4. Страхування на транспорті

Страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених до­говором страхування або чинним законодавством, за рахунок гро­шових фондів, що формуються у спосіб сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів.

Основними суб 'єктами вказаних відносин є страховики та стра­хувальники.

У цілому, страховиками визнаються фінансові установи, які ство­рені відповідно до закону та в установленому порядку одержали ліцензію на провадження страхової діяльності.

Предметними властивостями стра­хування є:

• об'єкти страхування;

• форми страхування, якими є добровільне та обов'язкове страхування. На транспорті до добровільного, наприклад, належить страхування повітряного транспорту, страху­вання відповідальності власників водного транспорту, страхування вантажів та багажу тощо. Своєю чергою, прикладами обов'язкового страхування є особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, авіаційне страхування цивільної авіації тощо;

• страховий ризик, тобто певна подія, на випадок якої прово­диться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання;

• страховий випадок, тобто подія, передбачена договором стра­хування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої ви­никає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми страхувальникові, застрахованій або іншій третій особі;

• страхова сума, страхова виплата, страхове відшкодування та франшиза (частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування);

• страховий платіж та страховий тариф;

• договір страхування.

Наведені властивості в сукупності дають змогу визначити від­носини, що відбуваються у сфері страхування, але притаманні і транспорту.

Слід зазначити, що у сфері діяльності річкового, автомобіль­ного, залізничного та трубопровідного транспорту страхові відно­сини регулюються згадуваними вище положеннями законодавства України «Про страхування», а ті властивості, що мають місце, ли­ше підкреслюють специфіку страхової діяльності в названих галу­зях транспорту.

Тема 5 взаємодія підприємств транспорту та її правове регулювання

1. Поняття взаємодії підприємств різних видів транспорту. її форми і види.

2. Права та обов'язки сторін. Основні принципи їхньої діяльності.

3. Участь України в міжнародних транспортних коридорах.

1. Поняття взаємодії підприємств різних видів транспорту. Її форми і види

Взаємодія підприємств транспорту спрямована на забезпечення перевезень різними видами транспорту за одним транспортним документом або погодження графіку руху транспортних засобів та­ким чином, щоб у місці пересадки пасажира з одного виду транс­порту на інший чи перевантаження відбувалось у максимально стислі строки, без трати зайвого часу, зручно та без втрати додат­кових коштів.

Вивчаючи специфіку транспорту, ми встановили, що це - та­кий комплекс, основним призначенням якого є задоволення потреб суспільного виробництва та населення в перевезеннях. Причому ці перевезення можуть здійснюватись у межах як однієї, так і в бага­тьох держав; як одним видом транспорту, так і декількома його видами.

Усе це обумовлюється самою специфікою транспорту, часовими, просторовими та багатьма іншими параметрами, які всі у сукупності визначають доцільність, ефективність, якість, зручність і вигідність перевезення.

Але саме в такому контексті й виникає така характеристика транспорту, як взаємодія усіх його елементів.

1. головна мета взаємодії - це перевезення (транспортування);

1. відносини, що виникають між підприємствами різних видів транспорту,- це діяльність із перевезення (транспортування), яка здійснюється не одним видом транспорту;

2. правова взаємодія - це врегульована нормами права діяль­ність підприємств декількох видів транспорту зі здійснення одного (єдиного) транспортного процесу;

3. ці правові норми закріплено у відповідних нормативно-пра­вових актах, до яких відносять закони (кодекси) та підзаконні акти.

Взаємодія різних видів транспорту може мати вираз у різних організаційно-правових формах.

Наприклад, способом послідовного укладення декількох догово­рів перевезення. Так, згідно з цим вантажі, які перевозяться до українських портів морським транспортом, доставляються в ці по­рти на основі договору морського перевезення, а вже з портів за договорами залізничного перевезення вантажів перевозяться заліз­ничним транспортом загального користування по території дер­жави. Аналогічну картину можна спостерігати і для інших видів транспорту.

Основною формою взаємодії підприємств різних видів транс­порту є пряме змішане сполучення – така система організації перевезень пасажирів і вантажів, за якої перевезення здійснюється за єдиним транспорт­ним документом на весь шлях прямування і в його виконанні бе­руть підприємства двох та більше видів транспорту.

Видами прямих змішаних сполучень є:

• залізнично-водне;

• автомобільно-залізничне;

• водно-автомобільно-повітряне;

• та інші види.