3 Порядок виконання роботи

Світильник типу “Альфа”, який використовують для місцевого освітлення, встановлюють в нижнє положення. При цьому вісь нитки розжарювання знаходиться над центром першого гнізда, що відповідає нульовому значенню по вісі абсцис. Фотоелемент люксметру встановлюють в перше гніздо (відстань від нитки розжарювання до площини фотоелементу при цьому дорівнює 10 см) і вимірюють горизонтальну освітленість. Цей результат заносять в графік (рис.3) в точці перетину вісі ординат із зазначенням 10 см та вісі абсцис зі значенням 0. Затим проводять виміри горизонтальної освітленості в точках, розташованих на відстані 10, 20…60 см і результати записують у відповідних точках графіку.

10

10 20 30 40 50 60 70 L, см

Рисунок 3- Графік просторових ізолюкс.

Далі світильник піднімають на висоту 10, 20…60 см і проводять аналогічні виміри.

Після нанесення на графік усіх розрахункових точок будують просторові ізолюкси горизонтальної освітленості . Для цього точки з однаковими значенням освітленості (100, 125, 150 лк) з’єднують плавкими кривими, навпроти яких записують їх значення в люксах.

В світлотехніці графіки просторових ізолюкс використовують при розрахунках освітлення.

Вміст звіту

1Тема та мета практичної роботи .

2.Таблиця вимірювань та розрахунків

3. Графік просторових ізолюкс.

4. Висновки.

Контрольні запитання:

1. Які недоліки освітлення приводять до захворювань?

2. Які існують типи виробничого освітлення ?

3. Від чого залежить вибір типу світильників ?

4. Яка найбільш раціональна висота підвищування світильників ?

5. Якими характеристиками визначається вибір джерел світла ?

Самостійна робота

Природне освітлення, його нормування та розрахунок

Природне освітлення виробничих приміщень може здійснюватися світлом неба або прямим сонячним світлом через світлові прорізи (вікна) в зовнішніх стінах або через ліхтарі (аероційні, зенітні), що встановлені на покрівлях виробничих будівель.

Залежно від призначення промислові будівлі можуть бути одноповерхові, багатоповерхові та різних розмірів і конструкцій.

Залежно від цього і вимог технологічного процесу можуть бути застосовані такі види природнього освітлення:

1. Бокове одностороннє або двостороннє, коли світлові отвори (вікна) знаходяться в одній або в двох зовнішніх стінах.

2. Верхнє, коли світлові отвори (ліхтарі) знаходяться в покритті або в стінах під ними.

3. Комбіноване, коли застосовується одночасно бічне і верхнє освітлення.

Згідно з вимогами СНиП ІІ-4-79 "Природне та штучне освітлення. Норми проектування", в приміщеннях із постійним перебуванням людей в них повинно бути передбачене природне освітлення. Основною нормованою величиною природнього освітлення є КПО, або (е) - коефіцієнт природньої освітленості. Фактичний КПО визначають відношенням заміряної освітленості на робочому місці у виробничому приміщенні Е_вн до одночасної освітленості зовні приміщення Е_зот у горизонтальній площині при відкритому небосхилі (щоб ніщо не затінювало фотоелемент люксметра) і дифузному світлі (сонце закрите хмарою). Оскільки ця відносна, то втражається у відсотках:

Нормування КПО залежить від виду природнього освітлення та ряду супутніх факторів.

При боковому освітленні нормується мінімальне значення КПО - е_тіп. У випадку однобічного - в точці на відстані їм від стіни - найбільш віддаленої від світлових отворів, але не більш ніж 12 м від них (рисунок 2).

При верхньому та комбінованому освітленні нормується середнє значення КПО.

Нормоване значення КПО (е_н) (таблиця 2) залежить від характеру зорової роботи (розряду) та особливостей світлового клімату і сонячності клімату в районі розташування будівлі, які вираховують через коефіцієнти т - світлового клімату і с - сонячності клімату. Вся територія СНД поділена на 5 світлових поясів. Відповідно І, II, III, IV, V - світлові пояси. В будівельних нормах наведені норми природньої освітленості для III світлового поясу, які можна перерахувати для будь-якого іншого поясу за рівнянням:

в г

Рисунок 2- Схеми видів природнього освітлення та нормування КПО за розрізами приміщень: а) - бокове одностороннє освітлення; б) - бокове двостороннє освітлення; в) - верхнє освітлення; г) - комбіноване освітлення.

1 - рівень робочої поверхні; 2 - крива зміни КПО за розрізом приміщення; 3-рівень середнього значення КПО - е_ср;

М - позиція, в якій нормується мінімальне значення КПО - е_мін

Таблиця 2-Нормативне природне освітлення(СНиП ІІ-4-79)

Характеристика зорової роботи	Найменший розмір об’єкту розрізнювання	Розряд зорової роботи	КПО ен3,%
			При верхньому освітленні	При боковому освітленні
				В зоні зі стійким сніговим покриттям	Інші тереторії
Найвища точність	Менше 0,15	1	10	2,8	3,5
Дуже висока	Від0,15 до 0,8	2	7	2	2,5
Висока точність	Вище 0,3 до 0,5	3	5	1,6	2
Середня точність	Вище 0,5 до 1	4	4	1,2	1,5
Мала точність	Вище 1 до 5	5	3	0,8	1
Груба	Більше 5	6	2	0,4	0,5
Робота з матеріалом, який світяться	Більше 0,5	7	3	0,8	1
Загальні спостереження за ходом виробничого процесу: Постійне Періодичне при постійному перебуванні людини Періодичне при переодичному перебуванні людини		8	1 0,7 0,5	0,2 0,2 0,1	0,3 0,2 0,1

Схематична карта світлових поясів колишнього СРСР представлена в СНиП ІІ-4-79. Коефіцієнт світлового клімату і сонячності клімату визначаються в залежності від світлового поясу даної ділянки території. Наведемо деякі міста, які розташовані у відповідних світлових поясах (с.п.):

Іс.п.— Петрозаводськ, Нарьянмар, Воркута, Мурманськ та ін.

ІІс.п.-Тула, Магадан, Санкт-Петербург, Верхоянськ, Петропав- ловськ-Камчатський та ін.

ІІІс.п.-Якутськ, Омськ, Охотськ, Москва, Мінськ, Н-Новгород, Саратов та ін.

ІVс.п,- Київ, Харків, Кишинів, Волгоград, Чита, Комсомольськ- на-Амурі, Хабаровськ, Владивосток та ін.

Vс.п.- Симферополь, Тбілісі, Єреван, Ашгабад, Ташкент, Баку та ін.

Коефіцієнти світлового клімату і сонячності наведені в таблицях 3, 4.

Таблиця 3- Значення коефіцієнта світлового клімату, т

Пояс світлового клімату	1	2	4	5
Коефіцієнт світлового клімату	1,2	1,1	0,9	0,8

Таблиця 4 Значення коефіцієнта сонячності клімату, с

Пояс світлового клімату	При світлових прорізах, зорієнтованих по сторонах горизонту (азимут, град)							При зенітних ліхтарях
	В зовнішніх стінах будівель			В прямокутних і трапнцевидних ліхтарях			В ліхтарях типу «шед»
	136-225	226-315; 46-135	316-45	69-113; 249-293	24-68; 204-248; 114-158; 294-338	159-203; 339-23	316-45
І	0,9	0,95	1	1	1	1	1	1
ІІ	0,85	0,9	1	0,95	1	1	1	1
ІV
Північніше 500п.ш.	0,75	0,8	1	0,,85	0,9	0,95	1	0,9
500п.ш.і південіше	0,7	0,75	0,95	0,8	0,85	0,9	0,95	0,85
V
Північніше 400п.ш.	0,65	0,7	0,9	0,75	0,8	0,85	0,9	0,75
400п.ш.і південіше	0,6	0,65	0,85	0,7	0,75	0,8	0,85	0,65

При верхньому освітленні

Нормований рівень природньої освітленості визначається площею світлових отворів у зовнішніх огородженнях на основі розра­хунків при проектуванні:

При боковому освітленні

де е_н - КПО нормоване; S_в та S_ви - площа вікон та ліхтарів, відносно одне одного; S_n - площа підлоги; h_в та h_п - світлові характеристики вікна та ліхтаря (орієнтовно приймається для вікон 8,0...15,0, (ля ліхтарів 3,0...5,0); К_з6 - враховує затінення вікон напроти стоячими будівлями, приймається в межах 1...1.5; К₃- коефіцієнт запасу, приймається 1,5...2; r₁ та r₂ - коефіцієнти, які враховують підвищення КПО від відбитого світла r =1,5..3,0 (більше значення при боковому односторонньому освітленні); г₂=1,1...1,4; загальний коефіцієнт світлопроникнення, який визначається за допомогою таблиць, наведених у нормативних документах.