3. Можливості статистичних операцій зі шкалами.

Якщо вибір рівня аналізу визначається кваліфікацією виконавця та завданнями дослідження, то вибір конкретних процедур і статистичних методів залежить від типу шкал. Які статистичні процедури можуть бути використані, а які – ні під час аналізу характеру відповідей на певне запитання анкети це передусім визначається видом і типом побудованої шкали.

Для номінальної:

1) Групування, класифікація в натуральних одиницях (наприклад, у кількості осіб різних професій, які потрапляють у ці класи шкали). Знаходження частот розподілу за пунктами шкали за допомогою процентування або в натуральних одиницях.

2) Оцінка розсіяння за пунктами шкали в процентах до загальної чисельності даних. Неважко підрахувати чисельність кожної групи і відношення цієї чисельності до загального ряду розподілу (частоти).

3) Оцінка середньої (центральної) тенденції за модальною частотою (групою). Модальною або модою (Мо) називають групу (пункт шкали) з найбільшою чисельністю.

4) Встановлення зв’язків між рядами ознак, розташованих неупорядковано. Це робиться за допомогою перехресних таблиць. Окрім простої процентовки в таблицях перехресної класифікації можна підрахувати критерій сполученості ознак за Пірсоном – хі-квадрат – найпростіший показник обґрунтування висновку про наявність або відсутність зв’язку між характеристиками, що зіставляються, тобто зв’язаності якісних класифікацій. Коефіцієнт Чупрова (Т-коефіцієнт) дозволить за тією самою таблицею визначити напруженість зв’язку, якщо хі-квадрат указує, що вона має місце. Сполученість визначається також за коефіцієнтами Крамера, Юла тощо.

Для порядкової:

1) Перетворення шкали та підсумовування оцінок (підсумовування балів і усереднення рангів), фіксованих в одній шкалі.

2) Оцінку середньої (центральної) тенденції можна здійснювати не лише за допомогою моди (Мо), але й за допомогою медіани (Ме), яка ділить рангований ряд навпіл.

3) Для оцінки розсіяння ознак – вищевказане (процентовка), а також оцінка міжквартильного діапазону (показників квартильного відхилення).

4) Для характеристики зв’язків – вищевказані показники, а також коефіцієнти рангової кореляції (по Спірмену або по Кендалу). Рангові кореляції вказують на існування або відсутність функціональних зв’язків у двох рядах ознак.

Для метричної:

1) При оцінці середньої (центральної) тенденції розраховуються Мо, Ме, а також середня арифметична.

2) Показники міри розсіяння ті ж, що вище наведенні, плюс оцінка стандартного (квадратичного) відхилення, дисперсії.

3) При оцінці зв’язків – все вищевказане плюс коефіцієнти парних і множинних кореляцій, тобто нові можливості кореляційного і регресійного аналізу. Замість рангового коефіцієнту можна використовувати більш чутливий коефіцієнт парної кореляції за Пірсоном і коефіцієнти множинної кореляції. Вони дозволяють передбачити зміни в одній змінній залежно від змін в іншій або в цілому ряду інших змінних.

4. Приклади конкретних шкал.

Існує три типи шкал вимірювання аттітюдів (соціальних настанов): шкали Терстоуна, Гуттмана та Лайкерта.

Головний метод конструювання шкали аттітюдів Терстоуна складається з трьох етапів:

 Збирають велику кількість тверджень, які стосуються певного атіттюду.

 Ці твердження оцінюють експерти за 11-бальною шкалою.

 Відбирають ті завдання, стосовно яких думки респондентів не відрізняються. Крім цього, завдання повинні бути розміщені за всією 11-бальною шкалою. Показником тестованого буде медіана за шкалою тверджень, з якими він погодився, або найвища оцінка на шкалі для тверджень, які він підтвердив.

Шкали Гуттмана: за умов конструювання шкал Гуттмана головною метою є створення завдань, відібраних за складністю так, що розв’язання певного завдання означає, що було розв’язано й усі попередні завдання, а нездатність розв’язати певні завдання означає й нездатність розв’язати й усі наступні завдання. Ця шкала належить до класу моделей, відомих як детерміновані, в яких припускають, що криві, які описують залежність „завдання-відповідь”, не мають помилок.

Шкали Лайкерта складаються з тверджень, за якими слідують 5-ти або 7-бальні рейтингові шкали, які вказують міру згоди респондентів з цими твердженнями. За умов шкалування такого типу припускають, що окремі завдання монотонно пов’язані з вимірюваним аттітюдом, а сума показників за завданнями лінійно пов’язана з цим аттітюдом.

Моніторинг ІС НАНУ.

Поряд із прямими індикаторами (коли кожне окреме запитання «працює» на конкретний показник), до анкети Моніторингу було включено низку стандартизованих тестових методик, які вможливлюють проведення точнішого вимірювання деяких особливостей масової свідомості, що мають серйозне значення в періоди соціальних трансформацій.

• Шкала аномії (Anomy Scale, McClosky & Schaar). Шкала аномії, що містить 9 пунктів, дає змогу побудувати індекс аномійної деморалізованості. Аномійна деморалізованість є психологічною реакцією людей на соціальну ситуацію, коли одну систему норм і цінностей, що об’єднує людей у спільноту, зруйновано, а іншу іще не сформовано.

• Шкала авторитаризму (California F-scale, Adorno et al.). У моніторинговому опитуванні застосовано один із варіантів модифікації F-шкали, призначеної для масових опитувань. F-шкала набула значного поширення як „шкала авторитаризму” (Authoritarianism), хоча під цією назвою ніколи не була зареєстрована. Шкала авторитаризму дає змогу вимірювати приховані політичні установки особистості, які характеризуються агресивною схильністю до авторитету взагалі й до авторитету влади зокрема. За рівнем поширеності в суспільстві авторитарних установок можна судити про схильність масової свідомості до демократичного або недемократичного вибору. Недемократичний вибір передбачає орієнтації чи то на харизматичного лідера („фашизоїдні” установки), чи то на тоталітарну, нічим не обмежувану владу (тоталітарні установки).

• Шкала цинізму. Шкала цинізму є додатковою шкалою Міннесотського Багатопрофільного Особистісного Опитувальника (MMPI). Індекс цинізму відтворює міру зневажливого ставлення до загальноприйнятих цінностей. Високий рівень поширеності цинізму може слугувати серйозною перешкодою на шляху формування демократичної системи цінностей як ціннісно-нормативного підґрунтя формування демократичного суспільства.

• Шкала національної дистанції (Bogardus). Шкала національної дистанції є однією із найпоширеніших шкал соціальної дистанції Богардуса. Була апробована та модифікована в Україні у 1990–1991 рр. (Н.Паніна). Шкала дає змогу вимірювати: 1) ступінь національної відокремленості, 2) національного ізоляціонізму і 3) поширеності ксенофобійних установок як соціально-психологічних перешкод на шляху розвитку відкритого демократичного суспільства.

• Шкала соціального самопочуття (ІІСС, Н.Паніна, Є.Головаха). Шкала охоплює 44 пункти, котрі стосуються різноманітних соціальних благ, кожне з яких оцінюється суб’єктом у плані того, вистачає чи бракує йому цього блага. Достатність більшості соціальних благ свідчить про високий рівень соціального самопочуття людини в суспільстві, що робить можливим відстежування динаміки загального рівня соціально-психологічного благополуччя населення. Стислий варіант шкали (ІІСС-20) щорічно включали до моніторингових опитувань.

• Шкала соціальної напруженості (Н.Паніна, 1998). Шкала дає змогу визначати рівень соціальної напруженості на підставі обчислення Індексу Дестабілізаційності Протестного Потенціалу (ІДПП). Шкала включає перелік акцій соціального протесту, серед яких людина відзначає лише ті, в яких вона готова брати особисту участь. Кожна із акцій протесту має свій коефіцієнт дестабілізаційності, розрахований на підставі експертних оцінок. Сукупність акцій протесту, в яких людина готова взяти участь з урахуванням коефіцієнта дестабілізаційності кожної акції, уможливлює визначення ІДПП конкретної людини. Поширеність у суспільстві індивідів із високим рівнем дестабілізаційності протестного потенціалу є показником соціальної напруженості. Цей показник дає підстави судити про рівень стабільності системи влади, чинної на момент вимірювання.

• Шкала тривожності (Spielberger and Gorsuch, 1966). Шкала тривожності Спілбергера – STAI – State-Trait Anxiety Inventory. STAI має кілька паралельних форм. Серед них форма В – вимірювання реактивної (ситуативної) тривожності – є зручною для масових опитувань через достатню компактність обсягу. Цей тест дає змогу оцінити рівень тривожності як реакцію на стресові ситуації, оскільки ця методика валідизувалася відповідно до показників стресу. У Радянському Союзі шкала тривожності Спілбергера була адаптована Ю.Ханіним (Ханін, 1982) і апробована у низці досліджень. Шкала тривожності вможливлює відстежування динаміки загального рівня психічного здоров’я населення.