36

Lecture 3

1.Американський фольклор

2. Перший збирач афро-американських казок

3.Американська літературна казка

Американський фольклор має три основні джерела: Фольклор індіанців, афро-американський фольклор та фольклор білих поселенців. Як відомо, індіанці досягли високого рівня культурного розвитку до моменту відкриття Нового Світу. Індіанські чарівні казки відроджують красу недоторканих лісів та безкрайніх прерій, захоплюються хоробрим та гармонічним характером індіанця-мисливця, воїна та ватажка. Вони розповідають про ніжну любов та вірне серце, про хоробрі героїчні вчинки заради кохання; їхні герої вступають у боротьбу проти зла та віроломства, за чесність, щедрість та цілеспрямованість. У№ своїх казках вони говорять із деревами та тваринами, зірками, Місяцем та Сонцем, з горами та вітром. Крізь цю фантазію та магію ми можемо побачити справжнє життя, яке сприймається індіанцями у алегоріях.

Існує безліч збірок північно-американського фольклору. Казки Північно-американських індіанців для дітей найкраще репрезентовані у книзі під назвою „Син Ранкової Зірки”. Більшість казок з цієї збірки розповідають нам про дружбу Людини із Звіром, про його близькість до Природи :”Мууін – син Ведмедиці”, „Біла водяна лілія”, „Качка з червоними лапками”. В них відображається побут, світосприйняття індіанців, їх етика та моральні вимоги. Надзвичайна в цьому відношенні казка „Син Ранкової Зірки”, де ми зустрічаємо протиборство Зіркового світу та Земного. Судячи з усього, тема життя на інших планетах своєрідно хвилювала індіанців.

Остання казка збірки – „Як був заритий томагавк” – присвячена найактуальнішій та вічній проблемі : як покласти край війнам та встановити мир. Рішення по-казковому просте і по-народному мудре: закопати томагавк, тобто знищити зброю війни.

Першозбирач афро американського фольклору Джоуль Лендлер Харріс (1848-1908)

Афро-американський фольклор – африканського походження, тож , як до першоджерела, при вивченні афро американського фольклору частіше звертаються до африканського фольклору. Однак є своя специфіка у творчості саме американських чорношкірих , доля яких з моменту їх появи 1у 1619 році на невільницькому кораблі у місті Джеймстаун, штат Вірджинія, склалася трагічно. За першим кораблем з невільниками у Америку прибули безліч інших. Пройшли десятиріччя перш ніж представники різних африканських племен стали на Американському континенті єдиним народом, пам’ять якого у ході боротьби збагатилася переказами про своїх національних героїв, легендами про борців, для яких свобода стала так само необхідна, як для індіанців.

Першим почав збирати казки американських африканців відомий американський письменник-фольклорист Джоуль Харріс, уродженець південного штату Джорджия. Він був знайомий з одним старим негром на ім’я Тирель, і з його слів записав безліч африканських казок, легенд, пісень та прислів’їв.

У збірці Харріса всі казки поєднані оповідачем – старим негром, якого звуть дядечко Римус. Дядечко Римус – раб на плантації білого хазяїна. Він, як і знайомий нам дядечко Том, змирився із своєю долею раба, він поважає своїх білих хазяїв і навіть любить їхніх дітей. Білому хлопчику, онуку хазяїна, він розповідає свої казки. Судячи по всьому, консервативність психології та релігійних поглядів дядечка Римуса у чомусь співпадали з світосприйняттям жителів півдня того часу; їх поділяв і сам Харріс.

Казки дядечка Римуса під загальною назвою „Як братик Кролик переміг Лева ” на російській мові вперше були опубліковані у 1941 році. Ці казки розповідають про веселі та забави винахідливого Кролика, про походеньки хитрючого та віроломного братця Лиса, про поради мудрої Черепахи – одним словом, про самих різноманітних як симпатичних, так і злих представників тваринного світу, які символізують порядом речей та взаємостосунків у світі людей. І, як правило, тварини, маленькі, слабкі, такі, як кролик, черепаха, жабка, отримують перемогу в цих казках над сильними та злими хижаками.

Фольклор білих американців. Перш ніж говорити про фольклор білих американців, природно згадати історію заселення Америки. Починаючи з 16ст. Хто тільки не їхав до Нового Світу – так називали Америку її першовідкривачі: голландці та англійці, німці та ірландці, росіяни та французи, євреї, італійці і багато інших. Більшість їхало туди без грошей, але з міцними мускулами та мріями почати нове, трудове щасливе життя.

У Новий Світ білі переселенці прихопили з собою свої улюблені народні сказання, бувальщини, пісні, казки. Англійці привезли за океан казку про Джека та бобове стебло, голландці – про пригоди Тіля Уленшпігеля, поляки – оповідання про цигана, який перехитрував суддю. Змінилося місцезнаходження героя, його професія, змінився характер оповідання, народилися нові оповідання про його подвиги, зазвучали у цих оповіданнях-казках нові мрії, з’явилися нові ідеали.

Так поступово десятиріччями та віками з фольклору різних народів на американському ґрунті виник новий, американський фольклор, але вже із своїм національним характером. А паралельно народжувалися і чисто американські оригінальні казки та легенди, молодше та сучасніше уже знайомого нам європейського фольклору.

Основні риси американського фольклору сформувалися під час колонізації Далекого Заходу. Підкорення Заходу і стало першою національно. Епопеєю, героєм якої став лісоруб Поль Бан’ян. Про нього складено багато пісень та легенд, жодна збірка американського фольклору не може обійтися без оповідань про цього веселого та працелюбного гіганта.

На російську та українську мову цю книгу не було перекладено.

Американська література 20 ст.

У всьому багатстві та різноманітності, яке являє собою американська література 20 ст. , твори для дітей посідають відносно скромне місце. Не тому, що у США видається мало книг для дітей, - їх там надзвичайно багато – на всі смаки та для різного віку. Але біда в тому, що книгодрукарська справа у Америці орієнтується не на читача, а на покупця, на споживача, тобто на не дуже вибагливий смак.

Тисячі книг, включаючи дешеві кишенькові видання, так-звані „покет-букс” та комікси, у мільйонах примірників поставляли юним читачам літературу, позбавлену будь-якої пізнавальної цінності, не говорячи вже про низьку художню якість.

Улюблене читання дітей –самих маленьких і років до 10-11 – вірші та казки. У цьому віці діти ще не так багато знають, і у сприйнятті світу їм дуже допомагає багата поетична уява.

Ліман Френк Баум (1856-1919) Дуже популярний у американських, англійських та австралійських дітей Л.Ф.Баум та його серія книжок про країну Оз : „Чарівник із країни Оз”, „Чарівна країна Оз” та ін., всього їх 14.

Назва цієї таємничої країни з’явилася випадково. Одного вечора він розповідав свою казку сусідським дітлахам, вигадуючи її на ходу. Хтось спитав його де відбуваються події. Баум обвів поглядом кімнату, поглянув на домашній каталог з шухлядками А-Н та О-Z і сказав : „У країні ОЗ” .

Нашому читачу перша з цих книжок відома під назвою „Чарівник Смарагдового міста” у переказі А.Волкова, виконаному близько по оригінала. У наступних своїх книгах Волков використовує вже тільки мотиви та сюжетні лінії Баума.

У центра першої із казкових повістей, яка власне, тільки й може представляти в нас творчість Баума, дуже мила, розумна та відважна дівчинка Еллі. Із радного Канзасу вона потрапляє у чарівну країну, з нею відбуваються надзвичайні пригоди, та з допомогою вірних друзів – доброго Страшили, Залізного Лісоруба, Трусливого Лева та інших – вона дістається, нарешті, додому. Казка написана у пародійно-гротескній манері, вона сповнена несподіванками та нісенітницями : цар звірів Лев у ній виявляється боягузом, Страшила – чуйною, привабливою істотою, а могутній чарівник Гудвін – просто брехуном. Головна цінність казки, окрім цікавого, стрімкого сюжету, що швидко розвивається (а це в дитячій книзі має велике значення), у правильно розставлених акцентах етичного характеру. Маски зла та добра у різних обличчях. Перемагає завжди добро.

Окрім цього Баум писав книги для хлопчиків (під псевдонімом Хью Фіцджеральд та Флойд Ейкерс ), книги для дівчаток (під псевдонімом Місіс Едіт Ван Дайн) та для дорослих, яким не вдалося подорослішати (під псевдонімом Шулліер Стентон).

Доктор С’юз (1904) К.І Чуковський писав :” Доктор С’юз – самий знаменитий дитячий письменник у США”. До того, як стати письменником, С’юз перепробував безліч професій. Він був і романістом, і сценаристом у Голівуді, автором безлічі реклам, співробітничав у американських журналах в якості карикатуриста. Свою першу книгу для дітей він написав у 1937 році. Він посилав її у 27 видавництв і скрізь отримав відмову. І тільки у двадцять восьмому – „Рендом Хауз” – її ризикнули надрукувати. Успіх перевершив усі очікування. З тих пір видавництво випустило вже десятки дитячих книжок доктора Сюза, і всі вони були бестселерами.

Доктор Сюз – це псевдонім Теодора Сюза Гайзеля. Його ексцентричні казки у віршах про самих не ймовірних тварин та героїв іноді ближчі до життя, ніж деякі суто реалістичні твори, оскільки він пише з першокласним знанням дитячої психології і з урахуванням, що діти дошкільного та молодшого шкільного віку краще орієнтуються в уявному світі, ніж у реальному. Реальний світ вони ще дуже мало знають. А взаємостосунки людей, боротьбі добра і зла, поняття справедливості, чесності, дружби та їх антиподів хвилюють їх з самого раннього віку і складають важливу частку реального світу, в усякому випадку, його етичний, моральний бік. Саме тому твори Сюза і користуються таким успіхом у дітей.

Найвідоміша його казка „Кіт у ковпаку” (1957) – про Кота. Який розважає дітей, коли мами немає вдома. Кіт – це казковий персонаж і узагальнення поняття гри, багатої дитячої уяви. Грити можна в усе, що завгодно, аби були уява та бажання. Дуже відомі віршовані казки про доброго, довірливого слона Хортона – „Слон Хортон висиджує яйце” (1954).

Дивовижна також історія про черепаху Мертель, в якій тирана карають по заслугам. Усі твори Сюза написані дзвінким віршем, сповнені самих яскравих порівнянь та несподіваних асоціацій, написані людиною доброю, розумною, Яка володіє невичерпною видумкою, та тонким почуттям гумору.

Що робить його книжки ще більш привабливим, він сам завжди ілюструє їх – все в тій же фантастичній, ледь гротесковій манері, яка виділяє його вірші.

Оливер Герфорд(1863 - 1935) Родился в Англии, но всю жизнь прожил в Америке. Сейчас имя его мало кому известно. Книги не переиздаются... Но несколько стихотворений, в том числе и история про гнома и мышь, оказались литературными долгожителями.

Гном и Мышь

В дороге застигнутый сильным дождём, Залез под поганку испуганный гном. Там сладко храпела огромная мышь! - Вот это соседство... - Подумал малыш. Чихнув с перепугу, хотел убежать он, Но дом далеко, да и дождь неприятен! Не видно укрытья Ни слева, ни справа... Но тут улыбнулся малютка лукаво, Поганку сорвал и, довольный собой, Под крышей спокойно Вернулся домой. Проснулась тем временем мышь на полянке, Всплеснула руками, не видя поганки, Волнуясь, кричит на весь лес: - Это сон?! Так зонтик когда-то был Изобретён!

 

Вильям Смит (р. 1918)

Американский поэт, работавший в жанре "нонсенса". Его очень смешные стихи привлекли внимание многих переводчиков, так что это имя известно русским читателям. Основной чертой его произведений является их полная непредсказуемость. Честно скажу, когда я переводила коротенькую историю про зебр, я даже пожалела, что это - перевод, а не моё собственное создание!

 

Зебры

Заспорили раз учёные, Белые зебры или чёрные. Одни говорили: - Зебры белые                с чёрными полосами! Другие твердили: - Нет, чёрные,                с белыми полосами! ...А зебры хотели им подсказать, да запутались сами.

 

Луна

Мы белую кошку назвали Луной, Её принесли мы в корзинке домой, Она подружилась со мной. Когда в пол-окошка сияет луна, Задумчиво кошка сидит у окна - Луне при луне не до сна. Глядят друг на друга в ночной тишине Луна в небесах и Луна на окне - В глазах у Луны - по луне...

 

Джеймс Ривз (1909 - 1966)

Английский поэт, написавший много весёлых книг для детей. Занимался мифологией и переводами, перевёл на английский язык "Сказку о золотом петушке" А. С. Пушкина.

 

Принцесса Глория

Прекрасна принцесса Глория С большими, как море, глазами! Целыми днями она Сидит перед зеркалами. Нежнее зари румянец, Темнее ночи ресницы!.. Просят её руки Юные графы и принцы, За ней из заморских стран Богатые шлют каравеллы!.. Но всем отвечает "Нет" Гордая дочь королевы. Потому что только себя Любит красавица Глория, Смотрит она в зеркала, В глазах -                одинокое море...

 

Джон Хей(1838 - 1905) Американский поэт конца Х1Х века. Дипломат, считавший свою дипломатическую карьеру случайностью. С 1897 года - посол в Великобритании. Из всего написанного им особенной известностью пользуются баллады, среди которых я и нашла его сказку "Волшебная рубаха".       Сюжет о заболевшем короле и "волшебной" рубахе я сначала встретила в сборнике югославского фольклора, и лишь потом - в обработанном виде - в коллекции сказок и баллад на английском языке. В своём переводе-пересказе с английского я старалась сохранить интонационный рисунок, изменяя детали. Так, я гораздо мягче обошлась с незадачливыми докторами. В английском варианте им всем поотрубали головы!