7. Порядок ведення розрахунково-платіжної відомості

Для нарахування заробітної плати, яка належить кожному працівникові, розраховують заробіток за місяць і від цієї суми здійснюють необхідні відрахування. Розрахунок на багатьох підприємствах здійснюють у Розрахунковій або Розрахунково-платіжній відомостях. У лівій частині Розрахунково-платіжної відомості записують суми всіх видів нарахованої заробітної плати за її видами (відрядно, погодинно, премії та інші нарахування), а в правій - утримання за їх видами і суми до видачі.

Розрахунково-платіжні відомості складають щомісячно по кожному цеху, допоміжних і підсобних службах, відділах з групуванням прізвищ працюючих у розрізі категорій.

Групування заробітної плати у відомостях по цехах та інших структурних підрозділах за категоріями працівників і видами ' заробітної плати сприяє оперативному складанню звітності по праці та заробітній платі, контролю за її використанням та напрямками витрат.

Нарахування заробітної плати здійснюється на підставі відповідних первинних та групових документів.

Для нарахування основної заробітної плати працівникам з погодинною оплатою праці необхідно мати відомості про посадові оклади (на основі штатного розкладу); про присвоєні розряди (на основі наказів директора підприємства), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період (місяць тощо).

Для нарахування основної заробітної плати робітникам, яким встановлена відрядна оплата праці, необхідно мати обсяг їх виробітку за відповідними розцінками.

Заробітна плата робітникам відповідно до законодавства про працю виплачується в дні передбачені нормативним договором.

8. Облік допомоги в разі тимчасової непрацездатності

У разі тимчасової непрацездатності працівника йому надається до­помога з тимчасової непрацездатності, яка може бути таких видів:

• допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві; допомога у зв'язку з вагітністю і пологами;

• допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або тра­вми, пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.

Перші два види допомоги надаються за основним місцем праці, третій — за місцем праці, де відбувся нещасний випадок.

Допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або трав­ми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві надається працівнику в разі:

1). Його захворювання чи травми (крім травми внаслідок нещасного випад­ку на виробництві). Така допомога надається за весь період непрацездатності до відновлення працездатності або встановлення інвалідності. Якщо на момент за­хворювання працівник перебуває у відпустці, то відпустка переноситься на пізні­ший термін або продовжується. Перші п'ять календарних днів допомоги оплачу­ються підприємством, а решта — за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Розмір допомоги залежить від загального трудового стажу працівника і надається у таких розмірах:

а) 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до законодавства:

• працівникам, які мають загальний трудовий стаж 8 і більше років;

• працівникам, у яких тимчасова непрацездатність настала внаслідок тру­дового каліцтва або професійного захворювання;

• працівникам, які мають на утриманні трьох і більше дітей віком до 16 років (учнів — до 18 років);

• ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону Украї­ни „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та іншим;

б) 80 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до законодавства, — працівникам, які мають загальний трудовий стаж від 5 до 8 років;

в) 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до законодавства, — працівникам, які мають загальний трудовий стаж до 5 років.

Тривалість загального трудового стажу визначається згідно із записами у трудовій книжці.

2). Необхідності догляду за хворою дитиною до 14 років; за хворим членом сім'ї; за здоровою дитиною до 3 років або дитиною інвалідом (у разі хвороби особи, і яка доглядає дитину). Термін надання такої допомоги встановлюється законодавст­вом про соціальне страхування і вона не надається в разі, якщо працівник знаходить­ся у відпустці. Оплачується допомога за рахунок коштів Фонду соціального страху­вання з тимчасової втрати працездатності за весь період непрацездатності. Розмір допомоги становить 100% середньої заробітної плати незалежно від стажу.

Умови надання допомоги в зв'язку з вагітністю і пологами описано в пункті 15.4. „Оплата праці жінок". Оплачується така допомога за рахунок коштів Фон­ду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за весь період відпустки в зв'язку з вагітністю і пологами. Розмір допомоги — 100% середньої заробітної плати незалежно від стажу.

Допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або трав­ми, пов'язаної з нещасним випадком на виробництві надається тоді, коли непраце­здатність працівника виникла внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що спричинили професійно зумовлену фізичну або психічну травму. Перші п'ять календарних днів такої допомоги надаються за ра­хунок роботодавця, а решта — за рахунок коштів Фонду соціального страхуван­ням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Роз­мір допомоги — 100% середньої заробітної плати незалежно від стажу.

Підставою для нарахування допомоги з тимчасової непрацездат­ності є листок непрацездатності, виданий лікувальним закладом. У ли­стку вказується вид непрацездатності та час звільнення від роботи. Зво­ротний бік листка заповнюється роботодавцем. Табельник записує період відсутності працівника і вихідні дні за цей період. Відділ кадрів визна­чає загальний трудовий стаж і записує його в листок непрацездатності. Голова комісії (чи уповноважений) із соціального страхування відмічає рішення комісії про те, чи належить працівнику допомога, в якому розмірі і на який термін.

Окремо комісією з соціального страхування складається протокол, в якому відмі­чаються листки непрацездатності, відповідно до яких потрібно надати працівникові допомогу з тимчасової непрацездатності. Бухгалтерія підприємства робиться розрахунок середньої заробітної плати і суми допомоги.

Сума допомоги за один день непрацездатності визначається як добу­ток середньоденного заробітку та відсотка, який залежить від загального трудового стажу.

Середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи із нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актом, прийнятими відповідно до Закону України „Про оплату праці", та підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб (не враховуючи передбачені і законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується), з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Розрахунковим періодом для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень), робота яких пов'язана із сезонним характером виробництва, та добровільно застрахованих осіб) є шість повних календарних місяців, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески (або за і сплачувалися страхові внески) менш як шість календарних місяців, середня і плата (дохід) обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці, за які сплачено страхові внески.

У разі, коли застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески (або за неї сплачувались страхові внески) менше ніж календарний місяць, середня заробітна плата (дохід) обчислюється за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку. При розрахунку суми допомоги не береться до уваги сума відпускних, ні дні відпустки, оскільки протягом цього періоду працівник не працював. Розрахунок можна показати у вигляді формули:

Д=(Зпл/К_І)х%хК₂,

Д—допомога у разі тимчасової непрацездатності;

Знм — сума заробітної плати за останні шість місяців;

К_х — кількість відпрацьованих робочих днів за останні шість місяців;

% — відсоток, який залежить від трудового стажу;

К₂, — кількість днів тимчасової непрацездатності.

Виплата допомоги у разі тимчасової непрацездатності здійснюється в терміни встановлені для виплати зарплати.

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю працівника включається до його сукупного доходу і оподатковується податком на доходи фізичних осіб, а також з неї утримується єдиний соціальний внесок в розмірі 2 % . Але вищевказане не стосується лікарняних у зв'язку з вагітністю і пологами — вони не підлягають ніяким нарахуванням і утриманням. Допомоги по соціальному страхуванню, що виплачуються працівникам, не входять до фонду оплати праці.