3. Методи оцінки доцільності фінансових вкладень в інвестиції з фіксованою ставкою дохідності.

Серед численних методів і прийомів аналізу доцільності вкладень у ті чи інші об’єкти фінансових інвестицій виокремлюють дві основні групи методів. Перша призначена для оцінки інвестицій в активи з фіксованою ставкою дохідності та визначеним строком їх утримання. До таких об’єктів інвестування належать вкладення в облігації з фіксованим процентом, привілейовані акції, депозитні сертифікати, векселі тощо. Друга група призначена для оцінки фінансових вкладень з чітко невизначеною нормою прибутковості та строками інвестування, якими є насамперед інвестиції в акції, інші види корпоративних прав.

При прийнятті інвестиційних рішень інвестори порівнюють очікувані доходи від вкладання коштів в даний об’єкт капіталовкладень з доходами від інших альтернативних можливостей інвестування.

Підходи до оцінки інвестицій:

- статичний аналіз: усі показники, які характеризують об’єкт інвестування, розглядаються в короткостроковому періоді; при розрахунках використовуються величини, зафіксовані в певний проміжок часу (факт зміни вартості грошей у часі не враховується);

- динамічний аналіз: показники аналізуються в динаміці, з урахуванням зміни вартості грошей у часі за ряд періодів.

(Оцінка доцільності вкладень в інвестиції з фіксованою став­кою дохідності Терещенко О. О. рекомендує проводити за таки­ми методами: метод дисконтування Cash-flow (розрахунку внут­рішньої (потенційної) вартості інвестиції); метод ефективної ставки процента; метод визначення внутрішньої норми прибут­ковості (IRR); ризик зміни процентних ставок і дюрація (рис. 1). На рисунку подані такі позначення: Co - вартість інвестиції; CF'-чистий грошовий потік (Cash-flow) від здійснення інвестиції; Ео -собівартість інвестиції; г - коефіцієнт, який характеризує ставку дисконтування (г = р І 100 %); р - ставка дисконтування (ставка дохідності за найкращою (або середньою) з альтернативних мож­ливостей вкладення коштів на ринку), складається з двох компоне­нтів: фіксованої ставки за безризиковими вкладеннями та середньо-ринкової премії за ризик; п - період, протягом якого кошти вкладаються у фінансові інвестиції (кількість інтервалів, за які нараховуються доходи); d - дисконт, виражений у процентах (Кн - Ке); і - фіксована процентна ставка; Ке - курс емісії (собі­вартість інвестицій), %; Кн - курс погашення інвестицій, %; g -премія, з якою придбані інвестиції (Ке - Кн); Со\, Сог - внутріш­ня вартість інвестиції за різних варіантів ставки дисконтування; ге\\ гег-пробні варіанти ставок дисконтування, які підбираються таким чином, що в інтервалі між ге\ та геї вартість інвестиції змі­нює своє значення з «+» на «-», і навпаки; D - показник дюрації (кількість періодів); t - порядковий номер періоду здійснення платежу (t => n); CFt - чистий грошовий потік від інвестиції в періоді t;r — коефіцієнт, який характеризує ринкову ставку дис­конту за аналогічними фінансовими вкладеннями (для дюрації).

Виділяють також методи оцінки доцільності інвестування, а саме: середня ставка прибутковості проекту (ССП, ARR), чиста теперішня вартість (ЧТВ, NPV), індекс прибутковості інвестиційного проекту (Ш, РГ), внутрішня ставка (норма) прибутковості (ВСП, IRR), кінцева вартість проекту (TV), модифікована внутрішня ставка (норма) прибутковості (МВСП, MIRR) НА СО.)

При оцінці фінансових інвестицій здебільшого використовують методи, які дають можливість дослідити показники, що характеризують об’єкт інвестицій у динаміці. До основних з таких методів належать: метод дисконтування майбутніх доходів та метод внутрішньої норми прибутковості.