілю при участі в огляді місця події виступають як спеціалісти (фахівці) але не як експерти, оскільки ніяка експертиза на місці пригоди не проводиться. Спеціальні медичні знання лікаря роблять слідчу дію, зокрема огляд місця пригоди, більш якісною і більш резуль­тативною.

Як учасник слідчої дії лікар не складає будь-яких документів, що відображають його діяльність. Все, що робиться і виявлено на місці події, як вже згадувалось, фіксується слідчим у протоколі огляду. Лікар допомагає слідчому в його складанні, зокрема, при описанні трупа, різних слідів.

Після закінчення огляду місця події та трупа з ознаками насиль­ної смерті слідчий зобов'язаний винести постанову про призна­чення судово-медичної експертизи чи скласти направлення і поставити перед експертом конкретні питання для їх вирішення.

Завданням огляду місця події є з'ясування комплексу питань, які допомагають розкрити злочин, а саме:

1. Чи мав місце злочин у даному випадку, чи такого не було, в чому сутність розслідуваної пригоди.

2. Чи злочин скоєний там, де відбувається огляд місця події, чи в іншому місці.

3. Якими шляхами проникли на місце події і залишили його

осоои, що брали участь у-розслідувшни-пригодч

4. Скільки було осіб на місці події, які їх характерні ознаки, хто саме був там.

5. Яку мету ставили собі учасники пригоди.

6. На протязі якого часу знаходились на місці події учасники пригоди, зокрема - злочинець і потерпілий.

7. Коли відбулася подія, яка розслідується.

8. Які предмети чи сліди залишив злочинець на місці приї

9. Які сліди з місця події могли залишитися на злочинцеві. 10.Хто і звідки міг бачити чи чути те, що відбувалося на місці

пригоди.

527

11. Виявлення, збирання, фіксація, попереднє дослідження і оцінка та вилучення різних слідів і речових доказів тощо. За результатами огляду місця події слідчий оперативно:

• висуває версії про пригоду, організовує їх перевірку;

• висловлює припущення про особу, що здійснила злочин;

• організовує невідкладні заходи щодо розшуку і затримки злочинця;

• планує хід розслідування, в тому числі проведення різних експертиз тощо.

Розрізняють 2 основні методи огляду місця події: об'єктивний і суб'єктивний.

Об'єктивний метод огляду - це повний послідовний ретельний огляд, дослідження і опис всіх ділянок місця пригоди та об'єктів, на яких можна виявити різні сліди і вивчення яких може дати важливі дані для розслідування справи. При об'єктивному огляді місця події піддається детальному огляду все, що є на місці і відноситься до події, яка розслідується. Звертається увага на так звані "негативні" обставини (тобто обставини, що суперечать звичайному розвитку подій: при наявності ран на трупі, відсутня кров під ним чи навколо нього; відсутність певних пошкоджень одягу при наявності ушкоджень тіла під одягом; невідповідність відстані від землі до місця прикріплення мотузка, що утворює зашморг і здавлює шию трупа, довжині тіла трупа з піднятими угору руками; відсутність трупних плям на поверхні нижчележачих частин трупа при наявності їх на верхній частині тіла тощо). Від одного об'єкта переходять до наступного тільки після повного огляду і описання першого.

Суб'єктивний метод огляду - це огляд місця події, який прово­диться тільки за очевидними, явними слідами злочинця (тобто, по слідах, залишених суб'єктом злочину). Ці сліди відносяться яь до особи злочинця, так і до його дій на місці скоєння злочину (ч^е можуть бути сліди волочіння, доріжка крапель крові, сліди транс­портного засобу тощо). Суб'єктивний метод застосовують у випад­ах, коли сліди на місці пригоди настільки свіжі і явно виражені, Що йдучи по них, можна іноді знайти злочинця і затримати його. Чри цьому методі часто використовують пошукову собаку. Суб'єк-528 тивний метод огляду є неповним, обмеженим межами слідів, залишених злочинцем. Тому він може застосовуватись лише в поєднанні з об'єктивним методом: після огляду суб'єктивним методом слідчий повинен здійснити об'єктивний, повний і деталь­ний огляд місця події.

В криміналістичну практику увійшов так званий вузловий метод огляду місця пригоди, коли місце здійснення злочину розбивають на окремі ділянки (вузли) і кожна з них оглядається одна за одною. Вузловий метод огляду місця події являє собою один з варіантів об'єктивного методу.

В.П. Колмаков (1969) виділяє ще 2 методи огляду місця події: метод орієнтування, який полягає в загальному ознайомленні з будовами чи ділянками місцевості, де відбулася подія, що розслідується, і оглядовий метод, який полягає в попередньому вивченні обстановки тільки в запланованих межах огляду. При цьому виявлені сліди зберігають від пошкоджень, зміни, втрати.

Процес огляду місця події повинен здійснюватись за двома стадіями: статичною та динамічною.

Статична стадія огляду полягає в тому, що огляд, вивчення і фіксація обстановки і всіх предметів, які знаходяться там, відбу­ваються без зміни їх первинного положення та переміщення. Статична стадія дає можливість найповніше уявити загальну обстановку місця події, провести його фотографування, окремих предметів і слідів ще до їх переміщення, порушення чи вилучення в процесі огляду. При цьому торкатися руками чи пінцетом до виявлених предметів чи слідів не можна.

Динамічна стадія огляду відрізняється тим, що в процесі огляду місця події предмети раціонально переміщують, кожний окремо візуально досліджують з різних боків, виявляють різні сліди, що можуть бути на них або під ними тощо. Наприклад, перевертання ^тРУпа для виявлення і дослідження в динаміці трупних плям з

тою встановлення давності настання смерті. Це можна прово­дити тільки після статичного огляду, коли розташування і стан ^!Редметів зафіксовані. При цьому з предметами та слідами треба "'водитись обережно, щоб не пошкодити їх і не залишити на них ' л'ДІв своїх рук. Для цього треба працювати в резинових рукавич-' брати предмети за кінці, ребра чи кути.

529

Статична і динамічна стадії взаємозв язані, є частинами єдиного процесу огляду, тобто процесу пізнання істини на місці події.

По прибутті на місце події та в процесі його огляду лікар має такі завдання, які підлягають вирішенню при наявності людського тіла, а саме:

1. Визначити - живою чи мертвою знайдена людина. Якщо відсутні абсолютні ознаки смерті і підозрюється уявна смерть, лікар повинен надати необхідну допомогу.

2. Якщо людина мертва, то визначити давність настання смерті. Час настання смерті вирішується за ступенем вираженості суправітальних реакцій та ранніх трупних явищ.

3. Зафіксувати в протоколі положення та позу трупа, зазначити, чи немає ознак їх зміни після смерті. Положення та поза трупа мають певне діагностичне значення.

4. Перевірити, чи немає знаків боротьби і самооборони на трупі або навколо нього, в тому числі описати стан одягу.

5. Виявити та описати зовнішні пошкодження на трупі, визначити, яким знаряддям вони могли бути заподіяні.

6. Виявити сліди крові та виділень, волосся або інші сліди і речові докази на трупі або навколо нього, в тому числі знаряддя травми, допомогти слідчому правильно їх вилучити та упакувати.

Місце пригоди повинно оглядатися в певному порядку. Він залежить, головним чином, від трьох моментів:

• від того, де сталася подія - в приміщенні чи на дворі (на відкритій місцевості);

• від характеру (властивостей, виду) пригоди: вбивство, само­ губство, нещасний випадок, утоплення, транспортна травма, отруєння тощо;

*від наявності чи відсутності трупа людини. При огляді місця події, розташованого в приміщенні, спочатку дос ліджують і описують вхід до нього (стан дверей, замків, вікон, кватирок, скла тощо); прикидають план приміщення, роблять оглядову фотозйомку; визначають сторонній запах (чадного газу, алко-ш, Інших речовин); спостерігають порядок чи безлад в примі-. якщо безлад - то в чому він полягає, наприклад, перекинуті поламані стільці, розкидані речі тощо. Далі ведуть планомірний, 530

послідовний огляд з правого боку (проти годинникової стрілки або навпаки), обходячи все приміщення, а потім оглядають предме­ти в центрі приміщення. Досліджують-і описують сліди злочину, забруднення, плями, недокурки, відірвані ґудзики, залишки їжі! недогризки тощо, де, як вони розташовані чи знаходяться, в якому стані тощо. Закінчують огляд місця події оглядом трупа.

При огляді на місцевості робота слідчого і учасників огляду, як правило, зводиться до зовнішнього огляду трупа і дослідження місцевості навколо нього, де можуть бути знайдені сліди злочинця, транспортних засобів, куріння, прийняття їжі тощо. При цьому важливо встановити, чи є місце виявлення трупа людини місцем її смерті, знайти речові докази. В протоколі зазначають погодні умови, температуру повітря тощо.

У криміналістичній літературі рекомендують огляд місцевості робити, ходячи по спіралі чи по концентричних колах, розширюючи з кожним колом радіус огляду. Огляд місця події може здійсню­ватись від центру до периферії або навпаки. Під "центром" розуміють ділянку або місце, де зосереджені основні об'єкти, на які були направлені злочинні дії чи стали наслідком злочинних дій (труп людини, місце злому, місце зґвалтування, перекинутий автомобіль тощо). При необхідності місце події розділяють на окремі частини, сектори (тобто - вузли).

Починати можна з огляду трупа або з навколишньої місцевості.

З трупа починають огляд тоді, коли щось заважає відкласти Цей огляд на пізніший час, на кінець завершення огляду місця пригоди, а саме: в людних місцях (вокзалах, ярмарках, виставках, на спортивних змаганнях, пляжі тощо); на дорогах і магістралях, коли труп заважає рухові; коли літом труп самостійно спливає або його витягають з води, і він дуже швидко розкладається.

Огляд місця події треба починати з оточуючої труп місцевості, тобто з периферії, коли: ніщо не заважає огляду; центр місця пригоди не визначений; можлива втрата слідів і інших речових Доказів, що знаходяться на периферії, водночас як збереження слідів у центрі не викликає небезпеки; при підході до центру можуть бути зіпсовані або повністю знищені сліди, що є на периферії.

531

Після ретельного огляду навколишньої обстановки, як правило приступають до огляду трупа. Порядок зовнішнього первинного огляду трупа на місці події такий:

1. Відзначають, оглядають І описують місце розташування тр_упа

2. Фіксують його місце знаходження відносно навколишніх предметів чи обстановки.

З Описують його загальний вигляд, статеві, антропометричні та вікові особливості.

4. Зазначають положення та позу трупа. Поза іноді буває дуже характерна, що дає можливість припустити ту чи іншу причину смерті або вид насилля. Наприклад, характерна поза "калачиком" при смерті від дії низької температури (холоду), дуже характерна "поза боксера" чи "поза фехтувальника" при дії на тіло людини полум'я (мертву чи живу немає значення), буває типова поза при вбивстві під час звалтування (розсунуті ноги, підняті спідниця чи плаття, певний безлад в одязі тощо), спокійна поза при смерті від хвороб, характерна поза при подвійному самогубстві, при повішенні тощо.

5. Оглядають і описують одяг, його стан, пошкодження і забруднення на ньому, вміст кишень. Знімати одяг з трупа на місці пригоди не рекомендують. Одяг трупів невідомих осіб повинен бути збережений з метою ототожнення його і особи.

6. Досліджують трупні явища - спочатку ранні, потім пізні, якщо вони є, з метою визначення давності настання смерті. При можливості проводять певні суправітальні реакції.

7. Оглядають і описують пошкодження на відкритих частинах тіла (локалізація, властивості, форма, розміри, стан країв, кінців і дна ран, сторонні включення, накладання навколо них тощо) для встановлення знаряддя травми і пошуку його на місці події, відсутність ушкоджень також зазначають у протоколі.

8.Після обережного перевертання трупа чи його переносу описують ложе трупа (поверхню, на якій він був виявлений): саме ложе, проектовану зону силуету трупа і зону трупних виділень(слідів крові, калу, сечі, продуктів його розкладання тощо).

9.Виявляють, фіксують у протоколі та вилучають речові доказі (знаряддя травми, сліди крові, сім'яної рідини, волосся тощо). 532

У процесі огляду місця подїї і трупа на місці його виявлення _ЛІКар може висловлювати слідчому чи іншим представникам слід­чих органів свої думки, міркування, висновки. Але не можна висловлювати сумнівних думок, краще в таких випадках взагалі нічого не казати.

На місці події слідчий і лікар повинні діяти спільно, допома­гати один одному. В цьому запорука успішного розслідування кожного злочину, направленого проти життя чи здоров'я громадян.

При огляді місця події особливо ретельно треба шукати фіксувати і описувати в протоколі огляду різні сліди, перш за все людини. В цьому активну роль повинен відіграти лікар.

На місці пригоди залишаються такі сліди.

Сліди нігтів рук людини, їх можна знайти на різноманітних пластичних предметах, але найчастіше на тілі людини (чи трупа) як ознаку боротьби чи самооборони. Вони іноді розташовані групами, утворюються при вбивствах шляхом задушення руками, при зґвалтуванні та інших статевих злочинах в ділянках стегон жертви, навколо рота тощо Сліди нігтів - це лінійні, дугоподібні (серпоподібні) садна, які дають можливість констатувати спричи­нення ушкоджень пальцями, іноді - встановити вид насильства.

Сліди пальців рук людини (папілярні візерунки) можуть залишатися на різних гладеньких чи блискучих об'єктах: на склі, фарфорі, фаянсі, пластмасі, нікельованій поверхні дверних ручок, полірованих і лакованих деталях меблів тощо. Вони дають можливість встановити особу злочинця шляхом використання даних кримінальної реєстрації або шляхом порівняльного дослі­дження відбитків пальців рук осіб, яких підозрюють у скоєнні даного злочину. Дактилоскопія відноситься до обов'язків криміна­лістів. Відбитки пальців знімають слідокопіювальною плівкою або особливою пастою, яка застигає у вигляді плівки.

Сліди ніг людини - сліди босих чи взутих ніг. По слідах босих ніг можна ідентифікувати особу, яка їх залишила (на підошві, як і на долоні, є своєрідні папілярні узори). Сліди взуття дають можливість ототожнити взуття, але не особу. Найбільш цінні об'ємні сліди взуття. Сліди ніг дають можливість визначити ходу, довжину та ширину кроку, його кут, кут постави стоп. За цими даними

533

можна ідентифікувати особу. За особливостями слідів ніг, залишених злочинцем на місці пригоди, можна зробити й інші висновки наприклад, про його зріст (довжина ступні людини дорівнює 1/7 частині її зросту), про кульгавість (якщо лівий крок коротший, ніж правий, то людина кульгає на ліву ногу), про вагу тощо.

Сліди зубів (укуси) можуть виникнути на тілі людини під час бійки, боротьби, самозахисту, при статевих злочинах. Слід від укусу розташовується по двох зустрічних дугоподібних лініях у вигляді невеликих саден чи ран, оточених синяками. Іноді трапля­ються відкуси кінчика або крила носа, частини губи, краю вушної раковини, кінчика пальця. Нерідко сліди зубів можна знайти на харчових продуктах: маслі, сирові, шоколаді, яблуках тощо, а іноді навіть на милі (Ю.С. Сапожников, 1966). Зуби людини часто мають індивідуальні особливості, які відображаються у слідах. За ними можна іноді ідентифікувати особу.

Сліди крові є найчастішим супутником подій, пов'язаних з насильною смертю людини, зокрема, вбивств. Всі плями крові поділяють на бризки, краплі, потьоки, калюжі, помарки, відбитки, затьоки і комбіновані. Правильне і повне описання їх та фіксація на місці пригоди мають велике значення для слідства.

Бризки - плями, які утворюються при попаданні крові на поверхню під гострим кутом. Вони численні, дрібні, мають форму знаку оклику або грушоподібну форму з вузьким витягнутим кінцем, який вказує на напрямок руху крапель крові. Бризки виникають при артеріальній кровотечі (ланцюжок плям майже однакових розмірів з відносно рівномірними інтервалами, які при фонтануванні крові можуть розлітатися на відстань до 2,5 м), при дарах по закривавленому тілі чи предмету, по накопиченню крові, при розчленуванні трупа, при різкому струшуванні закривавленого предмета чи зброї. Характерне віялоподібне розташування бризок може вказати на місце знаходження кровоточивого чи закривав­леного об'єкта.

Краплі- плями, що утворюються при вертикальному падінні

зі під власною вагою на горизонтальну поверхню з невеликої

висоти- Мають форму круга. Розміри та особливості цих плям

ать від висоти падіння. Кругла форма діаметром до 1 см І

рівні краї свідчать про виботу падіння 10-15 см, діаметр краплі 1- 1,5 см і дещо зазубрені краі вказують на висоту 30-50 см виш» зазубреність кра.в плями з радіальними виростками при діаметрі 1,5-2см буває при падінні з висоти 60-80 см. Якщо висота падіння 1,5-2 м і більше, то діаметр плями може бути близько 2, 5 см краї променисті, при цьому відбувається вторинне розбризкування- кров розплескується, утворюючи навкруги дрібні додаткові крапельки у вигляді крапок, смуг, променів. При значно більшій висоті падіння плями втрачають круглу форму. Краплі крові, які падають під час руху людини, яка йде чи біжить, утворюють плями у вигляді знаків оклику, гострі кінці яких вказують на напрямок руху. Якщо об'єкт рухається дуже швидко, то краплі, що падають, розбиваються на бризки. Краплі крові свідчать про кровотечу, переміщення поране­ної людини або перенесення трупа. Ці сліди допомагають визначити напрямок руху, його темп, місця зупинок.

Патьоки крові - сліди від крові, яка текла, тобто такі плями, які формуються при стіканні її донизу по похилій чи вертикальній поверхні під власною вагою. Вони бувають у вигляді доріжок крові, які дещо ширші у верхній частині, ніж у нижній, де кров скуп­чується і підсихає у вигляді булавоподібного потовщення. Це дає можливість зробити висновок про напрямок потьоку. За напрямком потьоку можна також визначити положення пораненої людини в момент травми, іноді - послідовність поранень, приблизну кількість крові, що витекла, зміну положення тіла чи предмета в момент утворення потьоку.

Калюжі- плями різноманітної форми та величини на горизон­ тально розташованих поверхнях, які не вбирають або мало всмок­ тують вологу. Вони утворюються внаслідок витікання значної кіль­ кості крові з ран і розтікання її навкруги. Якщо кров натікала посту­ пово з незначної висоти, то калюжа матиме чіткі краї без слідіе розбризкування. При стіканні крові з деякої висоти спостерігають розплескування, від країв калюжі відходять променисті ження, навколо багато бризок. По формуванню згорті. крові кількості сироватки, що відділилася, можна орієнтовно зробити

висновок про давність кровотечі. Калюжа може вказувати на місце _ поранення чи настання смерті, на кількість витеклої крові, іноді -

на положення пораненого. Сухий залишок 1 л крові важить 211г.

535

13

Помарки крові - плями невизначеної форми, що утворюються внаслідок скованого дотикання кровоточивого чи закривавленого об'єкта до якогось предмета. Такі, наприклад, плями крові на ганчірці, папері чи рушнику від витирання забруднених кров'ю рук чи інших предметів. Іноді вони мають довгасту форму, перерив­часті. За формою помарок крові тяжко визначити джерело їх виник­нення чи походження. Однак, інколи можна обгрунтовано зробити припущення про те, що помарки залишилися від витирання закри­вавленого певного предмета чи знаряддя.

Відбитки крові - сліди, що залишились на якій-небудь поверхні від доторкування (статичного контакту) до неї закривав­леним предметом. Часто цей слід повторює форму, величину, рельєф предмета, який дотикався. На місці пригоди частіше за все трапляються відбитки пальців рук, долоні, підошви взуття, інших предметів. Вони можуть сприяти встановленню особи злочинця чи предмета, який відобразився.

Невидимі чи приховані сліди крові на місці пригоди можна виявити за допомогою люмінолу. Приміщення чи плями затіняють і сліди, схожі на кров, обробляють розчином люмінолу за допомо­гою пульверизатора. Кров'яні плями короткочасно самостійно світяться блакитним кольором за рахунок енергії, яка виділяєть­ся при хімічній реакції ферментів крові з компонентами розчину. Свіжа кров світиться слабко, засохла - значно краще. Метод не руйнує субстанцію крові і дає можливість проводити її подальше дослідження.

Сліди сперми на місці події треба шукати на різних предметах, одязі й тілі людини при всяких статевих злочинах. На всмоктуючих тканинах підсохлі плями сперми мають невизначену форму, звивисті краї, жорсткуваті, нагадують накрохмалені ділянки. На темних тканинах плями сперми білясті, на світлих - сіруваті : жовтим відтінком. Іноді на поверхні плям можна бачити сіро-білі лусочки. На невсмоктувальнх тканинах чи предметах сліди сперми - у вигляді блискучих накладень сірувато-білого кольору, іноді з жовтуватим відтінком.

Сліди слини знаходять на недокурках цигарок, сигарет, клапанах конвертів, поштових марках, кляпах, краях посуди, яківикористовували для пиття, на залишках їжі _в місцях відкусу, у вигляді плювків. Оскільки слина містить групові антигени АБО, то дослідження її в судово-медичній лабораторії дає можливість ,на приклад, визначити групу крові курця, вирішити питання - одним чи кількома особами залишені недокурки,.доказати використання ганчірки, рушника, хустинки чи інших предметів у якості кляпа встановити автора анонімних листів тощо. Недокурки треба збирати тільки пінцетом, щоб на них не потрапили чужі групові антигени за рахунок пото-жирових виділень особи, яка вилучає речові докази. Кожний недокурок кладуть в окремий конверт чи пакет.

Сліди поту виявляють на головному уборі, гребінцях, одязі (комір, манжети), внутрішній поверхні взуття. Знайдення поту і визначення в ньому групових антигенів системи АБО сприяє встановленню належності досліджуваних предметів одягу конкрет­ному суб'єктові, а також вирішенню інших питань, наприклад, підтвердити можливість перебування певної особи на місці пригоди.

Сліди калу і сечі нерідко знаходять на місці, де був здійснений злочин. У такому випадку виникає питання, чи не належать вони злочинцю. Кал дає можливість визначити, яку їжу і за який час до скоєння злочину вживав зловмисник. За кольором калу можна іноді зробити висновок про деякі захворювання (безбарвний кал - при жовтяниці, забарвлений кров'ю - при дизентерії тощо). По взаєморозташуванню кала і сечі можна визначити стать особи, яка залишила ці сліди.

Волосся на місці пригоди може бути виявлене на різних знаряддях травми, в руках трупа, на одязі чи тілі підозрюваних і потерпілих, на гребінцях, на транспортних засобах тощо. Воно підлягає вилученню і дослідженню в лабораторних умовах, що Дає можливість установити ряд важливих питань. При пошуках волосся необхідне добре освітлення, бажано користуватись лупої з широким полем зору. Об'єкти, схожі на волосся, беруть пінцетом з резиновими наконечниками, щоб їх не пошкодити. Вилуче об'єкти кладуть в окремі паперові пакети (на зразок агг Для порошків).

Сдіди волочіння людини являють собою безперервн, чи . Ривчасті смуги, властивості та особливості яких залежать від

537

характеристики поверхні, по якій тіло піддавалось волочінню-м'якій поверхні вони вдавлені, на твердій - поверхневі. Слід! волочіння трапляються при транспортних травмах, при вбивстві коли злочинець не може сам перемістити мертве тіло _в певне місце іншим способом. В межах смуги можуть бути виявлені кров частинки одягу трупа, предмети, які випали з кишень його одягу чи одягу злочинця тощо. Плями крові розташовуються впродовж смуги з однієї чи обох сторін. За напрямком бризок чи потьоків крові можна визначити напрямок волочіння, а за їх величиною та особливостями зробити висновок, з якої висоти падала кров. Поряд з смугою волочіння тіла можуть знаходитися сліди ніг, взуття злочинця. Напрямок руху можна визначити ще й на підставі того, що стебла трави чи іншої рослинності похилені або зламані у той бік, куди тягнули труп. Прослідкувавши хід смуги волочіння, можна знайти місце, де схований труп.

Сліди від предметів, що використовувалися як засоби пе­ресування: сліди велосипеда, коляски, воза, саней, мотоцикла, автомашини, трактора, інших транспортних засобів, відбитки кінця палиці, лижі тощо, на місці пригоди повинні бути докладно описані, сфотографовані, а при можливості - вилучені їх гіпсові зліпки.

Вишукуючи та описуючи різноманітні сліди на місці пригоди, лікар чи судово-медичний експерт повинен піклуватися про те, щоб вони не були зіпсовані чи знищені. Разом з тим, не можна на місці події залишати власні сліди. Таким чином, огляд місця події та трупа на місці його виявлення є складною, багатогранною первинною слідчою дією. Правильне І кваліфіковане проведення його з дотриманням процесуальних норм має виключно важливе, нерідко - незамінне значення для успішного розслідування злочинів, особливо направлених прот життя людини.

47

ТЕМА: СМЕРТЬ І ТРУПНІ ЗМІНИ

План лекції 1. Умирання і смерть.

2. Ранні трупні зміни та їх судово-медичне значення.

3. Пізні трупні зміни та їх судово-медичне значення.