6.8 Розрахунки

Порядок викладення розрахунків визначається характером величин, що розраховуються.

Розрахунок у загальному випадку повинен містити:

— ескіз і схему розраховуваного виробу;

— завдання розрахунку (з вказівкою, що потрібно визначити при розрахунку);

— вихідні дані для розрахунку з назвою величин і їх символами;

— вибір розрахункових формул (рівнянь);

— розрахунок;

— висновок.

Необхідні для розрахунку ескізи або схеми допускається креслити в довільному масштабі, який забезпечує чітке уявлення про розраховуваний об'єкт.

При виконанні розрахунків з використанням ПК у тексті ПЗ повинно бути вказано, який програмний продукт було використано (розробка кафедри, програма передана з виробництв, прикладна програма) чи складений самостійно.

Необхідно вказати посилання на номер додатка, в якому приводиться схема програми (алгоритму) та роздруківка результатів розрахунку.

6.9 Формули та рівняння

Формули, за винятком формул, які є в додатках, повинні нумеруватися в межах розділу арабськими цифрами, які записують на рівні формули праворуч.

Формули подають у форматі Equation 3…4, вирівнювання – по центру і нумерують в круглих дужках з правого краю. Шрифт - звичайний – 14 пт, великий індекс – 10 пт, маленький індекс – 8 пт, великий символ – 18 пт, маленький символ – 12 пт.

Номер формули складається з номеру розділу і порядкового номера формули, відокремлених крапкою.

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються.

Посилання у тексті на порядкові номери формул подають у дужках.

Приклад

... у формулі (3.1), (3.2) ...

Елементи формули необхідно позначати відповідно до їх функціонального застосування (sin х: sin – функція, х – змінна). Позначення математичних, фізичних та інших величин в тексті та у формулах потрібно записувати курсивом, за винятком стандартних функцій: sin, cos, tg, ctg тощо, чисел (критеріїв) Re, Nu, Gr, Ar, Pr, Eu тощо; rot, div, grad, const тощо, а також позначень буквами грецького алфавіту чи цифр. Індекси в цих величинах записувати прямими буквами українського і грецького алфавітів та цифрами або курсивом – буквами латинського алфавіту. Якщо індекс складається з скорочення, то крапку після нього не ставлять, якщо ж з кількох скорочень, то крапку ставлять тільки у проміжних скорочен­нях, крім останнього. В розмірностях величин як букви, так і цифри записують прямим шрифтом.

Формули додатків повинні нумеруватися окремою нумерацією арабськими цифрами у межах кожного додатка. Номер формули в додатку складається з букви, якою нумерується додаток і арабської цифри, розділених крапкою.

Приклад позначення формули 1 у додатку В:

... у формулі (B.I) ...

У формулі як символи фізичних величин слід застосовувати позначення, що встановлені відповідними стандартами.

Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули, повинні бути приведені безпосередньо під формулою; якщо вони не пояснені раніше у тексті ПЗ.

Пояснення кожного символу потрібно давати з нового рядка в тій послідовності, в якій символи приведені у формулі. Перший рядок пояснення повинен починатися словом "де". Після пояснення познаки через кому пишуть одиницю відповідної фізичної величини.

Приклад

Густина кожного зразка р, кг/м³, обчислюється за формулою:

,

де m — маса зразка, кг;

V — об'єм зразка, м³.

При повторному використанні формули в подальшому тексті розшифровування символів не робиться.

Формули, що подаються одна за одною і не розділені текстом, відділяються комою.

Приклад

, (6.1)

. (6.2)

Переносити формули в наступний рядок дозволяється тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. У разі перенесення формули на знаку операції множення застосовують знак "х".

У тих випадках, коли розрахунок виконується за формулою або рівнянням, які не вимагають перетворень, потрібно попередньо обчислити або вибрати з літературних джерел чи нормативних документів значення усіх величин, які входять у праву частину формули (рівняння).

Потім записують формулу (рівняння) у загальному вигляді, підставляють значення відомих величин, не порушуючи структури, і записують кінцевий результат.

У формулу (рівняння) слід підставляти значення величин без одиниць вимірювання. Проміжні обчислення не приводять.

Приклад

Середній тиск р. Па, що припадає на одиницю площі проекції опорної поверхні підшипника ковзання, обчислюється за формулою:

, (6.3)

де F — радіальне навантаження, Н;

— довжина підшипника, м;

d — діаметр підшипника, м.

При заданих значеннях F = 58,8 кН; = 0,15 м; d = 0,15 м, згідно формули (6.3), одержимо:

Точність обчислення визначається точністю значень величин, які входять у формули і рівняння, а також призначенням обчислень і повинна задаватись в методичних вказівках кафедри або узгоджуватися з керівником і консультантами проекту.

Якщо ряд розрахунків виконуються за однією формулою для кількох значень величин, що в неї входять, то в тексті ПЗ вказують: "Результати розрахунків за формулою ... (дається її номер) приведені в таблиці ... (додається номер, таблиці)".

В окремих випадках (за вимогою керівника або консультанта проекту) потрібно привести приклад розрахунку за формулою для одного з варіантів значень величин.

Написання літер у формулах і рівняннях повинно відповідати вимогам ГОСТ 2.304.