8

Тексти до теми «Художня культура в системі культури. Види мистецтва та їх особливості».

1. Загальна характеристика просторових мистецтв.

2. Загальна характеристика часових мистецтв.

3. Загальна характеристика просторово-часових мистецтв.

1. Загальна характеристика часових мистецтв

Архітектура

Архітекту́ра (грец. – будівництво), – це одночасно наука і мистецтво проектування будівель, а також власне система будівель та споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людей від-повідно до законів краси. На сучасному етапі розвитку людства архітектура становить одну з найважливіших частину засобів виробництва (промислова архітектура – будівництво заводів, фабрик, електростанцій, тощо) та матеріальних засобів існування людського суспільства (громадянська архітектура – житлові будинки, гро-мадські споруди та ін.). Її художні образи відіграють значну роль у духовному житті суспільства.

Функціональні, конструктивні та естетичні якості архітектури, а саме користь, міцність та краса, – тісно взаємопов'язані. Від конструкційного рішення багато в чому залежать і естетичність творів архітектури. Спо-руда не тільки повинна бути міцною, але і виглядати має міцною. Надлишок матеріалу навпаки викликає вра-ження надмірної ваги. Візуальна ж недостатність матеріалу асоціюється з нестійкістю, ненадійністю та ви-кликає здебільшого негативні емоції. Функціональне призначення будівлі визначається її типом, в залежності від якого обираються засоби створення певного художнього вигляду. Останній створюється за допомогою за-собів архітектурної композиції. Серед її основних засобів архітектоніка, масштаб, пропорції та ритмічні від-ношення, пластика, фактура та кольори.

Декоративно-ужиткове мистецтво

Декоративно-ужиткове мистецтво – один із видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості. Декоративне означає «прикрашувальне». Ужиткове ж означає, що речі мають практич-ний вжиток, а не лише є предметом естетичної насолоди. Головне завдання декоративно-ужиткового мисс-тецтва – зробити гарним речове середовище людини, її побут.

Краса творів ужиткового мистецтва досягається завдяки декоративності. Декоративність є єдино можли-вим засобом вираження змісту та художньої образності. Поділ декоративно-ужиткового мистецтва на жанри здійснюється за призначенням предмета – меблі, одяг, посуд тощо, за технікою виконання – різьблення, ткацтво, розпис, за матеріалом – дерево, кераміка, текстиль, камінь, лоза, тобто використання природних ма-теріалів; метали та їх сплави, пластмаси, скло, порцеляна, папір та ін., тобто використання штучних, винайде-них людиною матеріалів.

Образотворче мистецтво

Образотво́рче мисте́цтво – мистецтво відображення дійсності у вигляді різних образів, зокрема таких як художні образи на площині (графіка, малярство тощо) та в просторі (скульптура).

Образотворче мистецтво відображає дійсність у наочних образах, відтворює об’єктивно наявні властивос-ті реального світу: об’єм, колір, просторовість, матеріальну форму предмета, світлоповітряне середовище то-що. Образотворче мистецтво зображує не тільки те, що доступне безпосередньому зоровому сприйняттю, але й передає розвиток подій у часі, розгорнуту оповідь. Воно розкриває духовний склад людини, її психологію.

Образотворче мистецтво у сукупності своїх видів створює реальну картину життя людини та природи, а також наочно втілює ті образи, яких немає в реальності, які є наслідком людської фантазії.

Творчих працівників у галузі образотворчого мистецтва узагальнено називають художниками (хоча зде-більшого кожен із них спеціалізується у певній галузі образотворчого мистецтва – як скульптор, маляр, гра-фік тощо).

Образотворче мистецтво містить в собі такі різновиди, як живопис (малярство), скульптура, графіка.

Живопис (малярство) – вид образотворчого мистецтва, пов’язаний з передачею зорових образів нанесен-ням фарб на тверді, гнучкі або тканеві поверхні, а також твори мистецтва, створені таким способом.

Найбільш поширені твори живопису, виконані на пласких або майже пласких поверхнях, таких як натяг-нуте на раму полотно, папір, поверхні стін тощо. До живопису відносять і виконані фарбами зображення на декоративному та церемоніальному посуді, поверхня якого може мати складну форму.

Скульптура – ліпка, пластика, вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну, тривимірну форму і виконуються із твердих чи пластичних матеріалів. Скульптура зображує головним чином людину, рідше тварин, її головні жанри – портрет, історичні, побутові, символічні, алегоричні зображення, анімаліс-тичний жанр. Художньо-виразні засоби скульптури – побудова об’ємної форми, пластичне моделювання (ліпка), розробка силуету, фактури, а у деяких випадках також і кольору.

Графіка – вид образотворчого мистецтва, для якого характерне переважно використання ліній і штрихів, використання контрастів білого і чорного, та менше ніж у живопису, використання кольору. Графіка – різно-вид образотворчого мистецтва, що зумовлюється специфічними засобами зображення – лініями, штрихами, крапками і плямами на поверхні,основою якої, зазвичай, виступає білий папір. Графічні твори можуть мати як монохромну (однокольорову), так і поліхромну (багатокольорову) гаму.

Графіка поділяється на такі різновиди: - станкова; - книжкова; - плакатна; - прикладна.

За технікою виконання виділяють такі основні види графіки