4. Сучасні політичні ідеології.

Лібералізм. Класичний лібералізм зародився в ХVІІ столітті як ідеологія буржуазії. Для лібералів особистість завжди вище якої б там не було групи або спільності. Серед всіх свобод для лібералів першорядною вважається економічна свобода, свобода підприємництва. Основні положення лібералізму можна звести до наступних: абсолютна цінність людської особистості й споконвічна рівність всіх людей; приватна власність як необхідна умова індивідуальної свободи; вільний ринок, конкуренція й підприємництво; поділ влади, права й свободи особи (совісті, слова, зборів і т.д.); загальне виборче право.

Консерватизмвиник як реакція на Велику французьку революцію, що розглядалася її представниками як причина суспільного хаосу й руйнування. Вихідними цінностями консервативної політичної доктрини є порядок, стабільність і традиціоналізм. Політичним ідеалом консерватизму є сильна держава й чітка політична стратифікація, при якій влада належить еліті, воля трактується як підпорядкування влади й лояльність їй.

В 70–і роки ХХ століття формується неоконсерватизм, що став провідною ідеологією в США (рейганизм), Великобританії (тетчеризм), Франції, Німеччині й Італії. У сучасному консерватизмі органічно сполучаються дві тенденції: повага класичного лібералізму до волі окремого індивіда й традиційний для консерваторів захист таких цінностей, як релігія, родина, закон, порядок, протестантська етика.

Соціалізм (комунізм) як ідейно-політична течія і ідеологія сформувався спочатку в утопічній формі. Соціалізм (з лат. Socialis – суспільний) – ідейна течія, метою якої є побудова безкласового суспільно–політичного ладу, заснованого на суспільній власності й повній (економічній, політичній, соціальній) рівності всіх громадян.

У середині ХІХ ст. у Європі виникає лівий соціал-демократичний рух, у якому відразу виділилися два напрямки: радикально-революційний (марксистський) і соціал-демократичний (еволюційний). Соціалістична (комуністична) ідеологія пропонує наступні принципи устрою соціалістичного (комуністичного) суспільства: скасування приватної власності на засоби виробництва; відсутність експлуатації людини людиною; плановий розвиток економіки, відсутність безробіття, неухильний ріст добробуту всього народу; забезпечення рівного права на працю і його винагороду відповідно до принципу «від кожного – по здатностях, кожному – по праці»; безкоштовні й загальнодоступні такі блага як житло, освіта, медичне обслуговування; утвердження й реалізація ідей гуманізму й демократії.

Соціал-демократія виникає в останній третині ХІХ ст. у Західній Європі як реформістська ідейно-політична течія лівоцентристської спрямованості. Стрижнева ідейно-політична концепція соціал-демократів – «демократичний соціалізм», що мислиться через здійснення політичної й економічної демократії, створення «держави добробуту». Таке суспільство не може бути створене в окремій країні, а виникає лише на новому щаблі цивілізації. Соціал-демократи, особливо знаходячись при владі, внесли значний вклад у створення розвиненої системи соціальної захищеності, що регулюється державою. Ця система в основному функціонує й тоді, коли соціал-демократів змінюють при владі партії консервативної або ліберальної орієнтації.