
- •Тема 3. Методи правового регулювання інвестиційних відносин
- •Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності.
- •Інвестиційний ринок та його інфраструктура.
- •Кризи в інвестиційній сфері та створення інвестиційного клімату.
- •Форми інвестування
- •Інтелектуальні інвестиції
- •Методи правового регулювання інвестиційних відносин.
- •Нормативно-правове регулювання інвестиційних відносин.
- •Список використаної літератури:
Кризи в інвестиційній сфері та створення інвестиційного клімату.
Інвестиційна сфера - це комплекс галузей і виробництв, фінансово-кредитних установ і інших інституціональних суб’єктів інвестиційної діяльності, де обертається довгостроковий інвестиційний капітал з метою розширеного відтворювання основних фондів. У державі з ринковою економікою це не тільки матеріальне виробництво, а й ті галузі сфери обслуговування, інвестиції в які дають реальний приріст національного доходу.
Інвестиційне середовище вимагає поглибленого дослідження, оскільки воно відіграє ключову роль в економіці держави. Тільки за допомогою реальних інвестицій можна забезпечити структурну перебудову народного господарства, науково-технічний прогрес і рішучий підйом економіки держави. Разом з тим, протягом багатьох років інвестиційна сфера впливала на економіку України дестабілізуюче через величезне незавершене будівництво, збільшуючи дефіцит державного бюджету, поглинаючи і заморожуючи без будь-якої віддачі масу матеріально-технічних і фінансових ресурсів. Через технічне і моральне старіння основних виробничих фондів, терміни служби яких у багать галузях досягали 30-ти і більше років, величезні понаднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей (неліквідів) в промисловості в 90-х роках стався спад виробництва і, як наслідок, скорочення обсягів вкладення в інвестиційну сферу.
Цей період характеризується майже повним розкладанням інвестиційної сфери, падінням обсягів інвестицій як централізованих, державних, так І здійснюваних за рахунок фондів підприємств недержавних форм власності. У ті роки структурна перебудова економіки України тільки декларувалася зростала матеріале-, енерго- і фондоємність продукції, була відсутня інвестиційна привабливість галузей і регіонів як для внутрішніх, так і для іноземних інвестицій.
Створення в Україні сприятливого інвестиційного клімату сприятиме подоланню кризових явищ в інвестиційній сфері.
Інвестиційний клімат держави - це сукупність політичних, правових, економічних і соціальних умов, що забезпечують і сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних і зарубіжних інвесторів.
Сприятливий інвестиційний клімат покликаний забезпечити захист інвестора від інвестиційних ризиків (непередбачених фінансових втрат капіталу і прибутків). Сукупність інвестиційних ризиків всебічно характеризує інвестиційний клімат від самого несприятливого до найбільш сприятливого. Чинники, що забезпечують подолання або зниження ризиків, формують інвестиційний клімат:
1 Політична воля адміністрації - створення загальних умов для притоку інвестицій; валютне регулювання; досягнення стійкості національної валюти; забезпечення інвестиційного рейтингу.
2 Правове поле - законодавство про інвестиційну діяльність, регулювання зовнішньоекономічної діяльності тощо.
3 Інвестиційна активність населення - виконання державної програми приватизації; зміна структури форм власності; мотивація фізичних і юридичних осіб відносно процесів приватизації
4 Режим іноземного інвестування
5 Стан фінансово кредитної системи
6 Рівень розвитку продуктивних сил
7 Рівень розвитку інвестиційної сфери
На сьогодні в Україні вже створено сприятливе правове поле для здійснення інвестиційної діяльності.
Зокрема, ця сфера регулюється Законами України:
1. «Про інвестиційну діяльність»,
2. «Про режим іноземного інвестування»,
3. «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», тощо, якими передбачено:
· державна гарантія захисту інвестицій, незалежно від форм власності;
· відшкодування збитків,включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або не належного виконання державними органами України чи посадовими особами передбачених законодавством обов`язків щодо іноземного інвестора;
· повернення інвестиції іноземному інвестору в натуральній формі або у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі в разі припинення інвестиційної діяльності;
· застосування національного режиму валютного регулювання та справляння податків на території України до суб`єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення.