1. Травма у літальному апараті в повітрі;

2. Травма при падінні літального апарата на землю;

3. Травма на землі всередині літального апарата;

4)травма людини на землі поза літальним апаратом . За обставинами травми у кожній з груп виокремлю­ ється кілька підгруп.

У повітрі літальні апарати можуть зіткнутися з інши­ми об'єктами, як рухомими, так і нерухомими. Рухомі об'єкти — це інші літаки, літальні кулі, планери, дель­таплани, парашути і навіть птахи. Нерухомі предмети — аерозонди, телевізійні вишки, труби промислових об'єк­тів, висотні будинки, гори тощо. Під час зіткнення може бути втрачене управління літальним апаратом, що тягне за собою його падіння, або статися пошкодження, що викликають вибух, пожежу, отруєння. Все це часто є результатом простої несправності літака. Зіткнення у по­вітрі з іншими об'єктами особливо небезпечно для неве­ликих військових або навчальних літаків, бо це може ви­кликати їх розгерметизацію й значні пошкодження, котрі виключають можливість подальшого польоту і потребу­ють катапультування льотчика.

На землю літаки падають частіше при зльоті або по­садці, але падіння відбувається і з великої висоти. При цьому пошкодження є результатом або лише падіння лі­така, або ще й вибуха та пожежі. Під час перебування літака на землі екіпаж і пасажири можуть отримати ушкодження внаслідок вибуху, пожежі чи отруєння.

Ушкоджень іноді зазнають і особи, які знаходяться ззовш літака. Це, як правило, аеродромна обслуга яка травмується літаком. Травма може бути заподіяна коле­сами при переїзді через тіло, крилами літака, працюючи-гвинтами гвинтомоторних літаків, струменем повітря реактивного двигуна або його засмоктуючою дією

м перелічених видів авіаційної травми, може мати й комбінація двох або більше їх варіантів. Напри­клад падшня л,така з невеликої висоти при зльоті чи по- садці, яке супроводжується пожежею у салоні і отруєн­ням продуктами горіння.

Під час польоту літак може вибухнути з різних при­чин, і тоді люди, що перебувають у ньому, отримують ушкодження, спричинені вибуховою хвилею і уламками інтер'єру салону. Якщо вибух має значну силу, то на землю падають лише уламки літака й частини пошмато­ваних тіл. Залежно від висоти, на якій сталася катастро­фа, частини тіл можуть розсіюватися на площі до кіль­кох десятків квадратних кілометрів.

Розгерметизація кабіни трапляється здебільшого у швидкісних одномісних військових літаках, в яких перед­бачене катапультування пілота. При розгерметизації на значних висотах виникають' ушкодження внаслідок різкої зміни барометричного тиску або ударної дії зу­стрічного повітря. Зміна барометричного тиску викликає висотну декомпресію, ознакою якої при розтині є наяв­ність пухирців повітря у судинній системі тканин і орга­нів та підшкірна емфізема. Дія зустрічного потоку повіт­ря може призвести до розривів легень, шлунку, м'яких тканин обличчя і особливо рота.

Якщо пілот у момент катастрофи знаходився в актив­ній робочій позі, то його кисті й стопи фіксовані на руч­ках і важелях управління літаком, внаслідок чого утво­рюються характерні ушкодження — синці і рани кистей та переломи окремих фаланг пальців і п'ясткових кісток кистей. Від педалей і зачепів, котрі фіксують стопи, ви­никають рани та переломи передніх і середніх відділів ступнів. Катапультування передбачає перекладення кис­тей рук на рукоятки або поручні і переставлення ступнів на підніжки катапульти. Якщо ушкодження кистей руч­ками катапульти якоюсь мірою схоже на ушкодження від дії ручок управління літаком, то від дії підніжок ката­пульти ушкоджуються не передні й середні, а задні відді­ли ступнів. Спостерігаються переломи п'яткових, таран­них і нижніх відділів гомілкових кісток. При катапульту­ванні можуть утворитися ушкодження кісток таза, хребта і основи черепа від дії крісла катапульти у на­прямку знизу—угору та ушкодження голови і плечей від ударів о захисний ліхтар і краї кабіни.

183 Літак що після вибуху не розвалився у повітрі, „адас землю під кутом від прямого до гострого. Чим ближ-, до прямого кут падіння літака, тим більша воронка в зоні його удару і тим на меншій площі розсіюються шматки тіл. Ушкодження членів екіпажу та пасажирів при падінні з невеликої висоти спричиняються деталями сидінь, ременями безпеки, частинами зруйнованого об­ладнання та інтер'єру.

Враховуючи, що робоче місце кожного члена екіпажу має своє особливе устаткування й обладнання, і знаючи, ударом об яку деталь може спричинитись те чи інше конкретне ушкодження, можна встановити місцезнаход­ження членів екіпажу в момент удару об землю. Якщо літак падає на землю під кутом, близьким до прямого, то всі, хто перебував у ньому, отримують приблизно одна­кові ушкодження. Основний напрямок дії сили — зни­зу—угору, а звідси й характер ушкоджень: переломи кіс­ток таза, компресійні переломи хребта, кільцеподібні пе­реломи основи черепа. Значний загальний струс викликає розриви внутрішніх органів та їх переміщення: серця, через ушкодження діафрагми, — в черевну по­рожнину, печінки і нирок — в тазову зону і таке інше.

У випадках, коли літак падає з невеликої висоти під гострим кутом до землі, екіпаж і пасажири переднього салону отримують значно важчі травми, ніж пасажири хвостового салону. Останні можуть залишитись живими, отримавши лише садна та синці, у той час, як у членів екіпажу спостерігаються тяжкі черепно-мозкові травми, травми грудної клітки з переломами грудини, ребер, по­шкодження внутрішніх органів і черевної порожнини, переломи кісток верхніх та нижніх кінцівок.

Часто падіння літака супроводжується пожежами в кабіні чи салонах, внаслідок чого до механічних ушкод­жень додається дія термічних і хімічних факторів. Хіміч­ні чинники, що можуть мати місце при аваріях на авіа­транспорті, досить численні. Це вихлопні гази поршне-« двигунів, пари авіащ'йного палива, зависі антифризу, авіаційних масел і таке інше. Під час пожежі особливо

езпечними є високотоксичні мономери (формальдегід, иорид, ціаніди), які утворюються при розкладанні, під дією високої температури, полімерних матеріалів, якими обладнані кабіни та салони авіатранспорту. Поже­жа у літаку, що перебуває на землі, якщо їй не переду­вав вибух, характеризується дією виключно термічних і хімічних чинників.

Ушкодження людини гвинтомоторним літаком, що ру­хається по землі, викликається ударами лопастей гвин­та, крил, ударами та переїздом колесами. Гвинти спри­чиняють схожі на рубані ушкодження голови і верхньої частини тулуба. Крило, при значній швидкості літака, може розчленувати людину на рівні контакту. Колесо лі­така діє аналогічно колесу важкого вантажного автомо­біля. Реактивний літак може діяти на людину струменем газів, збиваючи її з ніг і викликаючи опіки, або засмок­тувати у двигун, ушкоджуючи внутрішніми деталями. Судово-медична експертиза авіаційної травми досить складна і потребує цілеспрямованих поетапних дій. На­приклад при експертизі трупа пілота необхідно:

максимально виявити всі ушкодження, водночас встановлюючи, яким предметом або фактором заподіяно кожне з них;

згрупувати однотипні ушкодження, за допомогою додаткових методів дослідження встановити послідов­ ність їх утворення;

зіставленням ушкоджень з деталями обладнання, управління та інтер'єру кабіни однотипного літака вия­ вити можливий механізм травмування;

для формування висновків щодо конкретних обста­ вин травми враховувати дані про стан здоров'я пілота перед польотом та наявність в організмі алкоголю, нар­ котиків та інших речовин, що могли викликати розлад з доров'я під час польоту.

ТЕМА: УШКОДЖЕННЯ ГОСТРИМИ ПРЕДМЕТАМИ План лекції

1. Загальні положення експертизи ушкоджень гострими предметами.

2. Характерні ознаки ран від дії гострих предметів.

3. Особливості ран, які утворилися від дії гострих предметів при нанесенні їх своєю і чужою рукою (при самогубствах і вбивствах).

4. Основні причини смерті при механічній травмі.