Тема 3. Класифікація і функції туризму

3.1. Класифікаційні підходи в туризмі

3.2. Соціальна, гуманітарна і економічна функції туризму

3.3. Туризм як соціально-економічна система

3.4. Чинники, що впливають на розвиток туризму

3.1. Класифікаційні підходи в туризмі

Для територіальної організації та планування туристичного господарства важливе значення мають класифікації туризму, сутність яких полягає у виокремленні класів, форм і видів туризму за найрізноманітнішими напрямами.

Досі немає чіткої загальноприйнятої класифікації туризму. Це пояснюється насамперед тим, що практично не можливо виокремити чисті форми і види сучасного туризму.

Класифікація туризму за видами і формами дає змогу розв’язати низку проблем розвитку і територіальної організації туристичного господарства, визначити попит на окремі види туристських послуг і на цій підставі розробляти плани розвитку матеріально-технічної бази туризму.

Туризм можна класифікувати за найрізноманітнішими показниками: за метою, засобами пересування, характером, термінами і тривалістю подорожі, засобами розміщення тощо (рис. 3.1). У класифікації туристських подорожей і розподілі їх на види вирішальне значення має їх мета. Щоправда, мандруючи, турист ставить перед собою не одну мету. Втім, залежно від індивідуальних потреб туриста, одна з них переважає.

Залежно від цілеспрямованості та характеру туристичних потоків туризм поділяється на два великих класи: внутрішній (національний) та іноземний. Внутрішній туризм обслуговує головним чином громадян своєї країни. Завдання іноземного туризму – обслуговування іноземних туристів, система подорожей та обмін, які здійснюються на основі міждержавних договорів з урахуванням діючих міжнародних норм.

Внутрішній та іноземний туризм тісно взаємопов’язані та взаємообумовлені. Як іноземний, так і внутрішній туризм спільно використовують наявні рекреаційні ресурси та матеріально-технічну базу. Однак в туристичних послугах іноземного та внутрішнього туризму існують певні відмінності та своєрідності. Насамперед вони пов’язані з особливостями, звичаями та традиціями того чи іншого народу.

За характером організації туризм поділяється на: організований (плановий) – поїздки по маршрутам, організованим туристичними фірмами або клубами (зазвичай, реалізуються на умовах попередньої оплати) та неорганізований (самодіяльний) – спонтанні поїздки, що як правило, організовуються самими туристами, без участі посередника: тур фірми, клубу, секції тощо (оплата послуг у такому випадку відбувається по мірі користування ними). Самодіяльний тризм визначають також як кваліфікаційний тризм: 1) подорожі з використанням активних видів пересування, які організовуються туристами самостійно; 2) специфічний вид туристичної суспільної (любительської) діяльності, що реалізується на добровільних самодіяльних засадах

При організації туризму розрізняють:

1) груповий (колективний) туризм – форма організації туристичної подорожі людей, об’єднаних можливістю спільної подорожі за конкретним маршрутом або з метою отримання програмного обслуговування, задоволення колективного інтересу до об’єкту відвідування;

2) індивідуальний туризм – форма організації туристичної діяльності людини за власним планом, програмою, яка складається та реалізується в індивідуальному обслуговуванні.

Якщо враховувати сучасні підходи до визначення суб’єктів діяльності в туризмі, даний поділ слід доповнити відокремленням сімейного туризму – форма організації поїздок людей, пов’язаних родинними стосунками.

За строками та тривалістю перебування у подорожі туризм поділяється на: короткостроковий – поїздка на строк 5–7 днів, зазвичай, в кінці тижня та подальші неробочі дні (іноді строк зменшується до 3 днів); довгостроковий.

За територіальною ознакою внутрішній туризм поділяється на місцевий та дальній, а іноземний за охопленням території – на внутрішньоконтинентальний, міжконтинентальний, навколосвітній. Подорожі іноземних туристів можуть відбуватися в межах однієї країни відвідування або проходити у формі багатоетапного туризму – відвідування туристами декількох країн під час однієї подорожі. Останнім часом велику увагу привертає розвиток прикордонного (сусідського) туризму – короткострокових міжнародних туристичних подорожей в прикордонні райони сусідньої країни.

.

Рис. 3.1. Класифікація туризму

За інтенсивністю туристичних потоків туризм поділяється на постійний (відносно рівномірне відвідування туристичних районів та населених пунктів протягом року) та сезонний (відвідування в певну пору року). В свою чергу, в сезонному туризмі розрізняють односезонний та двосезонний. Односезонний туризм поширений у тих районах, які відвідуються туристами в певну пору року, переважно влітку або зимою. Двосезонний – характеризується наявністю туристичних потоків, наприклад, як літом, так і зимою.

В зв’язку з цим, слід визначити поняття «піковий» та «мертвий» сезони. «Піковий» сезон характеризується інтенсивними туристичними потоками, а «мертвий» – послабленими або навіть їх відсутністю.

За віком учасників подорожі розрізняють дитячий, молодіжний та туризм дорослих людей (іноді окремо характеризують, так званий туризм «третього віку»).

Види туризму визначаються метою туристичної подорожі. Відокремлюють курортно-лікувальний, культурно-розважальний, пізнавально-діловий або спеціалізований, релігійний, промисловий туризм. В сучасних умовах великого значення набуває конгресний туризм, окремо розглядається культурний, пізнавальний, рекреаційний, соціальний, екологічний, елітарний, туризм співвітчизників (ностальгічний).

Залежно від способів пересування, транспортних засобів, якими користуються туристи, туризм поділяється на такі види: автомобільний, автобусний, мотоциклетний, авіаційний, морський, річковий, залізничний, гужовий, велосипедний, пішохідний, лижний, водний, підводний, спелеологічний, комбінований або змішаний. Залежно від рівня мобільності та способу пересування туризм, умовно, можна поділити на активний (пішохідний, гірський, лижний, водний, велосипедний, автомобільний, мотоциклетний, спелеологічний) та пасивний (залізничний, автобусний, морський та авіаційний).

Слід зауважити, що термін активний туризм розуміється у міжнародному туризмі як відвідування даної країни жителями інших країн, а пасивний – виїзд громадян до інших країн.

В.О. Квартальнов та І.В. Зорін визначають класифікацію туризму як виділення внутрішньооднорідних таксонів туристичної діяльності згідно визначеного видового критерію. В якості таксону виступає вид туризму. При цьому пропонується 9 основних класифікацій, в межах яких виділяються категорії туризму (Табл. 3.1).

Отже, класифікаційні системи щодо туризму достатньо чіткі та ґрунтовні. Втім, виникають труднощі у порівнянні українських та закордонних класифікаційних систем. Це зумовлено здебільшого диференціацією рекреаційних ресурсів та різним соціально-економічним становищем країн.

Таблиця 3.1