Тема 3. Методи правового регулювання інвестиційних відносин

1. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності.

2. Інвестиційний ринок та його інфраструктура.

3. Кризи в інвестиційній сфері та створення інвестиційного клімату.

4. Форми інвестування

5. Інтелектуальні інвестиції

6. Методи правового регулювання інвестиційних відносин.

7. Нормативно-правове регулювання інвестиційних відносин.

1. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності.

Терміни «інвестиції», «інвестування», «інвестиційний процес», «інвестиційна діяльність», «інвестиційна політика» стали вживатись у нашій країні порівняно нещодавно.

Одним із пріоритетних напрямків визначення економічної політики держави є згідно із Господарським кодексом діяльність, спрямована на створення суб’єктам господарювання необхідних умов для залучення і концентрації коштів на потреби розширеного відтворення основних засобів виробництва, переважно в галузях, розвиток яких визначено як пріоритет структурно-галузевої політики, а також забезпечення ефективного і відповідального використання цих коштів та здійснення контролю за ним, тобто інвестиційна політика.

Термін «інвестиції» походить від латинського слова «invest», що означає вкладення коштів. У більш широкій трактовці інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. Інвестиції мають фінансове та економічне визначення.

Згідно з ч. 1 ст. 326 ГК інвестиціями у сфері господарювання визнаються довгострокові вкладення різних нидів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об'єкти господарської діяльності з метою одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту.

Згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Закон називає примірний перелік таких цінностей, відносячи до них: кошти, цільові банківські вклади, паї. акції та інші цінні папери: рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності):

-майнові права інтелектуальної власності;

-сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»);

-права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

-інші цінності.

Інвестиційна діяльність визначається ЗУ «Про інвестиційну діяльність» (ст. 2) як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Залежно від суб'єктів інвестиційної діяльності, джерел інвестування та форм власності розрізняють такі її (цієї діяльності) види:

• інвестиційна діяльність, що здійснюється громадянами, підприємствами, господарськими об'єднаннями, спілками та товариствами, іншими юридичними особами, заснованими на приватній або колективній формі власності;

• інвестиційна діяльність, що здійснюється органами влади та управління України, Автономної Республіки Крим за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами, об'єднаннями і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

• інвестиційна діяльність, що здійснюється органами місцевого самоврядування та їх виконкомами за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів, а також комунальними підприємствами, об'єднаннями та установами за рахунок власних і позичкових коштів;

• іноземне інвестування, що здійснюється іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

• спільне інвестування, що здійснюється громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.