Кожний ряд представляє одне з 3-бітних слів. При операції зчитування і запису завжди зчитується або записується ціле слово

в дію всі сигнали СК для обраного слова, завантажуючи вхідні дані в тригери для цього слова. Запис здійснюється тільки в тому випадку, якщо CS дорівнює 1, a RD дорівнює 0, при цьому записується тільки слово, обране адресами А₀ і А₁ інші слова не змінюються.

Процес зчитування подібний процесу запису. Декодування адреси відбувається аналогічно, як і при запису. Але в даному випадку лінія приймає значення 0, тому усі вентилі запису блокуються і жоден із тригерів не змінюється. Замість цього лінія вибору слів запускає вентилі І, що пов'язані з бітами Q обраного слова. Таким чином, обране слово передає свої дані в чотирьохвхідні вентилі АБО, розташовані в нижній частині схеми, а інші три слова видають 0. Отже, вихід вентилів АБО ідентичний значенню, збереженому в даному слові. Інші три слова ніяк не впливають на вихідні дані.

Розглянемо схему, в якій три вентилі АБО з'єднані із трьома лініями виводу даних. Але це викликає деякі проблеми. Вище було розглянуто лінії введення даних і лінії виводу даних як різні лінії. На практиці ж використовуються ті самі лінії. Отже, якщо зв'язати вентилі АБО з лініями виводу даних, мікросхема буде намагатися виводити дані (тобто задавати кожній лінії визначену величину) навіть у процесі запису, заважаючи нормальному введенню даних. З цієї причини бажано якимось чином з'єднувати вентилі АБО з лініями виводу даних при зчитуванні і цілком роз'єднувати їх при запису. Усе, що для цього потрібно, – електронний перемикач, що встановлює і руйнує зв'язок за кілька наносекунд.

Такі перемикачі приведені на рис. 5.9. На рис. 5.9 а показане символічне зображення так званого буферного елемента без інверсії. Він містить вхід для даних, вихід для даних і вхід керування. Коли вхід керування дорівнює 1, буферний елемент працює як провідник (див. рис. 5.9 б). Коли вхід керування дорівнює 0, буферний елемент працює як розімкнутий ланцюг (див. рис. 5.9 в). З'єднання може бути відновлене за декілька наносекунд, якщо зробити сигнал керування рівним 1.

На рис. 5.9 г показаний буферний елемент з інверсією, що діє як звичайний інвертор, коли сигнал керування дорівнює 1, і відокремлює вихід від іншої частини схеми, коли сигнал керування дорівнює 0. Обоє буферних елемента являють собою пристрої з трьома станами, оскільки вони можуть видавати 0,1 або взагалі не видавати сигналу (у випадку з розімкнутого ланцюга). Буферні елементи, крім того, підсилюють сигнали, тому вони можуть справлятися з великою кількістю сигналів одночасно. Іноді вони використовуються в схемах саме з цієї причини, навіть якщо їхні властивості перемикача не потрібні.

Коли CS, RD і ОЕ дорівнюють 1, то сигнал дозволу видачі вихідних даних також дорівнює 1, у результаті чого запускаються буферні елементи і слово видається на вихідні лінії. Коли один із сигналів CS, RD і ОЕ дорівнює 0, виходи від'єднуються від іншої частини схеми.

а) б) в) г)

Рис. 5.9 - Буферний елемент без інверсії (а); дія буферного елемента без інверсії, коли сигнал керування дорівнює 1 (б); дія буферного елемента без інверсії, коли сигнал керування дорівнює 0 (в); буферний елемент з інверсією (г)

На одних виводах висока напруга викликає яку-небудь дію, на інших – низька напруга. Щоб уникнути плутанини, термін “встановити сигнал” вживається, коли викликається якась дія, замість того щоб говорити, що напруга підвищується або знижується. Таким чином, для одних виводів установка сигналу значить установку на 1, а для інших – установку на 0. Назви виводів, що встановлюються на 0, містять зверху риски. Сигнал CS установлюється на 1, а сигнал – на 0. Протилежний термін – “скинути”.