Портфель інвестицій підприємства

Якщо господарюючий суб’єкт працює ефективно і в нього є ресурси в достатньому обсязі для інвестування, то перед ним постає питання: куди їх інвестувати чи як створити ефективний інвестиційний портфель?

Під інвестиційним портфелем розуміють сукупність інструментів, відібраних для вкладення коштів у відповідності із стратегічними цілями інвестора. Іншими словами, це сукупність різноманітних інвестиційних інструментів, які зібрані воєдино для досягнення конкретної інвестиційної мети інвестора.

Таблиця 1.4

Класифікація інвестиційного портфелю підприємства

№ п/п	Класифікаційна ознака	Характеристика
1.	В залежності від мети інвестиційної діяльності	1) портфель росту; 2) портфель доходу; 3) портфель мінімізації ризиків
2.	В залежності від досягнення мети інвестування	збалансований; незбалансований; розбалансований
3.	В залежності від обраної стратегії інвестування	агресивним; зваженим; консервативним

Класифікація інвестиційного портфелю представлена в роздавальному матеріалі (табл. 1.4):

1. В залежності від мети інвестиційної діяльності можна виділити:

1) портфель росту;

2) портфель доходу;

3) портфель, основна мета якого полягає в мінімізації ризиків, пов’язаних з інвестуванням.

Портфель росту передбачає орієнтацію інвестора на збільшення його ринкової вартості шляхом включення фінансових інструментів, ринкова ціна яких має тенденцію до постійного (або стабільного) зростання. Зрозуміло, що ризик, пов’язаний з таким портфелем, дуже високий.

Портфель доходу формується за рахунок цінних паперів, які забезпечують інвесторам високі поточні доходи. Такий портфель також є досить ризиковим.

Портфель мінімізації ризиків формується за рахунок тих фінансових інструментів, які, в першу чергу, забезпечують надійний інфляційний захист та високу ліквідність при невисокому рівні доходу.

2. В залежності від досягнення мети інвестування інвестиційний портфель може бути:

1) збалансований (сформований з фінансових інструментів, які повністю відповідають меті його формування);

2) незбалансований (включені в портфель інструменти протирічать меті його формування);

3) розбалансований (портфель, який раніше був збалансованим, але із-за зміни ринкової кон’юнктури перестав відповідати меті інвестування).

3. В залежності від обраної стратегії інвестування інвестиційний портфель може бути:

• агресивним (високо ризикованим);

• зваженим (поміркованим або середньо ризикованим);

• консервативним (низько ризикованим).

Незалежно від стратегії і тактики управління інвестиційним портфелем при його формуванні потрібно дотримуватися базових принципів фінансового менеджменту:

1. інвестиційний портфель повинен відповідати наявним фінансовим ресурсам підприємства.

2. оперативне управління портфелем цінних паперів повинно базуватися на принципі забезпеченості його керованості.

3. тактичне управління інвестиційним портфелем повинно здійснюватися з урахуванням стратегічних цільових орієнтирів інвестиційної політики: ліміту фінансових ресурсів на фінансове інвестування, рівня якості цінних паперів, що включаються в портфель, лімітів цінних паперів за термінами погашення.

4. обгрунтовуючи доцільність фінансових інвестицій, фінансовий менеджер повинен враховувати не лише їх дохідність, але й здатність зворотньої трансформації у готові засоби платежу.

У відповідності із зазначеним принципом забезпечення керованості фінансових інвестицій підприємства можуть використовувати самостійне або трастове (довірче) управління портфелем цінних паперів.

Самостійне управління інвестиційним портфелем застосовується при високому рівні кваліфікації спеціалістів підприємства і їх достатній інформованості про кон’юнктуру фондового ринку. При цьому інвестор може сам здійснювати епізодичний вихід на ринок цінних паперів або користуватися послугами брокерів.

Трастове (довірче) управління інвестиційним портфелем полягає у передачі інституціональним інвесторам (інвестиційним фондам та компаніям, трастовим компаніям, банкам) ряду управлінських функцій: здійснення розрахунків по цінних паперах, їх зберігання, посередництво при заставі, ведення бухгалтерського обліку, представництво інтересів підприємства на зборах акціонерів і т.д. Трастове управління може здійснюватися на агентських засадах (на підставі попередніх розпоряджень клієнта) або з повним представництвом (без попереднього узгодження операцій з цінними паперами з підприємством-власником).

Дохідність інвестиційного портфеля можна визначити за формулою:

n

Дп = ∑ Ді * Чі, (1.1)

і=1

де Дп – дохідність інвестиційного портфеля;

Ді – дохідність і-го активу;

Чі – частка і-го активу в портфелі;

n – число активів.

Отже, управління портфелем цінних паперів здійснюється шляхом поетапної реструктуризації фінансових активів, яка передбачає:

• збереження в портфелі найбільш дохідних і ліквідних інструментів;

• використання отриманих доходів від інвестицій для відшкодування поточних витрат;

• реінвестування частини чистого прибутку у нові цінні папери і реальні проекти.

Таким чином, формуючи інвестиційний портфель, підприємство повинно чітко визначитись у співвідношенні між прибутковістю та ризикованістю.

НА С.О:

Диверсифікація активів є одним з найбільш ефективних методів збалансованості інвестиційного портфеля та зниження ризику втрат. Оптимальна диверсифікація означає розподіл вкладень з максимальною дохідністю при мінімальному ризику. Диверсифікація є такою концепцією, якій не можна дати однозначного визначення. Диверсифікація (від ла­тин. Diversus — різний і facer—робити) — це одночас­ний розвиток декількох або багатьох не взаємопов'яза­них технологічних видів виробництва або обслуговуван­ня, розширення асортименту виробництва або послуг.

Диверсифікація дає змогу підприємствам „три­матися на плаву" при складній економічній кон'юнк­турі за рахунок випуску широкого асортименту про­дукції і послуг: збитки від нерентабельних виробів (тимчасово, особливо по нових) перекриваються при­бутком від інших видів продукції.

Фінансова диверсифікація — це урізноманітнен­ня фінансової діяльності, яка досягається через здійснення підприємством різних видів коротко- і дов­гострокових фінансових вкладень.

Механізм диверсифікації використовується перш за все для нейтралізації негативних фінансових наслідків несистематичних видів ризику. Разом з тим, він дозволяє мінімізувати в певній мірі і окремі види систематичних ризиків-валютного,процентного та ін. Принцип дії механізму диверсифікації заснований на розподіленні ризику, які є перепоною їх концентрації.

В механізмі диверсифікації фінансових ризиків можуть бути використанні наступні напрями:

1)диверсифікація видів фінансової діяльності (використання альтернативних можливостей отримання доходу від різних фінансових операцій);

2)диверсифікація валютного портфеля підприємства (вибір проведення зовнішньоекономічних операцій декількох видів валют);

3)диверсифікація депозитного портфеля(розміщення великих сум частково вільних коштів на зберігання в декількох банках);

4)диверсифікація кредитного портфеля(різноманітність покупців продукції під-ва і направлена на зменшення його кредитного ризику);

5)диверсифікація портфеля цінних паперів(дозволяє зниження рівня несистематичного ризику портфеля, не зменшуючи при цьому рівня його доходності);

6)диверсифікація програми реального інвестування(включення в програму інвестування різних інвестиційних проектів з альтернативною галузевою і регіональною направленістю,що дозволяє знизити сукупний інвестиційний ризик по програмі.

Варіанти здійснення диверсифікації портфеля за терміном угодою:

- Ступінчастий: полягає у рівномірному розподілі інвестицій між цінними паперами.

- Полярний: полягає у концентрації інвестицій у цінні папери полярного терміну. Основна частина коштів вкладається у цінні папери з коротким терміном і в цінні папери з довгим терміном обігу і лише незначна частина вкладається в середньострокові ціні папери.

Таблиця 1.5

Динаміка капітальних інвестицій за джерелами фінансування за 2011-2012 роки

	Капітальні інвестиції у фактичних цінах, млн. грн		Капітальні інвестиції у % до загального обсягу		Відхилення
	2011	2012	2011	2012	(у фактичних цінах, млн. грн.)	(у питомій вазі, %)
Усього:	259932,3	263727,7	100,0	100,0	+ 3795,4	0
у т.ч. за рахунок
коштів державного бюджету	18394,6	16530,9	7,1	6,3	-1863,7	-0,8
коштів місцевих бюджетів	8801,3	8307,7	3,4	3,2	-493,6	-0,2
власних коштів підприємств та організацій	152279,1	156149,3	58,6	59,2	+3870,2	+0,6
кредитів банків та інших позик	42324,4	42526,9	16,3	16,1	202,5	-0,2
коштів населення на індивідуальне житлове будівництво	15102,9	21975,1	5,8	8,3	6872,2	+2,5
інших джерел фінансування	11363,9	18237,8	4,3	6,9	6873,9	2,6

Таким чином, в даному питанні провели розгляд визначень: «інвестиції», «фінансова інвестиція», ознайомились з класифікацією фінансових інвестицій, визначили їх види та джерела формування фінансових інвестицій. Також, ознайомились із інвестиційним портфелем та його видами.