10. Розрахунки з робітниками при звільненні

Згідно Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

У зв’язку з цим потрібно визначитися, чи належить до заробітної плати компенсація за невикористану. При цьому слід звернути увагу, що під терміном «заробітна плата» розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати і винагороди, що виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Компенсацію за невикористану відпустку віднесено до додаткової заробітної плати, тому податок з доходів утримати потрібно. 

Внески до Пенсійного фонду із цієї суми також необхідно утримувати.

Із тієї ж причини (включення компенсації за невикористану відпустку до складу заробітної плати з обкладенням податком з доходів) решта соціальних внесків (у частині як нарахувань, так і утримань) також сплачується.

Вихідна допомога

Згідно з КЗпП за наявності певних підстав працівнику при звільненні належить виплатити вихідну допомогу, розмір якої диференціюється залежно від причин звільнення (призов на військову службу, зміна в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство чи перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників тощо). 

Вихідна допомога не відноситься до витрат на оплату праці (тобто ні до фонду основної заробітної плати, ні до фонду додаткової заробітної плати, ні до інших заохочувальних та компенсаційних виплат). Отже, її не може бути віднесено до заробітної плати.

Тому при обчисленні податку з доходів суму вихідної допомоги не слід зменшувати на суму соціальних внесків.

11. Облік матеріальної допомоги

Фінансовий успіх підприємства багато в чому залежить від стану здоров'я та матеріального забезпечення його працівників. Керівництво підприємства з метою вирішення соціальних потреб своїх працівників може надавати їм матері­альну допомогу.

На відміну від інших платежів, що входять до оплати праці, матеріальна допомога має пільги щодо оподаткування.

Для того щоб особі, яка перебуває у трудових відносинах із підприємством, була виплачена матеріальна допомога, їй потрібно написати заяву на ім'я керів­ника. Наказ керівника є необхідною підставою для нарахування матеріальної допомоги бухгалтерією підприємства.

Заяви на ім'я керівника про матеріальну допомогу не потрібно, коли у відпо­відно зареєстрованому колективному договорі зафіксовані випадки, при настанні яких виплачується матеріальна допомога.

Матеріальна допомога не оподатковується, якщо дотримано такі принципи:

• матеріальна допомога надається працівнику, який має право на отримання податкової соціальної пільги;

• сума матеріальної допомоги протягом року не перевищує мінімального прожиткового рівня, встановленого на 1 січня відповідного року.

Суми матеріальної допомоги понад мінімальний прожитковий рівень опода­тковуються податком на доходи фізичних осіб, а також внесками до соціальних фондів на загальних підставах.

Матеріальна допомога, яка оподатковується податком на доходи фізичних осіб, включається до затрат підприємства, а неоподатковувана оплачується за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.