4.5. Догляд за посівами

Догляд за насадженням м’яти першого року життя розпочинають з вирівнювання площі перевернутими боронами у разі ручного садіння або з коткування у разі машинного садіння чи загортання борозен загортачами. Сходи м’яти з’являються через 25 – 30 днів. До цього часу поле може зарости бур’янами. Для боротьби з ними рекомендується вносити трихлорацетад натрію (ТХА) або дихлоральсечовину (ДХС) з розрахунку 10 кг/га, прометрин (4 кг/га) або лінурон (2 кг/га за діючою речовиною). Гербіциди вносять через 5 – 7 днів після садіння способом суцільного обробітку площі з витратою 400 – 500 л/га робочої рідини. Використовують для цього наявну в господарстві наземну апаратуру для внесення отрутохімікатів. Внесення гербіциду у поєднанні з 2 – 3-разовим після садивним боронуванням легкими або середніми боронами знижує забур’яненість насаджень м’яти на 70 – 90 %. Обробіток міжрядь розпочинають за повних сходів. Перший міжрядний обробіток проводять на глибину 8 – 10 см. Для цього культиватор обладнують плоскоріжучими лапами. Для другого міжрядного обробітку на культиваторі установлюють груберні лапи. Кількість і строки проведення обробітків міжрядь залежать від вологості, ущільнення і забур’яненості ґрунту та стану рослин. Ретельний і своєчасний догляд за м’ятою дозволяє зменшити кількість ручних прополювань бур’янів у рядках до однієї. Догляд за перехідною м’ятою. Технологія вирощування перехідної м’яти така: на другий рік використання залишають плантації м’яти лише з оптимальною густотою травостою, переважно в низинних і на ділянках з природним захистом від вітрів. В останньому випадку зразу після збирання врожаю м’яти першого року треба внести прометрин (4 кг/га). Коли поле буде чистим від бур’янів, його удобрюють – вносять повне мінеральне добриво (N135P120K135) за допомогою тукової сівалки з наступним загортанням його під час боронування. Ефективність такого внесення добрив під м’яту другого року пояснюється тим, що вся маса кореневищ розташована у верхньому шарі ґрунту (на глибині до 6 см). Внесення повного мінерального добрива в оптимальних дозах дає можливість виростити не тільки високий урожай, але й скоротити вегетаційний період перехідної м’яти (завдяки фосфору і калію, що вносять) і запобігти тим самим ураження його іржею: технічної стиглості рослини досягають до

25 – 30 червня (на місяць раніше м’яти першого року життя), тобто до появи у природі збудників іржі. У весняний період насадження м’яти, вільні від бур’янів з осені, або зовсім не потребують прополювання (м’ята сама добре пригнічує бур’яни), або потребують лише одного прополювання до масової появи бур’янів на початку вегетації. Якщо це прополювання хімічне, виносять прометрин у дозі 4 кг/га до появи сходів м’яти. На плантаціях м’яти, залишеної на третій рік використання необхідно після збирання врожаю за допомогою машини КПМ-2 в агрегаті з трактором МТЗ-5 прорідити в поперек рядки таким чином, щоб їх ширина становила 25 см. Потім видаляють вручну бур’яни, вносять повне мінеральне добриво з розрахунку N135P120K135 і проводять глибоке механізоване розпушування міжрядь. У весняно-літній період догляд за м’ятою третього року використання аналогічний догляду за однорічною плантацією. Перехідну м’яту треба збирати у фазі бутонізації. Запізнення може призвести до значних втрат урожаю. Якщо рослини значною мірою уражені іржею, м’яту треба зібрати раніше настання технічної стиглості, щоб запобігти обсипанню листя. Боротьба з шкідниками та хворобами. На м’яті зареєстровано близько 80 видів шкідників і хвороб. Найбільшої шкоди завдають: з хвороб – іржа, антракноз, борошниста роса; з шкідників – павутинний кліщ, м’ятна попелиця, в окремі роки м’ятні блоха та листоїд, гусениці, совки-гамми, лучного метелика, зелений щипник, цикадки, листопрудки, довгоносики, піщані

медляки, дротяники. Іржа – найбільш поширена по м’яті грибна хвороба. Уражуються листки та стебла, внаслідок чого осипається 25 – 50, а інколи 90 % листя, на 16 – 23 % знижується вихід ефірної олії та погіршується її якість. Зимує гриб – збудних хвороби – у вигляді телейтоспор, які навесні проростають і уражують нові рослини. Антракноз, або біла рябуха, - грибна хвороба. Уражуються листки та стебла. Проявляється у вигляді білих плям. Призводить до осипання листя.Павутинний кліщ інтенсивно розмножується з весни до самого збирання врожаю, а потім – на отаві. Пошкоджує листя, пагони, знижуючи врожай на

30 – 40 %. М’ятна попелиця інтенсивно розмножується з весни до самого збирання врожаю, а потім – на отаві. Пошкоджує верхівкові листки, чим затримує їх ріст. Внаслідок цього урожай знижується на 40 – 50 %. При сильному пошкодженні рослини гинуть. Збудники хвороб і шкідники зберігаються взимку на отаві, рослинних рештках, на поверхні ґрунту під опалим листям, нагромаджуються на полях перехідної м’яти. Основними заходами боротьби з хворобами та шкідниками є агротехнічні, тобто ретельне виконання технології вирощування, створення сприятливих умов для росту і розвитку рослин, садіння м’яти в оптимальні строки очищеними кореневищами, загортання кореневищ на глибину не менше 6 см, утримання насаджень в чистому від бур’янів станів, знищення бур’янів на узбіччях доріг, по краях доріг і ділянок. Хімічні обробки м’яти проводять у виняткових випадках, застосовуючи малотоксичні препарати не пізніше як за 20 днів до збирання врожаю.Проти сисних шкідників (попелиці, кліщі та ін.) обприскують 3 %-ним розчином господарського мила (при потребі двічі), а при масовому заселенні плантації шкідниками - 30 %-ним концентратом емульсії карбофосу (1,5 кг/га).Обпилюють також меленою сіркою у нормі 15 кг/га. При появі кліщів обробку розпочинають з при крайових смуг; якщо одержують позитивний ефект всю площу плантацій не обробляють. Для боротьби з листогризучими совками на початку льоту метеликів треба встановити на плантації по 10 – 15 коритець з шумуючою мелясою на відстані 15 – 20 м від краю поля. Стандартні коритця розміром 56х32х7 см з листового заліза встановлюють на дерев’яних підставках на висоті 1 м від землі. З мелясою для заправки коритець розводять водою і для посилення шумування додають дріжджі або рідку закваску з борошна. На день коритця потрібно накривати. Під час льоту метеликів і відкладання яєць на посів випускають трихограму (дворазово), 20 – 30 тис. на 1 га. Проти ґрунтових шкідників (дротяників) ефективні такі агротехнічні заходи: лущення стерні, зяблева оранка, розпушування міжрядь (2 – 3 рази), внесення мінеральних добрив, боротьба з бур’янами, особливо знищення пирію. Проти іржі та інших хвороб м’яту обприскують 1 %-ною бордоською рідиною 3 – 4 рази за період вегетації.4.6. Збір урожаю та його збирання, післязбиральна обробка Збирання врожаю. Збирають м’яту у фазі технічної стиглості при 50-% цвітінні, скошуючи надземну масу. Для цього використовують сінокосарки з валкоутворюючими решітками, косарки для бобових культур і бобові жатки ЖБА-3,5А. Скошену масу залишають у полі на 1-2 доби (залежно від температури), щоб вона підв’яла до вологості 40 – 60 %. Таку м’яту за допомогою підбирача-навантажувача вантажать у транспортні засоби і відправляють за встановленим графіком на завод для переробки. Через те що технічне обладнання підприємств по переробці м’яти не дозволяє всю сировину переробляти у вигляді цілих підв’ялених рослин, господарства змушені частину її здавати сухим листом. У такому разі підв’ялену в полі м’яту звозять на заздалегідь підготовлені токи, де її висушують і обмолочують (відділяють листя від стебла). Листя затарюють у мішки і відправляють на заводи. Зберігання садивного матеріалу. Взимку кореневища м’яти зберігають у наземних грядах (60 %) та вкритих насінних ділянках і маточниках (40 %). Для укладання кореневищ на зберігання наземні гряди заготовляють в другій половини жовтня. На площі, з якої мають викопати кореневища, необхідно скосити косаркою-подрібнювачем КИР-1,5 або бадилезбиральною машиною УБД-3 отаву, що дозволить укладати кореневища на зимове зберігання без очистки їх. Для викопування садивного матеріалу використовують картоплекопачі (КТН-2Б та інші марки) або спеціальну машину КПМ-2. Викопані кореневища шаром завтовшки 15 – 20 см укладають в гряди шириною 1, 5м (довжина необмежена). Присипають гряди шаром землі завтовшки 10 – 15 см за допомогою буртоукривача БН-100А. Заздалегідь підвозять укривочний матеріал (солому, торфокришку, соломистий гнів та ін.), які складають у міжряддях. Якщо гряди укривають механізовано, то розміщують їх на відстані 2,5 – 3 м одна від одної, якщо в ручну – парами (через 1 м) на відстані 2,5 – 3 м. З настанням сталого похолодання (8 – 10 ° морозу) гряди вкривають. Товщина укривочного шару 15 – 20 см. Температура в грядах протягом періоду зберігання повинна коливатися в межах від 0 ° до – 4 °. Навесні гряди розкривають, кореневища виймають і очищають, потім присипають землею і залишають до садіння. Роботи по вкриванню насінних ділянок і маточників проводять з настанням похолодання у третій декаді жовтня – першій декаді листопада. Укривочний матеріал на площі насінних ділянок чи маточників розміщують суцільним рівномірним шаром. Для вкривання м’яти використовують солому (шар 10 – 12 см), соломистий гній (шар 5 – 8 см) та інші матеріали. Навесні укривочний матеріал з м’яти знімають, кореневища викопують і підготовляють до садіння [].