Тубулопатії.

Гострі - гостра ниркова недостатність (ГНН) - некротичний нефроз.

Причини:

1. Шок: больовий, травматичний, післяопераційний, бактеріальний, анафілактичний, гематрансфузіоний, при синдромі тривалого роздавлювання.

2. Колапс - падіння АТ, крововтрата, гостра серцева недостатність при інфаркті міокарда, коли АТ нижче 60 мм рт ст.

3. Інфекції - сепсис, холера, токсична форма дифтерії.

4. Інтоксикації - отруєння сулемою, сульфаніламідами, етиленгліколем (антифриз), та ендогенні інтоксикації - жовтяниця (механічна), токсикоз вагітних.

Патогенез:

1. Головні роль грає розлад гемодинаміки, при шоку, колапсі, інфекціях падає АТ, кортикальні нефрони стають непрохідними для крові, так як вони мають подвійну капілярну сіть та великий опір (резистенцію) кровотоку, кров йде через юкстамедулярні клубочки, де одна капілярна сіть та шунти, кров йде по юкстамедулярних клубочках, що призводить до обезкровлювання кори - розвивається дистрофія та некроз епітелію канальців.

2. Пряма токсична дія на епітелій канальців: при інфекціях, інтоксикаціях, шоку (пошкодження цитокінами, середніми молекулами)

3. Алергічний механізм.

Морфологічна картина: макроскопічно - нирка збільшена у розмірі, набряклі, капсула знімається легко, кора потовщена, бліда, мозковий слій повнокровний - картина “великої шокової нирки”. Мікроскопічно - клубочки обезкровлені, в канальцях дистрофія (вакуольна), некроз, можливий тубулорексис та через розірвану БМ канальців сеча проходить в строму – набряк, канальці розвинуті, можливі запальні зміни.

Клінічні стадії ГНН:

1. Шокова.

2. Олігурична - сечі менш ніж 300-500 мл/на добу.

3. Встановлення діурезу або перехід в уремію.

Вихід: якщо збережена БМ канальців, то регенерація епітелію та одужання, а якщо мав місто тубулорексис, то рубець на місті нефрона. Лікування - гемодіаліз.

Інтерстиціальні (проміжні) нефрити.

Інтерстиціальні нефрити - це такі захворювання нирок, які характеризуються первинним ураженням інтерстиціуму та канальців. Ці захворювання можуть бути різними за етіологією (токсичні, інфекційні, імунні, метаболічні, неопластичні, механічні) та за розвитком хвороби (гострі та хронічні), а також гнійні та негнійні.

Гнійні інтерстиціальні нефрити.

1. Гематогений (низхідний) – інфекція потрапляє до нирки гематогенним шляхом при сепсис, фурункульозі, карбункулах. Уражається більш кора.

2. Уриногенний (висхідний, пієлонефрит) - інфекція потрапляє із сечового пузиря по сечоводу до лоханки (миски) та в нирку, часто при наявності міхурно-сечовідного рефлюксу. Причини його: застій сечі: сечо-кам`яна хвороба, папілома сечового пузиря, інші пухлини сечового пузиря, аденоматозна гіперплазія передміхурової залози, вроджені вади.

При попаданні гнійної інфекції можливий розвиток багатьох дрібних абсцесів у нирці, або дифузне ексудативне запалення. При висхідному ураженні зміни виражені у мозковому слою більше, може спостерігатись некроз сосочків. Пієлонефрит часто має хронічний перебіг та призволить до зморщування нирки, появі асиметричного ураження, глибоких рубців у корі, деформація та розширення чашечок - “пієлонефритично зморщена нирка”, що може призводити до уремії. Мікроскопічно – «тироїдизація» нирок.

Негнійні інтерстиціальні нефрити характеризуються появою в стромі серозного ексудату.

Причини:

1. Інфекції та інтоксикації – дифтерія, скарлатина, грип.

2. Лікарські препарати - частіше анальгетики, наркотики, може призводити до уремії, можливо одужання при відміні препаратів.

3. Аутоімуний процес, коли тубулярна БМ стає АГ та відкладаються АТ у ній – дистрофія та загибель канальців - розвивається тубуло-інтерстицільний нефрит.

Уремія – стан при якому порушується виведення та затримка в організмі азотистих шлаків (сечовина, сечова кислота, креатинін, індикан), розвивається метаболічний ацидоз, порушується електролітний баланс (гіперкалійемія, гіпокальціемія), анемія, артеріальна гіпертензія.

Характеризується:

1. Тяжкі дистрофічні зміни в органах.

2. Хронічне недогрів`я.

3.Компенсаторно - сечовина крові виводиться зі шкірою (запах сечі, шкіра сіро-земляного відтінку, начебто припудрена), слизовими оболонками, завдяки шлунково-кишковому тракту, дихальним шляхам путями та в них розгортається запалення - серозне, геморагічне, фібринозне, або серозними оболонками - плеврит, перикардит (“волосате серце”), перитоніт.