2

М іністерство освіти і науки, молоді та спорту україни

ЗАПОРІЗЬКИЙ КОЛЕДЖ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ

ЗАПОРІЗЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

З дисципліни

«ОСНОВИ ОХОРОНи ПРАЦі»

для студентів спеціальностей:

5.05090101 «Конструювання, виробництво та технічне

обслуговування радіотехнічних пристроїв»

5.05080201 «Конструювання, виготовлення та технічне

обслуговування виробів електронної техніки»

5.005020102 «Обслуговування комп’ютеризованих

інтегрованих і робототехнічних систем»

2012

М етодичні рекомендації з дисципліни „Основи охорони праці” для студентів спеціальностей 5.05090101 «Конструювання, виробництво та технічне обслуговування радіотехнічних пристроїв», 5.05080201 «Конструювання, виготовлення та технічне обслуговування виробів електронної техніки», 5.005020102 «Обслуговування комп’ютеризованих інтегрованих і робототехнічних систем». Укл.: Катаєва А.О.. – Запоріжжя, ЗКР ЗНТУ, 2012р. – 98 с.

Укладач :Катаєва А.О., викладач

Відповідальний за випуск: Довгаль О.М., провідний спеціаліст

Резензент

Розглянуто та схвалено на засіданні випускаючої циклової комісії професійної та практичної підготовки за спеціальністю «Конструювання, виробництво та технічне обслуговування радіотехнічних пристроїв», «Конструювання, виготовлення та технічне обслуговування виробів електронної техніки» Протокол № ______ від «____»_______________ 2012р. Голова комісії ________________ В.В.Арсеньєв

Затверджено на засіданні методичної ради коледжу Протокол № ______ від «____»_______________ 2012р. Голова методичної ради ________________І.В.Винокурова

ЗМІСТ

Вступ		4
1 Правові та організаційні питання охорони праці		8
1.1 Законодавча та нормативна база України про охорону праці		8
Самостійна робота. Кодекс законів про працю України (КЗпП). Самостійна робота. Нормативні акти з охорони праці, що дають на підприємстві		12 14
1.2 Державне управління, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.		19
Самостійна робота Держална політика України щодо охорони праці		23
1.3 Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань на виробництві		25
2 Основні фізіології та гігієна праці		28
2.1 Повітря робочої зони		28
Самостійна робота. Загальний підхід до оцінки умов праці та забезпечення умов праці, що відповідають нормативам.		31
2.2 Вентиляція робочих приміщень		35
Самостійна робота. Методи визначення запиленості повітря та методи боротьби з шкідливими речовинами робочої зони		37
2.3Освітлення виробничих приміщень		40
Лабораторна робота №1. Дослідження зовнішнього освітлення		42
Лабораторна робота №2. Дослідження освітлення виробничих приміщень		45
Самостійна робота. Природне освітлення, його нормування та розрахунок		48
2.4 Вібрація, шум, ультразвук та інфразвук		51
Самостійна робота. Види випромінювань і полів та захист від них		57
3 Основні виробничої безпеки		60
3.1 Захисне заземлення, занулення, відключення.		60
Самостійна робота. Основні вимоги до організації робочого міста. Основні фактори можливих причин захворювань та нещасних випадків		64
3.2 Безпека при експлуатації систем під тиском і кріогенної техніки		68
Самостійна робота. Правила безпеки при експлуатації балонів, парових котлів, холодильних установок		72
4 Електробезпека		76
Самостійна робота. Вимоги до організації безпечного проведення робіт в електроустановках. Надання першої допомоги при ураженні електричним		82
5 Пожежна безпека		86
5.1 Основні поняття та значення пожежної безпеки. Пожежовибухо-небезпечність об'єктів		86
Самостійна робота. Система організаційно-технічних заходів забезпечення пожежної безпеки		89
5.2 Система попередження пожеж. Система пожежного захисту		94
Література		98

ВСТУП

Статистичні дані про виробничий травматизм свідчать про те, що його рівень у цілому світі безперервно зростає і становить біля 125 млн. випадків щорічно.

За статистикою, в Україні щоденно на виробництві травмуються 80-85 осіб, із них до 10 % стають інвалідами і до 2% гине.

За даними Національного науково-дослідного інституту охорони праці, стан виробничого травматизму в Україні за останнє десятиріччя характеризується зменшенням числа випадків як загального, так і смертельного травматизму.

Розподіл смертельних випадків по галузям виробництва показує, що найбільше їх зростання допущено в хімічній промисловості (+25), машинобудуванні (+9), будівництві (+12), агропромисловому комплексі (+8), транспорті (+19), невиробничій сфері (+31).

Найбільша кількість нещасних випадків пов”язана з організаційними (64%), технічними (27%), психофізіологічними (9%) причинами.

Основні причини смертельних травм в цих галузях економіки наступні.

Агропромисловий комплекс:

• невиконання вимог посадових інструкцій та інших нормативних актів з охорони праці – 21,3%;

• порушення трудової й виробничої дисципліни – 19%;

• допуск до роботи без навчання – 11%;

• порушення вимог безпеки під час експлуатації транспортних засобів, устаткування, машин, механізмів – 9%;

• незадовільний технічний стан транспортних засобів – 3,9%.

Транспорт:

• невиконання інструкцій з охорони праці – 12%;

• порушення трудової й виробничої дисципліни – 10%;

• порушення правил дорожнього руху – 8%.

Будівництво:

• порушення трудової й виробничої дисципліни – 12%;

• невиконання інструкцій з охорони праці – 11%;

• невиконання вимог посадових інструкцій – 10%.

Невиробнича сфера:

• порушення трудової й виробничої дисципліни – 11%;

• протиправні дії інших осіб – 10%;

• допуск до роботи без навчання та перевірки знань – 9%.

Металургійна промисловість:

• невиконання вимог посадових інструкцій – 27%;

• порушення трудової й виробничої дисципліни – 18%;

• порушення вимог безпеки під час експлуатації засобів виробництва – 10%.

Машинобудування:

• невиконання вимог посадових інструкцій – 13%;

• порушення трудової й виробничої дисципліни – 10%;

• допуск до роботи без навчання та перевірки знань – 6%.

Хімічна промисловість:

• невиконання вимог посадових інструкцій – 15%;

• порушення трудової й виробничої дисципліни – 15%;

• порушення вимог безпеки під час експлуатації транспортних засобів – 9%.

В Україні спостерігається високий рівень травматизму зі смертельними наслідками у соціально-культурній сфері та торгівлі. Аналіз оперативних даних про стан виробничого травматизму зі смертельними наслідками за 2002 рік показує, що в невиробничій сфері загинуло 125 осіб – це на 6 осіб більше, ніж у будівництві, де ступінь травмонебезпеки є високим. Постає питання: чому люди гинуть в тій сфері, де відсутні шкідливі та важкі умови праці, складні механізми.

В більшості установ та організацій керівники, посадові особи та службовці не обізнані в питаннях безпеки праці, не створюються служби з охорони праці навіть тоді, коли чисельність працюючих становить більше 100-500 осіб. Питання охорони праці покладаються на сумісників, які не мають певної кваліфікації, не проводяться інструктажі та навчання (або проводяться не на належному рівні). Відомо, що трудова діяльність більшості працівників невиробничої сфери пов”язана з використанням персональних комп”ютерів, периферійної та копіювальної техніки, засобів зв”язку, зокрема стільникового. Штатними працівниками таких установ і організацій є обслуговуючиї персонал, робота якого пов”язана безпосередньо з травмонебезпечними чинниками. Для безпечного ведення робіт та особистого захисту ці працівники повинні володіти спеціальними знаннями з питань охорони праці.

В Україні, крім виробничого травматизму, є високим рівень професійної захворюваності. За статистичними даними, на підприємствах України щорічно реєструється близько 2,6 професійних захворювань. Аналізом професійної захворюваності виявлено, що професійна патологія зареєстрована у осіб понад 185 професій, серед яких значною є частка (2,5%) інженерно-технічних працівників, зайнятих у різних галузях економіки. Ситуація з професійною захворюваністю, що склалася в Україні, вимагає реалізації комплексних заходів щодо створення умов праці, які забезпечать захист працюючих від несприятливого впливу професійних шкідливих чинників.

За даними Міжнародної асоціації «Пожежна безпека України» щорічно в Україні виникає близько 60000 пожеж, в яких гине понад 3500 осіб. Порівняно з періодом середини 80-х рр.. річна кількість пожеж сьогодні майже втричі вища.

Щодня в Україні виникає близько 150 пожеж, в яких гине 7-10 осіб і 5-6 отримують травми. Збитки від пожеж складають понад 2 млрд.грн. на рік.

Найпоширенішими причинами пожеж в Україні є: необережне поводження з вогнем (61%); порушення правил монтажу та експлуатації електроприладів (18%); порушення правил монтажу та експлуатації приладів опалення (11%); пустощі дітей з вогнем (7%); підпали (2%); невстановлені та інші (1%). Це свідчить про слабку профілактичну роботу щодо запобігання пожеж.

Державна політика України щодо охорони праці виходить з конституційного права кожного громадянина на належні безпечні і здорові умови праці та пріоритету життя і здоров”я працівника по відношенню до результатів виробничої діяльності. В реалізації цієї політики значну роль має відігравати постійне поліпшення умов і безпеки праці, зменшення рівнів травматизму та професійної захворюваності.

В Україні прийнята і реалізується Національна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, на основі якої були розроблені галузеві та регіональні програми поліпшення стану охорони праці.

В 2001 р. наказом Мінпраці № 432 була затверджена і впроваджується в життя Концепція управління охороною праці, в якій визначені шляхи реформування управління охороною праці в Україні.

З метою підвищення ефективності державного нагляду за охороною праці указом Президента України від 18 вересня 2002 року № 834 на базі Державного департаменту з нагляду за охороною праці утворено Державний комітет України з нагляду за охороною праці як центральний орган виконавчої влади.

У 2002 році органами Держнаглядохоронпраці проведено майже 199 тис. оперативних обстежень, призупинено більше 255 тис. робіт і об”єктів, накладено 1290 штрафів на підприємства, притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення нормативних і законодавчих актів про охорону праці понад 51 тис. працівників, з них 8,2 тис.- керівники підприємств і організацій.

Мета дисципліни «Основи охорони праці» - формування у майбутніх фахівців необхідного в їх професійній діяльності рівня знань та умінь, які відповідають державним стандартам освіти і дають можливість професійно орієнтуватися в питаннях організації виробничого процесу, що відповідає всім нормам і правилам безпеки.

Терміни та визначення.

Охорона праці – система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров”я і працездатності людини в процесі праці.

Виробнича санітарія – це система організаційних, гігієнічних і санітарно- технічних заходів та засобів запобігання впливу шкідливих виробничих чинників на працівників.

Гігієна праці – галузь практичної та наукової діяльності, що вивчає стан здоров”я працівників, зумовлений умовами праці, і на цій основі обґрунтовує заходи і засоби щодо збереження і зміцнення здоров”я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці.

Небезпечний (виробничий) чинник – це такий чинник, вплив якого на працівника в певних умовах призводить до травм, гострого отруєння, різкого погіршення здоров”я, або до смерті.

Шкідливий (виробничий ) чинник - це такий чинник, вплив якого за певних умов може призвести до захворювання, зниження працездатності і (або) негативного впливу на здоров”я нащадків.

Безпека – стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.

Рівень безпеки – оцінка безпеки посиланням на прийнятий ризик.

Промислова безпека – безпека від аварій на виробничих об”єктах і наслідків цих аварій.

Небезпека – потенційне джерело шкоди.

Безпечні умови праці; безпека праці – стан умов праці, за якого вплив на працівника небезпечних і шкідливих виробничих чинників усунуто, або вплив шкідливих чинників не перевищує гранично допустимих значень.