2.2. Ґрунтово-кліматичні умови

Територія господарства за природними і кліматичними умовами відноситься до Північного Лісостепового кліматичного району. Клімат його помірно-теплий із порівняно м'якою зимою, теплим літом, помірною кількістю опадів і характеризується наступними показниками: сума температур за період з температурами вище 10 °С складає 1648 °С.

Кількість опадів за цей період складає 290 – 320 мм, гідротермічний коефіцієнт за теплу частину року становить 0,84.

За даними Прилуцької метеостанції, середньомісячна температура повітря складає 8,9 °С.

Середня температура найбільш холодного місяця – січня – 6,7 °С, а найбільш теплого – липня + 19,8 °С.

Абсолютний мінімум температур відмічений у січні – лютому і досягає – 34 °С, – 36 °С.

Перші морози восени спостерігаються на початку першої декади жовтня, а найбільш пізні – в кінці квітня. Замерзання ґрунту починається в другій декаді листопада. Середня глибина промерзання становить 73 см, а в окремі роки досягає до 130 см. Безморозний період складає 165 днів. Період з температурою вище 5 °С, коли спостерігається вегетація рослин, триває 195 днів, а з температурою вище 10 °С – 160 днів. Максимальна температура літом досягає + 35 °С, +39 °С.

Середньобагаторічна сума опадів складає 565 мм. В окремі роки вона відхиляється від середніх багаторічних: у вологі роки вона доходить до 700 – 800 мм, а в засушливі – до 300 – 400 мм.

На протязі року розподілення опадів дуже нерівномірне. Протягом року опади розподіляються нерівномірно, найбільше їх у червні-липні. При цьому за зимові та весняні місяці випадає лише 41,7 % річної суми опадів, чого явно недостатньо для забезпечення вологою в період весняних суховіїв. За літні місяці випадає 35,2 % річної суми опадів.

Максимальна кількість опадів приходиться на вегетаційний період (близько 70 % річної кількості).

Сніговий покрив нестійкий. За багаторічними спостереженнями він, як правило, встановлюється в середині другої декади грудня, а спадає – в кінці другої декади березня. Висота снігового покриву в середньому досягає – в грудні – 5 см, в березні – 8 см, в лютому – 12 см.

Відносна вологість повітря в холодний період року достатньо висока і коливається в межах 78 – 89 %. В липні місяці відносна вологість змінюється і коливається в межах 58 – 68 %.

Головний земельний фонд господарства складають чорноземи типові сформовані на лесовидних суглинках, які займають до 75 % земельних площ. Ґрунти цієї групи за своїми фізико-хімічними і агрономічними показниками відносяться до родючих, мають слабо кислу реакцію (pH = 5,1- 6,5), містять 2,5 % гумусу, фосфору – 10,1 – 20 млг. на 100 г ґрунту, обмінного калію 8,1 – 18 мгл. на 100 г ґрунту. Глибина залягання ґрунтових вод – 8 м.

Розділ 4. Технологія вирощування культури

4.1. Місце в сівозміни

М’ята вибаглива до попередника. В сівозміні розміщують її після озимини, що йде після удобрених парів, зернобобових, коренебульбоплодів і по обороту пласта. Взагалі для м’яти кращими попередниками є такі культури, які залишають після себе поле, добре заправлене добривами та чисті від бур’янів.

4.2. Система обробітки ґрунту.

Кращими для м’яти є чорноземи, супіщані та суглинкові ґрунти, наносні ґрунти прирічкових низин й окультурені торфовища. Обробляють ґрунт під м’яту за системою зяблевого обробітку. Якщо її розміщують після зернових або інших культур суцільної сівби, обов’язковими елементами системи обробітку є лущення стерні та внесення гербіциду 2,4-Д для знищення бур’янів, особливо багаторічних. На полях з-під просапних культур ці елементи обробітку не обов’язкові. Орють на зяб плугами з передплужниками на глибину 25 – 30 см.

Передсадивний обробіток ґрунту розпочинається рано навесні з боронування площі у два сліди. Безпосередньо перед садінням ґрунт культивують на глибину 10 – 12 см разом з боронуванням. На легких ґрунтах передсадивну культивацію проводять в один, а на важких – у два сліди.